Ніл Хасевич – несправедливо забутий художник УПА

Радянська влада змусила українців забути багатьох талановитих співвітчизників. Переважно це робили з ідеологічних причин. Відомо, що УПА була злісним ворогом радянського союзу, адже боролася за відновлення незалежної України. І, звісно, художник, який малював для цієї армії листівки, плакати й карикатури мусив зникнути назавжди із пам’яті людей. Однак вже в часи незалежності й падіння тоталітарного режиму українські науковці зуміли віднайти збережені роботи художника, який за рівнем перевершував автора дизайнів для банкнот УНР Георгія Нарбута.

На жаль доля художника завершилася трагічно. Йому пощастило не потрапити до лап НКВС. Він загинув, а його тіло було виставлене катами перед селянами для залякування.

--
 Такий вигляд мала криївка

Криївка – це таємне укриття воїнів УПА, де вони зберігали зброю, спорядження, а також переховувалися від совєтів.

Як Хасевич почав малювати для УПА?

У 1930-х роках Ніл Хасевич , будучи митцем, стає активним громадським діячем. Він вступає до місцевої проукраїнської організації Волинське Українське Об’єднання (ВУО). Під час діяльності художник активно малює, адже ще від дитинства має до цього неабиякий хист. За плечима у нього хороша художня освіта й величезний досвід. Він самого початку Хасевич висловлює проукраїнські ідеї і, не дивлячись на каліцтво, невтомно працює.

Такі його заслуги оцінюють і приймають до складу Української Головної Визвольної Ради, яка працює над створенням планів звільнення українців з-під більшовицької окупації.

--
 Автопортрет Ніла Хасевича

З ОУН, яка потім сформує УПА, він знайомиться завдяки Степанові Бандері. Відомо, що його шлях  до криївки-майстерні починається саме з цього.

Вже у 1943 році Ніл Хасевич приєднується до українського підпілля. Воно тоді було у складному становищі, адже мусило боротися спершу проти німецької окупаційної армії, а потім проти радянської.  Маючи сильну національну позицію, він зазначав, що митець не може стояти осторонь важливих подій. Хасевич, як професійний художник, чудово розумів, що візуальний образ грає величезну роль у пропаганді.

Митця одразу призначають працювати у редколегію УПА. Там він займається пропагандистським напрямком: створює символіку повстанської армії та навіть військові нагороди. Його художнє бачення стало основою для візуального образу УПА, який ми зараз можемо бачити серед ілюстрацій у публікаціях на цю тематику та підручниках історії.

Твори Ніла Хасевича побачили в Генасамблеї ООН

Після 1944 року, коли більшовики закріпилися на західноукраїнських землях, повстанці взялися боротися проти червоного окупаційного режиму. При цьому художні твори були невід’ємною частинкою цієї боротьби.

В УПА навіть існував окремий відділ, який називався пресовою квартирою. Він організовував ідеологічну й інформаційну роботу як серед воїнів УПА, так і населення західноукраїнських земель. Тоді всі шпальти журналів ілюструвалися гравюрами Хасевича. Жодний випуск періодики ОУН-УПА не обходився без цього художника. Разом з ілюструванням він займався і редагуванням нових випусків.

--
 Одна з карикатур Ніла Хасевича

У 1940-х роках його постійною домівкою стали криївки, які охоронялися воїнами повстанської армії. Ніла Хасевича вони берегли, адже він був художнім центром боротьби. Пересічні люди бачили боротьбу українських націоналістів саме через художні образи. З їх допомогою дух протистояння з радянською окупацією відчувається навіть зараз.

Багато листівок, карикатур і картин потрапили за кордон для того, щоб показати світові, що Україна бореться з червоною окупацією. Звісно, після нового повоєнного поділу світу всі змирилися з тим, що багато народів знаходилося у «тюрмі народів». Проте картини Хасевича грали важливу роль, адже не давали забути про українців. Альбоми з творами художника друкувалися у Варшаві, а в міжвоєнний період його картини відвідали багато міст Європи, та навіть побували в Америці.

--
 Карикатури Ніла Хасевича в журналі "Перець"

Поява творчості УПА в Генасамблеї ООН привернула увагу радянського керівництва до митця і вони взялися його активно розшукувати. Довго їм не вдавалося цього зробити, тому що Хасевича майстерно переховували. Він підписувався різними псевдонімами: «Бей», «Зота», «Рибак», «Левко», «333», а ще шифрував свої листи. Один з таких листів і допоміг викрити криївку, в якій працював художник. 

Як Хасевич став художником?

Відомо, що він народився на Волині. Мав цілком хорошу родину, проте  одного разу його життя змінила трагедія. Їдучи залізницею, вони з матір’ю потрапили під потяг. Мати Ніла загинула, а сам майбутній художник на все життя лишився калікою.

Його талант став помітний з ранніх років. Окрім хисту до образотворчого мистецтва, Хасевич ще й мав відмінне логічне мислення та чудову пам’ять. Він швидко вчився та займався самоосвітою. Так як родина жила тяжко, молодий хлопець не міг дозволити собі протез. Тому виготовив його собі сам. Сучасники Хасевича пригадували, що він був дерв’яним і кострубатим, але допомагав пересуватися.

Ніл закінчує середню школу, попри своє каліцтво, і отримує свідоцтво. Також його тягне до мистецтва. Тому він починає навчатися при художній майстерні. Перші його твори були у напрямку іконопису. Після навчання у майстра, Хасевич працює в майстерні іконопису.

Згодом французька залізнична компанія виплачує юнакові компенсацію за катастрофу на залізниці. Ці гроші не пропадають даремно, адже Хасевич вкладає їх у власне навчання. Він ступає до Варшавської академії красних мистецтв й здобуває освіту на графічному факультеті. Його викладачами були такі відомі польські митці як професор Міклош та Владислав Скочиляс.

Під час навчання там, його згадували як бідного, обдертого хлопця з дерев’яним протезом та відзначали його працьовитість. Ті, хто з ним спілкувався писали, що родина молодого митця проживає дуже скрутно, тож допомогти нічим не може.

Талант молодого художника після вдосконалення у Варшавській академії побачив увесь світ. Він виставлявся у галереях таких міст як: Берлін, Прага, Чикаґо та навіть Лос-Анджелес, який є центром американського кінематографу та місцем вручення всесвітньовідомої  кінопремії Оскар. Йому пророкували величезні перспективи, а слава, яку він здобув гарантувала Хасевичу щасливе і безбідне життя у гарному просторому будинку. Однак всю свою кар’єру художних  поміняв на криївку в якій загинув.

Як і хто вбив Ніла Хасевича?

Після отримання особливого завдання НКВСники взялися до активних пошуків. Намагалися піймати особливо небезпечного художника-інваліда в кількох західних областях. Проте його настільки майстерно переховували, що червоні оперативники майже здалися. Проте одна випадково віднайдена листівка допомогла їм вийти на слід. Вона була зашифрована. Коли шифр вдалося розгадати, то в ньому виявилося написане таке: «заготували для вас 5 кг. паперу і вишневого дерева». Під написом було вказане місце для відправки. Це був звичайний сільський будинок у Сухівцях. Там знаходилася криївка, де працював художник. Вона була просторою та мала цілих 3 кімнати. Також, як відомо, там був сховок на випадок, якщо в бункер кинуть гранату.

Радянські спецслужбісти знайшли вхід туди, який знаходився в клуні під дровами. Один з них крикнув, аби всі хто всередині вийшли. Далі вони кинули гранату всередину. Після того нікого живого не лишилося. Самого Хасевича знайшли мертвим з автоматом. Поряд з ним двоє охоронців. Так виникла версія, що художник зі своїми двома захисниками застрелився, аби не датися живим в руки радянським спецслужбістам.

Востаннє його тіло, виставлене на публічний огляд, бачили місцеві.

Через багато років потому на горищі одного зі старих будинків, були віднайдені його роботи. Завдяки цьому вони стали національним надбанням, а його шрифтові ескізи не поступаються в майстерності відомими сучасним текстовим гарнітурам.