Зовнішній вигляд – важлива частина, але він складається з багатьох різних деталей. Ідеальну зовнішність формували не тільки сукні та фраки, а й запахи та спідня білизна. Важливими елементами повсякденного життя окрім одягу були: гігієна, зачіска, манікюр та навіть процедури краси (так, тоді навіть таке було). Яким був ідеал красеня-чоловіка та красуні-жінки? Як потрібно було готуватися до виходу на вулиці міста та з допомогою чого відрізнити бідного робітника й службовця від багатого аристократа?
Початок ХІХ століття ще тяжів до пережитків середньовіччя. Так, попри те, що повним ходом йшли наукові відкриття, люди дізнавались щось нове, ставлення до здоров’я і до зовнішнього вигляду мало чим відрізнялись від тих, які побутували у ХІІІ столітті. Просвітництво, яке розгорнулось ще всередині XVIII століття стало поштовхом до систематизації та раціоналізації науки. Велику роль це зіграло в медицині, адже вона безпосередньо впливала на зовнішній вигляд людей. І це не дивно, адже нижня частина одягу теж має не менш важливу роль. Якщо поряд з вами стоятиме людина в красивому, дорогому одязі й буде неприємно пахнути, то вас пройматиме абсолютна байдужість до розкішного наряду.
Наразі часто поширений міф, що у ХІХ столітті з гігієною було все прикро й жахливо. Однак таку думку легко спростовує англійська історикиня й дослідниця повсякденного життя минулих епох Рут Ґудман. Вона запевняє, що якраз особиста гігієна була важливо ознакою походження та соціального й матеріального стану людини, що носила одяг. Зазвичай в людей вищих верств ранок розпочинався з гігієнічних процедур, у той час як прості робітники, в силу своїх матеріальних умов їх ігнорували.
--
Основні гігієнічні атрибути ХІХ століття
20-ті рр. ХІХ століття мало чим нам нагадали б ту епоху, якою й досі багато хто захоплюється з екранів телевізорів, смартфонів та кінотеатрів. Тоді в медицині існувало повір’я, що нібито миття розкриває пори та сприяє зараженню небезпечними хворобами. Однак, це не означає, що люди зовсім не доглядали за своїм тілом. Приміром одним із способів більш-менш підтримати чистий вигляд, було обтирання, яке в більшій мірі здійснювали вранці. Також протягом дня власники різного екставагантного одягу обтиралися сухим рушником, аби позбутися поту та його решток.
Ближче до середини ХІХ століття медицина таки довела, що гігієна грає справді вагому роль. Тоді важливим і навіть модним вважалося доглядати за чистотою свого тіла. Подекуди, де вже з’являвся водопровід, цілком непоганою ідеєю було прийняття ванни. Однак, зауважимо, що для жінок покупатися було зась, навіть у багатому будинку. Одяг на пані був чимось надзвичайно важливим. І з’явитись навіть в домашньому тоненькому халатику на очах свої домашнім вважалось верхом непристойності. Тому привілей прийняти гарячу ванну належав чоловікам та дітям. Джентльмени могли з легкістю прогулятись своїм будинком в теплому темному халатику, що вважалось цілком пристойним. У такому вигляді вони могли навіть приймати вдома найближчих друзів.
З результатів досліджень британської науковиці Рут Ґудман легко можемо проспостерігати за ранком багатьох представників різних верств суспільства у туманній Англії. Холод і тремтіння – це те з чого починався він, як у заможних аристократів, які дотримувались останніх модних тенденцій, так і в простих собі селян. Перед тим, як одягнутись всі опинялись у рівних умовах. Одним з особливих привілеїв було мати теплий килимок біля свого ліжка, який прикривав собою холодну підлогу. Ну, а наступним вранішнім кроком вікторіанської епохи була гігієна. Тим, кого доля нагородила багатствами, щастило отримувати в свою спальню великий кухоль з теплою водою разом з тазиком і губкою. Це був звичний як для жінки, так і чоловіка гігієнічний ритуал. Його могли здійснювати, навіть не роздягаючись, обтираючи під спідньою сорочкою потрібні ділянки свого тіла. Люди, котрі мали менший достаток, зазвичай готували все необхідне собі самі ще звечора. Тому вода на ранок лишалась холодною. Проте її низька температура, як зазначали ще в той час, сприяла загартуванню організму.
--
Приблизно такий вигляд могла мати жіноча нічна сорочка ХІХ століття
Одяг для людини середини ХІХ століття був невід’ємним атрибутом навіть під час нічного сну. Часто лікарі радили його постійно застосовувати. На холодних Британських островах спали повністю одягненим. Для цього існував спеціальний спідній одяг. Чоловіки використовували білу, вовняну сорочку разом з кальсонами, жінка ж одягала щось схоже. Такі традиції легко пояснити, адже температура навіть в багатих будинках майже ніколи не досягала 15 градусів. В заможних спальнях, де невід’ємним атрибутом був камін, теж непросто було зігрітися. Його запалювали зрідка найбільш забезпечені родини. Історія Джейн Карлайл – дружини відомого письменника і публіциста Томаса Карлайла відображає реальне ставлення в тогочасних людей до надмірного тепла, що було недешевим задоволенням. В одному зі своїх записів жінка стверджувала, що на честь її візиту господарі навіть запалили камін. У відповідь вона страшенно обурилась, називаючи це надмірною увагою для себе, як для пані з міцним здоров’ям.
Ранкові ритуали, які завжди передбачались у забезпечених членів суспільства, могли тривати годинами, навіть чоловіки надзвичайно ретельно підбирали собі одяг, голилися та укладали зачіску. Тим часом жінки не менш прискіпливо підправляли свої нігті, користуючись спеціальними ножицями, як і зараз. Багаті дами ретельно слідкували за останньою модою, яка могла стосуватись навіть цієї деталі зовнішнього вигляду. Існували навіть численні трактати, які давали поради з догляду за своїми руками. Ну а вони теж варіювались за соціальним становищем. Красиві, білі ручки й пальчики могла мати лише заможна жінка, котра жодного дня не працювала. Господиня, якій доводилось постійно працювати, прати й готувати, та ще й при цьому робити всі справи в холодній воді, намагалась хоч якось привести до ладу змучені руки.
Окремою частинкою спідньої сторони моди були засоби гігієни. Цікавий факт полягає в тому, що невеличкий шматочок мила коштував тоді дуже дорого. Звичайна родина, де батько працював на заводі не могла дозволити його. Вартість цього незмінного атрибуту, який зараз в АТБ можна придбати навіть за 10 грн, була такою ж, як добрячий окорок. Зрозуміло, що проста родина, яка жила напівголодним життям, обирала придбати собі їжу. Мова ж про парфуми в той час взагалі не могла йтися серед людей невеличкого достатку.
--
Такий вигляд мали упаковки мила у другій половині ХІХ століття
--
Рекламна листівка мила другої половини ХІХ століття
Іншою справою були забезпечені люди. Майже всі вони вміли добре читати й писати та мали більш-менш хороший заробіток. Значна частина з них могла собі дозволити найняти хоча б одну служницю. Тому й мило не складало такої великої проблеми. Згодом виробники запропонували споживачам різні його варіації: із запахом лаванди, троянд тощо. Тут теж не завжди мали змогу обтертись теплою водою та прийняти гарячу ванну, але, за своїм здоров’ям, все ж слідкували. Також можемо й парфуми включити до незмінних елементів. Їх використання навіть пов’язували із здоров’ям. Протягом довгого часу в ХІХ столітті діяла так звана теорія міазмів, Вона стверджувала, що нібито, причиною всіх страшних хвороб є різні шкідливі домішки в повітрі, через що активно зводили парки в містах. Парфуми мали відганяти ці міазми. Варіації запахів серед них були різні. Переважно виробники парфумів надихалися ароматами фруктів та квітів (те ж саме було й з милом).
--
Флакон з парфумів, датований ХІХ століттям
Що ж було джерелом всіх знань, які стосуються гігієни й догляду за власним тілом? Відповідь проста – журнали й медичні трактати. Вони були надзвичайно розповсюдженими. Ті, хто міг добре читати за доступною, як для середніх верств суспільства, ціною міг придбати собі їх. Популяризація науки, яка йшла поряд з індустріалізацією, постійно впливала на людський зовнішній вигляд. Він, у свою чергу, складався не лише з верхньої частини одягу. Білизна, гігієна та приготування до виходу у світ були не менш вагомими, як і, приміром, дорога сукня. Показувати спіднє на людях вважалось кроком кричущою непристойності. Навіть чоловіки дуже рідко залишались у самій сорочці, що вважалась частиною спіднього. Зазвичай подібне відбувалось під час дуелей, занять спортом чи просто в дуже близькому товаристві за розмовою.
Розвиток науки зробив ще один важливий внесок у моду того періоду. Було доведено важливість каналізації та водопроводу. Ці два елементи до кінця століття значно полегшили догляд за собою. До ХХ століття ванна стала тим елементом, який наразі є звичним і доступним. Навіть винахід туалетного паперу та унітазу вже змістив акценти в повсякденному житті, яке, ясна річ, і формувало зовнішній вигляд кожного мешканця міста чи села цивілізованої Європи та Америки.
Мода ХІХ століття. Що там під низом?