Як і більшість історичних подій, все починалося несподівано. Незадовго до цього російська імперія вже пережила одну революція, яка розпочалася у 1905 році. Тоді цареві довелося йти на поступки, послаблювати цензуру, давати права на вільне створення громадських організацій, а ще скликати перший в історії деспотичної імперії парламент, який назвали Державною думою. Тоді українці й спробували себе у великій політиці, але недовго. Цар, побачивши, що дума не збирається виконувати його забаганки, розпустив її. Натомість перетворив наступні скликання на зборище зручних для себе дворян і поміщиків. І 1907 року революційні здобутки пішли у небуття. Розпочалася реакція, посилилася цензура й розгулялися репресії. Така ситуація була майже до кінця І світової війни.
В самій імперії, звісно, революції розпочиналися не просто так. Підданим деспотичного царя не вистачало демократичних прав і свобод, можливості вільно висловлюватися та навіть гідно жити. На початку ХХ століття імперія переживає сильну економічну кризу, яка вдарила й по економічному становищу пересічного селянина, і робітника, який далеким був від політики та культурного життя.
Звісно, не секрет, що царська влада всіляко утискала українців, особливо тих, хто свідомо намагався розвивати свою мову й культуру. Спершу був Валуєвський циркуляр, а потім Емський указ. Тому виступати проти царату мотивів було предостатньо. А заборони української мови були лише однією із причин.
Події революції в Петрограді 1905 року
Якщо перед світовою війною царська влада могла тримати ситуацію під власним контролем, то участь у протистоянні ще більше виснажила імперську економіку. Ну, а слідом за цим, кардинально погіршилося утримання армії, умови праці й загалом економічне становище більшої частини населення. Чим довше тривала війна, тим більшими були витрати й втрати. Царю все важче було тримати під контролем не лише поневолені народи, а й власну столицю.
Тож 14-годинний робочий день, мізерна платня і злидні збурили суспільство до повстання. В Петрограді, який перейменували із Санкт-Петербурга, після початку війни, почалися маніфестації. Вони вдало збіглися в часі, адже стартувало це 23 лютого. Зима – завжди складний період, тож знедолені люди вже не витримали чергового воєнного року.
Петроград розпалався не на жарт
Кадри з маніфестацій у Петрограді. Лютий 1917
Так само, як і перша революція, народне обурення вилилося на вулиці взимку. На відміну від 1905 року, демонстрантів не розстріляли, а їхня кількість стрімко збільшувалася. Крім того, свої сили збільшили й більшовики. Після того, як слабкість царської влади стала зрозумілою, вони утворили раду робітничих і солдатських депутатів.
Набридло таке становище навіть вищим колам імперського суспільства. Чимало політичних сил мріяли позбутися царя. Серед таких були навіть царські урядовці. Вони доброзичливо переконали його піти самому. Микола ІІ зрікається від престолу й російська імперія перетворюється на республіку.
Так, як для легітимізації влади потрібно було провести всеросійський з’їзд, а потім скликати повноцінний парламент, владу отримав Тимчасовий уряд, який мав це все підготувати. При цьому пам’ятаймо, що російська імперія досі вела війну з Німеччиною та Австро-Угорщиною. Тож влада таки мала знаходитися в сильних руках.
Тимчасовий уряд
На чолі цього тимчасового збіговиська стає Олександр Керенський. Він, звісно не вигадує нічого кращого, як закликати до формування органів влади з місцевих губернських громадських організацій. До того ж, поряд з Керенським існує ще й альтернативна версія влади – рада робітничих і селянських депутатів.
Формування органів влади у більшості губерній відбувається вдало, так само, як і безперешкодно формуються альтернативні органи влади більшовиків. Так у березні закладається бомба уповільненої дії, яка вибухне піл час жовтневого перевороту.
Тим часом у Києві
Інформація про грандіозні революційні зміни в Петрограді докотилася до Києва телеграмою. Про ці події згадував Михайло Грушевський. Ось що він пише:
Із березня прийшли перші поштові відомості про петербурзькі події, і Єфремов зачитав на зборах ТУП (Товариства українських поступовців) у клубі, і тоді утворення постійного українського осередку стало явно неминучою потребою. Організація молоді прислала того дня своїх представників, щоб отримати наміри старших у справі організації
Сам Михайло Грушевський не був присутнім у Києві в ті дні, адже перебував на засланні у Москві. Він приїхав до міста після обрання на роль голови Української Центральної Ради.
Світлина зі з'їзду ТУП
Товариство Українських поступовців, політична організація, що утворилася в 1908 році, пропонує скликати український орган влади. До нього повинні були увійти представники всіх партій і громадських організацій.
Проте на загалі події відбувалися досить повільно. Більшість людей на них в Києві та інших українських містах реагувало інертно. Потрібна була сила, яка здатна збурити хвилю національного піднесення. Тут і виходить на арену ТУП разом з громадськими активістами. 19 (1) березня – менше ніж за місяць після зречення царя від престолу в Києві відбуваються масові маніфестації. Закінчується все тим, що люди збираються на Софіївській площі й проводять віче. Там вони висловлюються за самостійність України. Однак більшість політичних сил схиляється до статусу автономії у складі майбутньої російської федеративної держави. Лиш Микола Міхновський разом зі своєю партією підтримує здобуття Україною незалежності.
Віче на Софіївській площі 1917 рік
Перед цим 17 березня відбувається утворення Української Центральної Ради, діяльність якої підтримують учасники віче на Софіївській площі.
Сучасники пригадують що березень для України став часом нових сподівань. Після довгих утисків і заборон українських періодичних видань, організацій та освіти, раптово прийшла омріяна свобода. Після падіння заборон царської влади до Києва повернулися філіали товариства «Просвіта», яке було засноване на Західноукраїнських землях 1868 року.
Ну і ключовим місяцем у формуванні українських органів влади стало скликання Національного конгресу. Він теж відбувся в перших числах квітня. Там для провадження постійного управління обрали Малу Раду, яка складалася з 20 членів. Також на чолі Центральної Ради було обрано Михайла Грушевського.
Паростки суверенітету
Після свого організаційного становлення Центральна Рада взялася за формування структури влади на території України. Протягом квітня-травня вона здобула підтримку на всій території України. Проте згодом цю підтримку було втрачено через необачні кроки.
Українська Центральна Рада
На хвилі піднесення УЦР приймає 23 (10) червня І Універсал, де проголошує автономію. Перед цим відбуваються регулярні переговори з Тимчасовим урядом у Петрограді. Проте їм тоді було не до України. До того ж, вони були цілком упевнені, що ніякої автономії там бути не може. Тож проголошення Універсалу змусило уряд Керенського схопитися за голову й кинутися вирішувати проблему. Звісно, росіяни аж ніяк не хотіли української самостійності. Тож в той час була навіть висока ймовірність початку війни з Тимчасовим урядом. Проте у Петрограді були неготові до цього, тому запропонували компроміс. Ним став ІІ Універсал, який привів до розчарування більшості проукраїнських сил. Він відкладав проголошення автономії до всеросійських установчих зборів та передавав частину влади Тимчасовому уряду. Обурення серед військових вибухнуло настільки сильно, що повстав полк імені Павла Полуботка, який базувався в Києві. Його після цього роззброїли та відправили на фронт.
Київський будинок учителя - місце розміщення УЦР
Поступово популярна Центральна Рада втрачала свій авторитет та підтримку через свої непослідовні та нерішучі дії. Тим часом події в імперії теж розгорталися дуже динамічно. Політика тимчасового уряду не задовольняла генерала Корнілова, який прагнув встановлення жорсткої диктатури. Він спробував влаштувати переворот. Тоді Тимчасовий уряд попросив про допомогу більшовиків та роздав їм зброю. Перевороту вдалося запобігти, але уряд Керенського не додумався відібрати у червоних зброю. Тож вже в жовтні вони влаштували новий переворот і скинули Тимчасовий уряд.
Мало це негативні наслідки і для України, адже незабаром більшовики розпочали війну проти Центральної Ради, яка в січні 1918 змушена була тікати й підписувати договір з Німеччиною та Австро-Угорщиною, а потім просити в них військової допомоги.
Центральну раду скинули у квітні 1918-го. Тоді на Хліборобському з’їзді було обрано Павла Скоропадського гетьманом Української держави.
Як починалася Українська революція 1917?