Дивний чоловік і з дивною долею – так можна сказати про цього політика. Перші хвилини свого життя він провів у жіночому гардеробі, де його народила світська левиця, а відучившись у кількох навчальних закладах не показав хороших результатів. Він мав незадовільно за поведінку, а з багатьма науками у нього були серйозні проблеми. То як же такому непростому хлопцю вдалось стати другою постаттю Великої Британії після короля? Читайте далі!
Біографія Уінстона не про звичайного простака, що з низів став політиком, але через це ми аж ніяк не можемо недооцінювати Черчилля. Він народився у багатій та забезпеченій родині англійських дворян. Ранні роки свого життя провів в Ірландії та жахався партії Шин Фейн (націоналістична партія ірландців). А все це сталось через раптову витівку його батька, коли він розпочав протистояння з принцом Уельським – майбутнім королем Едуардом VII. У розпалі грандіозного скандалу принц сказав, що не приїде на прийом до жодного будинку, де приймуть Черчілів. Так і розпочиналась передісторія життєвого шляху відомого політика.є
--
Рендольф Черчилль - батько відомого політика
Якщо трішки поглянути на Рендольфа – батька Уінстона, то можна зрозуміти, що в молоді роки він теж був нерозсудливим авантюристом. Приміром одружився він спонтанно на доньці американського бізнесмена Дженні Джером. Зробив він це на території Франції у британському посольстві. Батьки молодого хлопця були шоковані, але змушені були прийняти американку. Не дивлячись на спонтанність вони разом прожили усе життя. Заможна мати Вінстона була справжньою світською левицею і навіть вагітність не завадила їй постійно відвідувати вечірки. На одній з них вона й народила хлопчика.
--
Дженні Джером - мати Вінстона Черчилля
Дитячі роки, здавалося б, мали залишити теплі спогади про батьків. Однак у майбутнього прем’єра все було інакше. Батьки, як і годиться тогочасним світським людям, були абсолютно байдужими до процесу виховання. Тож маловідома вихователька на ім’я Елізабет замінила йому всіх найближчих людей. Вже у дорослому віці він згадував про неї з теплом. Батько ж для нього протягом життя задавався чимось недосяжним. Розмова з ним була явищем рідкісним і кожна така мить викликала неймовірне щастя у Вінстона. Далеко від дому хлопчик опинився у дуже ранньому віці. Для тогочасного вищого товариства було звичним віддавати своє чадо у якісь престижні коледжі. І таким місцем для Уінстона став Сент-Джордж. Потрапивши туди у 7 років, хлопчик запротестував. З поведінкою у нього було жахливо, а навчальні предмети давались йому дуже тяжко. У своїх спогадах він описував перший день у коледжі. Тоді він уперше познайомився з учителем, котрий змусив його вчити відмінки латинського слова «стіл». Коли майбутній політик почав ставити йому різні запитання, то той лише пригрозив покаранням. До слова, це для нього стало звичною традицію. У тих же спогадах від описує неймовірну жорстокість, з якою директор бив хлопчиків. Одного разу він запротестував та навіть розтоптав його капелях.
Перші місяці навчання почали підривати йому здоров’я. Однак батькам було на це байдуже. Мати схопилась, коли хлопчик став зовсім хворобливим. Тоді його відправили до іншого пансіону – в Брайтон. Оцінки там у маленького Черчилля не покращились. Там він так само мав жахливу поведінку, але з усіх предметів виявив неймовірну цікавість до англійської. Після закінчення навчання там, він зовсім не знав латинської та математики. Повернувся він звідти зовсім неосвіченим.
Себастьян Гаффнер коротко описує в біографії відомого політика й взаємини з однолітками. Він був нетиповим хлопчиком та не вписувався у тогочасні загальновизнані для свого середовища канони. Він не любив спорт та погано ладнав зі своїми однолітками. Його часто згадують як одинака. Одного разу, коли йому розповіли, що політичний конкурент читає Гомера в оригіналі, Вінстон відповів: «Так йому й треба».
Попереду був Герроу. Туди юний нащадок Черчілів вступив лише завдяки становищу своєї родини. При вступі він взагалі не склав іспит з латини й математики, здавши чисті папірці. Навіть там навчання йому не давалось, але він продовжував захоплюватись англійською та читав літературу. Щоразу його залишали на наступний рік. Лише у більш зрілому віці Вінстон нарешті взявся за самоосвіту, перечитавши безліч книжок. Та й судячи з його літературного доробку, мав неабиякий письменницький хист.
--
Герроу. Сучасний вигляд
Далі, пройшовши через лещата традиційної освіти, яка його не зламала, Черчилль пішов у військову справу. Майбутній політик пішов навчатися до академії у Сандгерсті. Хоч Вінстона вважали кадетом-переростком, адже він в Гарроу лишався по два роки, він нарешті знайшов себе. Як виявилось, війна справді була його справою. У вищому товаристві юнака вважали дивним та ставились з обережністю. Та й сам він тримався осторонено. Після того, як батько помер налагодились стосунки й з матір’ю. Жінка, якій наприкінці століття було 40 років залишалась справжньою красунею та мала вплив у вищих колах. Користуючись цим, Дженні знаходила цікаві можливості для свого сина. Завдяки такій потужній підтримці молодий Черчіль побував у відомих британських військових кампаніях. Найвідомішою з них стала друга Англо-Бурська війна. Тоді його навіть захопили в полон, але він зумів втекти. Паралельно з цим Вінстон був військовим кореспондентом, за що йому платили непогані гонорари. А вони були потрібні родині, яка у спадок від Рендольфа отримала лише борги. З ними Дженні ледве вдалось розплатитись.
--
Вінстон Черчилль у 1895 році
Так майбутній прем’єр відкриває у собі літературний талант. Спершу його діяльність розпочинається зі статей в газетах, а потім він видає першу книжку. Вона називалась «The story of Malakand Field Force». Там він детально описав пригоди експедиційного корпусу та навіть осипав критикою військове командування. Загалом дебют літературні критики сприйняли позитивно. Та й читачі зустріли перше творіння з цікавістю. Однак юний письменник отримав неабияке невдоволення своїх командирів за критику. З початку своєї літературної та й політичної кар’єри, Черчилль не шкодував міцного слівця у бік своїх опонентів.
То як же Черчилль опинився в політиці? Є різні версії його мотивів іти в цьому напрямку. З одного боку, він хотів наслідувати шлях батька, який був парламентарем, з іншого – юнак прагнув змінити світ навколо. Якою б романтичною не була б версія, але діяльність останніх років ХІХ століття була спрямована саме на те, аби потрапити до парламенту. Після другої Англо-Бурської війни, Вінстона таки обирають. Перші його роки у політиці були радикальним. Він гостро критикував опонентів, через що пересварився з багатьма однопартійцями. Слідом за цим він аж два рази змінює партію, що у Британській політиці вважалося цілковитим нонсенсом. Уже в 1911 році він очолює Адміралтейство. І це в той час, коли у світі вже розгорнулись кілька серйозних політичних криз. Зокрема Мароканський інцидент, який переріс у справжню кризу. Перешкоди, здались Вінстонові незначними. Він потрапив у свою стихію. Так, як його посада була однією з ключових у військовому плані, Черчіль, вважався важливою персоною в кабінеті міністрів. Перевагою урядовця було й те, що в його справи особливо ніхто і не втручався. Новий очільник Адміралтейства взявся за реформи. Однак не всі вони були його ідеєю. Він зробив своїм радником Фішера, який свого часу, очолюючи міністерство, вже намагався реформувати систему, але зазнав цілковитого краху. Цей тандем допоміг зміцнити й модернізувати флот. Черчилль добре знаходив спільну мову з офіцерами та без зайвих перешкод проштовхував нові ідеї. Так всі кораблі поступово були переведені на дизельне паливо, а гармати збільшили свій калібр. Здійснив він зміни і в командуванні, що стало на початок світової війни досить корисним.
--
Черчилль на своїх перших виборах до парламенту
Проте на вершині його спіткала серйозна невдача. Після утворення коаліційного уряду Вінстона просто зняли з посади, після чого він був впевнений, що політичній кар’єрі настав кінець. Через це він вирішує піти воювати на фронтах світової війни. Йому не відмовляють, але при цьому дають становище звичайного солдата в окопі. Він і тут себе показує, адже досвіду не бракувало. Вже на той час політик мав 40 років.
Повернувся у політику він у повоєнний період. Вона для нього була наповнена злетами й новими падіннями. Все це чергувалось між собою доти, доки він не став прем’єр міністром. Та й опинився Черчилль на цій посаді випадково, через безвихідь уряду після початку Другої світової. Ще напередодні світового протистояння політик намагався донести своїм опонентам, що політика умиротворення Німеччини небезпечна й провальна. Однак його ніхто й слухати не збирався., укладаючи Мюнхенський договір з нацистами у 1938-му. Тому, призначення на таку важливу посаду було нічим іншим, як прямим визнанням його позиції.
--
Черчилль у ролі прем'єр-міністра на Атлантичній конференції 1941 року
Війна зробила Черчилля світовим політиком, але її завершення знову привело його до поразки. На наступних виборах очолена ним партія програла. Успішний реванш він взяв аж у 1951-му році. Однак не добув до кінця свого терміну, подавши у відставку через стан здоров’я. Після цього він прожив ще до 1965 року і у віці 90 років помер. Держава, визнаючи його неоціненні заслуги, влаштувала йому державний похорон. Так завершився його бурхливий життєвий шлях.
Батько вважав його нездарою, а він став світовим політиком. Історія Вінстона Черчилля