Хоча б один раз в житті вам доводилось чути незабутню мелодію «Щедрика». Вона завжди звучить під час новорічних свят і навіть встигла стати їхнім незмінним атрибутом. А якщо ви бачили відому різдвяну комедію «Сам удома», то знайомі й з англомовною версією надзвичайної композиції. Якою була історія відомого світового хіта? Коли вперше з’явилась академічна версія цього твору та чому він міг не побачити світ? Читайте далі, і про все обов’язково дізнаєтесь!
«Щедрик» був відомий ще задовго до своєї слави. Це була звичайна народна пісня зимового циклу. Її виконували під час приходу нового року. А у його надвечір’я використовували як одну зі щедрівок. Однак все для типової щедрівки змінилось раптово. Річ у тім, що збирачі фольклору запримітили просту композицію, після чого її мелодія була записана в ноти. До самого ж автора відомої хорової версії вона потрапила випадково – зі збірки народних пісень. Сталось все це на початку минулого століття. Первинна версія «Щедрика» була записана на Волині. Саме звідти вона й потрапила до рук відомого композитора й любителя етніки – Миколи Леонтовича. Хоча, відзначається, що вона вийшла в 1913 році. А почав працювати автор над мелодією на кілька років раніше. Тому, цілком можливо, що почув він щедрівку ще до цього, а збірка стала таким собі помічником для подальшого написання нот. Відзначається також, що він неабияк захоплювався українськими народним традиціями. Судячи зі спогадів сучасників, він скрізь намагався зібрати якийсь народний фольклорний хор чи щось подібне. Його любов до етнічної музики й прославила відомий народний твір на увесь світ. Однак до великої слави було ще далеко.
--
Микола Дмитрович Леонтович
Достеменно відомо, що свою роботу над «Щедриком» Леонтович розпочав у 1910 році. Навколо цього існує значна кількість думок. До прикладу: чимало масмедіа відзначають, що нібито перша редакція була написана ще в 1901 році. Тобто за 9 років до того. Проте, існує беззаперечний факт, що написати мелодію «Щедрика» Миколі Леонтовичу запропонував його викладач професор Болеслав Яворський. Тому, зрозуміло, що до цього, можливо, композитор і не задумувався про майбутню мелодію. Попри те, що версія з 1901 роком спростована, робота над «Щедриком» була досить довгою. Й остаточна його версія вийшла в 1916 році. Тобто над простою мелодією автор працював протягом шести років. Це, в свою чергу, теж є досить вагомим. Не кожна пісня трансформовується протягом такого довгого періоду.
--
Фрагмент з газети, де розміщений анонс вечора колядок, на якому мав прозвучати "Щедрик"
Вперше прозвучав «Щедрик» 29 грудня 1916 року. Й з цим також пов’язані певні суперечності. Зокрема, багато хто вважає, що саме Різдво 25 грудні того ж року стало дебютним для легендарної композиції. Однак, вдалось з’ясувати помилковість твердження, яка полягає в тому, що 25 грудня було лиш опубліковано замітку в газеті під назвою «Киевская мысль». Вона лиш анонсувала виступ змішаного студентського хору, до репертуару якого й увійшла відома щедрівка. Подія ж відбулась на кілька днів пізніше 29-го грудня. До речі, про самих виконавців «Щедрика». Першими, хто заспівав цю просту й водночас легендарну пісню стали студенти університету Святого Володимира (Нині університет імені Т. Шевченка) а також слухачки Вищих жіночих курсів. Таким чином хори двох київських вищих навчальних закладів заспівали щедрівку, що згодом мала стати світовим хітом.
--
Перший український національний хор
Попри те, що створена автором мелодія завойовувала увагу українців, про неї мало хто знав за кордоном. А з цим пов’язана окрема історія. Сам Леонтович, за спогадами його сучасників, був людиною вельми скромною. Він надто критично ставився до своїх готових робіт. Це не дивно. Адже кожний справжній митець завжди незадоволений результатами своєї роботи. Він завжди намагається все вдосконалити. Тому, зрозуміло, чому проста мелодія писалась і редагувалась аж шість років.
Вона набувала своєї популярності в різних містах, містечках та селах України. Її виконувало чимало хорів етнічного характеру. Вперше мелодія щедрика була видана в збірці «3 Народні пісні». Відтоді вона продовжувала активно поширюватись. До речі, попри те, що твір набував неабиякої слави, сам Леонтович був доволі скромним. За спогадами сучасників, деякі з його учнів навіть не завжди знали про нові творіння композитора. Більш того, чернетки «Щедрика» могли й взагалі ніколи не побачити світ. Однак постало досить важливе політичне питання, з яким була пов’язана й подальша слава відомої щедрівки.
--
Олександр Кошиць - очільних хору
Симон Петлюра – головний отаман дав вказівку створити хор, який міг би представити українську культуру в світі. Таким чином була створена капела, на чолі з Олександром Кошицем. Він же очолив її багато в чому завдяки своїм двом колегам М. Леонтовичу та К. Стеценку, які відкликали свої кандидатури під час виборів диригента новоствореної капели. Таким чином хористи збирались у визначний світовий тур, який стартував із Чехії. В 1919 році якраз активно велись переговори в Парижі про облаштування повоєнного світу. Тоді на дипломатію з боку Директорії покладались неабиякі надії. А головним завданням ставилось ознайомлення з національною культурою України європейських держав.
--
Хор на іноземних гастролях
Такий бажаний для хористів успіх їх зустрів прямо в Чехословаччині. Річ у тім, що це був навіть не концерт а всього лиш генеральна репетиція. На ній, за спогадами сучасників, був присутній увесь місцевий музичний бомонд. Також до заходу долучились газетярі й критики. Вони одразу ж схвально оцінили українську пісню, а особливо геніально просту мелодію «Щедрика». Місцеві чеські видання майоріли заголовками, які свідчили про успіх української справи. Це й справді, як зазначається, був іспит для української пісні. А вона його склала на відмінно. Далі тур продовжився іншими містами Чехословаччини, де українців приймали бурхливими оплесками та просили виконати пісні «на біс».
--
Хор Кошиця в світовому турне
Після неабиякого успіху хористи під проводом Олександра Кошиця вирушили в Європейське турне. Їх зустрічали найкращі та найпрестижніші концертні зали світу. Графік їхніх гастролей був надзвичайно напруженим. Майже щомісяця вони змінювали країну для гастролей. Це були і Франція, і Бельгія, Голландія, й навіть Іспанія. Протягом кількох років вони об’їхали не одну країну. Більш того, майже кожний їхній виступ завершувався тріумфом. Навіть газета «Киевская жизнь» відзначала: «Капела Кошиці сприяє успіху української справи за кордоном більше, ніж українські дипломати». А й справді, роль хористів для української справи була надзвичайно вагомою. Чимало людей завдяки прекрасним мелодіям Леонтовича більше дізнались про Україну, як унікальну, висококультурну й надзвичайно талановиту націю.
На превеликий жаль після поразки української революції хор Кошиця втратив фінансову підтримку. Поступово, не маючи зв’язку з керівним центром він розпався на дві частини. Одна з них відійшла під проводом Олекси Приходька. А інша продовжувала виступати на чолі з Олександром Кошицем.
Група співаків на чолі з Приходьком давала концерти в багатьох Європейських країнах та навіть побувала в Африці. Скрізь, де б вони не були, продовжували виконувати пісні Леонтовича, в тому числі й «Щедрика». Їх, за спогадами, приймали надзвичайно тепло. Ба більше, їм випала честь виступати в присутності самої королеви Іспанії та принців Баварії. Її величність навіть поспілкувалась з хористами, та відзначила, що чула про них в Англії, тож взяла собі за важливе завдання відвідати його концерт.
--
Хор Кошиця в Нью-Йорку. На борту "Каронії"
Капела на чолі з Кошицем теж продовжувала успішні гастролі. Саме вона привезла до Америки той унікальний шедевр Леонтовича, який згодом пролунає на увесь світ англійською. Склалося так, що за підтримки відомого імпресаріо Макса Рабінова, хористи вирушили до Америки на кораблі «Каронія». 26 вересня, після тривалої подорожі їх вже зустрічали представники українських організацій та обізнана з їхньою діяльністю публіка. До речі, навіть зберіглась світлина з Нью-Йорка, зроблена, швидше за все, на борту того самого корабля.
--
Зала Карнегі Холу
Розпочалась слава «Щедрика» в Штатах з виступу в Карнегі-Хол. Тоді на хористів чекала переповнена зала. Тож наступний концерт вони дали вже у величезному залі «Іподрому», який був найбільшим у місті.
--
Кадр з фільму "Сам удома", де прозвучала англомовна версія "Щедрика"
Перекладів «Щедрика» іноземною мовою було безліч. Однак, Пітер Вільговський – відомий композитор українського походження, почувши мелодію, вподобав її настільки, що написав англійською мовою колядку. Вона до сьогодні продовжує звучати в американців на Різдво. Ну а в нас вона залишається незмінним символом зимових свят.
Щедрик: як народна колядка стала світовим хітом?