Рівні можливості для сучасних жінок є нормою, але такого не було в часи Маргарет Тетчер. Перша жінка прем’єр міністр в історії Великої Британії. Як їй вдалось так високо піднятись, будучи донькою звичайного бакалійника в провінції? Аби дізнатись історію шаленого успіху простої дівчини з невеличкого британського містечка, читайте далі. Вона без грошей вступила у найпрестижніший університет світу, стала хіміком, а згодом, на противагу суспільним стереотипам пішла в політику, а опинившись там стала для багатьох справжньою відьмою! То хто ж насправді Маргарет Тетчер: жінка, яка своєю працею досягла політичного олімпу, чи легковажна панянка, якій просто пощастило?
Історія Маргарет Тетчер сходить на справжню казку – може здаватись на перший погляд. Можливо і я так подумав би. Але прочитавши багато про неї, певен, що секретом успіху стала тяжка праця. Її власні діти бачились з мамою нечасто. Хоча замість політики вона могла стати щасливою дружиною та матір’ю заможного бізнесмена. Однак, відома прем’єрка показала світові, наповненого гендерними стереотипами, що жінка ще й хоче власних досягнень у житті. І при цьому ще й готова гарувати не гірше за чоловіка.
Маленька Робертс
--
Альфред Робертс - батько Маргарет Тетчер
Насправді прославила Маргарет не власне прізвище, а чоловікове. У дівоцтві вона була Робертс. Дівчинка народилась у невеличкому містечку в родині місцевого підприємця. На перший погляд звичайна собі родина, яка має достаток вищий від середнього. Її батько Альфред Робертс не мав казкових багатств, а просто тяжко працював день і ніч, аби його родина мала все необхідне. До такого життя з перших рочків привчалась і Маргарет. Дівчинка зростала серед терезів, продуктів, касового апарату й грошей. Там вони діставались не примхою а непростою працею.
Цікаво, що сам батько був чоловіком дуже освіченим. Хоч його праця була далекою від політики, він брав активну участь у громадському житті. Тож Альфред Робертс свого часу навіть був мером. Паралельно з тим чоловік славився неабиякою релігійністю. Ні, він не був фанатиком, Альфред просто допомагав своїй релігійній громаді. Навіть у часи дитинства Маргарет 30-х років, релігія відігравала ключову роль у житті більшості англійських родин.
Жила сім’я майбутньої прем’єрки не в особняку, як хочеться подумати, а у звичайній невеличкій квартирці над бакалійною лавкою. Антураж доповнювала залізниця, яка проходила біля містечка Ґрантем. Потяги, які проїжджали явно не символізували життя заможних снобів. Тому не можна сказати, що володіння бакалійною крамницею батька, означало заможне й примхливе дитинство. Для того, аби вижити доводилось постійно працювати. Таким цінностям майбутня прем’єрка навчалась в родині. Тому усе своє свідоме життя вона постійно досягала поставлених цілей шляхом тяжкої та невпинної праці.
Націленню на успіх дівчинка виховувалась змалку. Так, для зростання тогочасної британської жінки це було дуже дивним. Взагалі вважалось, що дівчатка мають готуватись до шлюбу й домашніх справ. Альфред же, був переконаний, що його донька має рухатись у краще майбутнє. Замість каструльок, віника і сковорідок, для Маргарет батько приносив книжки, вчив рахувати та вести справи крамниці. Завдяки такому вихованню вона полюбила науку і стала старанною ученицею. Здібностей для цього в дівчинки виявилось предостатньо. Тож сама історія дитинства доводить, що майбутнє наше залежить не від статі, а від виховання. Хтозна, можливо, якщо б Маргарет виховували тією стереотипною дівчинкою, то вона і не стала б політиком зі світовим ім’ям.
--
13-річна Маргарет Робертс на світлині
Відмінниця Робертс встигала не лише добре навчатись, а ще й мала різні захоплення, здавалося б, несумісні з любов’ю до точних наук. Вона добре грала на фортепіано, декламувала поезію та ще й встигала займатись спортом. Тоді вона ще нічого не знала про своє майбутнє, але її працьовитість сама його передбачила. Дівчинка отримала стипендію на навчання у відомій школі для дівчаток Кестевена і Ґрентема. Табелі її успішності звідти знову свідчать про старанність.
Студентка Маргарет
Родина Робертсів не мала стільки грошей, аби забезпечити своїй доньці навчання у престижному університеті. Але вона зробила все саменька. По закінченню школи Маргарет подає документи на стипендію і опиняється за крок до розчарування. Її ім’я не потрапляє до списку, але зірки зійшлися так, що хтось відмовився від місця і дівчинка опиняється серед студентів Сомервільського коледжу Оксфордського університету. Через чотири роки вона стає хіміком-бакалавром.
Дивовижно, але в студентські роки Робертс не була занудою, як може здаватись на перший погляд. Та й взагалі дуже стереотипною, як на мене, є думка, що якщо ти навчаєшся, то стаєш «ботаніком», котрий кладе величезний болт на решту життя навколо. Маргарет полюбляє читати, все ще грає на фортепіано та проводить захопливі досліди. Мені досі невтямки, як хімія поєднується з політикою, але у 1946 році вона вступає до студентського осередку консервативної партії. Незабаром вона його очолює.
Чому саме консерватори? Можливо тому що батько був їх прихильником. Але це не єдина причина. Їй трапилась досить цікава книга німецького економіста Фрідріха фон Гаєка «Шлях до кріпацтва». Більшості вона ні про що, адже для того, щоб розповісти про її значущість менті потрібно написати окрему публікацію про лібералізм та ідеї консерватизму Британії того періоду. Єдине, що потрібно знати з цього, що противники консерваторів – лейбористи дуже любили соціалістичні ідеали, які виявились згодом руйнівними для британської економіки. Одним словом – вже у ролі прем’єрки Маргарет Тетчер розгрібала те, що натворили ці любителі соціалізму.
Пора в політику!
У 1951 році Маргарет яка тоді ще була Робертс, насмілилась подати свою кандидатуру на вибори до парламенту. Тоді вона програла. Але дівчина не здалася і вже 1959 року в тяжкій передвиборчій кампанії вона здобула перемогу від округу Фінчлі.
Дивовижно, але при такому активному житті, дівчина навіть влаштувала особисте життя. Хоч вона й була із простої родини, її за дружину взяв заможний британський бізнесмен Деніс Тетчер. Тоді вона й взяла його прізвище, яке прославила в ролі Прем’єр міністра. Сам чоловік вже встиг побувати в шлюбі, що явно було не найкращим аргументом в очах суспільства. Проте Деніс активно підтримував її в обох передвиборчих кампаніях, а подружжям вони стали у 1951-му.
--
Маргарет Тетчер зі своїм чоловіком Денісом
Невдача на виборах не була для молодої кандидатки перешкодою. Вона в той час працювала хіміком, займаючись розробкою емульгаторів для морозива. З допомогою чоловіка, котрий оплатив їй навчання, Маргарет зуміла здобути ще й юридичну освіту. Після цього вона стала адвокатом у сфері податкового права, поєднавши непоєднуване.
Перші її кроки у великій політиці почалися у на початку 1960-х років. Вона тоді була ще не дуже освіченою в закулісних іграх, тож доводилось багато вчитися. Але й тут вона була дуже старанною. Допускаючись безлічі помилок, борючись зі спокусою бути непослідовною, майбутня прем’єрка привернула увагу керівництва партії. Тож незабаром її зробили членом тіньового кабінету консерваторів. Практика формування запасного складу уряду дуже поширена в британській політиці, адже партія, отримавши більшість, повинна бути готовою формувати новий уряд. Таке призначення гарантувало Маргарет Тетчер місце в уряді після перемоги партії. Згодом так і сталося.
У 1970 році партія консерваторів перемагає на виборах. Тож під керівництвом прем’єра Едварда Гіта вона стає міністеркою Освіти і науки. Перші кроки в управлінні були розпочаті. Та й Маргарет потрапляє у знайому стихію. Її керівництво міністерством було не лише дуже активним, а й скандальним. Прагнучи скоротити видатки в галузі, міністерка вирішила скасувати видачу молока в школах старшим дітям. По-суті нічого екстраординарного, але лейбористи розігнали той ще крик. Преса її прозвала крадійкою молока. Політикиня згодом пригадувала, що для неї це був перший серйозний політичний урок, який допоміг зрозуміти й відчути суспільне обурення.
Шлях до прем’єрства
Дивовижна історія успіху лише продовжувалась. На наступних виборах через нерішучу політику консерватори знову програють лейбористам. Однак у цій невдачі до Маргарет прийшов успіх. Вона висунула свою кандидатуру на пост очільника партії. Самі вибори тоді були досить дивними, адже консерватори ніяк не могли визначитись зі своїм майбутнім. По суті вся партійна система переживала нищівну кризу. Не вистачало рішучості для того, аби запропонувати справжній економічний і соціальний переворот, якого після любителів соціалізму потребувала Британія. Під час виборів вперше в історії партії перемогла жінка. Це був справжній нонсенс. Та й сама Маргарет не вірила в такий успіх. Її головною мотивацією була ідея, а не тепле крісло.
Спонтанне обрання відкрило нові двері. Це означало, що червона доріжка до прем’єрського крісла розстелена, залишалось лише небагато – перемогти на виборах. У 1979 році партії це вдалося зробити. Все більше людей розуміло, що лейбористи остаточно загнали економіку в трубу.
У новій передвиборчій кампанії консерваторів, Тетчер висувала нові ідеї реформ. Виглядали вони досить непогано. Однак запорукою їх успіху була чесність та цілком серйозна віра у власні погляди.
Попри те, що очільниця партії вже досягла дуже багато в житті та мала багаж політичного досвіду, вона не гребувала навчанням. Маргарет постійно відвідувала Інститут економічних відносин. Цікавилась економічними теоріями та багато читала. Працьовитість її тут теж грала не останню роль. Напередодні виборів вона справді зміцнила свій інтелект та імідж. Відтепер її як політика сприймали справді дуже серйозно. Працюючи над образом майбутня прем’єрка навіть змінила голос, випрацювавши низький та впевнений тембр.
Перемога – це лише початок
--
Маргарет Тетчер навесні 1981-го
Вибори 1979 року стали нарешті переможними для партії. Маргарет Тетчер посіла своє крісло та сформувала кабінет. Прийшов час втілювати нові економічні ідеї в життя. Але жінка не поспішала робити радикальних кроків. До грандіозних страйків шахтарів залишалось ще кілька років. Вона врахувала всі помилки попередників, які не побороли безчинства профспілок. Зі своїм основним ворогом вона вирішила битися більш вишукано.
Запровадження законів, які обмежували вплив та можливість вільно та безконтрольно страйкувати стали поступовим початком. Самі ж протести робітників були постійною проблемою Британії 70-80-х років. Економіка працювала за рахунок високих податків, які йшли на різні непотрібні соціальні програми та утримання державним коштом нерентабельних підприємств. Головна помилка лейбористів – передача багатьох галузей виробництва у державну власність та соціальне житло стали тими факторами, які заганяли в багнюку британську економіку. Тож, як і в Україні другої половини 90-х років, розпочалась велика приватизація. Вона мала свою особливості, яким варто було б повчитися й нам. Зокрема: акції не роздавались як фантики робітникам. Їх потрібно було придбати. Кабінет Тетчер передбачив можливість отримати частку як незаможним, так і магнатам, які викуповували й розвивали застарілі комбінати. Таким чином фінансовий рух та зацікавленість серед населення зросла. Люди захотіли вкладати гроші в підприємства й примножувати зароблене.
Заохочення підприємництва й можливість приватизувати соціальне житло або придбати за демократичною ціною нове на фоні приватизації, активізувало економічне життя пересічних громадян. Ідеї, які запропонувала перша жінка прем’єр справді запрацювали. Та не все було так солодко, як здається. У ході болючий реформ чимало людей справді лишились без роботи та ресурсів для існування, Чимало шахт, які не приносили дохід були закриті. Очікувано, що шахтарі, після прийняття рішення застрайкували по всій країні. На цей раз їхній страйк не паралізував економіку, адже Тетчер ретельно підготувалась до цього. Вугілля, яке було рушійним ресурсом завозилось через порити. Служби, від яких залежав транспорт були заздалегіть «задобрені!». Тому не брали участь у страйкуваннях.
Період прем’єрства для Тетчер був не лише найцікавішим, але й найбільш складним у житті Тетчер, Вона пережила терористичний акт в готелі й дивом вижила, відійшовши від місця вибуху. Її графік був настільки напруженим, що вона часто спала по кілька годин. Нові реформи, забрали у неї всі рейтинги. Тому загроза нищівної поразки на наступних виборах була реальною. Вона зазнавала нищівної критики не лише з боку опонентів, а й поплічників.
Не можна назвати її як політика справді бездоганною. Під час своєї роботи вона не гребувала авторитарними методами. Часто свої рішення прем’єрка просто нав’язувала кабінету міністрів. Однак з іншого боку, купці нерішучих чоловіків справді потрібний був лідер, який зробить все за них. Маргарет Тетчер у той час мала чудові стосунки з Рональдом Рейганом та навіть багато чого вчилась у нього. Їхнє спільне бачення щодо радянського союзу зближувало. Сама Тетчер пропонувала знищити «імперію зла» непомітно. Це була гра в довгу, але за десять років від совецької імперії залишились уламки. Хоча, з іншого боку, ми бачимо, що вона не надто підтримувала українську незалежність. Одного разу, виступаючи, Тетчер відповіла на запитання про визнання Українського суверенітету: «- ми ж з Каліфорнією дипломатичних стосунків не маємо…». Сказане справді можна трактувати по-різному. Тому цю роль я залишу вам.
--
Маргарет Тетчер після прем'єрства
Решта її життя після прем’єрства була не настільки бурхливою. Колишня прем’єрка за свої заслуги отримала дворянський титул баронеси. Режисери, романісти та історики бачать старість Тетчер по-різному. Однак, думаю, вона була дуже нудною, порівняно з бурхливим життям активної дівчинки, хіміка, юриста і світового політика.
Була відмінницею та ще й мала насичене життя - захоплива історія Маргарет Тетчер