Завершення Другої світової війни принесло новий поділ світу. На цей раз його кроїли два головні геополітичні суперники — США та Радянський союз. Раптово цілі народи опинилися в лещатах комуністичної ідеології та репресій. Ті, хто так боявся комунізму, опинився серед його найгірших проявів. Та в цьому виросло багато поколінь, на які вплинула нова радянська ментальність, що насаджувалася у Східній Європі.
Ми з вами можемо помітити, що чомусь східноєвропейські держави значно відстають в економічному, політичному та науковому розвитку. Ця проблема якраз і криється в переході їх під радянську зону впливу після війни.
Контекст
У 1945 році на Ялтинській конференції зустрічаються антигітлерівські союзники: Йосип Сталін — очільник СРСР, Франклін Делано Рузвельт — президент США та Вінстон Черчилль — прем'єр-міністр Великої Британії. Тоді вже зрозуміло, що Третьому Райху лишилося недовго. Тому зайшло питання облаштування повоєнного світу. СРСР хотів собі відхапати хоча б Східну Європу, а в ідеалі — поширити радянські ідеї на увесь світ. Апетити Сталіна притримували Черчилль і Рузвельт. Тоді й були сформовані чорнові варіанти повоєнної Європи.
--
Світлина з Ялтинської конференції. Лютий 1945 р.
Влітку того ж року в невеличкому місті Потсдам неподалік розгромленого Берліна союзники остаточно поділили Європу. Так СРСР дісталася Східна частина Німеччини, а також Польща, Чехословаччина, Угорщина, Румунія. Всі вони отримали маріонеткові комуністичні уряди.
--
Світлина з учасниками Потсдамської конференції.
Світ 1945 був сповнений розрухи. І, на диво, з відбудовою соціалістичні країни справлялися краще. Тим часом шлях до результату в західноєвропейських країнах був довшим.
Побудова соціалістичного суспільства
Багато старших поколінь пам’ятає своє дитинство і дорослішання в СРСР. Вони нічого інакшого не знали окрім планової моделі економіки, тотального дефіциту й бідності. Багатьом людям було дуже складно призвичаїтися до нормального, вільного життя, де можна придбати все, чого душа забажає, піти з ненависної роботи та побудувати бізнес чи найнятися до роботодавця, котрий дає більшу зарплату.
Для тих країн, що безпосередньо знаходилися в складі СРСР було важко перелаштувати свій стиль життя та економіку. Натомість Східноєвропейські держави були втягнуті в соціалізм радянського зразка лише в повоєнні роки. Тому до моменту звільнення від комуністичної чуми ще багато поколінь пам’ятало той період, де вирувала свобода та ринкова економіка. Тому вони й змогли пристосуватися та швидко відновитися. Однак той економічний удар соціалізму досі відображується на їхньому житті.
--
Європа часів Холодної війни. Червоним та чинів показані два воєнно-політичні блоки - НАТО і ОВД
Побудова нового суспільства в країнах, куди під час війни зайшла радянська армія, відбувалося завдяки державним комуністичним переворотам. Попри декларовану обіцянку проведення чесних виборів, СРСР організовував прихід до влади комуністів, котрі безпосередньо підпорядковувалися Москві. Встановлення маріонеткових тоталітарних режимів допомогло радянській владі створити СРСР в мініатюрі на території кожної держави. Так само там взялися організовувати колективізацію, виведення з приватної власності в державну всіх підприємств. Прийшла туди і система п’ятирічок. Але совок чудово розумів, що більшість соціалістичних країн є вітриною для Західної Європи. Тому туди справді вкладалися великі гроші в побудову промисловості та житлової інфраструктури. Тож виїзд радянської людини до сусідньої Польщі або Чехословаччини показував дуже сильний контраст між життєвим рівнем населення.
З плюсів повоєнного періоду була швидка відбудова. Її результатам навіть заздрили деякі люди із Західної Європи. За кілька років постали нові житла, заводи й фабрики.
--
Варшава часів радянського соціалізму
Завдяки величезним капіталовкладенням радянського уряду місцеві тоталітарні режими закріплювалися, а рівень життя населення покращувався. Проте, як не старалася б радянська влада, економічне становище країн соцтабору все ж було гіршим, ніж у їхніх західних сусідів.
Яскравим прикладом катастрофічного переділу була Берлінська стіна. Тоді, коли частина німецької столиці стала радянською, то багато молодих людей виїжджали працювати на Захід. Мігрували навіть висококваліфіковані кадри. Тож комуністична верхівка східнонімецької держави вирішила піти репресивним шляхом і звести величезну стіну через усе місто, аби не дати змоги втікати на Захід.
--
Фото Вінстона Черчилля з Фултонської промови
Наступним кроком комуністів Східноєвропейських країн стала поступова ізоляція від Заходу. СРСР розумів, що навіть великі капіталовкладення не дають належного рівня конкуренції із Заходом. Тож став з’являтися ідеологічний та навіть фізичний бар’єр між країнами соцтабору та Заходом. Пізніше, у своїй Фултонській промові Вінстон Черчилля сказав, що «Над Європою опускається залізна завіса»
«Над Європою опускається Залізна завіса»
З Фултонської промови Вінстона Черчилля 1946 р.
Комуністи в НДР та на території інших країн соцтабору зробили все можливе аби максимально обмежити доступ людям на Захід. Це й стало причиною змін в ментальності за кілька десятиліть. Тамтешні люди не мали прямого інформаційного зв’язку з країнами Заходу, що поступово ставали на ноги завдяки американському плану допомоги.
Захід VS Соцтабір
У той час, коли радянська влада вливала капітали у Східну Європу та намагалася побудувати там «ідеальне соціалістичне суспільство», США розробили свою альтернативу - «План Маршалла». Він передбачав надання американських інвестицій економікам держав, що постраждали від світової війни. Вони повинні були допомогти їм піднятися на ноги та створити сильні фінансові інституції. І американській програмі могли взяти участь і країни соцтабору. Однак була головна умова — повна відсутність комуністів в уряді. Звичайно, що СРСР цього не міг би ніяк дозволити, тому ніхто з цих держав не отримав Західної допомоги.
Вливання інвестицій, здавалося б, не приносить бажаного швидкого повоєнного відновлення. Зокрема в окупаційних зонах Західних союзників у Німеччині, була катастрофічна інфляція та покупки за талонами до 1948 року. Тим часом країни соцтабору швидше вийшли з повоєнної кризи. Проте вони не враховували той факт, що короткострокова перспектива не означає успіх в майбутньому.
Таким чином склався парадокс: з одного боку — соцтабір швидко відбудувався, але на цьому зупинився, а з іншого — капіталістичні економіки тривалий час відновлювалися, але вже наприкінці 1950-х прийшли до стабільного зростання. Натомість соцтабір у той же період потрапив в стагнацію.
За короткий проміжок панування комунізму в Східній Європі нові покоління взагалі не знали що таке ринок, торгівля, інвестиції, бізнес. Ділова активність в державах соцтабору просто зникла. Тим часом за людей абсолютно все вирішувала влада, як і в СРСР.
Це мало численні негативні наслідки. Головний з них — масова безініціативність людей. Через яку виробництво та економіка стагнували.
На прикладі навіть більш розвинених від СРСР країн соцтабору можна побачити як негативно вплинула радянська модель соціалізму на розвиток економіки, суспільства та політичних традицій. Західна Європа вже розробляла комп’ютери, доки соцтабір експортував свої товари до СРСР та інших сусідок по геополітичному блоку.
Як це позначилося на сучасній Європі?
Наприкінці 1980-х радянська зона впливу стала розпадатися. СРСР не міг тримати під контролем стільки маріонеткових урядів, оскільки в самого з економікою було все дуже печально.
Тому дисидентські рухи та народне обурення вилилося проти комуністичних урядів, яким вже не міг допомогти Радянський союз. Яскравим прикладом цього була Румунія, де Ніколае Чаушеску та його дружину поспіхом розстріляли перед телекамерами за рішенням трибуналу.
--
Падіння Берлінської стіни — знаковий момент в історії падіння радянського соціалізму в Європі
Відновлення після тривалого соціалістичного «раю» було важким. Приміром сусідня Польща в 1990-х роках була настільки бідною, що люди шукали собі якнайдешевшого одягу та продуктів, аби вижити. І це була катастрофа кожного народу, де побував радянський соціалізм.
Зруйнована промисловість, яка не приносила жодних прибутків, масове безробіття та неефективність праці — такими були важкі наслідки. На те, щоб оправитися пішло 1-2 десятиліття.
Порівняно із Західноєвропейськими країнами — бідність стала головним життєвим атрибутом більшості людей. Масове безгрошів’я, малоякісні товари широкого вжитку та повсюдне сподівання на державу.
Уявіть — цілі покоління зростали в розумінні, що їхнє життя залежить виключно від держави! Це були ті особистості, що не навчилися брати на себе відповідальність, проявляти економічну активність, адже це було за межами закону.
Лише маленькими кроками до 2010-х років життя в Східній Європі налагодилося і середній рівень, замість бідності, став нормою повсякдення.
Ще не одне десятиліття будуть відновлюватися після радянського впливу східні регіони Німеччини та цілі держави, такі як Польща. Тому що на жаль найстрашніший експеримент в історії людства зробив нещадно бідними цілі покоління, які могли б самі побудувати для себе краще життя.
А як думаєте ви: чи відрізняється ментальність людей Східної та Західної Європи? Пишіть свої думки в коментарях під цією публікацією.
Переділена Європа: як залізна завіса вплинула на ментальність європейців?