Роман "Чорна рада" у школі читав кожний, хто хоча б трохи
виконував домашні завдання, або принаймні чув щось про нього краєм вуха на
українській літературі. Мені особисто, під час навчання в школі, роман не
зайшов, але життєвий шлях автора справді вартує цілого фільму. Давайте з вами
більш детально подивимося, хто ж такий насправді цей Пантелеймон Куліш.
Дворянин за походженням
Його дитинство почалося в збіднілій дворянські родині Кулішів. В джерелах його предків характеризують по-різному. Десь зазначається, що Куліш походить із родини заможних селян, а десь, що він має блакитну кров. Село, де він провів перші роки свого життя, мало назву Вороніж. Хоч воно й має спільну назву з російським містом, але до нашого часу воно знаходиться на території Сумської області в Україні.
--
Родинний герб Кулішів
На наше життя та сприйняття світу в дорослому житті впливає виховання. І його дала майбутньому на той час письменнику мати на ім’я Катерина. Як це люблять зазначати в класичних біографіях на сторінках підручників: вона прищепила йому любов до України. Якщо ж переформулювати цю фразу, то я сказав би, що пані Катерина йому розповідала народні казки, наспівувала народних пісень та розповідала місцеві легенди. Такий сценарій був класичним для багатьох відомих діячів того часу, котрі полюбили українську культуру.
--
Церква села Вороніж, де народився Пантелеймон Куліш. Сучасний вигляд
Батько Пантелеймона на ім’я Олександр теж мав багато спільного з українським минулим, адже його предки відносились до козацької старшини, яка стала частиною російського дворянства.
В класичній статті Вікіпедії розповідається про те, що Пантелеймонові навчання давалося нелегко через зросійщення освіти. Однак врахуймо і той аргумент, що російськомовне середовище для маленького Куліша не було якимось незвичним. Більшість представників більш-менш заможних верств суспільства спілкувалися російською. Саму ж українську на початку ХІХ століття якраз і можна було почути лише в селах.
На відміну від більшості однолітків автору Чорної ради таки вдалося здобути непогану освіту. Сусідка по хутору на ім’я Ульяна Мужиловська порадила Пантелеймону вступати до Новгород-Сіверської гімназії. Вона була духовною наставницею юного Куліша. В російській імперії гімназії на відміну від училищ давали змогу випускникам вступати до університету. Тож письменник таки закінчує в ній навчання та претендує на місце в університеті. Саме в цей період його життя змінює одна зустріч.
Пантелеймон Куліш зустрічається з Михайлом Максимовичем
Дитячої цікавості було недостатньо для того, щоб ґрунтовно зацікавитися науковими дослідженнями фольклору. Тому ще зовсім молодому Пантелеймону необхідний був досвідчений наставник. Ним виявився відомий історик-науковець Михайло Максимович. Про нього теж часто згадують, вивчаючи культуру ХІХ століття у школі. У 1830-х роках автор Чорної ради не зміг вступити до університету, тому став вільним слухачем лекцій. Такий варіант навчання у ХІХ столітті був можливим. В цей час Максимович побачив неабиякий талант Куліша і вирішив його підтримати. Завдяки протекції вже знаного науковця Пантелеймон вступає до престижного імператорського університету Святого Володимира у Києві (Зараз це університет ім. Тараса Шевченка). Там і розпочинається його наукова кар’єра.
--
Портрет Михайла Максимовича, який став наставником для Пантелеймона Куліша
Пантелеймон Куліш активно вивчає українську історію, разом зі своїм наставником їздить селами та збирає фольклор. У підсумку він починає писати власні праці й публікуватися в газеті «Киевлянин» та «Литературной газете». Його інтерес до національної історії переростає в серію наукових праць, але більшість з них видається саме російською.
Між Пантелеймоном Кулішем та Михайлом Максимовичем були особливі взаємини. Крім підтримки у вступі до університету знаний науковець ще й береться влаштовувати його життя. З легкої руки Максимовича відбувається знайомство письменника з попечителем Київського навчального округу Михайлом Юзефовичем. Київський чиновник влаштовує його працювати до Луцького дворянського повітового училища, а потім переводить до Києво-Печерського дворянського училища.
Навчання в університеті талановитого письменника було наповнене різними епізодами. Його він так і не закінчив. Під час навчання виявилися нібито моральні суперечності. Сам же Пантелеймон Куліш раптово перейшов з філологічного на юридичний факультет. Та незакінчена освіта в престижному університеті не завадила йому ввійти в історію. І тут йому допоміг випадок – зустріч з Михайлом Максимовичем. До речі, вони разом увійдуть до Кирило-Мефодіївського братства, через яке йому заламають усю кар’єру.
Шлях до наукового олімпу
Після Києва науковець переїхав до царської столиці – Санкт-Петербурга. Там тусив увесь український культурний бомонд. А вся річ у тім, що в столиці цезура була слабшою. Та й перспектив для кар’єри там набагато більше. Куліш знаходить там чудову роботу. Його беруть викладачем до 5 Петербурзької гімназії. Там він себе добре зарекомендував і перейшов до університету. В той час працювати в такому елітному місці було ще тим досягненням.
Паралельно з викладанням Пантелеймон багато пише і публікується в наукових журналах. Це був найбільш яскравий період його біографії. Він отримує дозвіл вільно подорожувати всією територією України та користуватися будь-якими архівами. Це дало можливість науковцю відшукати багато нових матеріалів про козацькі часи. Вони стали в пригоді під час написання Чорної ради.
--
Пантелеймон Куліш зі своєю дружиною Олександрою
Та не лише наукова діяльність наповнювала життя письменника. Не обійшлося і без романтики. Він знайшов в цей період своє кохання та одружився з Олександрою Білозерською – сестрою свого знайомого Василя Білозерського.
У середині 1840-х років він вступає до Кирило-Мефодіївського братства, де береться за створення відомих програмових документів. До речі це товариство поєднує його з іншим відомим діячем того часу Тарасом Шевченком. Про його справжню біографію можна почитати за цим покликанням. Саме діяльність у цьому таємному товаристві поставило хрест на його науковій кар’єрі.
Заарештований дорогою на стажування
Перспективного викладача університету у Санкт-Петербурзі відправляють на стажування за кордон. По приїзду він мав стати очільником кафедри, але щось пішло не так. У 1847 році учасників Братства Святого Кирила та Мефодія накриває жандармерія. І серед учасників видають Пантелемона Куліша. Якраз дорогою до місця стажування він разом з дружиною зупиняється у Варшаві. Там його арештовують.
Порівняно з покаранням Шевченка, кара для Пантелеймона не виглядала такою тяжкою. Однак про пост керівника кафедри в університеті він міг забути. Решту кілька років він провів у Тулі. Йому заборонили писати й займатися публічною діяльністю. Ще за родиною Кулішів встановили постійний поліцейський нагляд. Часи ці для письменника були скрутними. Але він часу даремно не гаяв, і вивчив аж шість мови та ще й написав дві дитячі книжки про історію.
Повернення
У 1855 році новий цар Олександр ІІ вступив на престол. Він мав більш прогресивні погляди, ніж його попередник. Монарх змилувався над Кулішем і дозволив йому знову вільно займатися наукою та літературою. Тоді й закінчилося важке заслання в Тулі. Науковець переїжджає до імперської столиці та включається в культурне життя української діаспори. Він долучається до журналу Основа, який був першим українським періодичним виданням на території Російської імперії. Його статті складають основу випусків. Нові знайомства знову обіцяють цікаві перспективи. Він відкриває власну друкарню в столичному Петербурзі. Проте вона банкрутує. Останні вкладені гроші втрачені. Настають знову роки бідності та злиднів, як це було під час заслання.
Куліш разом зі своєю дружиною оселяється на хуторі, намагається писати, але репутація неблагонадійного йому шкодить. Престижне місце роботи відшукати важко. Тоді він вирішує вирушити на Західноукраїнські землі, що знаходилися під владою Австрійської імперії.
Там письменник знаходить собі нову місію – примирити українців з поляками. Звісно в нього це не виходить. Тому що коріння ворожнечі тягнуться ще з XVII століття. Тож він вирішує написати величезну історичну працю про возз’єднання України з росією. Назвалася вона «История воссоединения Руси». Перший том сприйняли більш-менш позитивно. Проте наступні викликали шалене обурення з боку старої української інтелігенції. Там автор зобразив козаків до часів Богдана Хмельницького як розбійників, котрі шкодили українській культурі.
Останні роки життя автор Чорної ради провів у забутті, але його слід в історії виявився значним.
Спадщина Куліша
Ну і найголовніше – Пантелеймон Куліш був не лише письменником та автором Чорної ради. Він справді був ерудованим персонажем та зміг опанувати в далекому ХІХ столітті, коли не було жодних засобів інформації окрім книжок та газет, дуже багато. Він став одним з діячів, що заклали основи українських наукових досліджень історії. А ще його роман став способом поєднати історію із художнім сюжетом. Куліша справедливо можна назвати українським Вальтером Скоттом. Тому що він так само як англієць, зумів показати у формі художнього твору багато історичних процесів своєї країни.
Літературна діяльність Куліша вилилася у ще одне грандіозне творіння – новий фонетичний правопис української мови. Він став фундаментом для сучасної української філології.
Попри неоднозначність останнього творіння науковця про «возз’єднання», його спадщина була вагомим фактором у розвитку сучасної української науки.
Ким був автор "Чорної ради", яку вивчають у школі?