Я продовжую свій цикл статей про відомих українських підприємців ХІХ століття. Вони відіграли неабияку роль у становленні національної культури, а значна частина інфраструктури, створеної за їхні кошти, досі працює та приносить неабияку користь суспільству. Той час був неабияким. Він був по своєму особливим, але закони бізнесу мало чим відрізнялися від сучасних. Сьогодні я напишу про єврейську родину Бродських. Якими вони були? Що стало поштовхом до надзвичайного багатства й успіху? Дізнавайтесь із цієї статті!
Бродські були давнім єврейським родом. Походили вони із Галичини. А саме з міста Жовква. Перший предок майбутніх підприємців був рабином. Тобто не останньою людиною в єврейській громаді. Родовід відомих підприємців стартує ще з далекого XVII століття. В той час ніхто й не міг здогадуватись, наскільки впливовими стануть Бродські. Між іншим, прізвище змінив один із нащадків того рабина. До цього рід носив прізвище Шор. А далекого пращура звали Олександром. Саме він дасть початок успішній династії, яка матиме неабиякий фінансовий вплив. Лиш через сім поколінь відбулись перші натяки на майбутній успіх. Нащадок того самого рабина, якого звали Марк (Меєр). Він мешкав у Бродах. Невідомо з яких причин, вирішує змінити своє прізвище. Буцімто для того, аби почати життя з чистого аркуша. Ми, звісно, ніколи не дізнаємось всіх деталей. Але приблизно таким чином народилось відома династія.
Сам Марк не був вкрай заможною людиною. І, його статок раптово примножився завдяки досить звичному способу – одруженню. І дружиною стала донька рабина. Вона ж принесла неабияке придане, що й дало можливість розпочати великий династичний шлях до успіху. Молода родина оселилась в містечку Златопіль Чигиринського повіту, Київської губернії. Марк був досить мудрим діячем, тому здобув чимало успіхів в комерційній діяльності. Він не лише зберіг, а й примножив придане. Тому нащадкам дістався досить вагомий спадок, що, з часом і допоможе, його синові розпочати справу цукроваріння. А подібна діяльність була надзвичайно вигідною та прибутковою.
--
Портрет Ізраїля Бродського
Син Марка Ізраїль отримав спадок у 40 тис рублів, Що було неабиякою сумою а той час. Інші ж брати теж отримали пристойний статок, однак про них мало що відомо. Лише деякі згадки розповідають про те, що вони теж займались комерційною діяльністю. До прикладу Абрам, який мешкав в Одесі, за спогадами сучасників теж був досить заможним.
Ізраїль пішов досить цікавим шляхом. Чудово розуміючи прибутковість цукрового бізнесу, він вирішив почати з оренди цукрових заводів. Бродський прагнув отримувати лише прибуток з підприємств. Проте, з часом прогорів. Причиною цього стала його недосвідченість. Ізраїль не занурювався в особливості технологічного процесу. А саме це якраз і здатне було покращити виробництво й принести прибуток. Внаслідок цього всього нащадок Марка втрачає значну частину спадку. Проте він не здається. Зробивши роботу над помилками, він знову повертається в цукровий бізнес. Цього разу Ізраїль запускає цукровий завод разом з Петром Лопухіним, який був розміщений неподалік Шполи. Це, в свою чергу, було надзвичайно вдалим географічним положенням. Двоє партнерів, ніби передчували, що до містечка незабаром проведуть залізничну колію, яка в ХІХ столітті була транспортною невід’ємним атрибутом змін. В проєкт Ізраїль Бродський вклав свої останні кошти. Це було неабияким ризиком. Однак… Все вийшло! Виробництво окупилось. Ну, а згодом партнери почали отримувати перші прибутки. Справа пішла настільки успішно, що Ізраїль згодом викупив підприємство. Сталось це у 1854 році. Відтоді він був єдиним власником заводу.
--
Млин Бродського
Здавалося б – однієї успішної цукроварні в селі Лебедин було предостатньо, аби забезпечити собі комфортне життя. Однак Ізраїль Бродський був амбітною людиною. Тому, незабаром, він перебирається до Києва. Там Бродський викуповує ділянку з млином, яка знаходилась на Подолі. Нове підприємство теж виявилось успішним. Таким чином статки родини швидко примножувались. Ну а млин, з часом, охрестили «Млином Бродського». Справи пішли надзвичайно успішно, тож його двоє синів успадкували цілу бізнес-імперію. Відзначається, що вони теж були надзвичайно успішними у своїй діяльності. Завдяки отриманому від батька таланту, вони підняли справу на новий рівень.
Після смерті Ізраїля його сини Лазар та Лев стали власниками небачених багатств. Справу випало продовжити Лазарю. Він виявився не менш успішним від свого батька. Підприємець не тільки не втратив статку, а й значно примножив його. Слава випереджала нащадків Ізарїля. Їхній батько, перебравшись до Києва почав вкладати свої статки у реалізацію важливих соціальних проєктів. Чимало будівель, зведених на кошти цієї славетної родини зберіглось і до нашого часу. Деякі, навіть, продовжують виконувати безпосередні функції. Повертаючись до Лазаря, варто відзначити, що він не мав якоїсь особливої освіти. Лазар отримав лиш базові знання вдома. Та це жодним чином не завадило йому успішно провадити родинні справи. Звісно, він не розпочинав з абсолютного нуля. Він народився в родині, котра мала неабиякі статки. Однак, варто врахувати одну деталь: не кожен, успадковуючи багатство, вміє його примножити. В історії було чимало прикладів, коли нащадки успішних та заможних людей втрачали все. Тому в жодному разі не слід недооцінювати Лазаря, тому що утримати цілу бізнес-імперію може не кожний.
--
Портрет Лазаря Бродського
Коли в сфері цукрового виробництва відбулись несприятливі процеси, Лазар Бродський зіграв чільну роль у формуванні Олександрівського товариства цукрозаводчиків. До того ж, він його очолив. З цього можна усвідомити, наскільки впливовим було прізвище Бродських не лише на території України, а й в усій російській імперії. За окремими даними товариство контролювало більше чверті виробництва цукру. Тому обсяги багатств, з якими мали справу Бродські просто вражали. Основний капітал товариства станови аж 20 мільйонів рублів. На той час це було фантастичною сумою. В складі товариства перебувало 5 цукрово-піскових та 2 рафінадних заводів (Ті що виробляють рафінований цукор). І всі ці колосальні масштаби перебували в руках Бродських.
Лев, хоч і не став управителем всіх родинних багатств, він не відставав в успішності від свого брата. Його запам’ятали як відомого комерційного діяча й чиновника. Він отримував чималі гонорари, перебуваючи на державній та комерційній службі. Та й роль його в родинній справі була не останньою. Він займався ринками збуту для виробленого цукру. Завдяки йому родина змогла вийти на Азійські ринки, які приносили не лише прибутки, а й прихильність Петербурга. Це було пов’язано з тим, що уряд намагався налагодити зв’язки з країнами сходу, а експорт чудово сприяв геополітичним планам. Азійські країни потребували його як ніхто інший, адже виробництво ласощів та шкіри просто неможливе буз солодкого піску.
Лазар Бродський помер за кордоном, під час перебування на лікуванні в Швейцарії. Це сталось 1904 року. Внаслідок цього всі справи перейшли до брата – Лева. Він, як відзначається, не був так захоплений процесами виробництва цукру, як брат. Однак, він теж не був обділений комерційним хистом. Тому бізнес-імперія, якщо й не продовжувала процвітати, то принаймні тримала свої позиції.
--
Портрет Лева Бродського
У 1912 році Лев приїжджає до Парижа. Там він продає успадковану бізнес імперію консорціуму банків, а собі лишає 20 % акцій. Йому цього було предостатньо для безбідного життя.
--
Бактеріологічний інститут, збудований на кошти Бродських
--
Київська обласна лікарня. Частина її приміщень збудована на кошти Бродських
За всю свою бурхливу діяльність родина за власні кошти зуміла реалізувати значну кількість суспільних проєктів. Зокрема пожертва великої суми університету Святого Володимира не найбільше, чим запам’яталися Бродські. Їм завдячують будівництвом бактеріологічного інституту, який, маючи власне приміщення та сучасне на той час обладнання проводив надзвичайно важливі дослідження. Також за кошти родини було зведено єврейську лікарню на 100 ліжок. Наразі її приміщення досі використовується, й там розміщена Київська обласна лікарня. На той час лікування в закладі, зведеному Бродським було безкоштовним. Таким чином чимало представників з бідних верств населення могли отримати якісну та кваліфіковану медичну допомогу. Також за кошти родини було збудовано ремісниче училище, приміщенням якого теж користуються досі. Ізраїль Бродський за активну доброчинну діяльність здобув повагу суспільства. Врахувавши всі здобутки влада надала Ізраїлю звання комерції-радника, що неабияк підвищувало його статус.
Ось такою вона була династія євреїв Бродських!
Бізнес-імперії ХІХ століття: династія Бродських