Вже почався новий навчальний рік. Він нагадує про те, що така інституція як школа існує вже не одну тисячу років. Пропонуємо поглянути, як же змінювалася шкільна освіта з кожним етапом розвитку людства?
Перші школи
Навчати дітей у школах почали тоді, як з’явилася писемність. А це варто датувати від III-II тис до н.е. Давнє письмо було дуже складним, але воно дозволяло закодовувати життєво необхідні знання. Таємниці читання текстів були доступні лише винятковій когорті людей. Їх навчали змалечку роками, аби вони могли записувати й передавати інформацію.
Тоді навчитися читати й писати коштувало великих грошей. Тому що вміння одразу ж давало професію.
Перші школи стали з’являтися в стародавніх шумерів та аккадців. Але вони були невеликим й не мали ніяких поділів на класи.
Греція дала початок освіті
Грецька школа була першою, яка навчала не тільки читати й писати. Вона ще й знайомила дітей з науковими знаннями та виховувала в них фізичну витривалість. Для греків володіти хорошим розумом було не менш важливо, ніж мати красиве та здорове тіло. Тому уроки фізкультури виступали чи не ключовими поряд з філософією, граматикою та риторикою.
Тоді ж зародилися різні погляди на те, яким же має вийти юнак після школи. Кожне грецьке місто пропонувало свою модель. Основними були афінська та спартанська.
Афіняни вбачали головне завдання освіти у вихованні розсудливого громадянина, який має високий рівень інтелекту та політичних навичок. Також тут активно розвивалася приватна освіта. Кожний, хто хотів, міг відкрити свою школу і навчати дітей так, як вважав за потрібне. Такого принципу дотримувалося більшість грецьких полісів. Правда, головне при відкритті школи було здобути хорошу репутацію та довіру громадян міста, які готові були б віддати своє чадо в руки вчителя.
Спартанці дотримувалися переконання, що процес виховання майбутнього громадянина — це завдання суспільства й держави. Тому від самого малку виховання кожного маленького громадянина міста суворо регламентувалося. Вже з 7-10 років хлопчиків забирали з родин і ними в школах опікувалися тільки вчителі-чоловіки. Перш за все в них виховували фізичну витривалість, навчали володіти зброєю і давали базову грамотність. На відміну від Афін, у Спарті воювати навчали навіть дівчаток.
Грецькі освітні ідеї стали основою для інших періодів історії.
Римська імперія
В цей час освіта систематизована. Навчатися грамоти та різних наук можуть лише діти заможних батьків. Натомість пересічній бідності грамота була непотрібна. Писемність та різні науки набувають свого поширення. Однак більшість римлян здобувають освіту вдома. Часто для цього купували рабів-вчителів з Греції. Лише в II ст. до н.е. з’являються невеличкі школи, які не мають популярність. Вони поділялися на початковий, середній та вищий рівень. Останній був філософським. Здобуття цього рівня відбувалося в окремих містах, де розташовувалися подібні центри. Дозволити таке задоволення могли тільки дуже багаті родини.
Середні віки
В середньовічному світі лідерську роль в духовному та культурному житті перебрала на себе церква. У ранній період середньовіччя основні освітні центри знаходилися при монастирях. Там і була в основному можливість здобути освіту. Почасти навіть заможні родини не могли дати своїм дітям базової грамотності. До того ж вона не була надто популярною. Тому що рицарі повинні були в першу чергу вміти вправно воювати.
Пізніше стали відкриватися початкові школи при церквах, а в замках феодали організовували для своїх дітей приватну освіту.
У XII-XIII ст. почали з’являтися університети. Проте терміни навчання в них не були чітко визначеними. Все залежало від самого студента.
Лише в Епоху Відродження починають розуміти справжню цінність освіти та наукових знань. Тоді вона стає популярною серед багатих аристократичних сімей.
Новий час
Розвиток суспільства потребував більш якісної системи освіти. Про важливість поширення знань пишуть філософи. Самі ж підходи до навчання дітей покращуються. У XVI столітті чеський педагог Ян Амос Коменський впроваджує та детально описує класно-урочну систему, на якій базується сучасна школа. Вона передбачає поділ дітей у школах на класи за віком та рівнем знань. Саме у XVI столітті діти стали щороку переходити до наступного класу.
Під шкільну систему стала підпасовуватися й університетська програма. Відтепер потрібно було обов’язково здобути шкільний рівень освіти. Проміжним рівнем між школою та університетом стають колегії.
Порівняно із Середніми віками в Європі відкривається все більше світських шкіл, навчання в яких вже базується виключно на наукових знаннях.
ХІХ століття
У багатьох країнах початкова освіта для дітей стає обов'язковою. Через індустріалізацію та механізацію багатьох виробничих процесів, суспільству потрібна велика кількість людей, яка володіє хоча б базовою грамотністю.
Основою для організації навчального процесу стає класно-урочна система. Під нові потреби прилаштовані й особливості освітнього процесу в середній школі. На світлинах того часу ми можемо побачити парти, виставлені рівними рядами. Від дітей вимагають тотальної дисципліни та підпорядкування наказам вчителя. Впроваджується шкільна форма. Такі підходи мають виховати слухняних і ефективних робітників фабрик.
У той час як значна частина робітників під гудок заводу прокидається й прямує на завод, їх діти під шкільний дзвоник заходять до класу й сідають під рівненькі ряди вчитися грамоті.
XX століття
Це вік революцій для школи. На початку — індустріальне суспільство диктувало методи виховання слухняних робітників. Середня освіта в більшості країн стала обов’язковою. Це обумовлено покращенням технологій виробництва, які потребували більш підготовлених фахівців.
Друга половина століття відзначилася появою нових педагогічних технологій та підходів до проведення уроків. Однак через консервативність системи освіти більшості країн, новації приживалися дуже мляво. Наприкінці століття освітня система багатьох країн Європи проживає прорив. Освіта стає більш гуманною. Кількість вступників до університетів зростає.
Перехід суспільства від індустріального до постіндустріального рівня потребує ще більше людей з вищою освітою.
Освіта зараз
XXI століття — це час освітньої революції, яка починається з самих учнів. Школярі ефективно самостійно опановують нові технології. Комп’ютеризація та поширення інформації з одного боку — створює багато можливостей, а з іншого — багато перешкод через засилля розважального контенту.
20-ті роки нинішнього століття приносять масове використання технологій дистанційного навчання, а в майбутньому на нас чекає поширення штучного інтелекту в усіх освітніх процесах.
Всього лиш 3 тисячі років історії, але за цей час ми еволюціонували від перших вчителів до штучного інтелекту. Освіта завжди залишається цінною, хоч і не завжди може справлятися з викликами свого часу.
Як думаєте — в якому напрямку буде рухатися наша українська освіта? Діліться власними думками в коментарях.
Як змінилася школа за останні 3000 років?