Друга стаття із циклу «Мода ХІХ століття». Балом продовжує керувати Франція. Інші країни, принаймні в літературі на цю тематику, продовжують залишатись в її тіні. Там складається новий стиль – ампір: величний пафосний і розкішний. Він тяжіє до римської імперії з її монументальними храмам й спорудами та неабияк урочистим одягом. В центрі стоїть, ненависний європейськими монархами, Наполеон. На полі бою антифранцузька коаліція воювала, а в будуарах та модних журналах – браталася. Якою була мода в часи Бонапарта? Що вважалось муветоном, а що підносили на п’єдестал? Все це дізнавайтесь зі статті!
Початок ХІХ століття став продовженням тих традицій, які заклались наприкінці попереднього. Наполеон вийшов на вершину політичної арени Франції у 1799 році, ставши одним з консулів. Відомий він був і до цього. Його підносили як національного героя. Особливо після нібито вдалого походу в Єгипет, після якого, рікою потекли кашемірові шалі й дорогі тканини. Точніше перетекла лише сама мода, адже прославлений похід був нічим більшим, як перефразованою поразкою. Це був перший вклад Корсиканця в моду того часу. Жінки, носячи в перше десятиліття ХІХ століття все ті ж прозорі грецькі сукні, прикривають їх вишукано задрапірованою шаллю. До речі, її носіння теж потребувало неабиякої майстерності й мало свої звичаї.
--
Схожий вигляд мали кашемірові шалі. Вони були популярними в часи Наполеона
На межі двох століть з’являється особлива каста денді. Вона формується в Британії. Першим її представником називають такого собі Дж. Браммела. Саме тоді в чоловічу моду входять нові, досі небачені тенденції. Їх підхоплюють відомі люди свого часу, такі, приміром, як Байрон.
--
Портрет Джорджа Браммела
Існування Ампіру насправді було недовгим. Його хронологічні межі виділяють від 1804 до 1815. Це якраз збігається з першою імперією, на чолі якої став Наполеон. В цей час республіканські традиції стародавньої Греції швидко відходять в минуле, проіснувавши всього лиш одне десятиліття. На арену виходять пафос, розкіш, велич. Всі прихильники республіки були піддані негласним репресіям з боку нової жандармерії. В перші роки свого правління Бонапарт намагався балансувати між республікою та монархією. До імператорської корони, як виявилось, він тяжів більше. Колись прозорі сукні, що за відвертістю могли б перевершити навіть сучасний одяг, стають анахронізмом. Мода вперше змінювалась так швидко. Новий жіночий одяг нагадували наряди знатних римлянок, а інтер’єри всього лиш підкреслювали це. Вони вирізнялись масивними, монументальними меблями, рясно декорованими різними елементами.
--
Спальня Наполеона І у Великому Тріаноні, оформлена в стилі ампір
Для знатної жінки того часу,обов’язковою вважалась маленька сумочка у формі торбинки. З того моменту, вона з моди не виходила. Туди клали цукерки, різні дрібнички та нюхальні солі. Серед аксесуарів у жіночому градеробі також був портбукет – спеціальна ручна підставка, парасолька, а також віяло. Звичним для урочистих жіночих нарядів став шлейф, який тягнувся за основною конструкцією. Серед цієї усієї величі була проста, але оформлена з особливим смаком зачіска, яка постійно змінювалась.
Період до 1820-х років викликає також безліч сумнівів та дискусій. Приміром, дехто стверджує, що після 1809 року білий колір для жіночих суконь вважався ознакою бідності. Одяг таких кольорів на бали одягали збіднілі дворянки, що не могли собі дозволити пошиття нових суконь. Однак, тим же часом, стверджується, що в період реставрації, тобто повернення королівської династії Бурбонів, він був одним з найбільш стильних. Носіння одягу такого кольору показувало прихильність до королівської династії, яка використовувала його на своєму гербі.
--
Жіночий портрет того часу
Орнаменти – вони були однією з основ красивого жіночого вбрання. В той час надавали перевагу античним мотивам. Протягом ампіру мода теж змінювалась, тому її особливості в цей час прослідкувати дуже непросто. Якщо протягом 1804-1810 жінки були схожими на вітрину ювелірного магазину, обвішані різноманітним прикрасами, то згодом, прикрашання спростилось до стрічок та квітів. З верхнього одягу в цей час носили спенсери – коротенькі куртки. Також не цурались і російських шуб, які в перші роки Наполеона, текли до Парижа, разом з багатьма іншими матеріалами: сукном, шовком, мереживами, полотном тощо.
Чоловічий одяг в цей час був мало підвладний змінам. Так, він трансформувався, але непомітно. З’являлись нові елементи, але, в більшій мірі, фасон залишався тим же. Фрак, панталони та жилетка – ось три основи чоловічого костюма всього ХІХ століття. Французький та Британський варіанти часто відрізнялись кольорами. Британські чоловіки носили більш стриманий чорний або синій кольори. Французькі месьє могли собі дозволити зелений та інші яскраві відтінки. Однак спільна риса таки була – панталони завжди мали бути світлішими В перше десятиліття вони могли мати жовтий колір, який контрастував на фоні більш стриманого або ж яскравого фрака. Тканини, які використовували для пошиття фрака й панталонів були однотонним, але жилет часто любили розшивати різними візерунками. Одягали чоловіки тоді й прототип сучасної краватки. Тоді вона нічого не мала спільного з сучасним офіційним аксесуаром. Її роль відігравала шовкова хустинка, яку зав’язували на шиї, прикриваючи цим комірець. Зав’язати було її в той час набагато складніше, ніж сучасну краватку. Чудові вузли вважались витвором мистецтва. Ще однією цікавою особливістю чоловічого костюма було те, що він намагався тяжіти до уніформи. Приміром синій чи зелений колір були близькими до військового однострою того часу. Майже на всіх портретах Наполеон Бонапарт любив з’являтись у синьому фраку, обвішаному нагородами.
--
Чоловіче вбрання часів ампіру
Двокутні шапки, які час від часу люблять зображувати у піратських фільмах, були теж модними. Хоча паралельно з ними з’являлись вже циліндри. Вони, насправді, дуже швидко увійдуть в моду та будуть символізувати образ чоловіка ХІХ століття. Тростинка також була вподобана деякими чоловіками. Завдяки цьому теж стане модним елементом аж до початку ХХ століття. Як взуття використовували тоді високі черевики. Натомість панталони були коротшими від сучасних брюк. Та ще й до того обтягували ногу, нагадуючи обтягуючи джинси вже ХХІ століття.
--
Такий вигляд мала двокутна шапка
Диктували моду все ще вищі верстви суспільства, але в цьому процесі відгравали важливу роль і представники буржуазії. Багато з них зуміли навіть отримати дворянські титули за особливі заслуги перед короною. В розумінні суспільства титуловані особи все ще посідали високе місце. Доступність матеріалів та розповсюдження модних знань з допомогою відповідних журналів знайомили пересічного обивателя з новинками в світі одягу. Представники міщанства намагаються повторювати ті далекі тенденції, які породжують обранці долі. Виходило в них це не завжди вдало. Формувалися свої варіації. Міщанки шиють сукні з більш доступних і дешевих варіантів. Чоловікам у цьому сенсі простіше, адже в модній варіації їхнього одягу всього лиш три основні елементи. Міста наповнюються людьми зі схожими фасонами. Дозволити собі одягатись навіть наближено до моди, могли лише незначні групки міського товариства. Біднота ж, яка водиться зазвичай у відповідних кварталах міста й нетрях, носить все той же простий, грубий одяг, який залишався незмінним протягом багатьох століть. Більшість з них навіть не знають про існування моди.
Ампір став перехідним періодом. У ньому добре поєднувалась консервативна та новітня свідомість. Паралельно з поверненням до монархічних традицій, складалось щось принципово нове, яке мало лише незначну схожість. Попереду культуру та повсякденне життя змінить романтизм. Його корені тяжітимуть до історії. Пересічний користувач одягу буде захоплений літературними героями Вальтера Скота, середньовічними принцами й принцесами, а також набожністю, яка вдало поєднається з індустріальною епохою. Стиль, який був породжений неабиякими амбіціями та прагненням до величі, вичерпав себе. Він змінювався, експериментував, набував нових форм. Жінки продовжували залежати від численних стереотипів. Їх повинні були бачити прекрасними, стильними та ще й із хорошим смаком. Однак кінець XVIII й початок ХІХ століття був періодом свободи в одязі для панянок. Тоді вони могли носити відверті наряди, демонструвати всю велич не лише масивними нарядами, а й елегантністю та хорошими манерами. Чомусь складається парадокс, що спробувавши легкість, жіноча мода знову повертається до тяжких і щільних тканин, які прикривають майже все тіло. Проте, попри консервативність, ампір ще не закрив повністю й цілком жіночу красу, як це вже у 40-50-х роках зробило друге рококо з швидкоплинними, величезними та незграбними кринолінами.
Наступна стаття з циклу буде про період романтизму та спроби переосмислити середньовічний костюм, зробивши його частиною повсякдення та урочистих подій. Ну і звісно, там згадаємо про денді, як особливе явище, що вплинуло на зовнішній вигляд сучасного чоловіка.
Попередню статтю з цього циклу читайте за покликанням!
Початок ХІХ століття. Вбрання часів Наполеона