Закінчення університету в середні віки робило людину обраною. Вона могла викладати будь-де, йти на державну чи церковну службу, стрімко підійматися кар’єрними сходами. Для бідних, але дуже талановитих і працьовитих, університет ставав рідкісним соціальним ліфтом. Прикладом успіху, отриманого завдяки навчанню в університеті є історія українця Юрія Дрогобича, котрий став ректором найпрестижнішого в Європі Болонського університету. Зараз навчання в університеті радше необхідність, ніж вийняток, а тоді вступ до вищого навчального закладу та його закінчення гарантувало успішне життя та повагу в суспільстві.
Вступити до університету навіть заможним людям було дуже непросто. Тогочасна освіта, хоч і здобувалася дуже тяжко, відкривала безліч можливостей.
Як з’явилися перші університети?
Епоха Середніх віків бере початок ще з 476 року. Тоді світ зазнає небачених змін. Римська імперія, де була чітко налагоджена система освіти, змінюється молодими варварськими королівствами. Вони знаходяться на низькому ступені розвитку. Тому після падіння Західної Римської імперії побудова науки й освіти починається з нуля.
На початку нового історичного періоду навіть представники знатних родин часто не вміли читати й писати. Що вже й казати за простий люд. Тривалий час наукові знання й писемність зберігалася при монастирях. Оскільки християнство стало державною релігією ще в часи умовної єдності Римської імперії, воно й зберігало мову, знання й вміння, які побутували серед грамотних верств суспільства.
Довгий час завдяки тому, що церква зберегла римську латину, давня мова була основною для науки. І навіть у XVIII столітті її вивчали в університетах.
Система навчання почала розгортатися при монастирях. Тому що церкві потрібні були освічені кадри, які зможуть підтримувати бюрократичні механізми й проповідувати трактоване святе письмо. Насамперед грамотними людьми ставали саме монахи. Вони навчалися добре володіти латиною і з допомогою цього читати й переписувати давні римські книжки. Пізніше потреба в грамотних службовцях виникла й у світської влади. Тому при дворах правителів теж стали організовувати школи. Після того як міста в Європі почали здобувати магдебурзьке право протягом XII століття, виникла потреба в грамотних людях і там. Тому магістрати відкривали перші школи, де навчали читати й писати. Школи, які розповсюджувалися завдяки підтримці громад, знатних меценатів чи монастирів стануть осередками, з яких постануть університети.
--
Болонський університет. Сучасний вигляд
Першим вищим освітнім закладом стає Болонський університет. Він відкривається в італійському місті за підтримки Графині Матільди у 1088 році.
Довгий час там діяв лише юридичний факультет, а сама графиня профінансувала відкриття наукового осередку з метою вивчення римського права, яке давало б змогу обґрунтувати інтереси Папи Римського.
Завдяки цьому розгортається ціла хвиля появи вищих освітніх закладів у Європі.
Найвідоміші середньовічні університети Європи
Болонський університет вже у XIV столітті відкриває філософський, медичний і теологічний факультети. Тим часом у XII ст. Освітній заклад отримує привілей від імператора Священної Римської імперії Фрідріха I. Він давав право на самоврядування освітньому осередку, а студенти, котрі подорожували територією імперії, отримували особливий захист імператора та не могли бути притягнуті до відповідальності ніким, окрім університетського суду. Так, саме це й було головною особливістю більшості середньовічних університетів — вони отримували право на самостійне управління та навіть були підзвітні виключно ректору.
--
Сорбонна у XVI ст.
Слідом за Болонським університетом осередок освіти з’являється і в Парижі протягом середини XII століття. На відміну від прогресивного світського університету в Болоньї, заклад у Парижі стає осередком вивчення богослов’я та канонічного права. Точні й природничі науки тут відходили на задній план. Навчальний заклад отримав в простонародній мові назву «Сорбонна». Вона побутує досі.
Сорбонна пізніше теж отримала привілей короля і її студенти стали підпорядковуватися виключно юрисдикції навального закладу.
Протягом XI століття у Великій Британії уряд задумується над тим, аби організувати відкриття власного університету. Тому що більшість британських студентів навчалися в Сорбонні. Крім того, існувала величезна проблема безграмотності духовенства. Тому королівська влада разом з церквою відкрили перший на Британських островах університет в Оксфорді. Там обов’язково мали навчатися представники духовенства. Попри загальні уявлення, протягом першого століття свого існування, університет приймав переважно бідних священників та монахів, котрі здобували знання за наполяганням церкви. Вони мешкали в місцевих жителів, орендуючи кімнатки за мізерну платню. Тоді ніщо не нагадували елітний освітній заклад, яким він став вже у XVIII-XIX століттях.
--
Оксфордський університет. Сучасний вигляд
У XIII ст. через конфлікт з місцевими, частина оксфордських студентів вирушила до Кембриджа і там започаткувала новий університет. Студенти разом з викладачами змогли отримати офіційний статус від короля, що давав всі привілеї, зокрема самоврядування.
У період Нового часу Оксфорд та Кембридж стали місцем, де навчалися діти британської дворянської еліти.
Протягом другої половини XIII - у XIV столітті постали нові університети в Східній Європі. Ключовими освітніми осередками тут стали Прага і Краків. Їм так само були надані особливі привілеї самоврядування. В Краківському та Празькому університетах здобували освіту й українці.
Як відбувалося навчання в середньовічних університетах?
--
Зображення студентів та викладача на середньовічній мініатюрі
Традиційно середньовічна освіта складалася із сімох вільних мистецтв. Вони поділялися на квадріум і тривіум. До квадріуму входили арифметика, астрономія, геометрія, музика, а до тривіуму — риторика, граматика, діалектика.
Навчання в університеті починалося з тривіуму. Студент, котрий приходив навчатися, слухав лекції з граматики, риторики й діалектики. Пізніше, опанувавши базу, він міг обрати для себе конкретний науковий напрямок. Для кожного обов’язковим було опанувати базу знань, яка закладалася в тривіумі.
Навчання в тогочасних університетах було дорогим задоволенням. Його могли собі дозволити або дуже багаті, або дуже талановиті люди. До прикладу українець Юрій Дрогобич досяг величезних успіхів в освіті та науці завдяки власним задаткам та зусиллям. Він став настільки відомим, що потрапив на навчання і викладання в Болонський університет. Свого часу його навіть обрали ректором.
Освітній процес у тогочасних університетах не мав конкретно визначених термінів. Студенти могли навчатися і 4, і 5, і 10 років. При цьому вони мешкали або в гуртожитках, або ж винаймати квартиру чи кімнату. Саме в середньовіччі з’явилося таке явище як університетські гуртожитки.
Освітній процес не поділявся чітко на курси чи семестри, Студенти повинні були відвідувати лекції, де вони отримували основний матеріал. Для практикування теоретичних знань використовувалися семінари. До речі, ці обидві складові досі присутні в університетській освіті. Характерним типом заняття для тогочасних університетів були диспути. На них відбувалися наукові суперечки, які потребували високого рівня володіння теорією.
Випуск з університету вже залежав від правил самого освітнього закладу. Для того, аби отримати науковий ступінь та піти у вільне професійне плавання, студент повинен був написати тези й захистити їх. Це був тогочасний прототип сучасних дипломних робіт. Швидкість здобуття освіти залежала виключно від самого студента. Головне було здобути необхідний рівень знань для того, аби написати тези й захистити їх.
Попри те, що тогочасна вища освіта була вкрай малодоступною, дійсно талановиті й працьовиті люди могли отримати хороший соціальний ліфт. Неодноразовими були випадки, коли дворяни-меценати фінансували чиюсь університетську освіту чи, приміром, сам університет брав на роль слухача людину безкоштовно, якщо вона демонструвала відмінні вміння та знання. Той хто здобував університетську освіту мав відкриті перспективи в різних кар’єрах.
Яким було життя середньовічного студента?
Попри те, що здобувати освіту могли переважно діти заможних батьків, студентське життя в середньовіччі не було ситим. Багато студентів змушені були ходити під будинками та співати пісень. Хоча, як згадував один шкільний підручник із всесвітньої історії, спів їхній був радше галасом, від якого міщани намагалися відкупитися шматком хліба чи ковбаси. Почасти студенти університетів за окрему платню навчали інших. Хоч їхня оплата була нижчою від послуг людей, котрі закінчили університет, це дозволяло сяк-так прогодуватися.
У вирі університетського життя студенти об’єднувалися, створюючи різноманітні спілки. Нерідко бувало таке, що вони один одному читали лекції прямо в гуртожитках. Поступово ці студентські осередки стали формувати свої невеликі освітні заклади, які називалися колегіями. Їхній рівень був нижчим від університетського, але освіта, здобута в колегії теж давала чимало можливостей. Випускники університетів ставали викладачами колегій. Прикладом такого таких навчальних закладів на українських землях були Острозька та Києво-Могилянська колегії. Завдяки підтримці відомих меценатів, туди за солідні гонорари наймали викладачів, котрі здобували освіту в найвідоміших університетів Європи.
Тривале навчання та високі вимоги витримували не всі студенти. Багато хто міг полишати навчання на тривалий термін, а потім повертатися та завершувати отримання освіти. Комусь достатньо було лише частини знань. Вони не давали диплому та наукового ступеня, але вже допомагали будувати кар’єру чиновника нижчого рангу або вступати на церковну службу. В ті часи грамотні люди навіть з частковою освітою цінувалися, адже навіть вміння читати й писати були в дефіциті.
Західна модель вищої освіти з’явилася ще в середньовіччі
Порівняння середньовічної й сучасної освіти покаже багато спільних рис. Особливо в українських вишах. У нас досі практикуються лекції та семінари, як основні форми проведення занять. До них ще додаються практичні роботи. Однак така модель є застарілою і неефективною. Тому більшість програм в Західних університетах включають проєктну діяльність. Вона допомагає вже навчатися спільно застосовувати здобуті компетентності та прокачувати м’які навички.
Але з того, що перекочувало із середньовіччя є сучасна система кредитів ЄКТС. Вона прив’язується не до років навчання, а до обсягу отриманих знань і навичок. Для здобуття вищої освіти необхідно набрати відповідну кількість кредитів з певних загальних та профільних дисциплін. Зробити це можна як в короткі терміни, так і розтягнути на довгі роки. Натомість в Україні досі зберігається радянська модель, яка дивним чином поєдналася з болонською.
Хоч і звучали в медіапросторі пропозиції змінити підхід до здобуття освіти й дати можливість студентам самостійно обирати термін навчання, далі розмов справа не пішла.
Еволюція вищої освіти, яка відбувається ще з XI-XII ст. сприяє появі нових наукових відкриттів, що змінюють світ. Більшість сучасних європейських університетів досі залишаються авторитетними освітніми осередками, які існують протягом багатьох століть та випустили не одне покоління відомих науковців.
Середньовічні університети: як вони працювали та хто там міг навчатися?