Коли читав сторінку на Вікіпедії про Сергія Параджанова, то був ошелешений, адже черговий раз легендарну інтернет-енциклопедію ловлю на подачі невірних та фальшивих фактів про відомих діячів. І одним з цих фактів була гомосексуальність відомого режисера-шістдесятника Сергія Параджанова.
По правді кажучи, я навіть не знав ніколи про подібний факт, доки на уроці, коли ми вивчали постаті шістдесятників, учениця не розповіла такий «цікавий факт», який вона прочитала.
Хто такий Сергій Параджанов?
Ми розпочнемо з того, ким же є ця відома постать. Отож Сергій Параджанов це український, радянський, грузинський, вірменський кінорежисер, який увійшов в історію завдяки своїм фільмам «Тіні Забутих предків», «Колір граната». Його роботи були визнані у світі, а серед друзів у нього були відомі світові метри кіномистецтва Федеріко Фелліні та Акіра Куросава.
За національністю він вірменин, але народився в Грузії в місті Тбілісі. Вже в юному віці Параджанов став цікавитися кіно, пішов здобувати відповідну освіту, а потім гастролював по різних радянських республіках, знімаючи фільми. Так він потрапив і до тогочасної УРСР, а саме в Івано-Франківську область. Там разом з багатонаціональною командою отримав завдання показати «екзотичну українську культуру». Правда, багато сучасних мистецтвознавців переосмислюють ставлення Параджанова до української культури та вважають, що він її не сприймав серйозно. Тим часом зі школи я пригадую, як викладач української літератури розповідав про те, що вірменин просто закохався в українську культуру. Та, зрештою, попри ці численні наукові дискусії, українська кіноіндустрія отримала у спадок справжній шедевр.
--
Сергій Параджанов на знімальному майданчику одного зі своїх фільмів
Дивовижний поворот стався, коли Параджанов став спілкуватися із шістдесятниками, критикувати радянську владу, демонструвати своє неприйняття тогочасної дійсності. Ну і додатково допоміг йому потрапити в око радянським спецслужбам інцидент під час прем’єри його фільму. В кінотеатрі Україна, де зібралася тогочасна інтелектуальна еліта УРСР, відбувся протест проти першої хвилі масових арештів української інтелігенції. Багатьох учасників цієї події піддали адміністративному й кримінальному переслідуванню. Натомість на самого Параджанова нічого цікавого не знайшли. І це стане ключовою поворотною точкою в подальшому сюжеті.
Епатажний кіношник, котрий навіть не вмів грамотно писати
Сучасники описували режисера як дуже епатажну постать. Він, маючи світову славу, справді міг дозволити собі набагато більше, ніж пересічний радянський громадянин. Його витівки почасти доходили до абсурду, але Параджанову щоразу щастило і після «виховних» бесід у поліцейському відділку чи КДБ, його просто відпускали, суворо попередивши. Цікаво, що в дорослому віці відомий кіношник поводився, мов дитина. Він полюбляв чудити різні, дивакуваті речі. До прикладу, захотівши, міг одягнути який абсолютно неприйнятний епатажний образ, що міг включати елементи жіночого одягу. Однак, робив він це для того, щоб привернути увагу. Друзі режисера згадували, що той любив здивування й увагу оточуючих. Прикладом такої творчої сміливості й реалізації себе є світлина, на якій режисер позує наполовину оголеним. Це все доповнює композиція з квітів.
Світлину можна подивитися нижче
--
Одна з тих самих епатажних світлин Сергія Параджанова
Але цікавості про життя Параджанова на цьому не завершується. Попри те, що його знали як майстра кіномистецтва, він навіть не міг без помилок написати одного речення. Листи режисера майоріли різними орфографічними помилками, які потім серед творчої інтелігенції перетворювалися на справжні анекдоти.
Так Сергій Параджанов таки був гомосексуальною людиною?
На мій переконливий погляд НІ. Максимум, що на цей сюжет можна натягнути – бісексуальність. Однак навіть належних доказів цього просто не існує.
Почнемо з офіційно доступних даних про особисте життя кінорежисера. Він мав не один шлюб. Звичайно, що із жінками. І виглядає це надто дивним, для людини, котрій не подобаються жінки. Першою його дружиною була кримська татарка Нігяр Керімова. Проте подружнє життя з нею тривало всього лиш близько року і закінчилося трагедією. Нігяр призначалася в дружини іншому чоловіку, з родиною якого батьки дівчини домовлялися заздалегідь. Проте вона відмовилася коритися і вийшла заміж за кінорежисера. За це її жорстоко вбили та залишили на залізничній колії брати через непокору. Однак, пізніше, Параджанов одружився на Світлані, яка вже до цього була заміжня. В них з’явився син Сурен.
Коли я досліджував цю тему, мені стало цікаво, як такий сексуальний міф натягнули на життєпис Параджанова та ще й назвали його при цьому «цікавим фактом»? Основним приводом для цього стало звинувачення, за яке засудили кінорежисера до ув’язнення у 1971 році. Звичайно, що справа була сфабрикована. Тому що навіть, якщо поглянути на уривки справи, що публікувалися у вільному доступі, можна побачити, що вона шита білими нитками. Головною ознакою цього є свідчення начебто свідків, яких зваблював та схиляв до інтимних стосунків режисер. Проте кілька разів свідок, чи то потерпілий, регулярно змінює свої покази, то невпевнено, й неприродно підтверджуючи це в протоколі, то знову відмовляючись від своїх слів. І ще однією вишенькою на торті тут є той факт, що підставний свідок частина радянського партійного апарату. Це звичайно, багато про що говорить.
Однак є й свідчення на користь цієї версії. Вони викликають сумніви. В одному з інтерв’ю телеканалу 1+1 ще у 2013 році актор, який зіграв відомого режисера в біографічній стрічці, неоднозначно натякає на те, що Параджанову таки подобалися люди чоловічої статі. Однак ми бачимо той факт, що текст статті, в якій записані «свідчення» знайомого Параджанова, роз’їжджається із його словами сказаними в кадрі. Це викликає небезпідставні підозри.
Разом з цим усім є добре відомим той факт, що кінорежисера ще й судили за спекуляції, та український націоналізм. Але про це багато авторів «скандальних» публікацій навіть не згадували.
Варто відзначити й той факт, що найближче оточення режисера теж заперечувало щось подібне. Серед тих, хто ніколи навіть не здогадувалися про «кримінальну» сексуальну орієнтацію були: Юрій Ільєнко, Григорій Гавриленко та Георгій Якутович.
До того ж не збереглося жодних особистих листів режисера, які могли б свідчити про незвичні стосунки з людьми його ж статі.
На підсумок
Ну, і, звісно, варто підсумовувати цю історію. Насамперед в цій публікації мені хотілося б наголосити на відсутності ґрунтовних наукових доказів того, що цей «цікавий факт» справді правдивий. Хоча сам по собі він би ніяк не заперечував професійність і творчий доробок кінорежисера. Швидше за все, поширення такого роду «непристойної» інформації про митця в той час мало свою мету – знищити його репутацію й дискредитувати серед радянського глядача, що був поціновувачем його мистецтва. Ну, і до того ж ми чудово розуміємо, що тема стосовно сексуальної орієнтації відомого режисера – це неперевершений привід для написання спекулятивних статей і притягування нових переглядів на відео чи телепрограми.
Тому, якщо ви вирішили прочитати цю статтю саме через скандальність заголовка, то дайте про це знати у коментарях.
Дякую, що дочитали до кінця. Нижче шукайте інші цікаві матеріали на блозі, адже їх тут дуже багато.
Гомосексуальність Сергія Параджанова: правда чи нахабна фабрикація?