Як з’явилося 9 травня і чому це не день закінчення ІІ світової?

ІІ світова війна завершилася аж 2 вересня 1945 року, але день перемоги в ній чомусь відзначали 9 травня. І це, як на мій погляд, перша історична нестиковка. Однак ще найцікавішим моментом є відзначення дня, який насправді мав би датуватися не 8 і не 9 травня, а 7, коли у Реймсі представник від Третього рейху підписував угоду про капітуляцію.

В цій статті ми детальніше поговоримо, який був перебіг подій того далекого 1945 року і чому в радянському союзі довгий час вважали поганою ідеєю відзначати день підписання акту про капітуляцію Німеччиною.

Берлінська операція   

Наприкінці квітня радянські війська вели активний наступ на останній оплот нацизму – Берлін, німці довго відмовлялися здаватися й оборонялися до останнього солдата. Війська стрімко просувалися містом і захоплювали вулицю за вулицею. Вже 1 травня війська червоних підійшли до центрального району, де знаходилася Рейхсканцелярія. Спершу німцям запропонували здатися. Однак вони відмовилися. І вже в ніч з 1 на 2 травня почався штурм. Він виявився успішним для червоної армії. Всі адмінбудівлі до ранку вже були під контролем радянських солдат. Лише після цього командування СРСР отримало радіограму про готовність до беззастережної капітуляції. Так закінчувалася історія Третього Рейху. Однак капітуляція в цій історії і є чимось неоднозначним, адже її, по факту, більшість сприймають як цілковите завершення великої війни.

--
 Берлінська наступальна операція

Як німці капітулювали в Реймсі?

--
 Підписання Німеччиною Акту про капітуляцію в Реймсі 7 травня 1945 року

Для вас напевне це буде подивом, але насправді Західні історики часто називають 7 травня днем капітуляції Німеччини. Тоді представник від рейху виїхав на переговори до французького міста Реймс. Там у червоному шкільному будиночку, який був резиденцією командувача союзних військ Дуайта Ейзенхауера й відбулася історична подія. На ній були присутні  представники від Франції, Великої Британії, США та радянського союзу. Представник СРСР Іван Суслопаров на свій страх і ризик поставив підпис на Акті про капітуляцію, не дочекавшись на це згоди радянського керівництва. Потім якраз голос радянської сторони в цій капітуляційній історії стане вирішальним.

Відомо, що до цього дня в Реймсі готувалися заздалегідь. До Парижа вилетіла ціла делегація журналістів, яка повинна була зафіксувати історичний момент. Коли репортери прибули до французької столиці, їх пересадили на інший літак і переправили до Реймсу. Коли вони піднялися на борт то почули, що зможуть зафіксувати матеріал лише з умовою нерозголошення до моменту вказівки з боку командування. Всього на історичну подію вирушило трохи більше десятка журналістів.

Вже о 2:41 7 травня відбулося підписання остаточного варіанту акту про капітуляцію. Того ж дня на шпальтах західних газет з’явилися статті про те, що війна завершилася, а Німеччина здалася.

Тобто, якщо подумати логічно, то на цьому все мало б і завершитися, але як день завершення війни з Німеччиною відзначають чомусь 8 і 9 травня.

Як 8 і 9 травня стали історичними?

--
 Підписання Німеччиною Акту про капітуляцію 8 травня 1945

Іван Суслопаров – представник від СРСР отримав вказівку з Москви організувати нову церемонію підписання Акту про капітуляцію. Тобто вийшло так, що 7 травня в Реймсі стало всього лиш репетицією. Керівництво СРСР хотіло того самого символізму, для створення історичного міфу про взяття Берліну. Але підписувати документ в самій столиці рейху просто не було де. Від нього майже нічого не лишилося цілого. Тому насправді локацією для важливою події обрали не сам Берлін, а містечко Карлхорст. Туди привезли німецьку делегацію та журналістів.

Угоду чомусь знову підписували вночі. Тому виникла колізія двох Днів перемоги. За центральним часом момент підписання документу припав на 22:43 8 травня, а от за московським на 00:43 вже 9 травня. Тому в СРСР Днем перемоги проголосили саме цей день.

Та насправді другий акт про капітуляцію виглядає справжньою фікцією. Тому що його текст слово в слово повторював попередній документ, підписаний у Реймсі. Та й німецькі війська до того часу остаточно припинили опір, виконуючи умови акту 7 травня.

Тож 8 травня, можна сміливо назвати комедією, організованою радянським союзом.

Чому 9 травня довгий час не відзначали в СРСР?

Після того, як по радіо було оголошено про капітуляцію Німеччини в СРСР почалися святкування. Це був справді радісний день, адже кілька років люди провели у стані тотальної війни. Були нові надії, сподівання на те, що перемога змусить Сталіна послабити свої репресії. Однак очікування були марними. Диктатор не збирався  віддячувати своїм рабам свободою за перемогу у світовій війні. 24 червня в москві на красній площі пройшов парад перемоги. Під час його проведення прапори переможених німців кидали під Мавзолей.

--
 Радянський парад перемоги 24 червня 1945 року

9 травня залишалося святом лише протягом 2-х років. У 1947-му Сталін припинив відзначення Дня перемоги і про нього всі забули аж до 1960-х. Причиною було те, що більшість людей не зовсім сприймали святкування, а загадки про криваву війн не викликали радості. Доки було живим покоління, що втратило рідних у війні або зазнало каліцтв, доти радісні згадки про війну нагадували якусь крамолу.

За свідченням деяких істориків сам Сталін не вважав перемогу над нацизмом справжнім тріумфом для себе. У 1939 році він сподівався оволодіти не лише Східною, а й Західною Європою. Проте історія вирішила інакше.

Коли до влади в СРСР прийшов Леонід Брежнєв, він змінив ставлення суспільства до свята й сформував нову ідеологію. Відтоді й почав з’являтися культ Великої Вітчизняної війни, що стала обов’язковим елементом в часи застою. В цей день було прийнято проводити паради й виголошувати промови. Вже нічого не нагадувало про ті страшні жертви, які народ тоталітарної імперії приніс на вівтар порятунку світу від нацизму.

Після розпаду СРСР всі країни, що входили до його складу довгий час відзначали День перемоги, як щось звичне й невід’ємне в циклі державних свят. Так було і в Україні. Ще під час навчання в школі мені складно було собі уявити травень без довгих вихідних і мітингу з піснями біля пам’ятника. Проте часи змінюються і сучасна війна показує, що приводу в 9 травня для пісень і танців разом з алкоголем дуже мало. Тому що сучасні події нам яскраво ілюструють, що перемога у війні – це обов’язково тисячі жертв, яких оплакують.

Тому зараз ми й відзначаємо на Західний манер 8 травня як День пам’яті та примирення, для того, щоб загади жертв кривавої світової бійні. Ну, а варварське сприйняття дня завершення війни з Німеччиною у 1945 році з піснями і плясками залишається у тоталітарному минулому.