Ейфелева вежа, Лувр, старезні бульвари та ліхтарі; кав’ярні де обов’язково подають круасани та сири – таким Париж описують у численних турфірмах, блогах мандрівників і телепередачах. При цьому дуже часто забувають про те, що у давнину плем’я паризіїв повністю спалило його, аби не віддавати римлянам. У роки революції кінця XVIII століття на його вулицях можна було почути «аромати спалених трупів»; у середні віки доріжки романтичного міста були вкриті багнюкою. У своїй статті я покажу місто кохання й мрій справжнім. Без Ейфелевої вежі, яка з’явилась аж у ХІХ століття, сирів та круасанів.
Спершу була Лютеція
Історія появи у багатьох міст схожа. Колись з’явився і Париж. Відбувалась подія поступово й протягом багатьох років. Стародавню Лютецію безперервно досліджують археологи. За увесь час їм вдалося віднайти чимало цікавих фактів. Вони допомагають краще зрозуміти стародавнє життя Парижа.
Уперше про існування на острові Сіте міста згадують до нашої ери. Тоді легендарний римський полководець Юлій Цезар, описує його облогу. Величезній армії вдається захопити велике поселення паризіїв, яке називалось Лютецією. Місцеві, аби не віддавати свого добра загарбникам, підпалюють мости й свої будинки.
Війська величезної імперії осідають і засновують нове поселення на лівому березі Сени. Туди приходить римська культура та зовнішній облік. Лютеція стає торгівельним та адміністративним центром в регіоні.
Селились тут різні національності. Частина мешканців була римлянами, які приїхали з Апеннінського півострова, решта колишні мешканці спаленого міста. Про бурхливе життя міста розповідають руїни терм, що досі збереглися в Латинському кварталі. Також тут працював театр і форум. Дивно, але в місці археологи не віднайшли храмів. Вони знаходились у передмісті.
У роки нашої ери на острові Сіте будують римський палац. Там час від часу зупиняються імператори й полководці. Ослаблення імперської армії призвело до занепаду міста. Його життя знову перемістилося на острів, який захищала річка від ворожих нападів. У передмісті ж розміщуються цвинтарі.
У V-VI століттях римляни покинули місто. До Європи зі Сходу ринули дикі племена, які запустили Велике переселення народів. Таким став перехід Парижа до Середніх віків. На відміну від багатьох схожих міст йому вдалося вистояти, а згодом, перетворитись на культурний Центр Західної Європи.
--
Карта Лютеції
Париж, дикі племена й середньовіччя
Після V століття Європа стає по-справжньому дикою. Рим, котрий ніс цивілізацію занепадає, а колишня столиця, де засідають папи неодноразово перетворюється на справжнє згарище під впливом диких племен вандалів, гунів та скірів, чий родич скинув останнього імператора. Серед усього безладу місту довелося якось виживати. Тому римська спадщина та багатонаціональність допомогли йому вистояти у той час, коли більшість античних міст пішли у небуття. Саме так розпочинається історія зовсім нового Парижа.
Місту паризіїв щастить і воно опиняється у новій імперії Європи – франків. Ці племена, маючи величезну силу, вплив і талановитого вождя, стрімко поширюють владу на землях сучасної Франції, Німеччини та Італії. Легендарне місто опиняється під їхнім контролем. Воно приносить прихисток і гроші від торгівлі. Племена, які знаходяться на сільськогосподарському етапі розвитку, приводять його до занепаду. Але це ненадовго.
Король Хлодвіг – засновник держави франків осідає в Парижі та робить його своєю резиденцією. Комфортний римський палац перетворюється на королівське житло. Нові правителі змінюють його і розбудовують. Відтоді місто досі є французькою столицею.
--
Король Хлодвіг І
Зміни, які принесли середні віки стають помітними в архітектурі й культурі. Археологи, що проводили розкопки під собором Нотр-Дам, віднайшли руїни стародавньої церкви. Вони датуються ще до 1 тисячоліття. У Х столітті король Гуго Капет конкретно береться за розбудову Парижа. За час свого правління він реалізував прагнення перетворити свою столицю на справжній західноєвропейський мегаполіс. Його межі розширюються на обидва береги Сени, межі оточують нові потужні стіни. Філіп ІІ вже у ХІІ – ХІІІ столітті будує далі. Так з’являються мощені вулички, а Правий берег надійно укріплюється фортечною стіною. Створив він і нові оборонні укріплення, які складались із ровів та інших перешкод. Тоді ж заклали фундамент всесвітньо відомого Лувра. Він задумувався як звичайна фортеця.
ХІІІ століття запам’яталось в історії міста появою першого університету. Після цього до нього приходили не лише численні торговці, а й студенти у пошуках науки. Проте тут не обійшлося без конфліктів. Через них талановиті науковці й викладачі на Лівому березі засновують численні коледжі. Найвідомішим серед них стає Сорбона, а місце й до нашого часу відоме під назвою Латинський квартал. Там селяться переважно студенти й викладачі. З часом невеличкий Сорбонський коледж стає найвідомішим університетом Європи.
--
Сорбонна. Сучасний вигляд
Також з легендарним містом пов’язана одна цікава сторінка української історії. Туди, свого часу, завітала донька Ярослава Мудрого Анна. У своїх спогадах вона розповіла, що містом залишилась розчарована. Цей візит відбувся задовго до найтяжчих випробувань в історії середньовічного міста. Вони чекали на Париж у XIV столітті. 1348 року за його стіни проникла епідемія чуми, забравши із собою тисячі життів. У той же період Англійці під час столітньої війни захопили та розорили його.
Після занепаду до Парижа знову прийшло відродження. Цього разу місто перетворюється на справжній культурний центр Європи. Тут з’являються численні палаци та громадські споруди. Зводяться нові площі та скульптури. Тут активно розвивається торгівля. До величезного міста приїжджають митці, науковці та ремісники. Зростає і авторитет Парижа. Він перетворюється на справжній західноєвропейський мегаполіс, що міг похвалитися величезними масштабами та нечуваними новинками науки.
Париж такий, яким його знають сьогодні
В Епоху відродження, попри значні зміни, місто територіально розростається досить повільно. Змінюється зовнішній вигляд міських кварталів, збільшується кількість жителів. За правління короля Франциска у XVI століття у Парижі проживає 200 тис. чоловік, що робить його одним з найбільших за кількістю населення в тогочасній Європі. Король Франциск І береться за розбудову Лувра. Там постають нові павільйони. Згодом королі переносять туди свою адміністрацію.
--
Сучасний вигляд Лувра
Роль столиці великого Французького королівства у Парижа лишається навіть після повстання Фронда. Воно набуває настільки небезпечних масштабів, що деякі історики називають його справжньою громадянською війною. Після придушення заворушень королі шукають собі більш нове й безпечне місце, яке здатне було б уберегти від нападів обурених французів. Відтоді місто перестає бути основною резиденцією королів. Проте, в ньому досі відбуваються ключові державні процеси та вирує життя. Людовік XIV, який вкрай остерігається нових повстань та вбивства противниками, переносить свою резиденцію до Версалю. Там на місці невеличкого мисливського будиночка свого діда він споруджує справжній палац. Помпезний палац перетворюється на політичний центр Франції аж до початку революції 1789 року. При цьому не забуває Людовік і про Париж. Його він продовжує активно розвивати. У ньому проводять вуличне освітлення, яке навіть на XVII століття виглядає новинкою.
--
Версальський палац - резиденція французьких королів
Жан Батист Кольбер, який був довіреним чиновником французького короля, прагне зробити Париж другим Римом. Тому там знову розгортається безперервне будівництво. Зводяться нові вишукані споруди у стилі бароко. З’являються театри, палаци, парки, площі та інші громадські будівлі. Французька столиця все більше перетворювалась на найкрасивіше місто та осередок культури, а згодом і моди. Індустрія розваг, виробництво й наукові відкриття стали для міста буденністю. При цьому, існувала інша сторона. Величезна кількість жителів, якою наповнювались квартали не завжди мали хоча б мінімальні статки. Тому на окраїнах з’являються неблагополучні райони. Вони складаються з простих будинків та нетрів. Тут же у XVIII столітті розгортається просвітницький рух та народжуються нові політичні й філософські ідеї, що змінюють увесь світ.
Нащадки Людовіка XIV, які воліли триматись при Версалі, часто навіть не зважали на те, якими загрозами для них кишить історичне місто. Його наповнюють не лише улюбленці долі, а й орди бідняків. Саме серед цього всього й народжується сила, якою скористаються творці революції. Вона розпочалась у Версалі та Парижі. На вулицях зводили барикади, влаштовували багатотисячні протести й погроми. Ну а символом початку боротьби з королівською владою стало взяття Бастилії.
--
Страта Людовіка XVI
ХІХ століття Париж провів у проміжках між затишшям та заворушеннями. Тут під час революційних подій розправлялись із своїми політичними опонентами й політичними інакодумцями. На одній з площ стратили Людовіка XVI разом з його дружиною Марією Антуанеттою. Безлад завершився після встановлення влади Наполеона Бонапарта. В той же час і розпочався новий етап у розбудові міста. Імператор звів нові споруди в Ампірському стилі. Його зразком досі залишається тріумфальна арка разом з деякими будівлями центральних вулиць.
--
Тріумфальна арка в Парижі
За правління Наполеона ІІІ зміни чекали на системи міських доріг. Замість невеличких, вузеньких вуличок було прокладено широчезні бульвари, які існують навіть у наш час. Наприкінці століття у місті з’явилась споруда, яка стала сучасним його символом – Ейфелева вежа. Вона зводилась як тимчасова та мала бути розібрана по завершенню всесвітньої виставки 1889 року. Та вона настільки прижилась у французькій столиці, що її вирішили залишити. Як для тимчасовості міцність просто вражає, адже стоїть вона більше 100 років.
--
Ейфелева вежа. Сучасний вигляд
В історії міста не менш насиченим було ХХ століття. Тоді Парижу вдалося пережити дві Світові війни та при цьому вціліти. У першій ворогові не вдалося заволодіти столицею. У другій же, нацисти увійшли до Парижа, але через капітуляцію уряду його вдалося зберегти. Навіть у момент звільнення від німецької окупації пощастило запобігти руйнуванням. Німці, котрі мали залишити символічне місто збирались підірвати величезну частину його будівель.
--
Париж в часи Другої світової
У повоєнний період Париж знову стає місцем ключових політичних подій Франції. Тут незмінно продовжує вирувати культурне життя. Місто не втрачає свого статусу одного з центрів світової моди й туризму. 1968 року тут відбуваються масовіпротести, які перетворюються на одну з бурхливих сторінок в історії міста. Та й навіть у наш час запальний темперамент французів інколи перетворює паризьку вилиці, площі та бульвари у місце масових протестів і заворушень.
--
Заворушення в Парижі 1968-го
Насправді Париж унікальний не лише своїми символами: Ейфелевою Вежею, Тріумфальною Аркою, Лувром, а й багатою історією. Унікальність його полягає у дивовижному збереженні унікальних пам’яток, що пройшли крізь усі буремні сторінки французькою та світової історії. Романтика, лише поверхневе та несерйозне сприйняття Парижа, адже це місто за своєю історією має надзвичайно глибинну суть, яка проноситься з ним протягом цілих тисячоліть.
Париж без романтики