Психіатрія від якої холоне кров

На жаль у багатьох людей старшого покоління психіатрія асоціюється із суцільним кошмаром. Я сказав би, що недаремно. Але більшість побоювань, пов’язаних із психіатрією у сучасному світі вже не відповідають дійсності. У цій статті я розповім про те, що змусило людей боятися психіатрів і чому темне минуле психіатрії немає нічого спільного із сучасними протоколами лікування?

Під час підготовки цієї статті я брав коментар у свого друга-медика. Він не спеціалізується безпосередньо на психіатрії, але як людина з медичною освітою може зорієнтувати в сучасних протоколах надання допомоги у випадках, пов’язаних із ментальними захворюваннями.

Як ставилися до душевних розладів у давнину.

Для того, аби розібратися у страхах більшості людей, нам потрібно поглянути на ментальність наших предків. Саме вони мали всі підстави з жахом сприймати душевні розлади.

Ще у стародавньому світі люди, котрі поводилися дивно і не вписувалися в загальносуспільне бачення норми могли стати ізгоями. І у випадках з ментальними порушеннями, саме дивна поведінка відлякувала інших представників суспільства від хворих людей.

Оскільки психічних розладів дуже багато, поведінка хворої людини могла різнитися від соціально терпимої, до цілковито небезпечної. Для того, аби зрозуміти краще спектр психічних захворювань я якраз і звернувся до свого друга-медика Арсена Вітюка

Арсен Вітюк

Психічні розлади у людей можуть бути слабко, помірно чи яскраво виражені. До прикладу, значна частина військових зараз страждає ПТСР. Велика частина пересічних людей має невротичні захворювання. Багато хто потребує спеціалізованого лікування. Але більшість має слабко або помірно виражені симптоми, які не є помітні іншим людям.

Найбільш відома хвороба для пересічної  людини – це шизофренія. Але до шизотипічних розладів можуть входити абсолютно різні захворювання. До прикладу роздвоєння особистості чи  параноїдальна шизофренія. Ми собі навіть не можемо уявити скільки людей зі слабко чи помірно вираженою  шизофренією може бути поряд. Однак у разі яскравих проявів це неможливо не помітити.

Якщо говорити про часи античності, то людей з дивною поведінкою намагалися ізолювати. Когось з тих, кому психічний розлад давав можливості бачити галюцинації, визнавали особливо обдарованими та обирали жерцями. З історії стародавнього світу чи різних релігійних текстів ми можемо помітити розповіді про якісь особливі сни, спілкування з духами чи богами. Це цілком ймовірно могло бути викликано саме якимись порушеннями психіки.

Арсен Вітюк

Існує до прикладу таке явище як онейроїдний синдром. Його особливість полягає в тому, що людина поводиться цілком адекватно. Але при цьому бачить доповнену реальність. Галюцинації можуть бути абсолютно різними. Приклад цього ми можемо побачити навіть у відеоіграх.

Помітними у стародавньому суспільстві ставали тільки яскраво виражені розлади психіки. До прикладу розумова відсталість, марення чи агресивна поведінка. Таких людей просто ізольовували чи намагалися вилікувати з допомогою магічних, містичних методів.

Психічно хворі чи одержимі нечистою силою в середньовіччі?

У часи середньовіччя психічні розлади пов’язували з нечистою силою та одержимістю дияволом. Тому в кращому випадку психічно хвора людина ставала жертвою обряду вигнання бісів. А в гіршому – її просто вбивали, аби врятувати всіх навколо від демонів. Оскільки  психічних розладів існує дуже багато, то сприйняття людини з ментальним захворюванням різнилося від його тяжкості та вираженості.

У пізній період  середньовіччя почали з’являтися спеціальні заклади для людей, котрі страждали від проблем психіки. І найцікавіше те – що серйозно до таких захворювань почали ставитися саме в ісламському світі. Свого часу там дуже активно розвивалася медицина. Розроблялися нові методи лікування. Багато з них прийшло до Європи після початку хрестових походів. Саме тоді відбувся контакт Західноєвропейської цивілізації з ісламським світом.

Новий час, який датують як правило з кінця XV століття, став періодом активних наукових відкриттів. У XVIII століття з’явилося таке явище як просвітництво. Саме воно усунуло релігійний вплив з питань науки й медицини. Науковці стали активно досліджувати людський організм. Це стосувалося й проблем психіки. Але експерименти в лікуванні психічних захворювань часто проводилися без згоди хворих. Тому що неадекватну людину не сприймали як повноправну. Деякі з експериментальних методів використовувалися протягом багатьох десятиліть. Вони скалічили тисячі людських доль.

Моторошні методи психіатричного лікування.

Лише нещодавно людство дійшло до того, що до психічно хворих людей також потрібно ставитися гуманно. Тривалий час, їх  сприймали на рівні з тваринами та робили стосовно них все, що завгодно. Навіть у XX столітті родичі давали повне право лікарям діяти антигуманними методами.

Одним з найстрашніших ще у часи середньовіччя був метод трепанації черепа. Так, звісно, його досі використовують у сучасній медицині. Але як частину інших протоколів лікування.

Арсен Вітюк

Трепанація черепа в сучасній медицині — це не психіатрія, це нейрохірургія.

Використовується під час травм головного мозку, коли внутрішньочерепний тиск занадто високий, тоді вирізається частина кістки черепа, щоб створити "вікно" для мозку.

Однак у Середні віки людині, без жодного наркозу чи знеболення пробивали дірку в черепі для того, щоб «вигнати її голови злих духів». Звичайно, що такий спосіб лікування навпаки шкодив, а не допомагав. І в кращому випадку, людина залишалася інвалідом. Ну, а про саме жахіття такої процедури я взагалі мовчу.

Вже у період XX столітті для того, аби «вилікувати» людей з психічними відхиленнями, стали застосовувати таку процедуру як лоботомія. Її часто робили проти волі самого пацієнта. В районі очного яблука до мозку вводили спеціальний штир. З його допомогою пошкоджували окремі ділянки мозку.

Арен Вітюк

Колись вважалося, що найкращим способом зарадити людині з психічним розладом — зробити неможливою її діяльність.

Тому робилася лоботомія — відрізалися лобні долі, які відповідають за всі свідомі рухи і дії. Тобто, людина не могла більше ні рухатися, ні розмовляти. Лише сприймати.

Тобто лоботомія фактично калічила людину, позбавляючи її шансів на повноцінне життя в майбутньому. Замість того, аби дати шанс на успішне одужання й повноцінне життя, людину перетворювали на інваліда.

Серед моторошних психіатричних процедур досі існує електрошокова терапія. Але не лякайтеся, тому що її застосовують лише у вкрай виняткових випадках. Але ще у XX століття цей метод лікування використовували для «зцілення» від багатьох психічних розладів. Через пацієнта просто пропускали електричний струм під певною напругою, від чого м’язи людини скорочувалися. Це завдавало величезних фізичних страждань.

Репресивна психіатрія та масові вбивства психічно хворих у Третьому Райху

Якщо ви думали, що дикі медичні процедури були верхом жорстокості в лікуванні, то ще більш потворним було використання психіатрії для розправи над ідеологічними ворогами чи неповноцінними членами суспільства. І в цьому особливо відзначилися СРСР і нацистська Німеччина.

Після того, як був встановлений Третій Райх, головною ідеологією став націонал-соціалізм. При цьому серед німців поширювався культ здорової, повноцінної арійської людини. Люди з ментальними захворюваннями не вписувалися в картинку світу нацистів. Тому вже у 1930-х роках їх почали тихо вбивати, використовуючи отруйний газ чи евтаназію з допомогою хімічних препаратів. Факти зумисних убивств часто навіть навмисне приховували від родичів. Масштаби злочинів стали відомі лише у 1945 році, після повного розгрому Третього Райху.

Тим часом у тюрмі народів під назвою Радянський союз  репресії проти інакодумців були звичним явищем. У сталінські часи  незгодних просто серед ночі садили у «чорні воронки» НКВС та вивозили у невідомому напрямку. Людей просто масово розстрілювали або відправляли на каторжні роботи в концтабори. Однак за часів Брежнєва світ став більш цивілізованим. Тому потрібно було придумувати нові способи розправи на потенційними жертвами режиму. Так і народилася та сама радянська репресивна психіатрія. І саме вона стала причиною того, що наші дідусі й бабусі просто жахаються психіатрів. Відкрито визнати в СРСР, що ти лікуєшся у психіатра, означало скоїти соціальний суїцид.

Багатьох радянських опозиціонерів визнавали неосудними та кидали до психіатричних лікарень. Більшості з них ставили однойменний діагноз «вяло текущая шизофрения». Він був вигаданий тільки в межах Радянського союзу, аби створювати офіційний привід для запроторювання в психіатричну лікарню дисидентів.

З метою «перевиховати» жертв, радянські психіатри медикаментозним шляхом завдавали страждань. Ще одним способом позбутися від людини було штучно, з допомогою медикаментів звести її з розуму.

Загалом радянська медицина не була гуманною навіть до людей, котрі справді були психічно хворими та потребували допомоги. З тими, кому не пощастило опинитися в застінках божевільні, поводилися жорстоко та часто застосовували фізичне насилля.

Шкода, та в питаннях психічного здоров’я досі живуть залишки радянського антигуманного підходу.

Так чи інакше майбутнє саме за гуманним ставленням до людей, котрі не обирали захворіти. Будь-яка хвороба чи то фізична, чи психічна завдає страждань.

На щастя сучасні методи лікування дозволяють багатьом людям лікувати захворювання психіки та вести повноцінне життя, а більшість жахіть психіатрії залишилося в підручниках з історії медицини.