Війни за віру зараз здаються дикістю, але пару тисяч років тому це було звичним явищем. Релігійні настанови християнства про любов та заповідь «Не вбий» комфортно уживалися з жорстокими погромами, вбивствами та знищенням заради отримання багатств. Хрестоносці воювали за віру – так сказала б будь-яка пересічна середньовічна людина. Однак насправді в них були цілком прагматичні цілі. Як все розпочалось? Для чого європейцям потрібно були йти аж у далекий Єрусалим воювати? Розберемо в цій новій статті.
Два різні світи – арабський і західноєвропейський досі протиставляються один одному. Цивілізований Захід і варварський Схід – так часто здається при порівнянні двох різних частин світу. Європейці в далекому ХІ столітті теж думали так само, але реалії були зовсім інакшими. Арабський світ насправді виглядав більш цивілізованим. В той час, як брудні європейські міста задихались у смороді екскрементів, араби вже навчились користуватись каналізаціями, розбудовували міста, та робили архітектуру більш функціональною та зручною для повсякденного життя. Два світи мали рано чи пізно зіткнутись, і сталось це на основі релігії. Спровокували сутичку араби. Вони, контролюючи Єрусалим – християнську Мекку, заборонили вхід до Гробу Господнього паломникам. Папа Римський обурився з цього, як і численні паломники. З цього й розпочалась кількастолітня війна між ісламом та християнством. Однак за релігійними вченнями крилися цілком людські, прагматичні потреби. Схід був тоді не лише місцем релігійного паломництва, а й осередком казкових багатство. Мусульмани вміли не лише вести війни, та боротись за владу, а й примножували власну казну, розвивали науку, торгівлю.
--
Промова Урбана ІІ в Клермоні. Середньовічна мініатюра
В Клермоні 27 листопада 1095 року Папа Римський Урбан ІІ виступив з палкою промовою. Вона була настільки переконливою, що ціла маса бідняків кинулась збиратись до священного походу. З першого погляду може здатися, що вони йшли боротися за віру, але це було не так. Окрім палких закликів Урбан ІІ пообіцяв борцям за віру відпущення всіх гріхів, звільнення з-під влади феодалів та підпорядкування воїнів духовній владі церкви. Легенди ж про казкові багатства арабів лише підживили бажання новоспечених хрестоносців вирушити в бій за Бога. Вони поспіхом нашивали на себе хрести з червоною тканиною, які видавала церква. Це й дало назву цілій добі Середньовіччя. Хрестоносцями їх зробили саме нашивки.
Навесні 1096 року збіговисько зі знедолених селян-кріпаків, бідняків та авантюристів зібрався у далекий і тяжкий похід. Чимало часу потрібно було, аби дістатися хоча б до Константинополя (сучасний Стамбул). Доки вони туди дійшли, то встигли пограбувати чимало сіл. Тому, з перших же тижнів своєї «тріумфальної» ходи за віру, збіговисько встигло себе зарекомендувати. Хоч перші хрестоносці й зуміли пограбувати селян, протистояти професійній армії вони не могли. Багато хто з них тримав зброю в своїх руках уперше. Тому, коли справа дійшла до серйозних баталій, багато хто повтікав, а ті, кому пощастило менше, поповнили гору трупів на шляху до Єрусалима.
До Константинополя борці за віру дійшли безперешкодно, а вже звідти їх імператор поспіхом відправив далі. Попереду був Єрусалим, але його авантюрне воїнство так і не побачило. Сельджуки швидко розправились з хаотичною армією, залишивши від них лиш гори трупів, про які писала Анна Комнін – донька Візантійського імператора. Перша спроба захопити святе місце так і не дала результатів. Воїни навіть не побачили стін міста, не говорячи вже про його облогу та взяття.
Тим часом у похід збирались професійні воїни з різних країн: Німеччини, Англії, Франції. Це були рицарі, що добре знались на військовій справі. Вони ретельно готувались до походу, споряджаючи себе хорошою зброєю та обладунками. Мотиви в них вже були трохи інакші. Більшість через систему майорату стали безземельними дворянами. За цією традицією спадкування всі батьківські землі разом зі статками переходили у власність старшого сина. Тому похід на святу землю дав можливість безземельному рицарству нарешті завоювати землі. Багато з них таки отримали бажане, але чимало й загинуло в дорозі та під час облоги. Восени професійне воїнство вирушило спершу до Константинополя, а потім уже до Єрусалима. Шлях їхній тривав протягом трьох років. Стіни священної столиці їм показались аж у 1099 році. Тоді кілька спроб штурмувати місто виявились невдалими. Впертість та наполегливість допомогли їм відкрити стіни Єрусалима. Першим, що вони зробили в цей момент було точно не прихилення коліна перед Гробом Господнім. Вони взялися грабувати, ґвалтувати, різати, катувати. Мешканці великого міста вжахнулися. До останнього моменту знаходження Єрусалима в руках Хрестоносців, міщани ставились до них зневажливо.
--
Облога Єрусалима Хрестоносцями
Під час облоги священного міста, жінки теж активно долучалися. Сучасники ще тоді розповідали, як бачили жінок, котрі на рівні зі своїми чоловіками йшли у бій. Всі вони без скигління й нарікань витримували тягар далекого походу й боротьби. Вони готували їжу, прали одяг, допомагали зводити фортифікаційні споруди та облогові пристрої.
Перших Хрестовий похід завершився вдало. Після нього на святій землі утворилось чотири держави. Головним було Єрусалимське королівство. Правитель його вважався захисником Гробу Господнього. Решта з них Князівство Антіохія, Графства Триполі та Едеса існували спільно з Єрусалимським королівством. Найвідомішим укріпленням хрестоносців аж до 1291 року стала Акра.
--
Акра
Араби швидко схопились, зрозумівши всі масштаби протистояння. На горизонті вималювався єгипетський правитель Саладін. Талановитий султан і полководець оголошує «джихад», що означає священну війну. Це був заклик для всього мусульманського світу виступити проти невірних. Єрусалим у 1187 році пав. Перед цим, зіткнувшись з проблемами, хрестоносці звернулись до Папи Римського за допомогою. Той оголосив Другий Хрестовий похід. Завершився він невдало. Якихось важливих цілей тоді не вдалось досягнути. На відвоювання Єрусалима Папа Римський вирішує відправити Третій Хрестовий похід. Тоді до святої землі вирушили аж Троє правителів: німецький та французький королі, а також всім відомий Річард І Левове серце. Все мало б піти добре, якщо б в дорозі ці троє не пересварились. Німецький король загинув, не дійшовши до Єрусалима, а французький, остаточно пересварившись з Річардом, залишив його зі своїм військом самостійно штурмувати місто. Наодинці Річард не зумів взяти стіни. Натомість йому вдалось із Саладіном знайти компроміс – хрестоносці залишали місто у спокої, натомість мусульмани не перешкоджали християнам відвідувати святе місце.
Після нової невдачі святий престол на початку ХІІІ століття оголошує новий, вже Четвертий Хрестовий похід. Проте цього разу хрестоносці до Єрусалима так і не дійшли. Венеціанська республіка, намагаючись ліквідувати свого головного торгового конкурента – Візантію, домовляється з хрестоносцями про напад на Константинополь. Внаслідок цього, все священне воїнство вирушає замість Єрусалима на Константинополь. Дістаються вони туди в 1204 році. Не зустрівши значних перешкод на своєму шляху, хрестоносці грабують місто й чинять насильство. За час перебування «божих воїнів» у місті, було втрачено значну кількість релігійних пам’яток. Більшість дорогоцінних речей було знищено, розділено між загарбниками та продано. Візантія пала. Натомість утворилась Латинська імперія, що проіснувала недовго. Святий престол засудив варварство Хрестоносців. За те, що замість піти на Єрусалим, вони пограбували Константинополь, папа відлучив їх від церкви.
--
Похід Хрестоносців на Константинополь 1204 року. Середньовічна мініатюра
Решта чотири хрестових походи не мали успіху. Про них не так багато й відомо. Була лише одна цікава сторінка в історії цього періоду. 1212 року, нафантазувавши собі, що Єрусалим зможуть захопити лише необтяжені гріхами й духовно чисті діти, оголосили дитячий Хрестовий похід. Це був єдиний випадок в історії Хрестових походів, коли пішли воювати справді за релігію. Звісно, 6 та 10-річні воїни до святої землі так і не дійшли. Дорогою чимало дітей втекло й порозбігалось, а ті, що дістались до узбережжя, були посаджені на кораблі та продані в рабство.
Остаточну крапку в періоді Хрестових походів поставило падіння Акри 1291 року. Це був остання цитадель європейців на святій землі. Завдяки хрестовим походам світогляд європейців розширився. Відбувся культурний обмін між двома світами. На Європейському континенті з’явились нові їстівні рослинні культури, серед яких була і гречка. Прянощі та дорогоцінні тканини стали завозитись до європейських міст, а наукові та медичні знання, дали поштовх розвитку цивілізації. Тож Хрестові походи, які офіційно мали релігійні цілі, принесли чимало корисного для життя земного. Багато відомих технологій до Європи прийшло саме від арабів. Серед них і млини, і почтові голуби.
Хрестові походи – війни за віру чи багатство?