Літопис розповідає про поїздку київської княгині Ольги до Константинополя у яскравих фарбах гордості й захоплення. Вона мала цілком прагматичні цілі для поїздки до імператора, адже замість походів на столицю величезної імперії, мати князя Святослава надала перевагу розмові. Літопис говорить про те, що їй таки вдалося виторгувати вигідні умови. Проте візантійська дипломатія виявилася сильнішою.
Подія, головною героїнею якої була тимчасова княгиня, стала предметом для гордості літописця Нестора. Проте літопис часто мав властивість перебільшувати. Сюжет, що змінив історію Київської Русі та змусив вже сина Ольги відвойовувати статус держави на полі бою.
Хто така княгиня Ольга?
Про цю постать багато хто знає ще з уроків історії в школі, але це якщо говорити про молодше покоління. Старші знають про її життєвий шлях примарно. І це не дивно, адже навіть історики із сумнівом ставляться до багатьох, написаних в літописі рядків.
Отож відомо, що Ольга походила із Пскова. Тобто була русинкою. З іншого ж боку, Ольгу вважають скандинавкою та приписують їй, невластиве для руських жінок, ім’я Хельга. Ще за однією з версій вона взагалі походить із Болгарії, тому і Православ’я для неї виявилося близькою за духом релігією. Попри різноманітність думок істориків, поки достеменно невідомо де відхопив князь Ігор собі таку талановиту дружину.
Примарною є й історія заміжжя майбутньої княгині. Та й з роками появи її на території Русі ніяк не можуть визначитися історики. Класична історія повідає про те, що Ольга в юному віці зустрілася з князем Ігорем на переправі. Там же, нібито, між ними спалахнуло неземне кохання. Проте шлюб за коханням в ранньому середньовіччі та ще й серед знаті виглядає дуже неправдоподібним. За версією про болгарське походження майбутня княгиня була представницею царського двору в Болгарії. І саме в такому статусі, як почесну дружину для князя, її привезли до Києва.
Дати її народження теж їздять від десятиліття до десятиліття. За одним поглядом вона народилася у 880-х роках. Проте тут є значна суперечність, адже виходить, що Святослава вона народила у 50 років. А такий вік для народження нащадків навіть зараз виглядає фантастикою. При цьому інша версія не менш фантастична і оповідає вона про народження Ольги на початку 900-х років. В цій плутанині так і не вдалося визначитися з остаточною датою народження правительки Русі.
Найбільше ж конкретних описів вже про діяльність Ольги в ролі княгині при малолітньому Святославові. Тоді вона, після вбивства племінним союзом древлян чоловіка, почала вигадувати вишукані способи помсти. Спершу вона живцем закопала в човнах древлянських послів. Другу делегацію вона спалила в бані, а на завершення з допомогою голубів підпалила столицю древлян Іскоростень. Їх вона взяла з кожного двору як данину. Звісно всі ці вишукані способи розправи за смерть чоловіка виглядають дуже дивно. Щонайменше древлянські посли, та й самі мешканці Іскоростеня, виглядають цілковитими йолопами. Хоча тут немає з чого дивуватися, адже літописці дуже часто полюбляли прибріхувати дійсність.
--
Помста княгині Ольги древлянам, зображена на мініатюрі
Княгиня, з допомогою Повісті временних літ, була прославлена як геніальна реформаторка. Вона встановила фіксовані обсяги данини, які назвала уроками та чіткі пункти, куди її повинні були звозити. Її адміністративні реформи покращили управління землями Київської Русі. Тому можемо припустити, що маючи болгарське походження, вона привезла чимало управлінського досвіду на Русь.
І тепер про визнання. Відомо, що жінці стати правителькою у ранньому середньовіччі було чимось неможливим. І такий поворот, щонайменше, викликав подив у сучасників. Проте, якщо ми поглянемо на той самий літопис, за яким вивчають історію періоду Русі, зрозуміємо, що дружина (військо) Ігоря цілковито підтримала її в ролі регента.
Як княгиня в Константинополі опинилася?
Літопис говорить про те, що єдина жінка-правителька в історії Київської Русі надавала перевагу дипломатії перед війною. Проте, як не крути, її дипломатичний хист не дотягував до Константинопольського. Визнаймо, що Візантія мала багатовікову політичну традицію, яка тягнулася ще від Риму.
У 946 чи то 957-му році правителька русів прибула до столиці найбільш авторитетної імперії того часу. Приїхати до Константинополя тоді навіть для пересічної людини виглядало круто. Крім того самі візантійці до кінця існування своєї держави вважали себе ромеями, тобто нащадками римської імперії.
У ході підготовки своєї публікації я натрапив на книгу Володимира Рички. Він у красивих та насичених фарбах описав подорож княгині до центру цивілізації:
Незважаючи на розбурхане море, одного прохолодного, захмареного ранку руські лодії благополучно дісталися константинопольського рейду. Приспустивши, ліселя, вітрильники розмірено погойдувалися на зеленувато- пінистих хвилях. День поволі розпогоджувався…
Складно зрозуміти, звідки автор взяв такі художні описи, але їх справді приємно читати. При цьому він ґрунтовно аналізує версії щодо року поїздки.
Відомо, що княгиню, яка приїхала до столиці, приймали на рівні послів інших держав. Перед тим, як їй пощастило опинитися в тронній залі імператора, Ольга провела в монастирі св. Маманта. Не думайте, що її по прибуттю одразу постригли в монахині. Просто, як зазначає той самий автор, в цьому місці традиційно зупинялися руські купці та мандрівники.
Умови перебування для Ольги та її челяді (так називали слуг) були більш, ніж комфортними. Тут, як відзначається, було все необхідне. Проте самого прийому княгині довелося чекати дуже довго. Тож вона часу даремно не втрачала, і взялася знайомитися з культурою візантійців. Ольга встигла і прогулятися вулицями величезного міста, і навіть навідатися в легендарний собор Святої Софії, який стоїть у наш час на тому ж місці. Рівнем культури поважна руська гостя була, звісно, вражена. Та й за однією з численних здогадок, саме завдяки сильному культурному впливу вона охрестилася. Увесь цей час Ольга та її компаньйони побачили всю красу, багатство та велич міста, яким пишалися ромеї. Звісно, княгині не показали міські околиці, тому враження про життя міщан склалося у неї неповне.
Ольга, хоч і була захоплена красою міста, все ж, найбільше очікувала зустрічі з імператором. Проте вона постійно відтягувалася. Тому священство та чиновники змушені були розважати якось княгиню. І нарешті момент «Х» настав. Костянтин VII Багрянородний прийняв руську делегацію на найвищому рівні, як годиться поважним послам. Княгиня Ольга впевнено увійшла зі своєю свитою до зали та почала зустріч з імператором. За різними описами, вони перенесли зустріч до іншої зали, де за столом дві делегації провадили перемовини. Про їх деталі майже нічого невідомо, але Ольга та Костянтин вийшли цілком задоволеними. Потім зустріч з імператором продовжилася у святковій та невимушеній атмосфері, а сама княгиня отримала змогу познайомитися з імператорською родиною. Судячи з того, що після зустрічі імператор обдарував Ольгу та її свиту золотом, все минуло дуже вдало. Всього княгиня отримала на двох тарілях 700 драхм, а її свита від 2 до 6 драхм залежно від статусу.
Проте друга зустріч княгині з Костянтином була прохолодною. Складно об’єктивно сказати чому. Імператор тоді був по аристократичному стриманим і не виявляв особливої цікавості до спілкування з княгинею. Їхня друга офіційна зустріч відбулася на іподромі. Для руської делегації таке видовище було незвичним. Ольга зайняла місце у павільйоні для почесних гостей. Масові перегони на колісниці її, напевне, не вразили, адже думала вона про політичні питання та свою віру.
--
Хрещення Княгині Ольги в Константинополі. Гравюра з Радзивилівського літопису
Останнім акордом поїздки було хрещення. І тут знову виникає безліч дискусійних питань. За однією з версій княгиня насправді хрестилася у маловідомій дерев’яній церкві в Києві, що виглядало дуже дивним як для столиці язичницької держави. Ще за однією з версій, вона взагалі могла мати хрещення від народження, адже походила з християнської Болгарії. Літопис Повість временних літ описує таїнство хрещення княгині в Константинополі. Тоді історія, яку сучасні науковці називають, радше, легендою, мала романтичний сюжет. Нібито імператор величезної імперії закохався в руську красуню Ольгу та захотів на ній одружитися. Проте княгиня обхитрила його. Вона попросила імператора стати хрещеним батьком, а після процесії хрещення заявила, що тепер він не може стати її чоловіком. При цьому літописця напевне не хвилював той факт, що імператор вже давно мав дружину на ім’я Олена, яка супроводжувала княгиню при хрещенні.
Завершилася поїздка Ольги прийомом у патріаршій резиденції та прохолодним прощанням з імператором. Так вона, як стверджує літопис, уклала цілком вигідні угоди з імператором Костянтином. Проте подальші війни Святослава з імперією говорять про те, що не такими вже й вдалими та ґрунтовними були домовленості Ольги за результатами поїздки.
Як княгиня Ольга дипломатію вела в Константинополі?