Колись Америка була далекою заокеанською країною-боржником, яка приваблювала мігрантів свободою та можливостями. Тут процвітали корупція  і влада тіньових босів, а ще гангстерів та італійської мафії. Якщо хочете більше дізнатися про секрет процвітання та його побічні ефекти, читайте далі!

Початок ХХ століття перевернув світ з ніг на голову. Ще ніколи до цього людство не знало настільки страшних і смертоносних світових війн. Території Штатів пощастило лишитися осторонь всіх тих процесів. Країна вступила у Європейський конфлікт аж у 1917, коли все було майже вирішено. Та й втратили вони там найменше – близько 130 тис. убитими і 230 тис. пораненими. І це перша передумова такого стрімкого процвітання.

Цікавість до цієї теми, загадки про період на уроках історії й численні публікації в інтернеті не дають розуміння деталей такого стрімкого успіху. Хтось пише про вау-ефект, а комусь спадає на думку жорстко критикувати американську внутрішню структуру за її байдужість до соціальних потреб та капіталізм. Проте будь-який результат можливий лише тоді, коли пройдеш шлях поразок й успіхів, роботи над невдачами і нові кроки. Так було в історії будь-якої успішної сучасної країни. Не варто думати, що США, завжди були таким «раєм на землі» (хоча, я б цю країну  такою не назвав).

--
  Американсье місто 20-х років

Секрети великих успіхів, досягнень та впливу криються у багатьох деталях. І на деякі з них пропоную вам поглянути. Перше-це дивовижна працьовитість. Хоч там і цінується до нашого часу діловитість, неодмінною її складовою є праця. Кожний монополіст Америки початку ХХ століття йшов із самісіньких низів, формуючи заможну династію. Наступним фактором є звичайний збіг обставин, якими поспішили скористатись на свою користь. Одне, помножене на інше й дало той самий ефект економічного і соціального буму, який, з перемінним успіхом, тривав протягом ХХ століття.

Дивина, але він змінив не лише Штати, а й увесь світ, давши поштовх до появи середнього класу, про який я писав раніше.

Глянути на нього можна за покликанням. 

Коли на полі бою гармати замовки, заговорила на все горло політика. США, які вступили у конфлікт ближче до його кінця, теж хотіли скористатися з європейської перемоги. Тому президент Вудро Вільсон запропонував союзникам свої 14 пунктів. Ідею з їх впровадженням швиденько відхилили, тож США, так і залишилися ні з чим. Однак, замість дипломатії вже заговорили гроші. Вийшло так, що після війни Штати за кордоном інвестували цілих 11 млрд. $ за курсом 1920-х років, коли навіть за 100 доларів були для багатьох справжнім багатством. Інвестиції згодом почали повертати дивіденди до країни. 

--
  Американський плакат І світової

На початку війни промисловість Сполучених штатів запрацювала на повну, аби забезпечити військові потреби союзників та ще й на цьому заробити грошенят. Війна закінчилася. Потужності лишилися, і їх перевели на мирні рейки. З того моменту стали виготовляти товари широкого вжитку, що приносили гроші за рахунок попиту. Так і починався процес справжнього буму на побутові прилади, автомобілі й розваги. Пересічні люди отримували більше можливостей як в роботі, так і в дозвіллі. 

Споживчий бум

--
  США на початку ХХ століття

Все пов’язане між собою невидимим ланцюжками. Чим краще працювала економіка, тим більше можливостей мали пересічні люди. Ринок пропонував їм безліч можливостей, якими вони користувалися. Постійне прагнення пересічної людини придбати побутові прилади, автомобіль чи будинок, породило зростання галузі кредитування. Такий розвиток подій дав багатьом можливість здобути бажане якнайшвидше та покращувати власний рівень життя. Так і почали формуватися ознаки середнього класу. До послуг працівників заводів, офісів, магазинів були кінотеатри, кабаре, ресторани та бари, а ще парки розваг разом із туристичною галуззю. На той час справді здавалося, що після війни настав період суспільного благоденства. Пам’ятаю, як вивчаючи історію ще в школі, я дивувався з того, що побутові прилади в 1930-х роках в США вже давно існували разом з електрикою і не виглядали неймовірною розкішшю.

Нові реалії для багатьох стали золотим квитком у щасливе майбутнє. Проте, як це часто буває, щастило так не всім, адже комусь довелося сповна відчути на собі всі побічні ефекти стрімкого економічного зростання.

Темна сторона проспериті

Попри те, що все виглядало так рожево-зефірно, існувала й не найкраща сторона цього процесу. Завдяки такій економічній активності стрімко зростала нова верства суспільства – магнати й монополісти. Більша частка доходу осідала в окремих кишенях заможних родин. Було цьому часу притаманне й сильне майнове розшарування. Існували як ті, хто міг дозволити собі всі блага проспериті, так і ті, кому пощастило набагато менше. Велика кількість мешканців країни залишалася за межею бідності. Постійна корупція й закулісні домовленості тепер ще більше оповили американську політику. З’явилось таке явище як босизм, тобто заможні боси могли керувати інтересами партії, тиснучи на її членів з допомогою грошей.

Чиновники з легкістю купувалися впливовими бізнесменами, які вирішували свої питання, з допомогою хабарів. У той період рівень корупції в США, явно був не нижчий ніж у сучасній Україні. Крім того, в політику потрапити справді можна було, користуючись впливом, чи хорошими зв’язками із заможними босами.

Такого раптового буму не витримували й інші державні структури. Поява грошей швидко відкривала найбільш порочні частини американського способу життя. І при цьому мало минути чимало часу, доки американське суспільство й політика еволюціонують і навчаться користуватися всіма благами економічного зростання.

Найбільш яскравим прикладом найгірших рис цього періоду є президентство Ворена Ґардінга. Він зібрав навколо себе настільки корумповану адміністрацію, що славилася регулярними корупційними скандалами. Дійшло навіть до того, що Конгрес збирався висловити недовіру уряду та влаштувати імпічмент. Ну, а в традиційній американській політиці це найбільш ганебний спосіб піти з політики. Корупційно-скандального президента врятувала лише смерть.

Від зростання до гучного падіння

--
  Велика депресія в США

«Нічого не буває вічно» – це банальний вислів, який торкнувся й американського процвітання 20-х. Регулярне й надмірне виробництво товарів спричинило так звану кризу перевиробництва. Вона полягала в тому, що товарів створювалось більше, ніж їх здатні були придбати. У результаті цього промислові підприємства зазнають шалених збитків. Слідом за ними ці процеси інфікували й інші галузі економіки. Розпочався обвал на біржах, а банки дійшли до банкрутства.

Ті успішні працівники і кар’єристи, які змогли дозволити собі комфортні умови життя, лишались безробітними та ще й на додачу втрачали у банках всі вкладення. Відкладений ефект мав і сухий закон, який замість моральності призвів до шалених економічних збитків. Лише витрати на знищення алкоголю та контроль за його нерозповсюдженням витягували левову частку бюджету.

Чим же особливий цей період в американській історії? Першим економічним бумом у США й змінах тогочасного світу. Тренди на середній клас і гідні умови життя закладались саме тоді. Багато пересічних громадян штатів змогли придбати собі автомобіль, будинок та необхідні прилади, які покращували повсякденне життя. Нове економічне процвітання до Америки завітало вже після завершення ІІ світової.