Європейське співтовариство – саме туди постійно прямувала Україна в усі часи. Прагнення до об’єднання єдиної глобальної цивілізації, яка має спільний континент, традиції, звичаї та менталітет. Європа подарувала світові багатьох винахідників, митців та політиків, що вершили історію. Якими були прагнення Європи до об’єднання? Чому країни, що мають дуже багато спільного постійно воювали між собою, утворювали різного роду коаліції? Чи справді союз між країнами в цій частині світу здатний подолати війни та гарантувати мир на вічні часи? Читайте в цій новій статті та дізнавайтесь для себе нові деталі!
День Європи, який щороку відзначає Україна, є символом єднання величезної цивілізації, що складається з багатьох чудових та унікальних народів. Чому ж всі вони завжди воювали між собою? Відповідь проста – кожна з держав була переконана, що зможе об’єднати під своєю владою цілий континент. Однак, як не старалися б правителі, таку континентальну державу вони так і не змогли утворити.
Історія Європи починається ще зі стародавніх часів. Найбільше ж відомостей про неї ми маємо з римських джерел. Свого часу прекрасні землі цієї частини континенту заселяли різного роду племена, які складали єдину й унікальну цивілізацію. Ще до нашої ери центром всього був Рим. Апеннінський півострів мав всі передумови для комфортного життя та розвитку цивілізації. Тут робили винаходи, формували політику, звичаї й традиції. Вони й поширились у майбутньому Західною частиною Євразійського континенту. Протягом кількох довгих століть Рим мав колосальний вплив навіть на розвиток кочових племен, які знаходились у численних лісах Європи. Згодом, під час величних завоювань, влада Риму поширилась на більшу частину європейських земель та навіть сягнула Великої Британії. Саме тоді, як не дивно, були й закладені основи для формування єдиної цивілізації.
--
Римська імперія на піку своєї могутності
Однак, все змінив занепад, поділ, а згодом і розпад імперії. Європу наповнили численні кочові племена, які лише з плином часу влились у величезний культурний простір. Після остаточного падіння Риму єдина влада зникла, а варвари утворили свої незалежні королівства. Так настала довга доба європейської роздробленості. Однак з’явилась сила, що здатна було знову об’єднати всі народи глобальної цивілізації. Нею виступила релігія. Центром її став той же Рим.
Більшість правителів новостворених королівств прагнули об’єднати під своїм крилом величезний континент. Вдалі спроби здійснили франки, а потім німці, які були вихідцями з величезного народу. Так постала Священна Римська імперія, а Рим став головним сакральним символом нової найбільшої Європейської держави. Проте новостворене утворення трималось виключно на владі сили. Тому єдиної Європи не вийшло.
У період середньовіччя головним релігійним центром залишався Рим. Однак після розколу 1054 року Європейський світ розділився на дві частини – православний Схід та католицький Захід. Чимало європейських королів залежало від папи Римського, який визнавав легітимність їхньої влади, та тримав або відлучав від церкви. До речі це було найтяжчим покаранням. Як правителям, так і звичайним людям набридло засилля церковників у всіх сферах життя, тому виникали протестантські релігійні рухи, які допомогли навіть католицькій церкві реформуватись.
Наступним етапом у створенні єдиної Європи стало ХІХ століття. Кілька спільних конференцій, зокрема Віденський конгрес, заклали основи міждержавних відносин на континенті. Правителі ще тогочасних монархій об’єднали свої зусилля, а сприяла цьому перемога над Наполеоном. Наприкінці прогресивного століття заговорили про тіснішу співпрацю в економічному та політичному плані. Відзначимо, що насправді подорожувати через кордони тогочасних європейський країн було набагато простіше ніж зараз. Із паспортом Італії чи російської імперії, можна будо з легкістю потрапити до Франції. Так, до прикладу, герой одного з романів Стендаля з легкістю перетинає італійсько-швейцарський кордон, а потім швейцарсько-французький.
Ідея об’єднання Європи під владою одного правителя або держави існували аж до Другої Світової війни. Головним претендентом на європейську гегемонію були Німеччини та Франція. Своїх прагнень німці намагались досягти у ході війни. Наступною спробою об’єднати навколо своєї влади всю Європу була Друга Світова війна, вже зініційована Німеччиною. Вона завершилась поразкою для Третього рейху та принесла величезні руйнування усім європейським країнам. Тому вони нарешті й дійшли до того, що потрібно об’єднувати свої зусилля. Величезна допомога та інвестиції з боку США допомогли як Франції, так і Німеччині стати на ноги. Тоді відкрито заговорили про спільний союз. Прототипом сучасного об’єднання Європи був Західноєвропейський союз. Він сформувався під орудою Штатів як одна з частин НАТО. Передбачали угоди цього об’єднання спільну оборону. Однак воно, фактично, не діяло, адже більшість країн Європи стали членами Північноатлантичного альянсу.
--
Прапор Західноєвропейського союзу
Перший серйозний крок з ініціативи європейців був зроблений у 1950 році. Роберт Шуман – міністр закордонних справ Франції висловив пропозицію про утворення спільного економічного союзу між європейськими країнами. Так з’явилось вугільно-сталеве об’єднання. Воно передбачало співпрацю у найважливіших галузях виробництва. До нього увійшли Франція, ФРН (Західна частина Німеччини), Люксембург, Нідерланди, Бельгія та Італія. На чолі об’єднання став Жан Моне. Договір про союз підписали в Парижі 1951 року. Тоді було утворено Вищу раду та Загальну Асамблею. Вони й стануть ключовими для подальшого об’єднання та інтеграції Європи. Засновники союзу, яких підтримали США, вважали, що взаємозалежність держав у двох стратегічно важливих сферах зменшить вірогідність нової війни.
--
Підписання Паризької угоди 1951 року
Згодом процеси об’єднання країн продовжили поглиблюватись. Вже у 1957 році 25 березня було укладено Римський договір, про Європейський Економічний Союз (ЄЕС). Він вже передбачав ширшу економічну співпрацю в багатьох галузях виробництва. Співробітництво стало корисним для багатьох європейських країн. Вони почали все більше економічно залежати один від одного. Разом з тим це була одна з ключових сил у біполярному світі двох наддержав США та СРСР. Однак співпраця між країнами жодним чином не передбачала військового союзу.
--
Підписання Римської угоди 1957 року
Під час інтеграції Європи все проходило не так і гладко. Були й ті, хто виступав проти формування спільних владних інституцій та законодавства. Затятим противним об’єднання виступав французький президент Шарль де Голль. Не дивлячись на те, що він підтримав укладення вугільно-сталевого союзу, в його плани не входило тісне об’єднання. Велика Британія теж не завжди прихильно ставилась до вступу в новий економічний союз. Постійні вагання Великої Британії ще в той період стали передумовами для сучасного брекзиту. Однак вже до 1960-х років обидві країни таки остаточно увійшли до ЄЕС. Протягом 60-70-х років співпраця ще більше поглиблювалась. Було ухвалене рішення про впровадження митних домовленостей, які допомогли б легко пересуватись товарам територією Європи. Також уклади договір стосовно ядерної енергетики, утворивши ще один союз. Сукупність різних союзів, дозволила сформувати й оформити спільні органи влади. З Вищої ради та Загальної Асамблеї утворились Європейський парламент та Єврокомісія. До спільного парламенту у 1979 році було проведено перші загальні вибори. Так було обрано 410 депутатів.
Протягом 80-х років було вирішено далі розвивати співпрацю. Вже у 1992 році було укладено Маастрихтську угоду, яка й утворила Європейський союз. Протягом 1999-2001 року було започатковано спільну валюту – Євро. Протягом 80-90-х років також було укладено Шенгенську угоду, яка дозволила вільно пересуватись Європою.
--
Укладення угоди в Маастрихті 1992 рік.
У наш час ЄС продовжує активно розвиватись і розширюватись. Після розпаду радянської імперії та ОВД до складу союзу приєднались нові країни Східної Європи. І, сподіваємось, Україна теж стане повноцінним членом ЄС. Не дивлячись на те, що об’єднання не має своїх збройних сил та не передбачає військового союзу, воно має величезний вплив на світову геополітику.
Як народжувався Європейський Союз?