І світова війна розпочалася 1 вересня 1939 року, проте на кілька місяців вона завмерла. Це був унікальний період великого протистояння, коли після цілковитої окупації Польщі фронт був стабільним, а мешканцям великих європейських столиць здавалося, що війни, ніби, немає. Про неї в Лондоні нагадували лише мішки з піском біля адміністративних споруд та світломаскування.
Невеличка історія великої війни, яка стала причиною того, що бойові дії розрослися до небачених масштабів.
Передісторія
Передумови ІІ світової війни почали формуватися ще на початку 1930-х років. Німеччина зазнала поразки в І світовій. Тому винна була шалені контрибуції своїм противникам – Антанті. Програш у війні став причиною погіршення соціального та економічного становища. Значна частина підприємств збанкрутувала, а гроші знецінилися. Крім того була зачеплена національна гідність німців. Тож, прийшовши до влади у 1933 році, Гітлер розпочав пошук шляхів реваншу з країнами-переможницями.
Тим часом західні держави намагалися всіляко уникнути війни, чим вдало скористався німецький диктатор. У масовій свідомості навіть після поразки Польщі 1939 залишалися сподівання на те, що велику війну вдасться відвернути. Пам’ять про І світову та її жахіття жила в свідомості європейців. Це і вплинуло на дуже лояльне ставлення до агресивної політики Німеччини.
На геополітичній карті знаходилася і ображена на Антанту Італія. Вона, приєднавшись до союзу вже у розпал І світової, сподівалася здобути для себе нові території, але не вийшло. Тому під час назрівання нового протистояння італійський уряд поглядав на Німеччину, яка збиралася взяти реванш.
Першим випробовуванням на рішучість союзників по Антанті став напад Беніто Муссоліні на Ефіопію, що тоді називалася Абісинією. Це сталося у 1934 році. Тоді країни-члени Ліги Націй, що мали захистити жертву безпідставної агресії, все попустили віжки. Ба більше, вони навіть сподівалися на продовження тісних союзницьких відносин з італійцями. Тоді відбулася ціла конференція в італійському місті Стреза. Там Велика Британія та Франція разом з Італією підписали договір про спільне протистояння майбутнім спробам Німеччини порушити Версальський договір. Далі країни-союзниці просто наклали на Італію символічні санкції, які ніяк не позначилися на її економіці.
--
Конференція у Стрезі. Документальні кадри
Тим часом Гітлер спокійнісінько собі перед носом Британії та Франції анексував Австрію. А потім дістався до Чехословаччини. Так у 1938 році настала Чехословацька криза, яка могла завершитися війною. Британці та французи щиро сподівалися запобігти цьому. Тому в обмін на мир вони віддали німцям Судети. На Мюнхенську угоду 30 вересня 1938 вони навіть не запросили представників Чехословаччини, яку тоді розчленували.
В Англії всі радісно зустріли Невіла Чемберлена, який нібито привіз мир. Проте в мирі залишалося пожити трохи менше року, адже апетити Гітлера швидко переключилися на нову жертву – Польщу. Ось якраз у вересні й стартувала «Дивна війна». Тобто війна без війни.
Невіл Чемберлен ніяк не може оголосити війну
Постать британського Прем’єр міністра початку війни виглядала дуже недолуго. Його дії виглядали як цілковита впевненість в тому, що мова ультиматумів, домовленостей і звичайних поступок допоможе уникнути зустрічі на полі бою. Так само сталося і з Польщею. Британці, як і французи, наобіцяли полякам цілковиту підтримку у разі нападу Німеччини. При цьому поляки отримали звичайну собі впевненість в тому, що їм абсолютно нічого не загрожує, а якщо Німеччина нападе, то французька та британська армії швидко вдарять на Західному фронті. Такі ілюзії й допомогли Гітлеру швидко здобути Польщу та нажахати кабінет міністрів Невіла Чемберлена.
1 вересня 1939 року ніхто не очікував, що перед поляками таки доведеться виконувати домовленості й надавати допомогу. Велика Британія разом з Францією, можливо, були б і раді не оголошувати війну німцям. Проте зобов’язання, взяті в договорі, змусили їх це зробити.
У день, коли німецькі війська перетнули польський кордон, парламент Великої Британії поставив дуже багато питань Прем’єру через його попередні обіцянки миру. Тоді Чемберлену довелося викручуватися й пояснювати, що Англія повинна вступити у війну. Цілий день його міністерський кабінет не міг придумати текст ультиматуму для Гітлера. Перша версія документу взагалі не мала термінів виконання вимог. Тому 1 вересня він до Гітлера так і не потрапив. Виправлений ультиматум теж виглядав недолуго. А вже з 3 вересня розпочався стан війни між двома країнами.
10 травня 1940 року, скомпрометованого невдалою політикою Чемберлена, зняли з поста прем’єр-міністра. Хоча йти з нього він не дуже то й хотів. Замість нього на чолі Британської імперії став Вінстон Черчилль.
Замість того, щоб готуватися, французькі солдати розважалися
Навіть оголошення війни Німеччині не стало приводом для серйозної підготовки французів. Наприкінці серпня 1939 уряд розпочав часткову мобілізацію, сподіваючись, що війни таки не буде. Вже коли 1 вересня німці напали на Польщу, оголосили повну мобілізацію.
Для французів, як і для англійців, початок війни з Німеччиною був шокуючим. Ніхто особливо не вірив у те, що повторяться жахи І світової. Станом на початок війни з німцями французька армія була цілковито неготовою. Для того, щоб зняти зі зберігання оборонну артилерію потрібно було ще, як мінімум, 15 днів. А Британський експедиційний корпус міг прибути на допомогу лише у жовтні.
До 10 вересня французьке командування таки вирішило зробити маневри. Спершу спробували випробувати лінію Зігфрида – оборонні укріплення німців. Спроба виявилася невдалою. Тому перший місяць війни обмежився лише незначними сутичками між двома арміями.
--
Лінія Зиґфрида
Так виник феномен, що війна то є, але водночас її ніби не існує. Тож французькі солдати аж до травня 1940 року спокійно собі сиділи в казармах і укріпленнях та розважалися. Сучасники описували, що для військових Франції стало звичним пияцтво та регулярні розваги. Сприяв цьому і сам уряд. Він профінансував серію святкових концертів для військових, а ще зняв обмеження на гральні карти. До цього військові платили податок на них. Крім того для розваги мобілізованих солдатів регулярно організовували спортивні змагання.
Тим часом і німці не особливо прагнули до інтенсивної війни після окупації Польщі. Тому нерішучість французів та британців, допомогла Гітлерові відновити сили та підготуватися до потужного наступу.
Союзники хоч і теж розробляли свою стратегію наступу, далі планів справи не пішли. Британські та французькі стратеги передбачали, що німецький диктатор спробує захопити Данію і Норвегію для того, аби наповнити свою військову промисловість ресурсами та відрізати британців від північних європейських портів. Тому союзники планували висадити там війська й взяти під контроль територію країн.
Тим часом на прикордонній лінії французи спокійнісінько собі спостерігали, як німці активно готуються. Вони перевозили боєприпаси, стягували техніку. Багато хто дивувався з того, чому ніхто не завдає німцям удару. Все це й справді виглядало дивно. Цілком ймовірно, що французи покладалися на оборонну лінію Мажино, яку німцям справді було б складно перетнути.
Цілком мирне життя в Лондоні та Парижі
Якщо в армії не було духу війни, то в містах тим паче. Яскравим прикладом є Лондон у перші дні вересня 1939-го. Після того як по радіо оголосили про початок війни, англійці справді були нажахані. Очікувалися повітряні бомбардування британської столиці, які заберуть життя десятків тисяч мешканців. Тому одразу ж розпочалася підготовка: адміністративні будівлі закладали мішками, виривали оборонні рови, готували системи оповіщення та бомбосховища. У перші дні англійці почули сирени й кинулися в найближчі укриття. Проте виявилося, що сигнал про тривогу був фальшивим. Коли стало зрозуміло, що німецькі літаки не збираються бомбардувати столицю, життя знову стало звичним. Виключенням було світломаскування, яке перетворювало вулиці на темну пустку. Це навіть стало темою для жартів лондонців. Ось один із жартів:
«у місті настільки темно вечорами, що можна прямо на вулиці займатися сексом».
Проте вже влітку-восени 1940 року стало зовсім не смішно.
Париж, який був ближче до потенційної лінії фронту виглядав ще менш підготовленим. Міщани спокійно собі гуляли вулицями та розважалися. Нічого навіть не натякало на те, що країна знаходиться у стані війни. Тоді, іронійно, була популярною пісня «Я зачекаю».
Повним ходом працювали кабаре, вирувало нічне життя й про якесь світломаскування навіть не йшлося мови. Протягом вересня 1939 – травня 1940 року здавалося, що ніякої війни не існує. Проте це було затишшя перед сильною бурею.
Чим усе завершилося?
Увесь цей час Німеччина дуже активно готувалася до початку війни, нарощувала сили та промислові потужності. Протягом зими на французькому кордоні поступово формувалися угруповання для нанесення удару. Німецькі стратеги активно розробляли план «Ґельб». Перед цим німці окупували Данію та Норвегію, а 10 травня розпочали наступ на Францію. За два місця французи капітулювали й підписали 22 червня друге Комп’єнське перемир’я, тільки вже на користь Німеччини.
--
Комп'єнське перемир'я 1941
Наступною стала Велика Британія, яка мала опинитися в руках Гітлера після реалізації плану «Морський лев». Спершу німецька авіація повинна була зламати наземну оборону Англії та розгромити військову промисловість. Потім, восени, вже німецькі сухопутні війська мали висадитися на островах. Тоді британські міста зазнали сильних бомбардувань. Але люфтваффе не вдалося зруйнувати англійську оборону і операція «Морський лев» провалилася. Тим часом Гітлер обрав собі наступну жертву – Радянський союз, а Британія лишив на потім, коли будуть захоплені природні багатства на радянських територіях. Війна, яка почалася з дивного протистояння протривала аж до 2 вересня 1945 року.
Чому перші місяці ІІ світової назвали «Дивною війною»?