Остання партія друкарських машинок вийшла в Індії 2011 року на заводі Godrej and Boyce. Причина була очікуваною – продажі не йшли. Остання партія складала всього лиш 500 екземплярів. Десять років тому фабрика могла продати більше 20 тис. машинок. Колись друкарська машинка перевернула світ, навчила людей працювати на клавіатурі та пришвидшила роботу бюрократів, науковців журналістів і письменників. Як усе починалося? Читайте далі. 

Передісторія

Часто буває, що видатні відкриття роблять різні люди. А точніше, наступники вдосконалюють напрацювання своїх попередників. Так було і в історії з друкарською машинкою. Ще в стародавньому світі та у середні віки люди й гадки не мали про те, що можна швидко створити кілька екземплярів красивого і зрозумілого всім тексту. А одна книга коштувала, як великий і гарний будинок у місті. Переписуванням в середні віки займалися переважно монахи і робота ця була дуже важкою. Люди псували собі очі, сидячи темними вечорами над свічкою і переписуючи тексти. Потім у XV столітті Гутенберг винайшов друкарський верстат, який здешевив книги і дав можливість швидко створювати великі тиражі. Технологія вдосконалювалася і перетворилася в сучасні правила типографіки, яких дотримуються дизайнери, роблячи унікальні речі на екрані комп’ютера. 

--
  Друкарський верстат Гутенберга

Проте у друкарському верстаті й переписуванні були серйозні мінуси. Найперше – писати. Це забирає багато часу (якщо це робити каліграфічно) і має високу ціну. Мало кому доступна написана від руки книга. Документи ж, створені від руки були недоступними пересічним людям, яким, банально, не було на чому вчитися грамоті. Друкарський верстат теж був недоступним для більшості людей. Він видавав лише книги, а згодом і газети. Та документ чи бланк надрукувати на верстаті було непростим і надто дорогим завданням. А так хотілося швиденько, не бруднячи руки в чорнилі, написати лист другові, який знаходився в іншій частині Європи. Так і народилася ідея створення машинки, яка давала б кожному можливість друкувати. 

--
  Процес переписування книг на середньовічній мініатюрі

З чого все починалося?

Ще у далекому XVII столітті задумалися над тим, щоб зробити друкарський верстат доступним для діловодства та приватних потреб. Тоді було розроблено друкарський механізм, який робив швидкі відтиски. Офіційних згадок про нього не зберіглося. Відомо лише, що креслення мали величезну схожість з друкарською машинкою. Наразі підтверджень того, що саме в цей час було винайдено друкарську машинку немає. Інша ж річ запатентований пристрій в Англії 1717 року. Автором винаходу став Генрі Мілл. Прототип машинки так і не віднайшли. Можливо, він вже встигнув згнити за кілька століть. Але лишилися креслення, які дають науковцям зрозуміти, що механізм призначався для друку. 

--
  Пелегріно Турі

Наступну спробу винайти друкарську машинку здійснив італієць, Він мав для цього благородну мету. Пеллегріно Туррі хотів допомогти мадам Кароліні. Через сліпоту вона не могла писати листи від руки. А тоді це був єдиний спосіб спілкуватися на відстані. Пані отримала в подарунок першу в історії друкарську машинку, яка працювала. Проте тут одразу ж виникає питання: як же пані могла розрізняти літери на клавіатурі? Якщо на ній таки вибили шрифт Брайля, то можна вважати, що це перший в історії випадок створення друкарської машинки для людей із вадами зору. З італійською друкарською машинкою теж виявилася заплутана історія. Креслення є, а прототипу не існує. Зразок відтиску цієї машинки можна помітити в листах графині, які вона друкували своїм друзям.

Хоч ці спроби тоді не перетворилися у масове виробництво, вони дали знання і натхнення винахідникам нових поколінь. Вже в другій половині ХІХ століття з’явилися реальні прототипи, які розпочали епоху друкарських машинок.

Епоха друкарських машинок розпочалася

У 1867 році троє винахідників Крістофер Шоулз, Карлос Глідден і Самуель Соле створили перший робочий прототип друкарської машинки. Та користуватися нею було дуже незручно. Вона не мала розкладок і друкувала лише великими літерами. Об’ємними були і її габарити. Якщо маленьку UNIS можна легко поставити на робочий стіл чи навіть на столик у потязі, то винахід цих трьох міг зайняти половину маленької кімнати. Та це ще не всі мінуси винаходу. Для того, щоб побачити надруковане, потрібно було завершити текст, а потім підійти до задньої частини машинки, щоб вийняти папір. Промахнутися літерами було справжнім кошмаром, адже виправити все те було неможливо. Крім того версія трьох винахідників коштувала шалених грошей. Тому дешевше було найняти писаря. Хоч виріб і запустили в серійне виробництво, охочих придбати його виявилося дуже небагато. 

--
  Крістофер Шоулз - винахідник клавіатури QWERTY

Не дивлячись не серйозні мінуси, винахід почав вдосконалюватися далі. Під час використання машинки з’ясувалося, що працювати з клавіатурою дуже незручно. Невдале розміщення клавіш призводило до того, що вони залипали. Тож Крістофер Шоулз – один з цієї трійці, спробував вирішити цю проблему. Він створив розкладку клавіатури QWERTY, якою всі користуються в наш час.

На друкарській машинці із розкладкою клавіатури Шоулза написав свій роман Марк Твен. Він отримав новий винахід у подарунок. Проте сам процес друку на машинці він передав друкарці. Так екземпляр його «Тома Сойєра» чи «Життя на Міссісіпі» (Точно невідомо, який з них був надрукований на машинці) потрапили до видавництва. Це був історичний момент, який змінив світ наступного ХХ століття.

--
  Такий вигляд мали друкарські машинки кінця ХІХ століття

Ідею зі створенням якісною друкарської машинки підхопили зброярі Еліфалет Ремінгтон і його сини. Справи у їхній галузі йшли погано, тож вони вирішили ризикнути з новим винаходом. Так у 1873 році в серійному виробництві з’явилися вдосконалені друкарські машинки під назвою «Remington». У них з’явився верхній та нижній регістри, які дозволяли друкувати великі й маленькі літери. Виправили вони й недолік із неможливістю бачити текст у процесі друку. Зменшилися у друкарської машинки й габарити. Однак вона досі була дорогим задоволенням. Разом з технічними новаціями Ремінгтони оздоблювали візерунками і позолотою, через що вони нагадували справжні витвори мистецтва. До початку ХХ століття Remington були лідером на ринку друкарських машинок. З кожною новою моделлю друкарські механізми вдосконалювалися і набували риси тих машинок, які зараз можна побачити на барахолках, в музеях та у приватних колекціях. 

--
  Друкарська машинка "Ремінгтон"

Як друкарські машинки змінили світ?

Доступний друк здійснив справжню революцію в діловодстві. Відтоді, коли новий пристрій став надзвичайно популярним, видавництва стали приймати до роботи лише машинописні тексти, адже їх було легше розібрати, ніж розшифровувати рукописні шрифти. Від другої половини ХІХ століття технологія поступово вдосконалювалася.

Щоб полегшити роботу на пристрої, створювалися нові пристосування. До прикладу вже у ХХ столітті з’явилися перемикачі кольору стрічки. Так можна було друкувати двома кольорами. Індустрія машинопису почала пропонувати корегувальний папір, який допомагав виправляти помилки на папері.

--
  Класична друкарська машинка з важілевим механізмом

Згодом інші фірми взялися розробляти дешевші й доступніші варіанти друкарських машино.  Тому вже до середини століття з’явилося безліч виробників, які пропонували машинки на будь-який смак і гаманець. У 1930-х роках можна було придбати як недорогу канцелярську машинку для офісу, так і красуню, емальовану в чорний колір, що пасувала приймальням високопосадовців. 

--
  Так виглядає друкарська машинка з валиковим механізмом 

За час існування друкарських машинок було винайдено і безліч різноманітних механізмів. Найбільш поширеним був важілевий. Його можна побачити у більшості друкарських машинок, які збереглися до нашого часу. Його дія полягає в тому, що молоточки, зібрані у віяло, вдаряють через стрічку по аркушу паперу, за рахунок чого створюється відтиск. 

--
  Кульковий механізм електронної друкарської машинки

Ще одним механізмом є валиковий. Він рідкісний і його зразки можна побачити зараз хіба-що в музеях. Такий варіант механізму виглядає краще для азіатських мов, адже вони місять дуже багато різних ієрогліфічних символів. 

--
  Так виглядає "ромашка" для електронної друкарської машинки

Ще два типи механізмів з’явилися вже в електронних друкарських машинках. Перший з них був кулькою. Походив він від валика з літерами. Під час натискання клавіші, потрібна літера з кульки, відбивалася на папері. Іншим осучасненим механізмом була ромашка – касета з літерами, що нагадувала віяло. Вона проводилася в рух електрикою.

Друкарські машинки свого часу змінили світ до невпізнаваності. Тепер же вони стали експонатами музеїв та приватних колекцій. Цей пристрій спростив роботу багатьом поколінням, а клавіатура, винайдена спеціально під друкарську машинку, стала основою для комп’ютерів, планшетів та смартфонів. Тож пишучи нове повідомлення у смартфоні, ми маємо справу з клавіатурою, яку народила друкарська машинка.