Рим – місто яке стоїть вже протягом тисячоліть. Воно буле центром політичного та культурного життя світу. Чого тільки не доводилось пережити римлянам. Це були величезні успіхи, розквіт і гучне падіння. Однак, як вдалось зберегти місто, пронести його історію, унікальну культуру, наукові досягнення крізь тисячі років? Хто став засновником міста, яке стало політичним та культурним центром стародавнього світу, через які складні етапи воно пройшло, як вплинули політичні події на його формування та розбудову? Читайте далі й про все обов’язково дізнаєтесь!
Заснування
Початок Риму був класичним, як і в багатьох стародавніх міст. Спершу були засновані перші поселення в територіальних межах сучасного міста. Найбільше вирізнялось те, що заснували на пагорбі Палатин, точніше на його вершинах: Палатин і Цемрал. Поселення, звісно були невеличкими. Це, за свідченням науковців нагадувало будинки залізного віку. Основною архітектурою майбутнього потужного міста були круглі мазанки. Пов’язують це з особливостями релігійного культу територій де мешкали латини. Однак, припускається, що серед споруд перших римських поселень були й квадратні будівлі. Форма самого невеличкого міста нагадувала квадрат чи трапецію. Навколо заснування вічного міста існує чимало припущень. Зокрема, багато хто відкидає класичну легенду. Проте, слід згадати й про неї. Всі, напевне, добре пам’ятаються історію про Ромула і Рема. Їх за оповіддю вигодувала капітолійська вовчиця, яка стала незмінним символом Риму. Згодом брати почали ділити межі. В результаті цього поділу переміг Ромул, який і став першим римським царем. Саме на його честь і назвали місто, яке існуватиме до наших днів. Завершення правління Ромула наповнене численними міфами. Один з них розповідає, що перший цар нібито вознісся на небо під час жертвоприношення, адже його тіло не було ніде знайдено. Проте під час одних розкопок вдалось відшукати місце, де міг би бути похований перший цар. Проте детальнішу інформацію відшукати про це не вдалось.
--
Капітолійська вовчиця
Процес заснування міста викликає в істориків чимало суперечностей. Офіційна історія часто не підтверджується даними археологічних досліджень. У XVIII – ХІХ століттях виникла думка, що історія про Ромула й Рема цілковитий міф, а місто почало формуватись на основі поселень первісних людей. З альтернативної точки зору в місті почали з’являтись поселення латинів, які згодом почали об’єднуватись між собою, що й утворило внаслідок цього єдине місто.
Час царів
Далі був Царський період, коли містом, а точніше розкиданими поселеннями на кількох пагорбах. правили царі. Їх було сім, враховуючи самого Ромула. Місто було фактично оточене зовнішніми ворогами й постійно намагалось завоювати собі авторитет. Його можна вважати полісом в той період, адже вся держава обмежувалась його межами.
Перше грандіозне будівництво в Римі розпочалось за правління Луція Тарквінія. Тоді було зведено храм Юпітера Капітолійського, Римський форум, а також відведено місце для цирку. В той період місто розширилось. Проте Рим ще залишався розкиданим по кількох пагорбах, не маючи обрисів цілісного поселення. Таким він став за правління Сервія Тулія, коли була заселена решта пагорбів – Квіринал, Есквілін та Вімінал. Царю також приписують зведення захисних стін навколо міста, але чимало науковців заперечують це, адже за даними археологічних досліджень стіна була побудована значно пізніше.
--
Сервій Тулій
Царський період в Римі закінчився правлінням Тарквінія Гордого , який відзначився неймовірною жорстокістю. Прийшов він на трон шляхом вбивства свого попередника. Останньою краплею для римлян став інцидент пов’язаний із сином царя, який зґвалтував чесну жінку Лукрецію, яка була патриціанкою. Це неабияк обурило представників знаті, після чого Тарквінія скинули з престолу. Розпочався республіканський період в історії міста.
--
Луцій Тарквіній Гордий
Облік міста за правління царів був далеким від обрисів повноцінного мегаполісу, яким описують його в більш пізній період. Це було місто, яке чітко розділялось за статусом жителів, серед монументальних споруд були переважно храми. На пагорбах зазвичай мешкали багаті міщани, їхні вілли височіли над бідними кварталами. Якщо говорити про них в архітектурному плані, то вони зовні були прості, без особливих зайвих химер. Переважно головну роль в них відігравала функціональність, а не показовість та розкіш. Єдиної захисної стіни місто не мало. В більшій мірі це були насипи та фортифікації в проміжках між пагорбами. В той час в Римі з’явився й перший міст через Тибр, на берегах якого розмішувалось саме місто. Він був побудований з дерева. Величезна кількість кам’яних мостів буде зведена лише в республіканський період.
За правління царів місто розширювалось і внаслідок переселення на його територію переможених племен. До прикладу самніти, з якими римляни уклали угоду внаслідок своєї військової переваги, були переселені до Риму.
Царський період надав основних обрисів столиці майбутньої імперії та проклав шлях до подальшого розвитку. З невеличкого поселення воно перетворилось на справжній мегаполіс лише в наступний період, який настав після скинення Луція Тарквінія Гордого.
Республіка та імперія
Республіканський період для Риму був найбільш бурхливим. Саме тоді з’явилась перша стіна, яку охрестили Сервієвою. Через це чимало хто помилково приписував її будівництво Сервію Тулію. В цей період в місті основну роль почав відгравати сенат. Встановилась справжня демократія, але було протистояння між плебеями та патриціями. Останні мали всі політичні та економічні права, в той час як плебеї, незалежно від свого економічного становища мали обмежені можливості. Наслідком цього було кількаразове відселення плебеїв з Риму, що врешті стало однією з причин встановлення рівних прав для плебеїв і патриціїв у політичному та культурному житті.
Місто активно розбудовується, з’являється все більше й більше кварталів. Зростає кількість монументальних споруд: храмів, форумів та інших важливих будівель. Також в місті з водопровідна мережа.
Не дивлячись на всі ці успіхи місто таки зазнає руйнування через напад одного з сусідніх племен. Ситуація склалась таким чином, що в Римі було вирішено захистити мешканців міста Клузій, яке належало етрускам. Внаслідок протистояння римська армія зазнала поразки від галів. Через це сам Рим було взято в облогу. Все завершилось тим, що гали прорвались через укріплення та спалили місто. На щастя одне із племен вирішило напасти на корінну територію галів, що змусило їх полишити Рим. Так місту пощастило зберегти свою незалежність. Драматичних моментів столиця майбутньої імперії переживатиме чимало. Місту загрожуватиме Ганнібал, який прорвавшись в Італію відкриє шлях до оволодіння Римом. Проте римлянам і тут щастить. Згодом внаслідок переможних походів римської армії, та перемоги над Карфагеном, з яким вони воювали кілька разів, вдасться розширити кордони республіки.
Пожежа, яка сталась унаслідок нападу галів на Рим, вплинула в на його зовнішній облік. Звісно, його відбудували вже в нових масштабах, якщо раніше оселі міщан були розкидані містом невеличкими групками, то тепер все ущільнюється. Нові територіальні здобутки забезпечують вічному місту постійний притік населення. Місто за відсутності сучасних транспортних можливостей не могло розширюватись, тому воно почало зростати вгору. Висота будівель збільшувалась, з’являлись інсули . Так називали багатоквартирні будинки. В них могли селитися як заможні та і бідні верстви населення. На перших поверхах таких будівель знаходились крамниці та житла забезпечених верств населення. Стелі в кімнатах цих житл були високими, близько 3 метрів. Натомість бідняки жили на верхніх поверхах цих споруд. Інколи висота стель квартирок нагорі могла бути навіть меншою, ніж зріст людини, тому мешканцям доводилось ходити, зігнувшись. Вартість оренди такого житла була на той час захмарною. За подібну суму можна було придати повноцінне житло в провінції. Вартість нерухомості в місті, разом із збільшенням щільності населення стрімко зростала, тому життя в Римі було дорогим.
--
Інсули - давньоримські багатоквартирні будинки
За часів республіки та й імперії в місті зосереджувались основні органи влади. Вони проводили свої засідання на форумах, або у відповідних спорудах. До речі форум в Римі позначав місце для ринку, лише потім це слово змінило свій сенс. Базиліками називали ті самі споруди де відбувались зібрання, а також проводились судові засідання. Були в місті навіть архіви, де зберігались всі видані постанови й документи. Тому, бачимо з цього, що місто жило активним життям. Бюрократія, була, в свою чергу однією з однак вічного міста та республіки в цілому.
Разом із заволодінням всією Італією розпочалось активне будівництво доріг та водопроводів. Для того аби забезпечити сполучення міста з іншими регіонами було побудовано Аппієву дорогу , яка зберіглась навіть сьогодні та навіть використовується. Правда, її в багатьох місцях покрили асфальтом та розширили.
--
Автентичний фрагмент Аппієвої дороги
Важливою в місті була, звісно й інфраструктура, яка забезпечувалась кількома водопроводами та великою каналізацією. Поряд з першим водопроводом з’явились ще три, для забезпечення потреб величезного міста. На вулицях Риму було чимало фонтанів, що були окрасою міста. Часто вони складали цілі архітектурні композиції. Розміщували їх на кожному перехресті та у громадських місцях.
--
Веспасіан - один з найуспішніших римських імператорів
Період імперії в Римі розпочався за правління Октавіана Августа, якого було проголошено імператором. З того часу на троні змінилось кілька династій, а послаблення імператорської влади штовхнули місто на шлях занепаду, Інколи було так, що імператори з калейдоскопічною швидкістю змінювали один одного. В найкращі часи Рим контролював майже всю Європу та Середземномор’я. Зокрема, за правління Веспасіана імперія розширилась аж до Британських островів. Тоді ж був побудований і всім відомий Колізей.
--
Колізей
В Римі, звичайно існував свій внутрішній устрій, який забезпечував функціонування міського організму. Роль комунальних служб у місті виконували едили. Вони опікувались прибиранням вулиць, вивезенням сміття, організацію святкувань. Разом з тим вони слідкували за роботою бань та харчевень.
Окремою частиною життя Риму звісно були розваги. Серед них найголовнішими були гладіаторські бої. Вони походили ще з етруської традиції, яка передбачала показовий ритуальний бій під час поховання знатної особи. Той хто отримував поразку, гинув і за повір’ям ставав супроводжувачем небіжчика в потойбічний світ. З ІІІ століття до. н.е. бої носили виключно характер розваги. Площі, де відбувались видовищні дійства називались цирками. Перший з’явився ще в ІІІ ст. до н.е. Театр в Римі користувався меншою популярністю серед мешканців міста, порівняно з гладіаторськими боями. Перший театр було зведено на Марсовому полі.
--
Зображення Ромула Августула на монеті
Звичайно, жодна імперія не могла існувати вічно. Те ж саме стосується й Риму. Як столиця імперії, місто активно розвивалось, але до V століття імперія розпадається. Спершу її ділять на Західну і Східну, а потім вже сам Рим остаточно занепадає для того, аби відновитись як центр християнського світу в Середні віки. В 455 році столиця могутньої колись імперії грабувалась і знищувалась 14 днів вандалами. А в 476 році останній цар Ромул Августул був скинутий з престолу, після чого імперія остаточно припинила своє існування. Проте місто продовжує жити. І з часом воно таки знову стане центром світу аж до Нового часу, коли роль релігії почне відходити на задній план.
Середні віки
Середньовіччя для Риму розпочалось з правління Одоакра. Він став королем Італії. Захопив він владу, скинувши останнього імператора Ромула Августула. Отримавши владу новий король Італії віддав всі імператорські регалії Візантії, тим самим припинивши існування римської імперії. Для самого міста життя не змінилось. Так само як і раніше всіма міськими процесами керував префект, а мешканці продовжували жити звичним життям. Після Одоакра прийшов інший правитель із племені готів, після цього влада в Римі офіційно перейшла до папських рук. Тоді ж і розпочалось нестабільне життя в місті. Папи змінювались з калейдоскопічною швидкістю. Середній термін правління одного понтифіка становив у середньому чотири роки.
--
Одоакр
В самому місті було час від часу неспокійно. Воно зазнавало частих набігів. Згодом півднем Італії зацікавились Сарацини, які теж спробували заволодіти столицею могутньої до цього імперії. Вони завдали значних руйнувань. Внаслідок відсутності стабільного правління римляни неодноразово проголошували республіку в місті. Це ставалось кілька разів. Було створено навіть сенат та органи управління. Перший раз жителі, проголосивши республіку, позбавили папу Римського світської влади над містом та його землями.
В період середньовіччя місто страждало від постійних війн. Спершу на місто посягали германці, потім франки. На певний період Рим опинився під захистом германців, які отримали статус Священної римської імперії, що простягалась аж до Італії. Тоді імператори германської імперії то сварились, то мирились із понтифіком. Був навіть період в історії коли римлян, які черговий раз збунтувалися проти папи відлучали всім містом від церкви. Тому, як бачимо, в Рим навіть після падіння імперії мав досить бурхливу історію.
Повернення папи з Авіньйону та відродження
Період відносної стабільності розпочався в 1377 році після повернення римського папи з Авіньйонського полону, в який понтифіків загнали франки після своєї перемоги над папською державою. Коли Мартін V повернувся до Риму, то побачив жахливу картину. Місто майже повністю було розорене, будівлі які постаріли від часу, ледве тримались на фундаменті. По вулицях були суцільні руїни, які з’явились внаслідок частих нападів на місто. Причиною всього цього стала відсутність будь-якого стабільного управління, тож саме за Мартіна V в місті почав встановлюватись сякий-такий порядок. Були прибрані вулиці, відремонтовані будівлі. Наступник Мартіна Микола V продовжив відновлення колись величного міста. За його правління відбувся грандіозний ремонт, який продовжували наступники. В епоху відродження місто почало нарешті відновлювати свою колишню велич. Як відомо, саме Італія стала тим центром Ренесансу. Серед міст провісників цього грандіозного періоду в історії став і сам Рим – столиця колишньої величезної середземноморської імперії. Згодом у місті почали з’являтись нові будівлі. Так за правління Сікста IV з’явилась, відома нам сьогодні, монументальна споруда під назвою Сікстинська капела. Цей витвір архітектури вражав своїх сучасників так само, як і захоплених туристів сьогодні. Купол капели був справжнім шедевром в той час, адже створити його коштувало неабияких зусиль.
--
Мартін V
--
Папа Сікст IV
--
Сікстинська капела
Наполеонівські війни стали новим етапом в історії вічного міста. Воно було окуповане французькими військами. Між папою Пієм VII і Наполеоном виник неабиякий конфлікт, пов’язаний із зухвалою поведінкою французького імператора. Річ у тім, що під час коронації Бонапарт вихопив з рук понтифіка корону і сам поклав її власній дружині, а потім собі. Порушення церемоніалу викликало в папи Римського відверту образу та зневагу до Наполеона. Через це, попри волю імператора, який контролював Рим, папа покинув Париж. Після того як у 1808 році Рим було приєднано до Італійського королівства, яке було сателітом Франції, папа назвав французів «Грабіжниками спадщини Св. Петра». Після цього Пія VII французи полонили у Савоні. Далі його переправили до Франції у Фонтебло, неподалік від Парижа. Лише після поразки у війні з Російською імперією Наполеон пом’якшив своє ставлення до понтифіка, а згодом і відпустив. Після Віденського конгресу папському престолу вдалось відновити свою владу над Римом.
--
Папа Пій VII
Рісорджименто і ХХ століття
Коли більша частина Італії була поділена між великими державами, а провінція П’ємонт отримала внаслідок Віденського конгресу лише автономію, розпочалось поступове піднесення національного духу. Відтоді Італійці розпочали боротьбу за об’єднання та встановлення Єдиної держави. Саме тоді мала змінитись роль вічного міста в історії. Довго намагались італійці об’єднати власний півострів навколо єдиною держави. Основним центром цього відродження став П’ємонт. Звісно, в цій статті ми не будемо детально зупинятись на історії відродження Італії, адже це окрема тема. Якщо ж говорити про сам Рим, то місто не зазнало значних руйнувань. В цей період в місті в знаходились французькі війська. Коли більша частина Італії об’єдналась навколо П’ємонту, Рим ще й досі залишався під владою Папи Римського. Лише в 1871 році місто було проголошено центром Італійського королівства. Це стало можливим лише після того, як сили французів похитнулися й вони змушені були залишити місто. Таким чином і до сьогодні місто залишається центром Італійської держави.
В цей період Рим активно розбудовувався, з’являлись нові елементи інфраструктури, були розширені дороги, які були проблемними, прокладались нові магістралі, водопровід і каналізація. Однак після революції й об’єднання розпочався економічний занепад в країні. Це неодмінна ознака молодих держав. Однак, не дивлячись на це в самому Римі відбувається активний розвиток та оновлення.
В першій половині ХХ століття місто стало центром фашизму, завдяки Беніто Муссоліні, який проголосив популістські ідеї, що швидко набули популярності в суспільстві. Якщо в Першій світовій війні Італія була на боці переможців, то в Другій вона опинилась в таборі тих, хто зазнав поразки. В 40-х роках місту пощастило, адже в Італії Беніто Муссоліні був усунутий від влади парламентом. Рим не було вщент зруйнований від бомбардувань, на відміну від багатьох міст Європи. Тому місто не потребувало значного відновлення, а більшість пам’яток архітектури було збережено.
В повоєнні роки Рим знову розбудовується, Вже в 1960 році місто приймає олімпійські ігри, для яких з’являється нова спортивна інфраструктури. До сьогодні вічне місто залишається центром світового туризму та може похвалитись багатьма відомими пам’ятками архітектури, такими як Колізей, Сікстинська капела та багатьма іншими. Ось такою довгою виявилась історія вічного міста Рим!
Рим: історія вічного міста