Протистояння яке тривало більше ста років. Чому воно стало настільки довгим? У боях англійці та французи позмінно брали ініціативу, аж поки Францію не врятувала хоробра 17-річна дівчина Жанна Д’Арк. Самі бойові дії не тривали аж стільки, а столітньою війною назвали, радше, період ворогування між двома країнам. Викликає велику цікавість і той факт, що причини для війни, спровокованої Англією, були цілком обґрунтовані в той час.
До чого тут родинні зв’язки між французькою та англійською правлячими династіями? Чого намагався досягти Едуард ІІІ? Які законні підстави виправдовують напад Англії на Францію? У цій статті розберемо причини довгої війни, поглянемо на ключові та найцікавіші події, що супроводжували столітнє протистояння; побачимо справжню роль 17-річної селянки у коронації молодого французького принца 1429 року. Цілих сто років французько-англійське протистояння, про яке пишуть товсті книжки, ви побачите в одній статті!
На початку боротьби двох великих держав ніхто й не очікував, що події настільки затягнуться. Англійський король Едуард ІІІ Плантагенет після смерті останнього короля династії Капетингів Крла IV Красивого заявив про свої претензії на французький престол. Підстави для цього були цілком законними, адже він лишався кровним нащадком династії Капетингів. Його мати Ізабелла Французька була донькою Філіпа IV Красивого – який представляв капетингську династію. У 1330-х роках англійський король заявляє про свої права на французький престол. Однак французька знать, яка завжди грала вагому роль у житті королівства, не збиралась терпіти англійця на своєму престолі, тому обрала королем сина молодшого брата Філіпа IV. Так настали часи династії Валуа, яка правила протягом кількох століть. Перед тим, як прийняти престол і утвердитися, її представникам довелося вести запеклу війну з англійцями, яка розпочалася 1337 року. Вона тривала з перемінним успіхом. Учасники її переймали почергово ініціативу. Тому столітньою війною називають радше не суцільні бойові дії, а серію різних конфліктів між Англією та Францією. За увесь час протистояння на тронах обох країн змінилось кілька королів. Підписувались різноманітні мирні договори та перемир’я, але остаточним стало вигнання англійців з більшої частин Франції у 1453 році. Протистояння так і не завершилось конкретним мирним договором. Англійці таки залишились на континентальній частині аж до XVI століття, володіючи містом Кале.
На момент початку війни французи мали найбільшу кількість населення серед сусідніх держав, яке складало 21 млн. чоловік. Для порівняння: англійців було лиш 4,5 млн., а кількість людей Священної Римської імперії складала 14 млн. Враховуючи переважання в людських ресурсах і силі, запросто можна було впевнитись у перемозі французів. Коли дві армії вперше зустрілись на полі бою, армія під проводом короля Франції Іоанна ІІ Доброго значно переважала кількість сил у Едуарда ІІІ Плантагенета. Передбачалось, що перевага однозначно буде на боці французів, але англійці взяли якістю й організованістю.
--
Портрет Іоана ІІ Доброго
Першою грандіозною поразкою для Франції стала втрата усього флоту в морській битві біля Сльойса 1340 року. Відтоді узбережжя стало беззахисним та відкритим для нападу англійських військ. Проте всі інші спроби англійців підкорити собі французькі землі до 1346 року не були такими вдалими. Ключовим і переломним моментом у війні стала битва при Кресі 26 серпня 1346 року. Перша спроба атакувати французів з боку Фландрії завершилась невдачами. Тому, змінивши тактику, англійський король пішов у наступ з боку Нормандії. На цей раз усе спрацювало. У битві англійці повністю розбили французьке військо, що дозволило їм вільно просуватись далі. Під час битви французькі сили переважали кількісно, але англійська тактика та військовий устрій були прогресивнішими. В той час, як французи атакували ще кінним рицарством, англійці мали сильну піхоту й лучників. Однак перемогу англійцям у битві подарувало ще й французьке марнославство. Рицарі в дорогих, важких, неповоротких обладунках та ще й верхи на коні не збирались підкорятись наказам головного командування. Тому на початку битви вони кинулись на ворога порізно, через що й стали легкою здобиччю. Незначна піхота французів, яка підійшла пізніше, стала доступною мішенню для англійських професійних лучників.
--
Битва біля Сльойса. Середньовічна мініатюра
--
Битва при Кресі. Середньовічна мініатюра
Французи не здавалися. Тим часом і англійці намагались досягнути свого. Тому вже 1356 відбулась ще одна вирішальна битва, яка знесилила французів. Напередодні рицарі були впевнені, що їм вдасться розбити англійців, але Едуард – син англійського короля якого прозвали «Чорним принцом» через колір його обладунків, застосував давно випробувану тактику. Зорганізувавши відступ, воєначальник заманив противника у вигідну географічну пастку. Тоді ж і відбулась відомий бій. У ньому, звісно, французи зазнали поразки, будучи переконані, що мають перевагу й переслідують французів. Рицарські загони діяли без єдиного командування, що знову підвело їх. Багато знаті потрапило у полон. Королівство Франція було обезголовлене, адже англійцям пощастило захопити короля Іоанна ІІ Доброго. Уся французька знать намагалась зібрати кошти для його викупу, проте безбожні побори лише викликали опір населення.
--
Битва при Пуатьє 1356р. Середньовічна мініатюра
Французький трон посів дофін Карл. За його ініціативи 1356 року були скликані Генеральні штати – французький парламент. Тоді розпочався перший конфлікт монархії з народом. Спалахнуло повстання під проводом Етьєна Марселя. 1357 року нащадок Іоанна ІІ змушений був підписати Великий березневий ордонанс, який давав широкі повноваження генеральним штатам, аж до ухвалення розмірів податків. Народний гнів ледь не змусив Карла попрощатись з життям. Однак, завдяки тому ж Марселю принц врятувався, а потім втік з Парижа до Комп’єна. Як виявилось, не даремно. Згодом він зібрав військо, взяв Париж в облогу та придушив повстання й скасував ордонанс. Тим часом лютували й селяни. Їх обтяжували численні побори. Тоді мешканці сіл вважали французьких збирачів податків страшнішими за англійців. Вони фактично грабували збіднілих землеробів. Тому ті змушені були покидати домівки та ховатися в лісах. Об’єднавшись селяни підняли потужне повстання, яке охрестили Жакерією.
--
Бротьба з Жакерією. Середньовічна мініатюра
Поразки та два грандіозні повстання знекровили Францію. До цього у 1347-1349 роках додалася епідемія чуми, яку охрестили «Чорною смертю». Протягом того часу людські втрати обох сторін були критичними. Тому мир або хоча б перемир’я було в інтересах обох держав. У 1360 році обидва королівства підписали мирний договір. Згідно з ним значна частина французьких володінь на півночі та заході відійшла англійцям. Настав період затишшя і завершився перший етап протистояння. За цей час дофін став королем Карлом V. За 9 років миру він зумів провести навіть деякі реформи в королівстві, які змінили подальший хід боротьби.
У 1369 протистояння між англійцями та французами поновилось. Здавалося б, англійці знову повинні були взяти ініціативу. Однак дев’ять років затишшя Карл використав для того, аби зміцнити військо та оборонні укріплення. Тому другий епізод був на користь французів. До 1380 року було взято більшість фортець та міст, а англійцям залишались невеликі території на узбережжі. 1396 року обидві країни уклали перемир’я на 28 років.
--
Портрет Карла VI Божевільного
Після смерті Карла V трон посів його неповнолітній син Карл VI. У 90-х роках він збожеволів у прямому сенсі цього слова, тому замість нього королівством правили регенти. При дворі утворились дві протиборчі партії. З одного – герцог орлеанський – брат Карла, а з іншого – герцог Бургундський, його дядько. Це стало причиною ще одної війни, яка відбувалась всередині королівства. Зрозумівши, що боротьба є вдалим моментом для нападу, англійський король Генріх V відновив бойові дії. Тоді ж відбулась битва під Азенкуром, де французи знову зазнали цілковитої поразки. Цей епізод протистояння тривав протягом 5 років. Захопивши більшу частину земель, англійський король схилив Францію до миру. Договір підтверджував визнання французами прав англійського короля на престол. Після смерті Карла VI обидва королівства мали об’єднатись в одну державу на чолі з Генріхом V або його наступником. У 1422 обидва королі померли. Розпочалась нова боротьба. Наступним законним претендентом на французький престол став Карл VII. Тим часом англійським королем проголосили 10-місячного Генріха VI.
--
Портрет Карла VII Звитяжного
Успіхи англійців були очевидними. Більша частина французьких територій була захоплена. На шляху залишався лише Орлеан. Оволодіння ним відкрило б англійцям шлях до повного завоювання Франції. Здавалось – порятунку вже шукати ніде. Однак сталась подія, історія про яку дійшла до нашого часу, швидше як легенда. 1429 року до двору Карла VII прийшла нібито проста селянська дівчина Жанна Д’Арк. Вона запевняла, що її місією є порятунок Франції. Селянку спершу не сприйняли серйозно. Однак, добре подумавши, вони таки вирішили дати їй можливість проявити себе. Уже в травні, натхненні сміливою 17-річною дівчиною, французькі воїни зняли облогу. Після перемоги відважну воїтельку охрестили «орлеанською дівою». Під її проводом один за одним були звільнені фортеці, замки, міста. Найголовнішим здобутком стало захоплення міста Реймс, де відбулась церемонія коронації Карла VII. При обороні Комп’єна Жанну Д’Арк захопили в полон Бургундці й передали англійцям. Ті, в свою чергу, звинуватили її в єресі й спалили на багатті. Однак це не зломило дух французів, а навпаки – піднесло. Один за одним до короля прибували селяни, рицарі й навіть авантюристи, пропонуючи свою допомогу у війні. Завдяки дівчині, що стала легендарним символом, Франція була врятована.
--
Жанна Д'Арк
До 1453 бої між обома країнами завершились. Цей рік вважають фіналом війни, що тривала аж 116 років. Франція повернула всі свої території на континенті, окрім Кале, а вже за правління Людовик XI завершилось її цілковите об’єднання та встановилась абсолютна монархія. Протягом цього довгого періоду змінилось багато поколінь, а протистояння очолювало кілька королів, які встигли змінити один одного на троні. Династична боротьба вилилась у серію запеклих війн з перемінним успіхом.
Сто років непримиренного протистояння завдали величезних втрат. На французьких землях велися непримиренні бої. Було знищено й спалено багато сіл, які назавжди зникли з карти. Тому на відновлення королівства довелось витратити величезну кількість ресурсів. Були, звісно, й позитивні сторони в цього конфлікту. До прикладу Франція зуміла реформувати своє військо, а внаслідок довгого протистояння з’явились нові військові технології та набула поширення артилерія.
Ціле століття війни загартувало та зміцнило Францію. Вона стала ключовим геополітичним гравцем на європейському континенті. Країна зазнавала як блискучих перемог, так і нищівних поразок. Однак її порятунок орлеанською дівою, допоміг сучасному світу пізнати відому французьку моду, кухню, парфуми та навіть науку. До сьогодні країна залишається однією з ключових держав Європи та популярним туристичним центром.
Якою була війна, що тривала ціле століття?