Руїни Херсонеса Таврійського досі лежать на українському Кримському півострові й вже не дочекаються на українських археологів, які так прискіпливо їх досліджували. Місто, в якому пройшли цілі століття. До нього навідувались видатні постаті свого часу. Завдяки написам на плитах в наш час добре відомо про талановитого давньогрецького історика Сіріска. Незаймана природа Кримського півострова, що була домом для племен таврів, згодом стала на службу великій грецькій цивілізації. Навіть Велика Британія та багато інших передових Європейських країн не можуть похвалитись містами еллінів на своїй території. Проживши не одне століття, Херсонес приніс свої унікальні культурні пам’ятки, віру, релігію, а найголовніше – дав нам залишки унікальних архітектурних пам’яток. Як жили мешканці великого міста, що зараз лежить в руїнах? Чи добре жилося звичайним містянам? Як користувалися рабами та яке вони мали становище? Все це ви дізнаєтесь зі статті.
Порівняно з Ольвією, Тірою та багатьма іншими містами, Херсонес з’явився пізніше. Вперше греки побудували свою колонію на острові Березань. Вона мала вигляд потужного укріплення, адже півострів та увесь північний регіон Причорномор’я просто кишім ворожими племенами. Найбільш небезпечними для Херсонеса були таври. Вони мешкали на Північ від нього. Перші поселенці з Гераклїї Понтійської заснували поселення на Маячному півострові. Він мав досить вигідне географічне розташування, чим забезпечував поселенцям захист від агресивних варварів. Також до гераклійців приєдналися делосці. Однак їхня участь у заснуванні та розбудові колонії була, радше, номінальною. Появу міста датують 422-421 роком до н.е., але археологічні знахідки говорять про те, що поселення на території Херсонеса було й раніше. До того ж, в ньому існувало самоуправління, про що свідчать написи на черепках з глечиків для голосування та жеребкування. Крім того, серед знахідок навіть присутні предмети побуту, що виступає аргументом на користь існування постійного поселення в більш ранній період.
--
Руїни Херсонеса в наш час
Відомо, що з перших часів, поселенці принесли на Маячний півострів свою культуру, традиції та звичайні. Головною причиною для поселення на територіях, далеких від основних міст Греції, стало політичне переслідування. Тому, чимало мешканців новоствореного міста, фактично, були вигнанцями. З перших днів для функціонування поселення було проведено чіткий розподіл земельних ділянок, кожна з яких мала прямокутну форму. Одна частина територій використовувалась для будівництва, інші ж мала назву хора, тобто сільськогосподарське передмістя. Кожен громадянин отримував там ділянку для того, аби прогодувати себе й родину. Наприкінці V початку IV ст. до н.е. місто мало переважно сільськогосподарський характер. Місцеві мешканці жили з того, що вирощували на власній ділянці. Цей період також не відзначався якоюсь активною торгівлею. На початку IV століття до н.е. в місті починає розвиватись ремесло. Зазвичай майстерні покривають попит на товари серед більшості містян. Основна маса все ще продовжує обробляти землю. Між виробниками продуктів та виробів відбувається натуральний обмін. Згодом, після активізації торгових відносин у місті розпочинають карбувати власні монети. Саме розвиток ремесла в місті впливає на зміни в його економічному розвитку.
--
Планування Херсонеса
Використання праці рабської праці у повсякденному житті Херсонеса не мало масового характеру. Лише нечисленні забезпечені люди утримували кілька рабів, які, фактично, вважались молодшими членами родини. Вони допомагали по господарству та працювали в більшій мірі на рівні з господарями. Основа ранньої економіки трималася переважно на індивідуальній праці. Це стосувалося як землеробів, так і ремісників.
Херсонес мав демократичний устрій, який зберігся аж до ІІІ - IV ст. вже нашої ери. Лише в середині IV ст. до н.е. протягом 18 років у місці була олігархія, яка під впливом пересічних мешканців не змогла втриматись при владі. У політичному та громадському житті Херсонесу V століття брали участь переважно усі громадяни. Їх кількість спершу була незначною, але вже до початку наступного століття місто постійно розростається. Згодом маленького Маячного півострова стає замало, тому поселенці освоюють землі Гераклійського півострова. Міські межі зростають. Економічний підйом сприяє активізації будівництва, за рахунок чого розвивається унікальна архітектура. Мешканці зводять нові будинки, громадські споруди, що базувались переважно неподалік агори – центру міста. Там зазвичай проводили всілякі збори та культурні дійства.
Розвиток міста відбувався поряд з постійною загрозою з боку таврійських племен, що мешкали на північ від його меж. Спосіб, у який колоністи опановували нові землі, передбачав поневолення та експансію, що називають дорійським шляхом. Тому стосунки із сусідами у них не задались одразу. До слова, вони постійно протягом своєї історії матимуть численні проблеми з різними кочовиками.
IV-ІІІ століття. В місті триває економічний бум. Зводяться численні культові та громадянські будівлі, споруджуються укріплення. Мешканців стає все більше й більше. Чимало з них переходять у ранг громадян, після чого поліс зобов’язується їм дати ділянку для обробітку. Таких ланок прямокутної форми стає все менше. Це спонукає розширювати межі. Але збільшується не територія міста, а його вплив далі на південно-західні землі Кримського півострова. Найбільш відомими містами, що довгий час знаходились під контролем херсонеситів були Керкінітіда та Калос-Лімет. Існувало ще чимало менш відомих поселень, які давали багатьом мешканцям міста території для обробітку. Історія Кіркінітіди та Калос-Лімена розпочиналась зі зведення на їх території укріплень та формування поселень. Тому, цілком можна вважати, що насправді Херсонес був не просто містом-полісом а цілою античною державою.
--
Амфітеатр Херсонеса. Сучасний вигляд
Наприкінці IV та у першій половині ІІІ ст. до н.е. в місті поглиблюється соціальне та майнове розшарування. З’являється все більше представників багатої та впливової еліти. Вона, як не дивно, мала таку ж кількість земель в межах самого Херсонеса, скільки й звичайні громадяни, але свої володіння вони розширювали за рахунок підконтрольних Херсонесу поселень. В самому місті цього періоду переважно вирощують виноград, займаються ремеслами та посередницькою торгівлею. Притік продовольства відбувається від підконтрольних поселень північніше від міста. В той же час місто настільки розростається, що його поділяють на кілька районів: Північно-східний, Південний-портовий, Західний та Північний. Формуються окремі квартали для знатних мешканців міста, а от порт стає торгівельною артерією всього півострова. Через нього експортують продовольство та ремісничі вироби з різних міст Криму. Майнова верхівка міста за рахунок торгівлі збагачується. Шанс покращити своє майнове становище мають і метеки – вільні мешканці, що не є громадянами поліса. Так, як їх позбавлено права володіти землею у межах міста, вони займаються ремеслом і торгівлею.
Що стосується поділу землі, то воно теж мало свої правила. Зокрема було три форми власності: приватна, громадська та храмова. Певну частину у своєму володінні тримала громада, яка, після приходу нового громадянина, виділяла зі свого фонду ділянку. Храми ж використовували свою частину землі для того, аби задовольнити свої продовольчі потреби. Згодом вони почали віддавати її в оренду заможним мешканцям міста.
До другої половини ІІІ і початку ІІ століття до н.е. місто справді процвітало. Від цього мали неабиякий зиск як заможна верхівка, так і пересічні мешканці. Притік грошей давав можливість Херсонесу розбудовуватись. Тому в цей період його відвідує чимало відомих греків. Воно стає діловим і торговим центром у регіоні. Тут діє величезний театр, гімнасії тощо. З часом з’являються навіть терми та іподром. Бурхливому розквіту завадили лише скіфи, що знаходились у північних кримських степах. Херсонес протягом ІІ століття вів з ними запеклі війни. Частина племен, відійшовши від кочового способу життя осідала в степах на північ від володінь Херсонеса. Бажаючи розширити свій вплив та здобути нові землі для обробітку, скіфи ведуть постійну боротьбу з полісом. Протягом ІІ століття Херсонес втрачає свої поселення Кіркінітіда та Калос-Лімен, які були центрами сільського господарства. Це негативно впливає на економічний розвиток. Місту доводиться змінювати галузі виробництва, аби себе прогодувати. Притік зерна з цих місць зупинився. Тому вирощувати зернові почали вже в хорі самого Херсонеса. Разом з тим міщани опановують нові промисли: рибальство та солеваріння. У другій половині ІІ століття скіфи підходять і до міських укріплень. В цей час відбувається посилене зведення фортифікаційних споруд. Одну з веж споруджують навіть не території акрополя – так званого міста мертвих, що було сакральним для міщан, адже там хоронили предків. Для захисту свого поліса, в херсонеситів не було достатньо сил. Демократичні міста античної Греції відзначались тим, що не мали сильної та професійної армії, на кшталт спартанців. Тому перед навалою скіфів вони б вистояти не змогли. Тому місто попросило про допомогу боспорського царя Мітрідата VI Євпатора. Той погодився та відправив свої війська на чолі з найкращим полководцем свого часу Діофантом. Місто вдалося відстояти, але херсонесити змушені були заплатити за це своєю свободою. Поліс потрапив у залежність до боспорського царя. Свій демократичний устрій Херсонес зберіг, але повинен був допомагати у військових походах і платити данину.
--
Зображення фрагменту статуї Мітрідата VI Євпатора
Під владою Боспорського царства місто перебувало аж до І ст. до н.е. Занепад Греції, що характеризувався переходом під контроль Риму, торкнувся й міст Північного Причорномор’я. Римляни намагались підкорити своїй владі й Боспорське царство. Херсонес теж опинився в полі зору римських воєначальників. Однак вдала політика допомогла полісу налагодити взаємини з Римом. Під час протистояння Царя Фарнака ІІ та римлянами херсонесити знаходились на боці Боспорського царства. Підтримка царя їм видавалась невигідною. Під час морської блокади знатні мешканці міста, які в основному заробляли гроші шляхом торгівлі, почали схилятись до підтримки Риму. Була, між тим, у них одна перешкода – залежність від боспорського царя. За увесь цей час чимало з них мало зв’язки з Боспорією. Протягом середини І століття війна набирає обертів. Гней Помпей – відомий Римський воєначальник перемагає Фарнака ІІ та робить Боспорське царство залежною територією.
--
Погруддя Гнея Помпея
Історія Римського періоду в Херсонесі настає з 63 р. до н.е. Тоді ж розпочинається для жителів міста нова боротьба. Важливою метою для них було зберегти свій устрій і традиції. Тому, як часто вони робили в часи небезпеки, херсонесити домовляються. Що найцікавіше, місто потрапляє в залежність до того ж Боспорського царства, яке перебуває під владою римського емісара. Міщан це не влаштовувало, тому доклавши неабияких зусиль вони отримують елевтерію – право на самостійне правління. Тобто місто могло самостійно керувати своїми внутрішніми справами і, при цьому, підпорядковувалось не провінційній адміністрації а безпосередньо Риму. Дав право елевтерії Херсонесу, як не дивно, сам Юлій Цезар. Після його смерті, місту знову довелось боротися за своє право самостійності. Незабаром воно отримує другу елевтерію вже від іншого імператора.
--
Зображення статуї Гая Юлія Цезаря
Повсякденне життя міста за римського панування змінюється дуже повільно. На території Херсонеса з’являються римляни, для яких зводяться преторій (казарми) і терми (лазні). В театрі міста стають звичною розвагою гладіаторські бої, але вистави там все ще продовжують ставити. Також в цей час в межах міста з’являється новий квартал для службовців та їх родин з Риму. Науковці, які мали унікальну можливість досліджувати руїни міста, прослідковують етнічний склад з допомогою традицій поховань. Так ми дізнаємось, що серед більшості мешканців Херсонеса, починаючи від І ст. до н.е. і закінчуючи IV ст. н.е. залишаються греки. Поховання за їхніми традиціями складають близько 70%. Тим часом римські поховання – близько 20%. Варварські налічують лише 4% .
Не дивлячись на те, що протягом всієї античності демократія залишається в місті провідною, владу в свої руки перебирають заможні громадяни. В той час державні посади в грецьких містах були неоплачуваними. Тому владні обов’язки могли виконувати переважно забезпечені люди. Багато родин десятиліттями тримали владу в своїх руках. Приміром один представник родини міг очолювати законодавчу гілку, а інший – виконавчу. Більшість заможних херсонеситів завдячували за своє чудове матеріальне становище Риму. Ба більше – багато з них ставали навіть його громадянами за високі заслуги перед імперією. Це було чимось особливим для Херсонеса, адже місто до останніх днів існування єдиної імперії не входило до її складу, а було всього лиш залежним від неї.
На початку нашої ери, коли з півночі почали навалюватись численні варварські племена, Херсонес став важливим форпостом. Від багатьох набігів його рятували не лише легіонери, а й вигідне географічне положення. Так склалось, що воно було осторонь руху варварських племен. На території почергово знаходились два римські легіони І Італійський та XI Клавдієвий. У часи, коли війська Риму полишали місто, імперія надавала йому фінансову підтримку на оборонні потреби.
Протягом подальших століть Херсонес переходить під контроль Східної Римської імперії, яка згодом стане Візантійською. Довгий час воно продовжує житиза своїм демократичним устроєм, але вже за правління наступників Константина Великого, в ньому встановлюється імператорська адміністрація, Відтоді демократія в Херсонесі зникає. Місто перебуває в статусі території Візантійської імперії аж до 1204 року. Після цього вона стає частиною Трапезундської імперії – держави, що сформувалась після захоплення Константинополя хрестоносцями.
У Х столітті місто стає ключовою частинкою Історії України, адже його захоплює князь Володимир Великий. Там він приймає хрещення, після чого, приносить нову релігію на свої землі.
Після XIV століття сонце Херсонеса заходить назавжди. Після Монгольської навали місто зазнає суттєвих економічних втрат. 1399 року воно зникає зі світових карт. Монголо-татари вдираються до міста, вбивають майже все його населення та спалюють всі будівлі. Відтоді Херсонес так і не відродився. Лишились тільки руїни, що є важливим джерелом для наукових досліджень.
Історія Херсонеса викликає водночас величезне захоплення й цікавість. Якщо чимало античних міст існують досі. Приміром Афіни, Рим, Константинополь, то Херсонес похований монголо-татарами назавжди. Однак, не дивлячись на це, навіть його руїни викликають гордість та неймовірне захоплення. Тому, як тільки Крим знову повернеться до України саме руїни колись величного Херсонесу, мають стати однією з найбільш популярних історичних локацій для відвідування туристами!
Херсонес. Яким було зруйноване місто?