Ще й досі в традиції наших новорічних свят залишається відзначення Різдва 7 січня, в той час, як увесь світ перейшов на нову систему. Таким чином в нас з’явилось католицьке та православне Різдво. Якою була історія та з чого розпочався конфлікт двох систем літочислення? Читайте далі – і все обов’язково дізнаєтесь.
--
Статуя Юлія Цезаря
Ця історія розпочалась ще в далекі часи Римської імперії. За правління Юлія Цезаря. Якраз саме тоді назрівала проблема запровадження стабільної системи літочислення. Вираховування святкових днів, які були надзвичайно важливі для римлян відбувалось за сонячним календарем. Ну а початок нового року призначався верховним понтифіком, роль якого виконував Юлій Цезар. Аби спростити систему календаря, римський правитель вирішив дати вказівку розробити новий календар, враховуючи всі святкові дні, які були знаковими в році. Автором нового календаря став відомий на той час астроном Созіген. Саме він запропонував систему 12 місяців.
На перший погляд календар нічим не відрізнявся від сучасного. Проте він мав неабияку похибку – він був довшим на 11 хвилин від сонячного циклу. Спершу це не проявлялось. Проте, за 128 років, ця похибка ставала все більш явною. Календар, придуманий за наказом Юлія Цезаря почав поступово відставати від реального плину часу.
Невідомо, чи розумів похибку його розробник. Проте деякі історики підозрюють, що сам Созіген добре знав про помилку, проте виправити її так і не спробував. З плином часу новостворений календар почав відставати аж на 10 днів.
До речі місяці мали під собою певне підґрунтя. Один з них назвали на честь Юлія Цезаря – Julius. Це наш сучасний місяць липень. Ну а серпень назвали на честь наступника – Октавіана Августа – Augustus.
Незабаром, після впровадження система літочислення отримала назву Юліанського календаря. Її взяли за основу чимало країн. Не дивлячись на допущені похибки, він якісно виконував свої основні функції літочислення. Таким чином увесь християнський світ, став послуговуватись саме ним. 329 року відбувся Нікейський собор. Було ухвалено, що Юліанський календар стає обов’язковим для всього християнського світу. Таким чином, довгий час, навіть після падіння римської імперії, календар продовжував жити.
До XVI століття жодних незручностей у користуванні календарем не виникало. Тому все йшло як зазвичай. Проте виникла певна проблема в католицького духовенства. Їм необхідно було визначити точну дату весняного рівнодення, що є надзвичайно важливим для відзначення Великодня. В результаті папою римським Григорієм ХІІІ було прийнято рішення про зміну календаря та проведення реформи літочислення. Внаслідок цього після 4 жовтня одразу ж настало 10-те жовтня 1582 року. Спершу календар поширився лише на деякі католицькі країни. Зокрема на території Франції, Іспанії, Речі Посполитої. Однак, протестантські держави поставились вороже до реформування літочислення, ініційованого римським папою.
--
Папа римський Григорій ХІІІ
Для того, аби поширити важливе нововведення, Григорій ХІІІ відправив посольство до Константинопольського патріарха Ієремії ІІ. Той, начебто й не відмовив посольству папи. Однак, незабаром було проведено Собор в Константинополі, на якому було відхилено пропозицію про встановлення нового календаря. Таким чином і до сьогодні, в православній церкві встановлюють дати релігійних свят ще за Юліанським календарем.
Попри те, що значна частина протестантів поставилась вороже до календаря папи Григорія ХІІІ, з часом, вони таки погодились його прийняти. Однією з останніх, хто взяв за основу Григоріанський календар, стала протестантська Англія. Ну, а Російська імперія до кінця свого існування продовжувала жити за Юліанським календарем. Таким чином дати якихось подій довгий час позначалися за новим та старим стилем. Внаслідок цього й з’явився старий Новий рік, та Різдво Католицьке й Православне. Перше відбувається 25 грудня, а останнє 7 січня.
Ось так, виходить, коли держави, релігії та цілі суспільні системи не можуть узгодити між собою власні дії.
Історія двох календарів