Осінь 1918 рік. До свого логічного завершення іде Перша світова війна, у якій Німеччина, Австро-Угорщина та їхні союзники явно програють. До цього довгий час лінія фронту застопорилася на позиційній війні. Проте активна робота над новими винаходами і політична воля до завершення глобального протистояння посунула лінію фронту не на користь Німеччини. Та й економіка країни, що воювала на два фронти, не витримувала.
До чого ж тут українці? Запитаєте ви. Вони були на межі цих двох імперій. Австро-Угорщина та російська імперії билися в агонії. Українцям, як іншим поневоленим народам, випав шанс на звільнення з-під гніту. Так почалася історія великого об’єднання.
Кінець російської імперії
Спершу революційні події розпочалися в російській імперії, чия економіка теж не вивозила військові витрати. В один чудовий день жителі столичного Петербурга запротестували. Царя ж закликали тихо-мирно зректися від престолу. Він так і зробив. На заміну монарху прийшов Тимчасовий уряд. Він повинен був керувати державою до обрання нових органів влади на загальноімперських зборах. Підказка: вони не відбулися.
Тим часом події революції активно розгорталися і в Україні. Отримавши від долі шанс, активісти в Києві та інших великих містах взялися формувати свої державні структури. Утворилася Українська Центральна Рада як виборний орган. Її ядром стало Товариство Українських Поступовців, на чолі якого стояв Микола Міхновський. Той самий, що був автором праці «Самостійна Україна». Також до цього процесу доєдналася Українська соціал-демократична робітнича партія. На чолі ради обрали відомого історика Михайла Грушевського.
--
Михайло Грушевський - очільник Центральної Ради
Довгий час Центральна рада не могла визначитися з політичним статусом України. Спершу було ухвалено І Універсал, який проголошував автономію. Далі, після переговорів з Тимчасовим урядом в Петрограді стався відкат автономії. Він оформився у вигляді ІІ Універсалу. Цей документ викликав неабияке розчарування та обурення багатьох громадських й політичних діячів. Тим часом наприкінці жовтня (за новим стилем у перших числах листопада) більшовики на чолі з Леніним захопили владу. Далі червоні (так їх ще скорочено називали) вирішили захопити й підкорити українські землі. Аби уникнути такої загрози, УЦР видала ІІІ Універсал, Він проголошував створення УНР, але про незалежність у ньому не йшлося.
Більшовиків з Леніним це, звісно, не зупинило і вони висунули Центральній Раді ультиматум, який назвали «Маніфестом до українського народу». Центральна Рада, звісно, вимоги не виконала, адже вони завідомо були неприйнятними. Тому більшовики отримали привід для війни.
Їхній спосіб легітимізації своєї влади в Україні був вишуканим. Вони спершу створили альтернативний уряд в Харкові й назвали його Радою Народних Комісарів. Далі від його імені повели війська до Києва. Так відбувся бій під Крутами.
Побачивши справжнє обличчя більшовизму, Центральна Рада поспіхом проголосила незалежність у IV Універсалі. Далі було підписання угоди з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Німці вигнали більшовиків з території України. Проте не поладнали з Центральною Радою і посприяли приходу до влади гетьмана Павла Скоропадського. Той отримав булаву з допомогою перевороту. Не проправив він і рік, як його теж скинули. Далі владу взяла в свої руки Директорія.
Так українська державність формувалася на територіях, які входили до складу російської імперії.
Австро-Угорщина програла
Восени 1918 року було чітко зрозуміло, що Австро-Угорщина, як і Німеччина, вже не виграє війну. Відсталість та слабка економіка зробили свою справу.
Вже у вересні того ж року розпочався активний рух українців на Галичині та Закарпатті. Це сучасні Львівська й Закарпатська області. Клаптикова імперія розпадалася дуже болісно. Українці ж приклали до цього свою руку. Було сформовано Центральний Військовий Комітет. На його чолі став Дмитро Вітовський – сотник Легіону УСС (Українських Січових Стрільців).
--
Дмитро Вітовський
18 жовтня відбувся з’їзд депутатів-українців парламенту імперії. Вони зібралися у Львові. Делегати утворили Українську Національну Раду. Наступного дня УНРада проголосила незалежність українських земель. Проте у контексті конфедерації з народами Австро-Угорщини.
Тим часом поляки, які втратили свою державність унаслідок трьох поділів Польщі наприкінці XVIII століття, претендували на Галичину. Приводом була приналежність цих земель до Речі Посполитої. Намісник імперії був не проти передачі земель Східної Галичини полякам. Тому до міста вирушила ліквідаційна комісія. Проте в неї не склалося, адже українці взялися відстоювати Львів та своє право на державність. У ніч з 31 жовтня на 1 листопада українці захопили всі адміністративні будівлі, а вже на ранок місто було повністю підконтрольне силам УСС. На чолі нічної спецоперації став Дмитро Вітовський. Все вийшло вдало, але повстанці прорахувалися і не взяли під контроль вокзал. Саме з його допомогою поляки захопили Львів. Так було утворено Західноукраїнську Народну Республіку.
Одразу ж 1 листопада в ЗУНР взялися надсилати телеграми урядам іноземних держав. Проте їхні системи зв’язку не приймали повідомлень від невизнаної країни. На допомогу прийшла Швеція, яка через свої посольства встановила контакти. Новообраним президентом став Євген Петрушевич.
--
Євген Петрушевич
9 листопада було утворено Державний секретаріат ЗУНР. З його допомогою вдалося швидко налагодити адміністративні функції. Проте вони були недосконалими, а вирішення більшості юридичних питань покладали на закони Австро-Угорської імперії, якщо ті не суперечили головним нормам ЗУНР.
Така держава не протрималася довго. Поляки одразу ж розпочали війну. Захоплення Львова стало першою серйозною втратою нового уряду, адже вокзал та непідірваний міст від Перемишля допомогли польській армії легко зайти у місто.
Серед цієї бурі й почалися переговори з Директорією УНР про об’єднання.
Дві паралельні держави
Території, які вийшли з-під влади двох імперій, утворили дві окремі держави УНР та ЗУНР. Перша була на території колишньої російської імперії, друга – на території колишньої Австро-Угорщини.
Політичні процеси в східній частині України, яка знаходилася під московським гнітом, власна держава утворилася раніше. На західноукраїнських землях це відбулося пізніше. Два незалежні державні утворення українців мали нарешті здійснити мрію багатьох поколінь про об’єднання.
--
Музей-вагон злуки у Фастові
У грудні стартували переговори про початок об’єднання. Тоді представники у Фастові підписали попередні домовленості. Проте Універсал про злуку був оголошений 22 січня 1919-го.
--
Проголошення Акту Злуки
Все це відбувалося в урочистій обстановці. Люди раділи справдженим сподіванням. Це було свято нації. Тому 22 січня і є особливим днем для українців, адже вперше за багато років поневолення різними державами всі землі об’єдналися разом.
Та не так все було безхмарно
На превеликий жаль національно-визвольні змагання зазнали поразки. Спільна держава українців зазнала краху. Частина земель відійшла до складу радянського союзу, а Галичина разом зі Львовом опинилася у складі Польщі. 1920 року внаслідок домовленостей Симона Петлюри з поляками в обмін на Західноукраїнські території уряд ЗУНР скасував договір про злуку. Сам же уряд проіснував у вигнанні до 1923 року. Будь-які спроби повернути державність дипломатичним шляхом завершились невдачею.
Вже під час ІІ світової війни Галичина разом зі Львовом опинилася під владою диктатора Сталіна. Так само до УРСР було приєднано Північну Буковину, яка є сучасною Чернівецькою областю. Закарпаття приєдналося до УРСР після завершення війни. Його відшматував Сталін у Чехословаччини. Так і сформувалася остаточна версія українських кордонів, з якою вона стала незалежною у 1991 році.
Чому День Соборності такий важливий?