--
Шапка-мазепинка УСС
Про УСС зараз згадують не так багато. У фаворі знаходиться УПА та козаки. Проте січові стрільці заклали основи модерної військової справи в Україні. Їхній досвід базувався на найкращих світових військових розробках. Вони тренувалися в австрійських та німецьких офіцерів, чиї військові технології вважалися найкращими в світі. Їх переймала собі навіть російська імперія.
З чого все почалося?
Свій початок історія січових стрільців бере ще в 1900 році. Якраз на початку нового ХХ століття Кирило Трильовський, якого знали й поважали як громадського діяча та захисника й народив ідею, спробував створити першу подібну організацію у селі Устя Снятинського повіту. Проте спершу йому відмовили в реєстрації товариства. Причиною були знаки відмінності, зазначені в статуті. Тоді Трильовський змінив статут та отримав затвердження. Осередки руху поступово формувалися й в інших частинках Галичини (сучасна Львівська область), Закарпаття та Буковини. Перше товариство, яке заклало основи формування УСС мало назву «Січ» і позиціонувалося як пожарно-руханкове. Проте воно було ще далеким від тієї воєнної потуги, яка змінювала історію України.
--
Кирило Трильовський
Ці товариства займалися військовим вишколом. Досліджували й вивчали військову справу. Звісно, часто офіційно вони фігурували як спортивні гуртки. Їх учасники займалися розвитком спорту. За кілька років це були майже повноцінні військові загони, котрі могли давати серйозний опір ворогу.
Розрізнені місцеві організації почали об’єднуватися в 1910-х роках. Напередодні – 1808 року Кирило Трильовий ініціював створення Крайового Січового комітету. За два роки він же ініціював великий збір січових товариств. На нього прибуло близько 74 тисяч юнаків. Стало зрозуміло, що все виглядає дуже серйозно. Після цього з’їзду, через два роки, було створено Український Січовий Союз. Це сталося якраз напередодні І світової війни. Тоді його центром символічно обрали місто Львів.
Розвиток січового руху йшов поряд і з політичним напрямком, адже злам ХІХ і ХХ століть був часом оформлення українського національного руху в політичні форми. На території Галичини заснували перші українські партії. Разом з ними, як ще одна гілка національного розвитку у 1868 році було створене наукове товариство «Просвіта».
Таке бурхливе відродження української нації прямо під носом було тим ще викликом для російської імперії. Тому одразу ж після початку світової війни, першим її інтересом було знищення осередків партійного та просвітницького руху. І тут на захист стали Українські січові стрільці. Вони були першим модерним воєнним формуванням української нації. Проте доля на них чекала терниста, тому що й Австро-Угорська імперія, до якої входили Західноукраїнські землі, була незацікавлена у військовій потузі, здатній протистояти їй протистояти.
Перша світова та українці по різні боки імперій
Літо 1914 року стало переломним в історії всієї Європи. Вже кілька років тривала активна гонка озброєнь. Австро-Угорщина та російська імперія опинилися по різні боки воєнно-політичних блоків. Російська імперія була у складі Антанти, а Австро-Угорщина – входила до Троїстого союзу. 28 червня вбили нащадка Австро-Угорського престолу, що й стало приводом до початку масштабного конфлікту. Вже 1 серпня 1914 розпочалася І світова війна. 6 серпня того ж року офіційно сформувався легіон Українських січових стрільців, який закликав єднатися в боротьбі проти ворога.
Австро-Угорська імперія, яка об’єднувала у своєму складі багато різних націй, підіграла місцевим рухам, для того, щоб залучити їх до війни. Така історія відбулася із січовиками. Проте брала до своїх лав вона національні військові формування з обережністю. Це й не дивно, адже маючи свою військову потугу вони могли виступити проти імперської влади.
У перші дні січові стрільці зібрали 28-тисячне військо. Проте австро-угорці не ризикнули брати таку кількість, і залишили близько 2 тисяч. Воїнам-січовикам видали старі гвинтівки Верндля та відправили на поле бою.
Паралельно з військовою організацією до своєї боротьби проти російської імперії взялися політичні партії. Вони об’єдналися в Головну Українську Раду. ЇЇ основним завданням було відстоювання інтересів українців у континентальній боротьбі.
Українські січові стрільці билися проти російської імперії у сподіванні, що українці таки отримають можливість побудувати власну державу, хоча б під протекторатом Австро-Угорщини. Проте російська імперська армія стрімко просувалася, захоплюючи території Галичини. Австро-Угорське військо було настільки відсталим, що його перевершила навіть армія російської імперії. Тому вже за кілька місяців головному австрійському союзнику – Німеччині довелося перекидати свої війська для допомоги.
При цьому січові стрільці за кілька років свого формування стали добре вимуштруваною армією. Тому вже у перших боях, навіть із застарілою зброєю, вони робили просто неможливе. На їхньому переможному рахунку битва за гору Маківка та гору Лисоня. Тоді січові стрільці зазнавали значних втрат, але виривали перемогу у ворога. Проте австро-угорці все ж, страхували себе від потенційних національних повстань. Тому січові стрільці знаходилися під командуванням австрійського генерала Гофмана. Ставлення до них було в рядах імперської армії зневажливе. Однак щоразу, коли вони перемагали, то отримували значний респект від командування.
Внутрішня організація УСС
Добровольча військова організація українців була схожа на справжню окрему армію. Вона мала свої звання, знаки відмінності та форму. Також мали вони свій військовий поділ на коші, курені та сотні. Управа ж їхня під час війни знаходилася прямо у Відні. Налагодили січові стрільці навіть набір й навчання новобранців. У Галичині та Закарпатті діяли пункти збору рекрутів. Була, разом з тим, майстерно налагоджена й відпрацьована система підготовки новобранців.
Українські січові стрільці не обмежувалися військовою справою. Для того, аби популяризувати свою справу, вони організували просвітницьку роботу. Саме їм належить ідея військово-патріотичного виховання, яке стало актуальним під час російсько-української війни. Керівництво січових стрільців відкрили спеціальний просвітницький філіал – Пресову квартиру. Там займалися агітаційною роботою серед українців. Ба більше її відділи діяли прямо на лінії фронту, займаючись підняття морального духу. Головним завданням пресової квартири було поширення національних ідей та фіксування для історії ключових подій в боротьбі УСС.
Ідея створення особливого підрозділу з’явилася ще в 1914 році – одразу з початку війни. Проте розпочала Пресова квартира свою роботу 1915-го. Ініціатором виступив сотник Никифор Гірняк.
Модерна армія українців мала і свої військові звання. Вони були взяті з австрійського зразка. В інфографіці нижче подано порівняння військових звань.
Знаки відмінності розміщувалися на петлицях та кріпилися до коміра форми , як на світлині нижче.
--
Форма УСС зі знаками відмінності
Якою була роль УСС в історії України?
Січові стрільці стали одним з етапів формування української військової справи. Вони сформували зразок модерної української армії. Так, Січові стрільці взяли чимало назв від козаків, адже вони були тими, хто заклав основи української військової справи.
УСС є яскравим підтвердженням того, що в усі часи, попри панування чужих держав, українці вміли організовуватися. На жаль їхня роль багато в чому недооцінена. Наступним етапом після УСС стала УПА, яка запозичила дуже багато елементів у січових стрільців. Тож, цілком можливо, що й сучасна українська військова наука зможе детально проаналізувати величезний військовий досвід першого модерного українського війська, яке зуміло сформуватися попри іноземне панування.
Хто такі Українські січові стрільці та як вони з’явилися?