ХІХ століття захоплює нас своїми пишними нарядами, фраками та циліндрами. Воно часто навіює нам якусь романтику, а одяг з тих часів ми називаємо вінтажним. Однак більшість мало-що знають про справжнє призначення багатьох його елементів. Насправді усе там мало своє важливе призначення. Ціле століття моди в новій серії статей «Мода ХІХ століття». Дізнавайтесь, що тоді було в тренді? Який одяг вважався модним, а який викликав обурення. Від пишних суконь, до перших штанів, за які жінки так вперто боролися. Це століття стало початком масової культури та моди. Від дворянських салонів і до вулиць великих міст – ось такий шлях пройшло звичне для нас явище. Тому читайте і дізнавайтесь більше.
Цю серію статей я розпочну з того, що коротко розповім, що мене на це підштовхнуло. Якщо вам це не цікаво, то сміливо можете гортати далі, до найцікавішого! Вперше тема ХІХ століття зацікавила мене в ті часи, коли я навчався в школі. Тоді я не заглиблювався в нього настільки детально. А нещодавно я вирішив детально дослідити повсякдення, обравши для цього моду. Зараз я просто продовжую своє дослідження, із результатами якого вирішив познайомити й вас! Тому сміливо читайте, досліджуйте й знаходьте для себе багато нових деталей.
XVIII століття. Тоді починалась мода
Твердження водночас вдале, й не зовсім. Моду можна поділити на два поняття: як загальноприйнятий стиль одягу і як елемент масової культури. У цій формі стиль і мода почали з’являтись у ХІХ столітті.
Загальноприйняті стилі XVIII століття заклали основу на майбутнє. Ті всі частини одягу з якими асоціюється вікторіанська епоха та все ХІХ століття з’явилися саме тоді. Чоловічий костюм ставав простішим і стриманішим, а перуки ішли в небуття. За кілька десятиліть вони залишаться хіба-що у британських перів. Для того, аби з’явилось щось принципово нове мало відбутись якесь потрясіння. І 1789 року це сталося. У Франції розбушувалась революція. Було взято Бастилію, яка є не чимось більшим як символом, а згодом і страчено короля. Знать, яку вважали законодавцем моди вперше зіткнулась зі справжньою люттю простих людей. Перший крок було зроблено – закритий світ знатних вечірок і балів розтрощили. Звичайний народ доторкнувся до того далекого поняття, сформованого, радше умовностями та етикетом. Аристократи, намагаючись уникнути народного гніву старались не виділятись. Тоді на вулиці вони виходили в простих куртках, які носили робітники, залишаючи на собі неохайний вигляд. До 1794 мода переживала справжню революцію, а Франція, що втратила монарха і встановила республіку, попри спротив сусідів, зуміла лишитись законодавицею моди. Не пасла задніх і Британія. Багато стилів революціонерами було запозичено саме там. Тоді стало зрозуміло, що мода належатиме сірій масі. Точніше будуть ті, хто задаватимуть тренди, і ті, хто їх просто повторює.
Наприкінці старого століття в Англії народжується прототип звичного чоловічого одягу, яким на все ХІХ століття став фрак, що потім трансформувався в костюм-трійку. Простий але елегантний одяг першими почали носити англійські дворяни, які були вихідцями з буржуазії. Вони не були благородної крові, а перескочили зі своєї версії до дворянства, завдяки власним досягненням, або ж за рахунок предків. Французькі представники середнього класу з’являються у схожих костюмах на Генеральних Штатах. Там вони представляють третій стан. І звідти, між іншим, виплеснеться все обурення, яке накопичувалось роками.
--
Такий вигляд мав чоловічий костюм наприкінці XVIII століття
Між минулим і майбутнім
Раптове потрясіння змінило все, але за такий короткий проміжок часу неможливо перейти до нових стилів і традицій. Тому поряд з прогресивним існувало ще й консервативне. Чоловіки, які одягали англійський фрак, носили шапку-дво чи трикутку. Серед кольорів надавали перевагу синьому, білому та червоному – символам революції. Одягом намагались висловити свою політичну позицію. Серед таких були, приміром якобінці та санкюлоти. Сині піджаки, прикрашали зовнішній вигляд якобінців, підкреслюючи належність до політичного клубу. Санкюлоти отримали свою назву завдяки довгим панталонам (Так називали чоловічі штани. Вони були вузькими та обтягували ноги). Поряд з новинками, до прикладу, до кінця століття продовжувала залишатись в моді зачіска, впроваджена Марією Антуанеттою у 70-х роках. Правда, жінки, поверх неї одягали чепчик, який стане теж поширеною частиною одягу протягом ХІХ століття. Не залишають жіночого побуту й пишні сукні, вони відходять в минуле до 1790-х років. Залишивши трохи старовини, останні післяреволюційні роки відправляють в минуле як чоловічі, так і жіночі перуки. Їх продовжують носити люди консервативних поглядів. Натомість з моди не виходять рум’яна та пудри. Вони використовуються для формування красивих зачісок.
--
Схожий костюм могли носити якобінці
Перехідний період між рококо й античним стилем відбувається дуже бурхливо. Протягом кількох років складно встановити якісь стійкі тенденції. Вони тоді змінювались ледь не щотижня. До встановлення влади Директорії, фактично, не проводились бали, які грали роль місця для демонстрації моди. Тоді ще не кутюр’є створювали й просували стиль. Це були спершу умовності й правила при дворі або ж смаки самих замовників та кравців.
Директорія й традиції республіки. Тренд на природні принади з’явився ще у XVIII столітті
Суспільно-політичні події неодмінно впливали й на те, що воліли одягати люди. Навіть зараз одягом часто намагаються щось сказати. В останні роки XVIII століття в центрі уваги, як і в період Ренесансу, постають античні традиції. На цей раз, на відміну від наукових знань і культури, французів та прогресивних політичних діячів Європи цікавлять способи правління. Повертаються до традицій грецьких міст-полісів. Точніше думають, що повертаються.
На цьому етапі розвитку паростків моди ХІХ століття, постає цілком вільний та навіть сексуальний, як на той час, стиль. Жінки, намагаються одягатись, мов грецькі богині. Шовк, атлас та інші важкі матеріали стають муветоном. Легкі й прозорі тканини покривають красиві, юні тіла. Тим часом, жінки старшого віку надають перевагу більш стриманому римському стилю. Колишні пишні сукні стають анахронізмом. Вони повернуться аж у 60-х роках ХІХ століття. В цей час головним завданням для молодої панянки було якомога красивіше й вигідніше продемонструвати свої природні форми. Для цього шили тонкі, прозорі сукні, які, для кращого ефекту, навіть намочували водою. Якщо ви думаєте, що задля моди ходити легко одягненими стали лише зараз, то глибоко помиляєтесь, адже прагнення до краси й стильності, колись було ще відчайдушнішим. Багато молодих жінок, намагаючись підкреслити свою стильність, відмовлялись навіть від теплого верхнього одягу або ж одягали його неохоче. За таку красу доводилось платити дуже дорого. Те, що сукні коштували цілий статок зрозуміло, але похід на бал міг мати й летальні наслідки для красуні. Часто панянки просто помирали від пневмонії. Про це навіть час від з’являлись повідомлення в європейських газетах.
--
Так на портретах зображували моду описуваного періоду
В період античного стилю в одязі увійшли в моду й низькі зачіски, які покривались простими капелюшками. Цілі конструкції на голові, що були притаманні попереднім десятиліттям, були просто непотрібні. Елегантність і простота – ось це робило панянок красунями. Ті, хто ризикував прикрити якісь частини тіла щільними тканинами, могли й випасти за межі модного світу. Тоді вважали, що прикривали ті частини тіла, які мали не найкращу форму. Рукава суконь поступово підіймались догори, допоки зовсім не зникли. Глибокі декольте підкреслювали природну форму грудей.
Після єгипетського походу Наполеона Бонапарта поряд з грецькими туніками, посідають важливе місце в гардеробі кашемірові шалі та тюрбани. Їх носять, звісно, жінки для того, аби додати родзинки до свого образу. Шалі стають настільки популярним, що навіть ширяться серед простого люду. Звісно, вони виготовляються з дешевих та доступних матеріалів.
Чоловічий одяг за таких бурхливих змін залишається тим же. Стриманість для чоловіка у порівнянні з жіночими гардеробами, стає основним трендом. Єдине, що робило наряд чоловіка особливим – це колір фраку та панталонів. Денді надавали перевагу зеленому та синьому кольорам. Стало трендом робити різні елементи контрастним. Приміром фрак міг бути зеленим, а панталони – жовтими. Важливим доповненням були різні аксесуари. Приміром краватка, у формі хустинки. Для того, аби її красиво зав’язати потрібно було бути ще тим умільцем. Старші чоловіки носили однотонні темні кольори. Головними уборами в переважній більшості були двокутні шапки. Вони лишались в чоловічому гардеробі навіть протягом перших десятиліть ХІХ століття.
Зміни в суспільстві завжди відображаються в одязі. Мода початку ХІХ століття була продовженням XVIII. У 1790-х роках сформувалися основні тренди нового періоду, були розставлені пріоритети. Свобода, яку уособлював античний стиль в одязі, поступово перетворилась в нові умовності вищого світу. Ще повинно було пройти чимало часу, аби мода стала масовим явищем. Однак перші кроки були зроблені. Сталось це під час Французької революції й встановлення першої республіки в Європі (Це якщо, звісно, не враховувати стародавню Грецію та республіканський Рим).
Мода ХІХ століття. Раніше було пристойніше?