Невеличка острівна держава далеко в Азії, яка всім відома своїм економічним процвітанням, передовими технологіями і мегакорпораціями, Міцуї, Муцубісі, Тошиба та багато-багато інших. Секрет такого стрімкого успіху досі залишається для багатьох загадкою. Жоден з островів на архіпелазі не мав цінних природних ресурсів, а земля була на вагу золота і її не вистачало.
Від спроб окупації іноземцями, нав’язаних військовим шляхом дипломатичних відносин, до ключової сторони Другої світової війни. За кілька років цій маленькій країні вдалося перетнути межу між традиційним аграрним та передовим індустріальним. Детальніше на секрети японського успіху поглянемо в цій статті.
Хтось скаже, що японське диво це про період другої половини ХХ століття. От і ні, їх було два. І перше, при цьому, не менш важливе, адже зробило невеличку острівну країну цілою імперією та одним з лідерів Другої світової війни. Цілком можливо, що якщо б не ядерна зброя, її ще довго б не могли здолати.
ХІХ століття, передові держави Європи ділять між собою колонії. Центром індустріалізації стає Великобританія, а згодом до неї приєднується Німеччина. Нові технології, машинне виробництво, поява залізниць та модернізованих способів державного устрою. Ніхто серйозно не сприймав далеку, традиційну острівну країну. Її не вважали за рівного партнера, а, радше, прагнули використати для своїх цілей. Доля встановлення європейського гніту чекала майже всі азіатські держави. Звісно, сусідній Китай не став частиною якоїсь колоніальної імперії, але всі ресурси його викачували західні бізнесмени та аристократія. Підписувались концесія за концесією, уряд втрачав контроль над природними багатствами та людськими ресурсами.
Традиції заходу, що були чужими для азіатів, постійно нав’язувались і розповсюджувались. Здавалося б, азіатська цивілізація не має майбутнього та можливостей для власного культурного розвитку. Англійські фраки й циліндри заполонили вулиці великих китайських та японських міст, залізниці пронизували величезні території Цінської династії Китаю.
Японія прагнула зберегти свою культуру й традиції від засилля іноземців, так само як і Китай. Поставали величезні рухи, очолювані як представниками знаті, так і пересічними підданими. В Японії зміни розпочалися згори. Ще задовго до індустріального ХІХ століття в острівній країні встановився сьогунат, який усунув від влади імператорів. Прагнення позбутись західного впливу було реалізоване за допомогою заборони в’їзду чужоземцям та християнським місіонерам. Вони якраз і загрожували традиційним релігійним та світоглядним уявленням японців. Змусили острівну країну відкритись США. Спершу це була мирна пропозиція, щодо встановлення торгівельних та політичних відносин, а потім нав’язана силою угода.
Територія островів, на яких розмістилась ця азіатська держава, не мала особливих природних багатств, але західним країнам потрібні були їхні порти. Багато кораблів, які подорожували східною частиною світу потребували зупинки для відпочинку та поповнення провіанту. Особливу цікавість у цьому мали Штати. Між обома державами внаслідок договору встановились нерівні політичні стосунки Америка використовувала японські порти, завозячи туди свої товари, разом із культурою. Японія все більше ставала залежною від чужоземців.
Так тривало протягом всієї першої половини ХІХ століття. До 50-х років влада сьогунів ослабла. Імператори ж, при цьому, вже давно звикли нічого не вирішувати в країні. 1866 року помирає сьогун Іємоті. А за рік після цього імператор Комей. По собі він залишив сина-підлітка, якому й дісталась безсила країна. Історія подальшого розвитку, видається, радше, дивовижною, ніж реальною, але новий імператор став винятком серед своїх безсилих попередників.
--
Портрет сьогуна Іємоті
--
Імператор Комей
У свої 14 років зовсім юний імператор зумів розпочати прогресивні реформи, які перевернули все буття консервативної Японії. Владу йому вдалось отримати не так просто, адже довелось ще повоювати з прихильниками сьогунату та консерватизму. Переміг він 1868 року завдяки окремим військовим загонам, озброєним за західним зразком. Саме тоді він зумів оцінити силу новітньої зброї й технологій.
--
Імператор Муцухіто
Муцухіто або Мейдзі – так звали нового правителя. На його честь прозвали цілу добу, що ознаменувалась значними перетворенням в житті країни. За пару десятиліть Японію було не впізнати. Із предмета геополітики вона перетворилась на суб’єкт. Однак перед цим довелось добряче попрацювати й переламати консервативні традиції. Найкраще, на погляд Муцухіто та його уряду, було розпочати зміни згори та провести їх на власну користь. Якщо ж ні, то увесь контроль на себе візьмуть західні держави й проведуть реформи на свій лад, нав’язавши невигідні умови. Реформ було кілька. Найголовніші з них військова, аграрна та адміністративна. Земля в Японії була дуже великою цінністю. Її ніколи не вистачало. Всі природні багатства знаходились під контролем місцевих князівських родів. Японія була феодальною країною, що виглядало винятковим в традиційному політичному устрої азіатських держав.
Найважливішим було налагодити сучасну й боєздатну армію. Цим і зайнявся молодий імператор. За зразком тих загонів, котрі допомогли виграти протистояння 1868-1869 років було сформовано всі збройні сили. Наступним кроком було налагодження володіння землею. Вже у багатьох передових країнах феодальні пережитки були ліквідовані. Тому правитель взявся і за це. Землі відібрали у князьків і віддали народові. Однак, на неї було встановлено податок у 3% від вартості. На перший погляд небагато, але враховуючи її ціну, це було непосильним для багатьох родин. Тому землі продавали забезпеченим власникам. Після цього країна наповнилась безземельними селянами, які теж були на користь розвитку. Всі вони поповнили ряди робітників нових заводів.
Наступними кроками імператора було встановлення системи освіти. Було запроваджено початкову освіту для дітей. Промисловість потребувала більш-менш грамотних людей, тому наступний рушій японського дива був запущений.
Пережитки феодалізму завжди були джерелом постійного безладу та нестабільності. Стало зрозумілим, що якщо адміністративну реформу не провести, то контролювати владу не вдасться. Отож країну було поділено на провінції, на чолі яких стали префекти. Всі вони знаходились під контролем уряду. Стабільність в країні вдалося встановити, але необхідно було ще й осучаснити політичний устрій. Довго думаючи й досліджуючи різний досвід, 1889 року Японія наважується видати першу в своїй історії конституцію. Вона створена за німецьким зразком. У ній передбачають поділ влади на три гілки: законодавчу, виконавчу й судову. Імператор оголошується правителем держави, в той час як парламент грає дорадчу роль. Він складається з двох палат: палати перів та представників. До верхньої палати входять представники знаті, а нижньої - обрані з народу депутати. При імператорові також діє таємна рада. Серед іншого конституція гарантує кожному право на свободу думки й совісті, право на життя та справедливий суд. При цьому особу імператора не можна було ображати, адже вона проголошувалась священною.
--
Логотип Міцуї
--
Логотип компанії Тошиба
--
Логотип Міцубісі
Зміни, які відбулися в Японії протягом 40 років змінили консервативну країну до невпізнання. Японія побудувала міцний флот, армію, розвинула адміністративну систему та освіту. Однак разом з тим важливу роль відіграв розвиток промисловості. За правління Муцухіто було створено чимало національних підприємств. Більшість великих заводів та корпорацій формувалася навколо знатних князівських родів. Приміром Міцубісі, що існує досі, належала впливовому клану Тоса. Тобто колишні японські феодали зуміли швидко переорієнтуватися на новий курс. Відтепер нащадки тих родів залишаються керівниками або власниками величезних компаній. Також в той самий період з’явились високотехнологічні галузі. Прикладом цього є Тошиба. Її засновником був японський винахідник Танака Хісасіґе. Не менш важливою була й підтримка з боку держави. Отримавши захист і допомогу від уряду, компанії процвітали і розширювались до небачених масштабів.
--
Один з епізодів війни Японії проти Китаю
Вже у 90-х роках світ почав розуміти, що з японцями слід рахуватись. 1894-1895 року розгорнулась війна проти Китаю. В ній японська армія перемогла та оволоділа островом Тайвань. За десять років Японія вже воювала з Російською імперією, завдавши їй нищівної поразки. Тоді острівна держав отримала під свій протекторат Корею та анексувала півострів Сахалін.
--
Один з епізодів російсько-японської війни
Так в чому ж секрет японського дива? У рішучості та прагненні до змін. Якщо сам не йдеш до них, то їх рано чи пізно нав’яже хтось інший. Це свого часу зрозуміли японці, й поспіхом змінили увесь свій політично-економічний вектор. Ця острівна країна лиш запозичувала технології в розвинутого Заходу, але при цьому інтерпретовувала їх під свої потреби, та ще й при цьому винаходила свої. Зараз Японія є однією з найбільш технологічно розвинутих держав. Той важливий крок у 60-х роках ХІХ століття допоміг стати невеличкій країні прикладом передової економіки світу.
Японське диво ХІХ століття. В чому секрет?