Історія легендарного пісенного конкурсу розпочалася у 1950-х роках. Тоді грандіозна подія мала об’єднати навколо себе європейський культурний простір. До нього ретельно готувалися, транслювали в прямому етері, а пісні, які на ньому співали, отримували світову популярність. Насправді в наш час до конкурсу виникає багато цілком політичних запитань А ще навколо нього збирається чимало скандальних епізодів.
З чого все починалося?
1950-ті роки. Вже кілька років минуло відтоді, коли в Європі завершилася ІІ світова війна. Країни поступово відбудовувалися, а на геополітичній арені формувалися нові правила гри. Європа йшла до своєї інтеграції. А конкурс мав стати культурною її частинкою.
Історія Євробачення була спонтанною. Спершу ідею проведення загальноєвропейського пісенного конкурсу запропонував письменник на прізвище Пульєзе. А назва його з’явилася за 5 років до початку. Її придумав журналіст Джордж Кемпі.
--
Марсель Безенсон
Одного року учасники Європейської мовної спілки зібралися у Монако. Ідею Пульєзе підтримав Марсель Безенсон. Він і розробив концепцію загальноєвропейського пісенного конкурсу. За задумом він мав відбуватися в одному з міст континенту і транслюватися в прямому етері. Якщо з проведенням та форматом все було зрозуміло, то з етером виникли труднощі. У 1950-х роках ще не було супутникового телебачення. Тому одночасна передача відеопотоку була серйозним викликом. Організатори конкурсу знайшли спосіб його подолати і провели перший, попередній варіант у швейцарському місті Лугано. Надихалися організатори великим італійським пісенним фестивалем у Сан-Ремо, який уперше пройшов 1951 року. Він проводиться і в наш час та є нацвідбором в Італії.
Перше в історії Євробачення
Подія, задумана мовною спілкою, як щось грандіозне, пройшла у затишній, майже родинній обстановці. До Лугано приїхали представники із семи країн: Італії, ФРН, Франції, Люксембургу, Бельгії, Нідерландів і, власне, Швейцарії. Головою журі став Рольф Ліберман.
--
Євробачення 1956
Перший в історії європейський пісенний конкурс 1956 року став єдиним, коли країни могли представити більше ніж одного учасника. Проте знайшлися й ті, хто пролетів з участю. Серед них Велика Британія, Австрія і Данія. Вони просто не встигли вчасно провести нацвідбори та подати учасників.
Того далекого 1956 року перемогла Швейцарія, а пісню, з якою їй вдалося це зробити, ви можете переглянути на відео.
Оголошення результатів у Лугано було несхожим на сучасне. Тоді очільник журі назвав лише переможця. Результати ж інших виконавців невідомі до нашого часу.
Якою була подальша доля Євробачення?
В перший же рік свого існування конкурс набув широкого резонансу. Люди із захопленням спостерігали за пісенними баталіями, а бажаючих взяти участь було все більше. Наступного року конкурс відбувся у Франкфурті на Майні. Тоді й була випрацювана система балів, яка використовується досі. Цього разу Європейська мовна спілка зрозуміла, що варто обмежити кількість учасників та хронометраж номерів. До цієї ідеї підштовхнув організаторів величезний часовий розрив між піснями виконавців. Якщо один заспівав пісню на 1:50, то інший представник був на сцені цілих 5.
З часом правила змінювалися і вже у 2004 році через велику кількість учасників до конкурсу додали етап півфіналу, а 2008 року правила знову змінилися таки через збільшення кількості країн. Тоді зробили ще один етап. Тому зараз Євробачення проходить цілий тиждень. У вівторок в етері країн-учасниць транслюється перший півфінал, у четвер – другий, а вже в суботу відбувається фінал, де визначають переможця.
VIP-четвірка/п’ятірка
В Євробачення існує ще одна цікава особливість. Так як воно стало дуже привабливою для багатьох країн культурною подією, кількість учасників збільшувалася в геометричній прогресії. Тому у 2000-х роках кілька країн отримали право одразу пропускати півфінали й опинятися на останньому етапі конкурсу. Серед них Франція, Німеччина, Велика Британія та Іспанія. Згодом до цього переліку доєднали й Італію. Такий особливий статус для цієї п’ятірки надали через те, що вони є найбільшими фінансовими донорами євробачення. Також автоматично до фіналу переходить країна, яка приймає в себе конкурс.
Як Україна опинилася на Євробаченні?
Перший учасник від України приїхав на пісенний конкурс у 2003 році. То був Олександр Пономарьов. Тоді він зайняв одне з останніх місць. Проте вже на наступний рік української історії на Євробаченні учасниця від нашої країни Руслана Лижичко здобула перемогу з піснею «Дикі танці». Вона, до речі, і в 2022-му звучить сучасно.
У 2005 році вперше Київ прийняв легендарний конкурс. Зараз в колекції нагород українців є аж три кришталеві ретро-мікрофони. Крім Руслани у 2016 році нагороду здобула співачка Джамала, а в рік початку війни 2022 омріяний мікрофон привіз гурт Kalush Orchestra. Однак цього разу конкурс минув не на території України, а у британському Ліверпулі.
Історія Євробачення має близько півстоліття. Вона супроводжувалася грандіозними музичними відкриттями та навіть брудними скандалами. Однак конкурс продовжує існувати та задавати музичні тренди щороку. Приміром цьогоріч пісня українських учасниць Alyona Alyona і Jery Hail після Євробачення посіла перші позиції на відомих стрімінгових платформах.
Як з’явилося Євробачення? Історія популярного європейського конкурсу