Якою була середньовічна людина?

Протягом цілого ХХ століття і, почасти, зараз, люди вдаються до однієї величезної помилки у сприйнятті середньовіччя. Вони думають, що тоді люди були абсолютно такими ж як зараз або ж поводилися як наші сучасні набожні бабусі. Проте давайте розставимо всі крапки над “і” та поговоримо про справжнє життя середньовічної людини, відкинувши міфи, та опершись на численні дослідження того періоду.

Не такі як зараз?

Чому люди того часу були інакшими, що для них було цінним, а що взагалі здавалося нормою? Про це давайте і поговоримо. Та перш за все дуже хочу звернути увагу, що головне частину мого пізнання про менталітет середньовіччя в мене складають уявлення, сформовані перекладеними працями школи “Анналів”, що постала у Франції минулого століття. Саме тоді група істориків на чолі з Марком Блоком вирішила по-іншому глянути на світ середньовіччя, аби змусити людей припинити перебільшувати та романтизувати той історичний період.

--
Марк Блок - основоположник Школи "Анналів"

Тому поступово ми почнемо зараз руйнувати поширені міфи і схиблені вигадки.

Церква, святість і більше нічого.

Якщо ви вважаєте, що середньовічна людина завжди була дуже релігійною, то припускаєтеся колосальної помилки. Тому що наукова праця про інтимність та секс у Середні віки, дуже гостро спростовує вигадану святість. Тому прийшов час прояснити все.

Насамперед - так, дійсно, церква відігравала центральну роль в житті людини. Всі непривілейовані верстви повинні були обов’язково сплачувати десятину церкві. Релігія стала головним чинником в інформаційному полі людей. Тому що для більшості сприймати світ “правильно”, означало дотримуватися настанов священника. Але при цьому, грішили тоді люди по-чорному. Тому що страх перед богом якраз проявлявся в тому, аби підкорятися волі священнослужителів та отримувати від них офіційне прощення.

Звісно, у статті ми не будемо обговорювати інтимниі подробиць. Проте зазначимо, що всі види розваг 18+ були присутні. Подекуди, вони були витонченіші за теперішні.

Давайте також цілком логічно усвідомлювати, що релігійне життя було лише маленькою частинкою буття. Воно проявлялося в католицьких церкових постах і, безпосередньо у богослужіннях. Решту часу люди проводили за звичними заняттями і бог та церква не були центром думок. До прикладу, селянин турбувався про справи свого поля, випасав худобу і робив запаси на зиму. Тим часом рицар-феодал як правило проводив час або у військових походах в далекі землі чи проти своїх сусідів.

Натомість духовенство, мало духовність лише на увазі. Навіть у монастирях більше часу приділяли не молитвам, а справам мирським. Відомо, що значна частина монахів займалися господарством і навіть виготовляла пиво і вино в окремих регіонах Європи.

Тому стереотип про надмірну релігійність варто відкинути як цілковитий абсурд.

То яку ж насправді таки роль відігравала церква для звичайної людини?

Не варто нам також недооцінювати значення духовного. Тому що для людини середньовіччя було властиве не так релігійне, як магічне мислення. Оскільки віра у вищі сили та бога надавала психологічну підтримку. Небезпечний світ того часу не обіцяв змалечку нічого доброго. Тому що більша частина населення (селяни) від перших років життя розуміли, що світ наповнений смертельним небезпеками. Достатньо було пережити за дитинство одну сувору зиму й дивом вижити, аби усвідомити складність життя. Із сучасною свідомістю в ті часи вижити було б просто нереально. Тому від перших років життя людину супроводжували амулети, молитви і знахарі, на яких покладалися батьки, котрі сподівалися на виживання свого десятка дітей.

Складні моменти, втрати, голод, страх і зими на порозі смерті ставали легшими саме вірі. Тому що люди сподівалися на те, що після смерті буде не страшно і всі страждання тимчасові. Церква ж, у свою чергу, таке уявлення підігрівала та використовувала його на повну.

Звичайно - тоді людині потрібні були хоч якісь запобіжники в психіці, які допоможуть повноцінно жити. Зараз ми можемо покластися на психолога, терапевтичні відео в YouTube, книги з популярної психології та навіть навички критичного мислення. А ще у нас є медицина й технології, що дозволяють гнучко й швидко реагувати на виклики. Тому, якщо б так сталося, що сучасна людина опинилася в середньовічній Європі, то ймовірно, через десятиліття, вона вже була б тією ж дикою персоною з магічним мисленням. Тому що це банальний алгоритм виживання.

Ще до появи християнства, головним світоглядом в більшості європейських народів на світанку середньовіччя було язичництво. Місцеві культури володіли своїми численними релігійними міфами, які були не просто казочкою, а спосіб підтримати ментальне здоров’я. Потім, коли християнство стало ширитися світом, то місцеві вірування інтегрувалися в нову релігійну реальність. Тому що люди потребували своїх дивакуватих міфів як внутрішніх балансирів.

Смерть або Memento mori

Зараз про цей дивний вислів мало хто знає, але він став головним принципом світогляду середньовічної людини. Якщо зараз про цей вислів більшість людей навіть не чули, то в ті далекі часи, люди багато думали про смерть. І не обов’язково у якомусь дуже поганому контексті чи під призмою страху. До цього явища ставилися абсолютно спокійно. Тому більшість сцен з романтичних фільмів про середньовіччя просто не відповідають дійсності.

Чому так сталося? Тому що тоді дійсно померти можна було на кожному кроці. Навіть вийшовши недалеко від свого села в ліс, був шанс натрапити на якогось дикого кабана, після якого вже жодний знахар не врятує. З точки зору рицарів - то висока ймовірність загибелі чи отримання серйозного поранення була нормою. “Ті, що воюють”, як їх тоді називали, спокійнісінько собі йшли навіть на найбільш небезпечні авантюри. Тому що з одного боку - це було їхнім головним життєвим заняттям, а з іншого - ідеали рицарської честі не дозволяли їм відступитися. Тому що гірше ніж померти, було втратити репутацію. Оскільки це могло відобразитися на всіх нащадках негативно.

Свого часу Роман Мстиславович - галицько-волинський князь, преспокійно вирушив у далеку подорож на територію Священної Римської імперії. Він був випадково вбитий у сутичці під Завихвостом. Коли князь вирушав у небезпечний похід, він навіть не передбачив, що його сини зовсім маленькі й не здатні в разі його загибелі правити державою.

До того ж, сидіти у смердючих, холодних замках, де не було майже нічого цікавого, було вкрай нудно. І витримати там довгі тижні міг лише винятковий чолові. Тому далекі походи, різні авантюри могли бути не тільки прагматичними, а й просто розважальними.

Що стосувалося міщан і духовенства, то там все теж дуже просто. Доля міщанина могла залежати від волі й примх короля чи власника міста. Також через часті війни, місто могли просто спалити, знищити. Тож кожний розумів, той самий невідворотний момент може настати будь-коли й дуже несподівано. Часто люди, попри традиційну закритість, жили на повну, використовуючи всі можливості. Підмайстри, хотіли всіма силами вибитися в ремісники, а торговці, накопичити якнайбільше грошей. Проте мало це й інший ефект: важливо було забезпечити продовження власного роду. Було важливим не так для себе забезпечити багате, стабільне життя, а утримати довгострокову перспективу, давши можливість своїм дітям скористатися плодами своєї праці.

Духовенство загалом мало головний захист - це релігійність та бог. Проте вони були в найбільш безпечних умовах, порівняно з більшістю. Добре укріплені монастирі, знання про медицину, чітка ієрархія та особливе ставлення суспільства - давали їм найкращі можливості. Також церква була дуже сильним соціальним ліфтом. Тож батьки хотіли відати своїх найбільш здібних дітей до монастиря. Тому що там вони могли жити краще, ніж вони.

Гігієна - ТОП побрихенька

Нам постійно в школі розповідали про немите середньовіччя, суцільне ігнорування гігієни. Доходило до історій про те, що люди справляли свої фізіологічні потреби де попало. Але з цього всього є лише невеличка частинка правди. І тому цей аспект життя середньовічної людини ми зараз теж розберемо.

Почнімо з особистої гігієни. Чому ж поширився міф про “немиту Європу” і коли він взагалі сформувався. Для цього нам потрібно буде трішки заглянути в Просвітництво, а потім у ХІХ століття. Саме в цей проміжок народжується стереотип про середньовіччя як темні часи. Однак, багато в чому, батьківщиною “немитої Європи” стала Франція. Якось так традиційно склалося, що ставлення до гігієни серед французів навіть зараз не є найвідопівідальнішим. При цьому німці ж таки милися. Згадайте славнозвісну приставку “Баден” до будь якого міста. Це слово позначало “купель”. Культура купелей була дуже розвинута серед німців, тож вони не були такими смердючими як Людовик XIV, який пахнув я “ведмідь” і намагався цей жах якось перебити сильними парфумами. Хоч це й було задовго після середньовіччя. Французи раніше теж не вирізнялися надмірною гігієною. Тим часом, вдало руйнує цей історичний стереотип і культура бань у Східній Європі. Тому що попаритися в бані, було святим навіт для селянина.

На фінал

Середньовічна людина - вона зовсім інша. Це продукт свого часу, який аж ніяк не можна накладати на сучасні рамки та світогляд людей, котрі ніколи в житті не боялися вирушити з одного міста до іншого через ризик натрапити на бандитів у темному лісі. У ті часи реалі диктували свої умови. Ігнорувати їх було неприпустимо як для тогочасної моралі, так і для психологічної стійкості індивіда. Якщо вам цікава тема ментальності людини в інші історичні періоди? Пишіть про це в коменрях прямо під публікацією і я обов’язково підшукаю якийсь цікавенький матеріал для нової статті.