Хто ж така ця сталева магнолія? – запитаєте ви! А це колишня литовська президентка Даля Грибаускайте. Її часто порівнювали з найвідомішими політиками в історії, а сама вона, хоч і була президенткою невеличкої прибалтійської держави, зуміла здобути неабиякої слави на європейському континенті й по той бік Атлантики. Її неперевершена харизма, гострий розум, чудовий рівень англійської, наполегливість, допомогли здобути визнання не лише на батьківщині. В чому секрет успіху колишньої литовської президентки, чому про неї пишуть книги, та як їй вдалось зробити невеличку Прибалтійську державу вагомою фігурою в політиці цілого європейського континенту? Читайте далі, й все обов’язково дізнаєтесь!
Даля Грибаускайте неабияка політична фігура навіть після завершення своєї президентської каденції. Її ще й досі згадують з неабияким захопленням та цікавістю. Неодноразово вона підтримувала українців у прагненнях до європейського майбутнього, а також давала інтерв’ю в якому трішечки привідкрила завісу таємничості свого успіху. Раніше, ця фігура для мене була маловідомою. Вона не викликала такого захоплення, й здавалась пересічною. Це й не дивно, адже я не литовець, і не якийсь відомий європейський політик. Однак, коли мені довелось досліджувати її бурхливу біографію, я пройнявся захопленням до цієї постаті. Виявляється - вона мало чим поступалась Маргарет Тетчер, котру охрестили залізною леді. Більш того, вона неодноразово вирішувала долю цілого континенту, застосовуючи свої надзвичайні вміння в дипломатії.
Як і будь яку біографічну оповідь, цю публікацію варто розпочати з початку – а саме з юних років відомої президентки. Народилася вона ще в часи Радянського Союзу. Це був 1956 рік. Тоді вона закінчувала досить престижну школу у Вільнюсі. Ні, не думайте, - вона не була з багатої родини. Так склалось, що Даля потрапила до тієї школи за місцем свого проживання. От і все… Чому школа, в якій навчалась Грибаускайте, вважалась елітною? – Тому що там навчались діти місцевої партійної номенклатури. Старанність свою майбутня президентка почала демонструвати ще з раннього дитинства. Проте, як і в більшості випадків, ніхто не здогадувався наскільки далеко піде маленька Даля. Якщо коротко сказати про характер, то відзначали її неабияку щедрість та доброту в дитинстві. Вона навіть сама часто пригадувала, як ділилась усім зі своїми друзями, з котрими гралася в дворі. Батько, навіть, інколи суворо наказував лишити для себе, хоча б щось. До речі, такою її згадуватимуть і в дорослому віці.
Вже в більш старшому періоді, Даля Грибаускайте визначилась зі своїм майбутнім. Вона вперто прагнула вступити на економічний факультет. Ну, а здобути бажаний фах вона могла лише в тогочасному Ленінграді. Перший раз їй не вдалось потрапити туди. Адже за процедурою від республіки обирали лише кількох кандидатів на навчання. Вона, хоч і була старанною ученицею, та її так і не обрали на навчання стратегічній на той час професії. Тоді проявилась її неабияка впертість. Вона сама вирішила їхати до Ленінграда й вступати на омріяний факультет. Вже без чиєї-небудь допомоги. І… знову провал! Їй знову не вдається. Врешті, вона пробує втретє. На цей раз в неї таки виходить. Але потрапила вона на вечірній факультет. На ньому її зустріли нові труднощі. Так, як студентам вечірнього факультету обов’язково потрібно було працевлаштуватись, юна Даля обрала місце на хутряній фабриці. Складно уявити, що така політична фігура колись працювала на фабриці в ролі робітниці та лаборантки. Але це таки правда!
Повернулась вона на батьківщину у 1983 році, після закінчення навчання. Саме тоді завершились її поневіряння в Ленінграді. Завдяки своїй наполегливості та старанності вона здобуває фах «політекономія», який на той час вважався елітним. Проте, до політичної кар’єри було ще далеко. А прагнула вона не до політичних ігор, а до ефективного управлінства. Саме це й визначатиме її подальшу діяльність. Політекономія в той час дала величезні можливості для майбутньої президентки. Ще до початку кар’єри в політиці вона стала відповідальним секретарем Академії Наук Литви. Ну, а згодом вона розпочала викладацьку діяльність у Вільнюській вищій школі КПРС. Її, до речі, часто в політичні кар’єрі пригадували цей момент біографії. Але ніхто з противників Грибаускайте не говорив про роль академії в боротьбі за незалежність в 1990-х роках. Був навіть епізод, коли працівників цієї вищої школи не пускали на робоче місце. І майбутня президентка була поміж тих самих працівників. Перебуваючи в ролі викладача вищої школи, вона завідувала кабінетом сільського господарства. Здавалося б, Даля Грибаускайте обрала собі шлях науковиці та навіть захистила дисертацію на отримання наукового ступеня. Назва цієї наукової праці була такою: «Взаємозв’язок суспільної і особистої власності у функціонуванні особистого підсобного господарства». Після вдалого захисту вона стала кандидатом економічних наук за фахом «політична економія соціалізму».
--
Даля Грибаускайте в 90-х рр.
Як і в багатьох, життя Далі Грибаускайте раптово змінилось з приходом незалежності. Прибалтійські країни, як відомо, одні з перших вийшли зі складу Радянської імперії та почали будувати власний політичний шлях. Із науковиці майбутня президентка швидко перетворилась на чиновницю. Й не просто чиновницю, а ефективного діяча, завдяки якому довгий час підтримувалась більш-менш ефективна політика у сфері економіки. У 1991 році, їй пощастило стати однією з працівниць Міністерства міжнародних економічних зв’язків. Вона стала не просто штатним працівником, а як неабиякий фахівець очолила європейський департамент, який займався розвитком та встановленням економічних зв’язків з Європою. Схожий департамент вона очолила в Міністерстві закордонних справ. Саме з таких перших важливих сходинок розпочалась її кар’єра в управлінні державою. До речі, вона була не партійним гравцем, і всіляко намагалась уникати політичних ігор, навіть знаходячись в президентському кріслі. Метою Далі Грибаускайте було ефективне та якісне управління, встановлення високих стандартів. Вона не прагнула розмінюватись на якісь партійні інтриги.
Наполегливість майбутньої президентки, допомогла перемогти їй у відборі на участь в програмі навчання управлінців, яку започаткували Сполучені Штати Америки. Вона передбачала проходження курсу в Дорджтаунському університеті. Президентка часто згадувала ті часи – дивувалась першій стипендії у кількасот доларів. За її особистими спогадами, в той час про подібне в Литві ніхто не міг і мріяти. Перше, що вона придбала, теж судячи зі спогадів, новий костюмчик, а улюбленим магазином, який вона відвідувала була крамниця «все по 1 долару». Цікаво? Правда? Ніхто й не міг подумати, про такий тернистий шлях, який пройшла майбутня успішна президентка. Вона засвоїла там нові політичні стандарти, й так само наполегливо зберегла їх та спробувала впровадити у своїй невеличкій пострадянській країні. Саме той приклад ощадливості, який описує Дайва Ульбінайте в своїй книзі, говорить, про секрет ефективності управління економікою, який вона використовувала. Це була банальна ощадливість та вміння обмежувати свої власні апетити!
В 1994-1999 роках вона грала надзвичайно важливу роль у вступи Литви до Євросоюзу. Тоді Даля Грибаускайте була надзвичайним уповноваженим послом та заступником головного координатора в делегації, що вела переговори про вступ Литви до ЄС. Тому, запросто можна сказати, що багато в чому завдяки її зусиллям Литва швидко та ефективно пройшла той шлях, який Україна намагається пройти протягом не одного року.
З часом Даля Грибаускайте повертається до США, але вже у ролі уповноваженого міністра в посольстві Литви. Там вона лише закріпила свої Західні цінності, що допомогло в будівництві подальшої кар’єри.
Наприкінці 90-х – початку нульових вона повертається до роботи в міністерстві. На цей раз відома політикиня займає пост віцеміністра фінансів. Тут вона справді потрапила в свою професійну стихію. Адже, як сказано було трішечки вище, вона мала фах «політекономія», що неабияк додавало професійних знань і можливостей. Разом з тим – досвід. Він працював на неї, а не проти. Саме завдяки цьому їй вдавалось провадити успішні переговори з МВФ (Міжнародний Валютний Фонд) та Світовим Банком. Економіка Литви в той час знаходилась в досить проблемному стані. Перед міністерством фінансів поставали все нові й нові виклики. А приймала їх майбутня президентка сміливо та впевнено.
На початку нульових вона стала віцеміністром закордонних справ. На цьому посту вона зуміла застосувати свої навички й знання в дипломатії. Ну, а вже 2001 року вона стала міністром фінансів. Тут їй пощастило працювати на повну й реалізовувати власні ідеї. Тогочасний прем’єр-міністр всіляко сприяв. Бразаускас неабияк покладався на впевнену, наполегливу та подекуди вперту міністерку. Вона була однією з ключових фігур його кабінету. Він виступав прикриттям від нападок з боку політичних партій та діячів. Ну, а Даля Грибаускайте робила все можливе – популярне й непопулярне, аби укріпити національну економіку. І, звичайно ж, тяжка праця принесла свої результати. Завдяки їй дефіцит бюджету зменшився з 8,5% до 1,2 % ВВП. Якщо поглянути на ці прості цифри, то легко зрозуміти, наскільки величезними були зусилля міністерства фінансів.
--
Даля Грибаускайте і Лех Качинський
Після своєї міністерської каденції майбутня президентка стала єврокомісаром, і перебувала на цій посаді аж до початку свого президентства. Там вона зав’язала чимало корисних та важливих знайомств, та остаточно сформувала свій проєвропейський політичний вектор. Литва в той час не була ключовим гравцем на загальній європейській арені. Однак Даля Грибаускайте була переконана, що її країна може досягнути значних висот. Вона всіляко намагалась покращити свої вміння. Ну, а неабиякий досвід знову допомагав їй. Вміння Далі Грибаускайте теж зуміли оцінити в Європарламенті. Особливістю були її були короткі, чіткі та конкретні промови, в яких легко та зрозуміло звучали надзвичайно важливі речі.
Президентська каденція стала для Далі Грибаускайте новим етапом в житті. Вона ніколи не думала, судячи зі спогадів її оточення, про президентське крісло. Й лише неабияка відповідальність за власну країну, яку відчувала Грибаускайте, підштовхнула до участі в президентській гонці. Тоді вона балотувалася як незалежний, позапартійний кандидат. Даля Грибаускайте, не прагнула брати участь в політичних ігрищах. Її головною метою була Литва. Вона прагнула підняти її на новий рівень, та показати, що маленька держава може бути великою настільки, наскільки сама зможе. Посприяла тому всьому криза, яка накрила світ у 2008-му й відобразилась на Литві. Знання й досвід в економіці мали допомогти ліквідувати наслідки кризи та вивести державу на чільні міжнародні позиції.
Врешті, з президентських перегонів Даля Грибаускайте вийшла цілковитим переможцем, здобувши необхідну більшість голосів у першому турі. Тоді ж вона активно почала виконувати свої непрості обов’язки. Насамперед вона сформувала ефективну команду. Як пригадують ті, що працювали з нею, їм на електронні скриньки надійшов лист від неї: «Зі мною працювати буде важко, але цікаво». І справді, вона була надзвичайно вимогливою, проте ніколи не забувала про особисті потреби своїх міністрів, працівників президентського офісу.
Розпочала вона свою активну реформаторську діяльність із системи правосуддя, яка на той час була надзвичайно проблемною. Вона прагнула залучити до неї нових людей, котрі повинні були змінити все. В її руках було призначення суддів на посади. Й вона не просто формально підписувала наказ, а досліджувала особисто кожного, хто прагнув стати головою суду в тому або іншому регіоні. За деякий час впертої боротьби, яка була вкрай нелегкою, вона таки зуміла досягти бажаного. Й зараз в Литовських судах діють високі стандарти правосуддя. Важливою її роль була й в економіці, до ля неї є основною професійною стихією. Їй вдалось зменшити залежність країни від іноземних енергетичних систем. За її каденції було закрито Ігналінську АЕС, що була проблемним об’єктом. На її закритті наполягав Європейський Союз. Саме в той період вона розпочала наступ на енергетичних олігархів. А протистояння з ними було тим ще випробуванням. Та їй і тут вдалось досягти бажаних результатів. Було реорганізовано чимало акціонерних товариств, що перебували в руках олігархічних кланів.
--
Візит Далі Грибаускайте до України
За її каденції чимало що відбулося. Однак, не можна забути про той факт, що Литовська президентка завжди надавала підтримку Україні. Її візити були не завжди вдалими. Й в книзі Дайви Ульбінайте описується один з епізодів, під час відвідування Юлії Тимошенко, яка перебувала у в’язниці. Це була історія з камерою. Коли президентка відвідувала колишнього прем’єр-міністра, в делегації відібрали всю техніку для відеозапису. Однак працівниця прес-служби заховала в своїй сумочці невеличку аматорську камеру. Їй вдалось зробити кілька фото. Коли охоронець побачив – кинувся за нею. Та прес-секретарка швидко передала її президентці. Це була позаштатна ситуація, однак Даля Грибаускайте швидко все виправила заявивши: «Тільки зачепіть! Я вам нагадаю про Віденську конвенцію!» Звичайно охоронець не наважився, й таким чином вдалось вийти із ситуації. Президентка Литви підтримувала українців і в часи Майдану. Тому історія Далі Грибаускайте досить тісно пов’язана з Україною.
Після завершення своєї каденції Даля Грибаускайте залишила неабияку спадщину для своєї країни. Важливим моментом є світове визнання Литви. З нею почали рахуватись, адже президентка завжди прагнула будувати відносини за принципом рівний-рівному. Вона ніколи не йшла на поступки, коли це стосувалось інтересів Литви. Президентка вимагала поважати свою країну. Одного разу вона навіть відмовилась прибути на обід з американським президентом Бараком Обамою, що неодмінно було резонансною подією. Як виявилось згодом, крок був справді дієвим та ефективним, хоча одразу її засуджували за таке необачне рішення. Вона вміла прорахувати свої ходи наперед. Президентка завжди інтуїтивно відчувала, що краще зробити. Вона завжди казала, що найкращий результат – це імпровізація. Імпровізувала вона в багатьох ситуаціях, адже відчувала, що з того буде найкращим. Головними її словами, що надихають мене, є фраза:
«Зібрався повертати, то повертай – Годі здригатися!»
Історія сталевої магнолії Прибалтики