Як історія допомогла реалізувати себе? Добірка найцікавіших персонажів, які змогли перетворити своє знання історії на капітал

Колись вчителька математики в моїй школі говорила, що історія – це несерйозно, це просто казка і більше нічого. На її погляд, історія не мала жодних якихось важливих функцій, на відміну від математики. І тут, прагнучи показати справжні сюжети успіху, пов’язані з історією, я згадав її слова.

Отож, якщо ви вважаєте, що історія це несерйозно, то читайте далі, аби  познайомитися з тими, хто завдяки історії сколотив немаленький капітал, а ще здобув величезний авторитет в суспільстві. Звісно, я не робитиму топів, тому що кожна з цих історій унікальна.

Ярослав Грицак

Символічно, що я хочу розпочати з українця. Це людина, яка створює мейнстримні історичні книги, що розпродаються з вітрин книгарень як гарячі пиріжки. А ще я раджу його праці читати своїм учням. Він виступає експертом у багатьох інтерв’ю та з погляду історії оцінює сучасні політичні та воєнні події, які відбуваються в Україні.

Тож погляньмо на його біографію та шлях до успіху.

Науковець народився в селі Львівської області, неподалік курортного Моршина. Батько його був закрійником. Ця професія на той час мала високий попит серед багатьох людей, адже якісного одягу не вистачало і тому хороший майстер допомагав чудово виглядати. Родина жила небідно, а батько давав маленькому Ярославу брати в книгарні всі книжки, які він захоче.

Тоді хлопцю із села було доволі складно пробитися. Сам же майбутній історик хотів стати кіномеханіком. В одному зі своїх інтерв’ю він згадував, що на гуманітарні напрямки вступити було дуже складно. Як правило, навіть учню із золотою медаллю в школі, потрібно було дати нічогенький хабар, аби потрапити на перший курс.

Вже в юнацькому віці, Грицак захотів стати єгиптологом. І батько йому в цьому допоміг. До нього зверталося багато впливових людей, котрі хотіли пошити одяг. Тому домовитися для нього було легко. Обійшлося задоволення вступу у цілих 500 рублів. Однак юному Ярославу Грицаку таки вдалося вступити до Львова на історичний факультет.

Проте успіх і тут йому не давався одразу. Він прикладався до чарки настільки, що багато хто казав: «він неодмінно стане алкоголіком». Проте, як стверджував сам історик в інтерв’ю, йому відкрилася беззмістовність такого життя і він взявся за свою кар’єру. Завдяки цьому здобув науковий ступінь, став писати багато різних праць. Його життя розгорталося у 1980-х роках. Тому перспектив для успішного успіху в нього було мало. Максимум на що він міг розраховувати – це державна квартира, посада в якомусь інституті і все.

Перебудова, яка почалася у 1985 році перевернула його життя. Він включається до радянського опозиційного руху. Бере участь у діяльності Товариства «Лева», а потім вже у 1990-1991 потрапляє на стажування до Америки. Там же Грицак з острахом застає незалежність. Вже у 1990-2000х він бере собі за мету стати публічним інтелектуалом. Це приносить йому славу та непогані гонорари. Зараз Грицак постійно фігурує в медійному просторі, викладає в Українському Католицькому університеті, видає нові книги, які успішно розкуповуються в книгарнях.

Ця історія виступає таким яскравим прикладом того, що досягти вершин можна вже і в доволі немолодому віці, маючи за плечима радянське дитинство. Хоча, здавалося б, люди, котрі виросли в СРСР важко досягають успіхів.

Тімоті Снайдер

Американський історик, який тісно пов’язаний з українським науковим світом, адже входить до складу українського Наукового Товариства ім. Тараса Шевченка. Його життя почалося в родині звичайних бухгалтерки і ветеринара. Проте його захоплення історією, мистецтвами, привели його до університету Брауна. Там він здобув ступінь бакалавра. Однак Снайдер не залишився звичайним викладачем історії або шкільним вчителем, як це часто буває з тими, кому пощастило здобути історичну освіту. Він взявся активно досліджувати минуле, робити нові відкриття, знайомити пересічного читача з історією. Тому кар’єра його пішла настільки стрімко, що він став викладачем у знаменитому Єльському університеті. Його книги розпродаються шаленими накладами і перекладаються багатьма мовами світу. Звичайно, що така слава принесла йому неабиякі статки.

Книга Тімоті Снайдера під назвою «Криваві землі: Європа між Гітлером і Сталіним» стала бестселером і була перекладена на більше ніж 30 мов.

Наразі відомий історик активно підтримує Україну. Пише про диктаторські режими і досліджує криваві аспекти минулого століття, через  яке пройшлися дві світові війни. На нього регулярно посилаються відомі мас-медіа, як на експерта у сфері сучасної геополітики, адже науковець на основі своїх знань історії може робити чудову аналітику.

Френсіс Фукуяма

Цей філософ та політолог не є істориком в науковій спеціалізації. Однак про нього часто згадують на історичних факультетах університетів. Зокрема я на магістратурі мав завдання описати його концепцію «кінця історії». Цей персонаж став настільки авторитетним, що його книги перекладають багатьма мовами.

Френсіс Фукуяма народився в Чикаґо. Його батьки теж були інтелектуалами. Батько здобув вищу освіту священника. Дідусь політолога ще на початку XX століття втік від російсько-японської війни. В часи Другої світової він потрапив до в’язниці через своє національне походження, адже  США вели війну з Японією.

Маючи японське походження, Фукуяма в дитинстві рідко контактував з культурою цієї країни. Проте подібні особливості могли створити труднощі в професійній реалізації на території штатів минулого століття.

Так само як і Тімоті Снайдер, Фукуяма здобув ступінь Бакалавра мистецтв, а пізніше поїхав навчатися до Парижа. Однак там йому не сподобалося і він вирушив до Гарварда.  Відмінні знання історії йому допомогли побудувати успішну  кар’єру політолога. Філософ неодноразово допомагав американському уряду в дипломатичній та аналітичній роботі. Зокрема входив до складу американської делегації на єгипетсько-ізраїльських переговорах, де вирішувався конфлікт навколо Палестини.

У 2005 році Фукуяму визнали інтелектуалом світу.

Його історія є прикладом того, як людина з історичною освітою може здобути світову славу.

До речі, політолог неодноразово виступав з лекціями в Україні, а після початку війни 2022 року він приєднався до ініціативи UNITED24 і допомагає збирати кошти на гуманітарне розмінування територій, на яких велися бойові дії.

Умберто Еко

Настільки багатогранну особистість як Умберто Еко знайти доволі складно не тільки серед істориків. Він писав як історичні наукові праці з медієвістики (Частина історія, що вивчає період Середніх віків), так і з філософії та риторики. А ще поміж цього всього набув слави як автор художніх романів, який отримав визнання вибагливих критиків та пересічного читача. Але це ще не все, Умберто навіть вів цілий блок програми на італійському телебаченні й був медійною персоною.

Дитинство історика розгорталося в дуже складні часи – під час II світової. Тоді мати разом з маленьким Умберто переїхала далеко на північ Італії в невеличке провінційне селище. Батько науковця, бухгалтер за професією, брав участь аж у трьох війнах. Першу освіту Умберто Еко  здобував у салезіянському монастирі. Однак, після написання своєї дипломної роботи про Тому Аквінського, повністю відійшов від релігії. Він неодноразово висловлювався про те, що  та дипломна його зцілила від церкви.

За все своє життя Умберто Еко отримав світову славу та непогані статки, які дозволили йому жити забезпеченим життям. Його біографія є прикладом успішного історика, який реалізувався не тільки у своєму професійному напрямку, а й спробував для себе творчість, риторику й телебачення.

Михайло Грушевський

Це відомий український історик з минулого.  В далекому ХІХ столітті він зміг не просто реалізуватися, а й увійти в історію. Грушевський став автором більше ніж 2000 наукових праць, а ще його багатотомна Історія України-Руси заклала основи в структуру національної історії, яку вивчають в школах.

Науковий шлях історика пройшов через НТШ, українську політику та навіть головування в Українській Центральній Раді. Проте закінчив він своє життя внаслідок радянських репресій. Припускають, що його цілеспрямовано вбила радянська влада під час відпочинку й лікування в Кисловодську.

Життя Грушевського проходило в набагато більшому достатку, ніж нам може здаватися. Зокрема на початку XX століття його родина змогла собі разом із друзями побудувати величезний будинок. Однак, від нього зберігся тільки гостьовий будиночок. Дім історика у 1918 році зруйнували більшовики.

Також родина Грушевського мала маєток у Львові, який зберігся до сьогодні. Тому рекомендую під час подорожі до Львова завітати туди та подивитися на те, як в ті часи жив знаменитий історик.

Михайло Максимович

Ще один відомий український історик ХІХ століття. Йому вдалося стати першим ректором Університету Святого Володимира (Зараз КНУ ім. Тараса Шевченка). А ще він побудував грандіозну, як для тих часів, наукову кар’єру. Максимович теж мав доволі успішне й забезпечене життя. Тому є хорошим прикладом того, як українські історики могли реалізовуватися у ті далекі часи.

Історія – це доволі складний напрямок для професійного росту та самореалізації, але він може стати допоміжним каталізатором, для успіхів в кар’єрі. Багато істориків займаючись тільки своїм професійним напрямком, змогли досягти тих життєвих висот, про які мріють багато людей.

Якщо ж ви хочете детальніше познайомитися з історією, то записуйтеся на індивідуальні або групові заняття. З першої зустрічі ви дізнаєтеся про ті перспективи, які може давати історія будь-якій пересічній людині.

Записатися на заняття з історії