Мова міжнародного спілкування, унікальна культура, яка впливає на увесь світ. Однак, насправді, Англія є не такою вже й англійською, адже в ХІ столітті її завоював інший народ, що є вихідцем із всім відомих вікінгів або варягів. Тобто виходить, що більшість сучасних англійців є нащадками? У цьому будемо розбиратись далі.
Англія до норманів
Історія Туманного Альбіону розпочинається ще з часів Римської імперії. Землі сучасної острівної держави на піку своєї могутності захопили римляни, які заклали початок Лондону. Спершу тут мешкали маловідомі дикі племена бриттів, згодом їх замінили численні племінні угруповання, які під час розпаду імперії сформували свої невеличкі варварські королівства. Найбільше серед них вирізнялись сакси. Згодом всі інші народності асимілюються та складуть основу нового англійського королівства.
Північні землі Британських островів стають ласим шматком для північних народів – вікінгів. Тож зустріч під час завоювання з ним була для давніх англійців не новинкою. Данці активно нападали на північні землі та відвойовували їх. Таким чином складалось запекле протистояння між саксами та вікінгами. Захоплені землі ставали осередком нових поселень вікінгів та поступово увійшли до данських володінь. Найбільш відомим був похід Гаральда І Синьозубого. Від цих нападів англійці вирішили відкупитися грошима, що зруйнувало їхню економіку. Спроба напасти на данців стала приводом до жорстокого нападу сина Гаральда Свена. За ціле десятиліття кривавого протистояння йому вдалося навіть захопити Лондон.
--
Вікінги. Ілюстрація
На цьому боротьба за владу на острові не завершилась. Саме з того моменту на англійському троні сіла змішана англо-вікінгська династія. Тим же часом виникає цілком логічне питання: Чим же відрізняються нормандці від данців? Данці й нормандці є вихідцями з одного народу вікінгів, однак культура під впливом місцевості їх кардинально різнилась. Мали вони й різні правлячі династії. Тим же часом нормани підписали договором з французьким королем, що по суті, означало перехід їх у васальну залежність до нього.
Більш-менш стабілізувалась династична ситуація в англійському королівстві лише з настанням ХІ століття. У той час встановилась окрема англійська династія, що правила землями. Протягом кількох десятиліть тут розвивалась своя унікальна культура. Користувались мешканці англійських земель староанглійською мовою, яка прийшла до нашого часу вже видозміненою.
Що передувало завоюванню?
Причини для війни між Англією та норманами крились у банальному. Потрібно було поділити престол. Задовго до цього англійський король Етельред ІІ одружується з донькою нормандського правителя Річарда ІІ. Шлюб між ними, укладений 1002 році й заклав бомбу уповільненої дії, яка запросто могла розпочати конфлікт між двома династіями. Нащадки Етельреда продовжують правити Англією. Періодично між ними спалахує боротьба за владу.
--
Етельред ІІ
Одруження представників двох династій, сприяло зближення правлячих верхівок. Протягом десятиліть до англійської знаті почали проникати нормандці. Вони поступово отримали більшість на всіх ключових державних і церковних постах. Та й мова, якою користувались представники цієї народності поступово змішувалась з місцевою.
Для того, аби відбулось повноцінне протистояння потрібний був лише привід. І він з’явився вже у 60-х роках. Головною причиною було те, що англійський король Едуард помер не залишивши нащадків. Як часто буває у таких випадках, розпочалась боротьба за трон. Король, який свого часу отримав підтримку в Нормандії обіцяв молодому Вільгельму корону після своєї смерті. Сама ж знать Туманного Альбіону виступила проти й обрала нового короля за старшинством. Після монарха йшов граф Вессексу Гарольд. Все було б добре для самої Англії, але на її престол заявили права іноземні правителі, що були пов’язані далекими кровними зв’язками з династією. Так розпочалась грандіозна боротьба за англійський трон, до якої втрутився Вільгельм І. Він після тривалого протистояння таки здобув перемогу та став засновником нової королівської династії.
--
Король Едвард
Нормани завойовують Англію
Вільгельм чудово розумів, що Гарольд має потужну силу. Тому перед початком походу нормандський правитель провів ретельну підготовку. Спершу він набрав воїнів не лише з підвладної йому території, а й із сусідніх регіонів. Крім того був збудований потужний флот, який складався, за різними даними, із 700 кораблів. Вони мали переправити військо через протоку.
--
Портрет Вільгельма І
Паралельно з тим ситуація відіграла на користь самого Вільгельма. Перед висадкою на острів він отримав ослабленого противника. Норвежці, правитель яких теж претендував на трон напали на володіння Гарольда з півночі. Він змушений був вирушити їм на зустріч і дати бій. Вдалось йому це зробити з величезним успіхом. Однак війська внаслідок битви значно ослабли, а їхні ряди порідшали. Саме же новоспечений король не встиг завершити розбірки з Гарольдом ІІІ, який претендував на трон, як Вільгельм преспокійно собі перетнув Ла-Манш та вторгнувся у східну частину. Решта сил вирушила на зустріч, аби відбити напад. Однак, сили супротивника були колосальними.
--
Гаральд ІІІ - претендент на престол Англії
Висадившись на островах 28 вересня Вільгельм разом зі своїм військом захопив дерев’яний замок поблизу Гастінгсу, звідки його армія почала влаштовувати набіги на навколишні території. Вже 14 жовтня відбувається доленосна битва між двома потужними противниками. В історію вона увійшла як битва при Гастінсі. Під час протистояння армія англійців зазнала поразки. Нормандці її обезголовили, вбивши короля Гарольда. Це дало можливість далі безперешкодно захопити решту країни.
Попри те що знать поспішила обрати і коронувати нового короля Етелінга, щось зробити було вже запізно. Сили, які значно переважали англійські переконали частину лендлордів перейти на бік норманського правителя Вільгельма, який обіцяв за це немалі вигоди. Справа лише залишалась за захопленням столиці. Це було непростим завданням. Попри значний натиск, війську Вільгельма не вдалося перейти через міст. Тому, знайшовши обхідний шлях, він захопив столицю. Згодом, зрозумівши своє безсилля, прихильники нового короля теж здалися. Архієпископ Елред коронував Вільгельма. Після цього той став повноцінним королем Англії. Та на цьому історія не завершується.
--
Битва при Гастінгсі 14 жовтня 1066 року на картині
Нормандська Англія
Після коронування Вільгельму все ж довелося долати опір знаті. Деякі угруповання організовували стихійні локальні повстання. Вони хоч і були загрозою для поневолювачів, але з їх учасниками вдавалось жорстоко розправитись. Все це продовжувалось аж до 1070-х років. Далі новоспечений володар Англії поставив за головне завдання повністю розправитись з усіма своїми супротивниками. За кілька десятиліть йому вдалось реалізувати свій задум. Натомість колишніх бунтівних дворян замінили його ж військові та полководці, яким Вільгельм роздавав захоплені та відібрані землі. Однак, при цьому така роздача мала свої особливості. Новий англійський монарх для того, аби убезпечити себе від бунтів знаті роздавав їм ділянки уділи в різних регіонах. Таким чином, якщо вони й візьмуть під контроль якусь частинку своїх володінь, решту вони все-одно втратять.
Не лише знать прагнув замінити новий володар. Нормандці мали на меті проникнути в усі частини життя Англії, заохочуючи змішані шлюби, та позбавляючи нащадків англійців спадкових володінь. Також поступово англійців на місцевих посадах замінили нормандцями. Той службовець, який допрацьовував до кінця життя, після смерті замінювався вже нормандцем. Такий спосіб поширення впливу відбувався і серед духовенства.
Зміни після завоювання відбулися і в культурі. Староанглійська мова була трансформована на нормандський манер. До неї потрапила значна частина французьких слів, які простежуються й зараз. Однак завойовники зберегли одне цікаве досягнення саксів – адміністративний апарат. Досконалий поділ на різні територіальні одиниці продовжував використовуватись і вдосконалюватись, що також допомогло завойовникам закріпитись.
Як Англія припинила бути англійською? Історія норманського завоювання