Петро Конашевич Сагайдачний  ​

Гетьман Війська Запорозького. Відомий тим, що очолив серію успішних морських походів козаків на турків. 1621 очолив битву за Хотинську фортецю. Взяв штурмом м. Кафа, де знаходився найбільший невільничий ринок турків. Ходив походом на москву разом з поляками.

Богдан Хмельницький

Гетьман Війська Запорозького. Очолив Національно-визвольну боротьбу проти Речі Посполитої. Йому вдалося звільнити частину українських земель з-під влади Польщі. У 1654 році він уклав Переяславський договір з московським царством. 

Петро Дорошенко

Гетьман Війська Запорозького. Його прозвали "Сонцем руїни" через об'єднання обох берегів України. Він уклав договір з Османською імперією, згідно з яким Гетьманщина мала перейти під її протекторат.

Іван Мазепа

Гетьман Війська Запорозького. Відзначився як меценат, котрий відновив значну кількість культурних та релігійних пам'яток. У 1708 році уклав таємний союз зі шведським королем Карлом ХІІ проти московського царя. Після поразки в Полтавській битві емігрував. Через перехід на бік шведського короля, московський цар Петро І наказав православній церкві накласти на нього анафему (прокляття).

Кирило Розумовський

Останній гетьман Війська Запорозького. Йому вдалося провести ряд важливих реформ у війську, амініструванні та економіці. За часів гетьманування  Розумовського був осучаснений однострій козацької армії та покращене оснащення. Проте через активну реформаторську діяльність московська цариця зняла його з посади та ліквідувала посаду гетьмана.

Василь-Костянтин Острозький

Представник одного з найбагатших українських родів Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. Займався активною політичною діяльністю. Його називали некоронованим королем Русі. За його гроші зводилися храми та культурні споруди. При одному з його замків була заснована слов'яно-греко-латинська школа, яка згодом стала Острозькою академією - одним з найвдоміших навчальних закладів Східної Європи.

Петро Могила 

Митрополит Київський, Галицький і Всієї Русі. Активний релігійний діяч. Свого часу, об'єднавши Лаврську та Київську братську школи, сворив Києво-Могилянську колегію.

Григорій Сковорода

Відомий український філософ. Автор збірки "Сад Божественних пісень". Його називали мандрівним філософом. Сковороді належить філософська ідея сродної праці. Він говорив: "Аби пізнати Бога, треба пізнати самого себе".

Іван Котляревський 

Основоположник української літератури. Автор "Енеїди" - першого твору, написаного народною українською мовою.

Маркіян Шашкевич 

Громадський та політичний діяч на Західноукраїнських землях. Виступав за рівноправне викладання в школі польської та української мов. Він ініціював видання Альманаху "Русалка Дністровая" та очолив організацію "Руська трійця".

Микола Костомаров

Ініціатор створення Кирило-Мефодіївського братства. Був викладачем Київського університету. Входив до історичного товариства Нестора Літописця. Автор "Книги буття українського народу".

Володимир Антонович

Громадський діяч польського походження. Основоположник "хлопоманства" - руху за повернення до української старовини та сільський традицій. У своїй статті на сторінках журналу "Основа" він закликав поляків "повернутися до українців, яких зреклися їхні предки". З його ініціативи було укладено угоду між галицькими народовцями та польсько-австрійськими колами, яка отримала назву "Нова ера".  

Пантелеймон Куліш

Громадський та літературний діяч. Був учасником Кирило-Мефодіївського братства. Написав перший український історичний роман "Чорна Рада".  Також Куліш створив фонетичну абетку української мови, яка використовується досі.

Микола Лисенко

Відомий український композитор та піаніст. Він є автором багатьох відомих опер: "Тарас Бульба", "Наталка-Полтавка". Також  написав музику до багатьох творів Тараса Шевченка.

Тарас Шевченко

Український художник та поет. Автор багатьох відомих картин: "Катерина", "Дари в Чигирині", "Смерть Богдана Хмельницького". Його вірші зі збірки "Кобзар" є найвідомішими українськими поетичними творами всіх часів. Залишаються вони актуальними досі. Тарас Шевченко неодноразово був ув'язненний через свою громадську діяльність. Брав участь у роботі Кирило-Мефодіївського братства. Був майстром гравюри. 

Михайло Вербицький

Священник УГКЦ. Композитор та музикант. Ативний громадський та релігійний діяч. Він став автором музики до національного гімну "Ще не вмерла України".

Ісмаїл Гаспринський

Відомий кримськотатарський діяч, політик, просвітитель, педагог, письменник. Він сформував національну ідею кримськотатарського народу. Також йому належить ідея пантюркізму. Вона полягає в об'єднанні всіх тюркомовних народів. 

Іван Франко

Відомий український письменник, громадський та політичний діяч. Започаткував першу українську політичну партію "Русько-українську радикальну партію". Написав величезну кількість поетичних і прозових творів. Серед його найвідоміших творів вірш "Вічний революціонер" і дитяча казка "Фарбований лис". Також Іван Фаранко займався активною науковою діяльність. 

Леся Українка

Поетеса, активна громадська діячка. Займалася перекладом іноземних творів. Походила з відомої родини українських інтелектуалів - Косачів. Михайло Драгоманов їй приходився дядьком. Вона написала відому драму-містерію "Лісова пісня". Також стала авторкою багатьох поетичних збірок: "На крилах пісень", "Думи і мрії" тощо.

Соломія Крушельницька

Українська оперна співачка світового рівня. Грала у найвідоміших операх свого часу, підкорила найвідоміші сцени Європи. Свого часу врятувала оперу "Мадам Баттерфляй" італійського композитора Джакомо Пуччіні. У поважному віці займалася викладанням.

Марія Заньковецька

 Відома й талановита українська актриса, яка була біля витоків першого українського професійного театру "Корифеїв". Грала у п'єсах І. Карпенка-Карого, І. Котляревського, М. Кропивницького та багатьох інших.

Михайло Драгоманов

Громадський та політичний діяч. Активний учасник громадівського руху. Через політичні переслідування в російській імперії мігрував на Захід. У Женеві заснував український політичний журнал "Громада". Крім того займався перекладацькою та науковою роботою. Був професором Вищої школи у м. Софія.

Павло Чубинський

Науковець, громадський та політичний діяч. Очолював Південно-Західний відділ російського географічного товариства. За час його існування на території України було проведено багато етнографічних та географічних досліджень, які лягли в основу багатотомної праці. Також Чубинський стояв біля витоків громадівського руху. Став автором вірша сучасного українського гімну "Ще не вмерла України".

Микола Міхновський

Громадський та політичний діяч. Активний учасник української революції 1917 року. 1900 року став одним зі співзасновників Революційної української партії. Автор брошури "Самостійна Україна", в якій обґрунтовувалося право українців на власну самостійну державу. Під час національно-визвольних змагань 1917-1921 був самостійником. Виступав за незалежність України. 

Агатангел Кримський 

Науковець, громадський діяч, історик. Відомий як філолог-сходознавець. Досліджував мову та культуру східних народів. Під час формування  національної бібілотеки 1918 року книги Агатангела Кримського стали основою книгозбірні. Долучився до формування Української академії наук у 1918 році. Науковець помер в ув'язненні радянського режиму.

Михайло Грушевський 

Історик, громадський та політичний діяч. Його багатотомна праця "Історія України-Руси" заклала основи національної історичної науки. У 1917 році очолив Українську Центральну Раду, яка існувала до квітня 1918 року. За час своєї наукової та політичної діяльності встиг написати більше 2000 наукових праць.

Володимир Вернадський

Український науковець, філософ та природознавець. Був одним із засновників Української академії наук. Став її першим президентом. Також курував роботу фізико-математичного відділення. Тема дослідження Вернадського була прийнята за основу його роботи. На його честь названа Національна бібліотека України.

Дмитро Донцов

Український політичний та громадський діяч. Перший очільник Союзу визволення України, сформованого у 1914 році. Основоположник ідеї українського інтегрального націоналізму. 

Павло Скоропадський

Гетьман Української держави з квітня по грудень 1918 року. Походив зі старовинного козацького роду Скоропадських. Нащадок гетьмана Івана Скоропадського.  Був офіцером російської імператорської армії. У 1918 році приєднався до українського руху. Прийшов до влади внаслідок гетьманського перевороту 29 квітня 1918 року. Його коротке правління запам'яталося економічними, культурними та адміністративними реформами. Гетьман сприяв формуванню та відриттю Української академії наук, Українського університету та Кам'янець-Подільського університету. В еміграції продовжував активну культурну та політичну діяльність - став на чолі монархічного гетьманського руху. 

Володимир Винниченко

Письменник, громадський та політичний діяч. З 1900 вступив до РУП. 1904 року ініціював створення Української соціал-демократичної партії. 1917 року голова Генерального секретаріату УЦР.  Співавтор тексту Універсалів Центральної Ради. У 1918 році став на чолі антигетьманського перевороту й очолив Директорію УНР. Після непорозумінь з Симоном Петлюрою подав у відставку та емігрував на Захід.  1920 року повернувся до СРСР, але одразу ж виїхав. Решту життя він провів поза громадським і політичним життям. Займався творчістю.

Нестор Махно

Очільник селянського партизанського руху, який виступав проти більшовицької окупації. Прагнув створити сільську анархістську республіку Гуляйполе. Свого часу пішов на співпрацю з більшовиками, але після перемоги над білогрвардійським рухом вони його зрадили. Армія Нестора Махна була розбита . Після цього він емігрував до Парижа. Там і провів решту життя.

Симон Петлюра

Громадський і політичний діяч, театральний критик. Був Генеральним секретарем військових справ в Генеральному секретаріаті УЦР на чолі з Володимиром Винниченком. У 1918 році був на посаді Головного отамана армії УНР. Після відставки Винниченка став на чолі Директорії УНР. Очолив боротьбу армії  УНР проти більшовиків. У квітні 1920 року уклав з Польщею Варшавську угоду. Згідно з нею частина Західноукраїнських земель передавалася Польщі. Натомість польська армія допомагала у війні проти  більшовиків.

Євген Петрушевич

Громадський та політичний діяч, правник. Мав докторський ступінь в цивільному та церковному праві. Президент Західноукраїнської Народної Республіки.

Кость Левицький

Громадський та політичний діяч, науковець. Співзасновник УНДП. Після проголошення незалежності ЗУНР став на чолі Державного секретаріату.

Андрей Шептицький 

Митрополит греко-католицької церкви. Активний громадський та релігійний діяч. З його ініціативи був заснований Львівський земельний банк 1910 року. Також митрополитом був заснований Український національний музей. До І світової війни був обраний депутатом віденського парламенту. Під час російської окупації Галичини 1914 року був відправлений в заслання на Схід. Згодом повенувся та продовжив свою релігійну діяльність. Під час німецької окупації Львова в роки ІІ світової війни виступав проти голокосту та переховував євреїв у греко-католицьких монастирях і храмах.

Олександр Довженко 

Відомий український режисер. Основоположник українського кіно.  За час своєї професійної діяльності відзняв багато висококласних фільмів, визнаних майстрами кіно на Заході. Шедевром кінематографу вважається його картина "Звенигора", 1929 року. Також він є автором кіноповісті "Україна у вогні", за яку зазнав критики з боку радянської влади.

Августин Волошин 

Громадський та політичний діяч, педагог, священник УГКЦ. Засновник товариства "Просвіта" на Закарпатті, Педагогічного товариства і Вчительської громади. Обирався до Чехословацького парламенту від Народно-християнської партії, засновником якої був. 1938 року призначений прем'єром Підкарпатської Руси. У 1939 році очолив незалежну Підкарпатську Україну.

Петро Григоренко 

Громадський та політичний діяч, дисидент. Відстоював права кримськотатарського народу. Зокрема боровся за повернення їх до Криму. Був членом та засновником Московської та Української гельсінської спілки. За свою активну діяльність неодноразово піддавався репресіям з боку радянської влади. Пройшов через примусове психіатричне лікування та тюремне ув'язнення.

Левко Лук'яненко

Громадський та політичний діяч. Засновник Української робітничо-селянської спілки. Виступав за мирний та правовий вихід України зі складу УРСР. Засуджував та викривав спотворення радянської верхівкою ленінських ідей. За свою активну проукраїнську й дисидентську діяльність був підданий репресіям з боку радянської влади. Автор тексту Акту проголошення незалежності України.

Іван Дзюба

Громадський та політичний діяч. Автор праці "Інтернаціоналізм чи русифікація?". В ній Дзюба, не відступаючи від комуністичної ідеології, критикував радянську владу та виступав проти русифікації України. Також він був активним учасником самвидаву. 1972 року зазнав репресій з боку радянської влади та був ув'язнений.

У 1989 році долучився до формування Народного руху України за перебудову.

В'ячеслав Чорновіл

Політик та громадський діяч, дисидент. Автор збірки "Лихо з розуму", яка була відзначена премією міжнародної журналістики. Засновник самвидавничого "Українського вісника". За свою діяльність зазнав переслідування та репресій з боку радянської влади. Наприкінці 1980-х років очолив Народний Рух України. Був депутатом Верховної Ради незалежної України. 1999 року загинув в автокатастрофі.

Олесь Гончар

Письменник, громадський діяч. Автор відомих романів "Тронка", "Людина і зброя", "Прапороносці". За свій роман "Собор", який вийшов 1968 року, був підданий критиці з боку радянської влади. Брав участь у створенні Товариства української мови і Народного Руху України.

Йосип Сліпий

Митрополит УГКЦ з листопада 1944 року. Наступник Андрея Шептицького. Продовжував релігійну діяльність свого попередника. 1946 року був звинувачений радянською владою у співпраці з фашистами та відправлений на каторгу. 1963 року завдяки тиску з боку американського президента Джона Кеннеді та прохання папи римського  його звільнили. Після цього митрополит емігрував до Ватикану. Там він займався відбудовою української церкви, а також став засновником Українського католицького університету.

Леонід Кравчук

Перший Президент незалежної України. Був обраний 1991 року. Завершив свої повноваження достроково у 1994 році. За час його президентства були сформовані Збройні сили України, а також затверджені державні символи. Причиною дострокових виборів стала тяжка економічна ситуація в Україні на початку 1990-х років і страйки шахтарів.

Леонід Кучма

Другий президент України. Єдиний серед украаїнських президентів пробув на посаді два терміни. За час каденції Кучми були проведені заходи з приватизації, а також ухвалено Конституцію України та впровадежно гривню.

Віктор Ющенко 

Третій Президент України. Обраний в ході третього туру виборів 2004 року. Через масові фальсифікації на виборах, розпочалася Помаранчева революція на підтримку обрання президентом Ющенка.  На час його президентської каденції припала Світова економічна криза 2008 року та епідемія грипу H1N1 у 2010-му році.

Петро Порошенко

 П'ятий Президент України. За його президентства було зупинено російську агресію на Сході, а також підписані Мінські угоди. Крім того, за каденції Петра Порошенка був уладений договір про безвізовий режим з Європейським союзом. 2019 року за його сприяння ПЦУ отримала Томос про автокефалію.

Любомир Гузар

Патріарх УГКЦ, релігійний діяч. Був моральним авторитетом українців. Ініціював перенесення патріаршої резиденції до Києва та зведення Патріаршого собору Воскресіння Христового.