Візантія була однією з найбільших імперій світу на початку середньовіччя, а Константинополь був чи не найбільшим центром політичного життя. Проте, всього лиш одна випадковість змусила дві протиборчі партії об’єднатися. Вона ж і поклала початок кровопролитним заворушенням в стародавньому місті. Що стало приводом до знакових подій? До чого тут іподром? Та як об’єднались дві протиборчі партії в боротьбі проти імператора? Читайте далі, і все обов’язково дізнаєтесь!
Передумов до початку цього повстання було чимало. Після приходу до влади імператор Юстиніан підпорядкував під свій жорсткий контроль майже всі сфери суспільного життя. Найбільшого обурення викликав його безпосередній вплив на церкву. Він вирішував її матеріальне становище, а незавгодиних просто прибирав із займаних посад. Це, звісно, не могло не збурювати народ. Проте прояву свого, обурення набуло згодом. І привід до нього був пов’язаний з провидінням.
--
Кінні перегони на іподромі
Всі події, пов’язані з чи не найгучнішим повстанням раннього середньовіччя стартували з кінних перегонів. В той час існували так звані партії іподрому. Так, як сенату чи парламенту в імперії не існувало, та й римські політичні традиції демократії пішли у небуття, політичні пристрасті почасти розігрувались на трибунах, під час кінних перегонів. До того ж сам імператор часто відвідував заходи на арені, тож присутні, інколи могли висловити йому якесь прошення. Звісно, попрохати щось у його імператорської величності виходило не кожному, проте, саме іподром став таким собі місцем політичних подій. Якщо в стародавній римській республіці існували форуми, коміції, сенат, то Візантія, подібним демократичним багатством похизуватись не могла, як і будь-яка середньовічна держава того часу.
Внаслідок так званої іподромної політики сформувались дві партії. Перша з них називалась Венетами (синіми). До неї належали переважно представники земельної аристократії та багаті, впливові, заможні чиновники. До речі, вони користувались неабиякою підтримкою імператора. Інші ж мали назву Прасинів (зелені). До них належали переважно середні верстви населення, ремісники, торговці тощо. Якраз вони й були вкрай незадоволеними тим, що імператор підтримує саме Венетів, нехтуючи їхніми інтересами. Тому, зовсім не дивно, що основні політичні пристрасті розпочались з іподрому в Константинополі. Поділ за кольорами був пов’язаний, із забарвленням форми команд у перегонах, які підтримували прихильники тієї або іншої партії.
--
Юстиніан - візантійський імператор
Події самого повстання розгорнулися 11 січня 532 року. Саме в той святковий день відбувались кінські перегони на іподромі. Під час їх проведення був присутній сам імператор Юстиніан. Коли розпочались забіги, вожді прасинів почали підбурювати присутніх. Натовп, який вболівав, почав хвилюватись. Пролунали вимоги зрівняти в правах обидві партії. Все це, звісно, стало початком заворушень. Бцдь-які спроби заспокоїти тих, котрі сиділи на лавах прасинів, були марними. Незабаром розпочалась бійня між представниками обох партій. Таким чином завершились ті перегони. Все було б і добре, якщо б протистояння завершилось на території глядацьких місць іподрому. Однак сутичка швидко переросла в пряме протиборство, й вилилась на вулиці Константинополя. Розпочались вуличні бої між прихильниками обох партій. Під час цих сутичок було вбито кілька чоловік. Грандіозну бійку неможливо було зупинити. Проте, коли вир пристрастей затихнув, почався суд над винуватцями. Кількох представників від партії прасинів і венетів засудили до страти. Трьох з них через повішення, а всіх інших через обезголовлення. Здавалося – все стихло. Проте, наступна подія змусить розгорітись повстання з новою силою.
Під час виконання вироку сталась випадковість, яка незабаром підштовхне стародавнє місто Константинополь до заворушення ще небачених масштабів. Річ у тім, що одного з трьох таки вдалось стратити, а от з двом іншими виникла невеличка проблема. Перша спроба виконати вирок була невдалою. Двох засуджених знову поставили на шибеницю. Але й на цей раз спроба видалась марною. Вони, судячи з усього, справді були улюбленцями долі. Ну, а всі присутні сприйняли це за провидіння. Двох дивом врятованих натовп одразу ж почав рятувати. Він вимагав помилувати їх, адже вбачав у тому, що вони вижили, божу волю. Їх негайно переправили до храму святого Лаврентія, який був місцем сховку. Найцікавішим в цій історії було те, що двоє були представниками двох різних партій. Один з них – прасином, а інший – венетом. Саме це й змусило згодом об’єднатись ворогуючі політичні сили.
Не дивлячись на те, що народ просив помилувати двох щасливчиків, Єпарх відмовив. Сам же храм оточили вартові, що охороняли двох засуджених. Якраз відмова від помилування й наполягання на необхідності страти стали причиною початку заворушень.
Наступного дня дві партії венетів та прасинів домовилися про спільні дії, й навіть сформували спільну організацію. Своїм словом-паролем вони обрали «Ніка», що й дало назву найкривавішому повстанню того часу. Воно 15 січня розгорілось з небаченою силою. Обурення населення величезного стародавнього міста не мало меж, й розлючений натовп почав громити все на своєму шляху. Наступного дня бунтівники почали підпалювати будівлі. Пожежі стартували з преторії Єпарха. Він став об’єктом обурення через відмову помилувати двох засуджених. Ненависть народу полилася й на самого імператора Юстиніана. Його почали звинувачувати в причетності до «несправедливого» ставлення до двох засуджених до страти членів партії, й пригадали всі деталі попередньої політики.
--
Феодора
Внаслідок протистояння бунтівники захопили більшу частину міста, лишався палац імператора, в якому тієї миті відбувалась нарада. Всі радники Юстиніана, що лишилися на його боці, радили негайно ж покинути місто, в якому вирували події. Імператор вже був і погодився, однак виступила його владолюбна дружина Феодора. За даними Прокопія Кесарійського, вона заявила приблизно наступне:
Тим, в кого справи знаходяться в найбільшій небезпеці, нічого не залишається іншого, як тільки влаштувати їх найкращим чином. По-моєму, втеча, навіть якщо коли-небудь і приносила порятунок і, можливо, принесе його зараз, негідна. Той хто з’явився на світ не може не померти, але тому, хто одного разу царював бути втікачем нестерпно
Такі сміливі слова не могли не вплинути на всіх присутніх. І, попри те, що з одного боку були розлючені бунтівники, а з іншого море, з приготованими галерами, Юстиніан обрав боротьбу. Саме завдяки своїй дружині та її неабиякій сміливості він зумів зберегти за собою трон. Кривава ж бійня завершилась для повсталих цілковитою поразкою. Вони були вщент розгромлені, а ті, хто підтримали бунт зазнали страшних репресій. Багато кого було страчено.
Хтозна, що було б, якщо Юстиніан наважився би покинути столицю своєї імперії. Можливо на трон посадили б когось іншого, а можливо йому таки б вдалось повернути владу. Проте, після повстання Юстиніан правив ще досить довго. Ну а заворушення в перші роки правління, напевне, загартували його. Це можна зрозуміти з результатів завоювань Візантії за його правління. Адже вона розширилась далеко за свої межі.
Ось така вона – історія водночас випадкового і спланованого повстання під назвою «Ніка»!
Повстання «Ніка» - одне з найбільш знакових заворушень Візантії!