Вони ненавидять своїх жінок і змушують їх носити паранджу, постійно воюють із християнським світом і всіх, хто не вірить в Аллаха сприймають як своїх ворогів — все це можна багато разів почути, прочитати й побачити про мусульман. Були навіть часи, коли арабських жінок в голлівудських фільмах зображували повіями, а чоловіків дурними, хитрими та малоосвідченими істотами. Світ стереотипів про арабів та мусульман за багато століть наповнився таким абсурдом, що його досі складно вичистити зі свідомості людей.
І тут у мене постало логічне питання: “Чи справді араби були такими?” і “Чому мусульман постійно зображують страшними й дикими терористами?”
У цій статті я хочу поглянути на основні міфи про арабський світ і мусульман та показати, які з них дійсно мають реальне підґрунтя, а які є паскудним художнім вимислом кінематографістів, письменників та політиків.
Очевидна річ — що в жодного народу, релігії, суспільній групі немає однозначно поганих людей. Є тільки щось узагальнене, усереднене для легшого сприйняття. Тож погляньмо на все те, що ми знаємо про мусульман та арабський світ.
Чи варто вважати всіх арабів стовідсотковими мусульманами?
Очевидно, що ні. Тому що іслам народився аж у далекому VII ст. нашої ери. Вже тоді існувало християнство, що поширилося Західною Європою. Це стало можливим завдяки впливу Римської імперії та Візантії. Тим часом увесь арабський світ був наповнений міксом різноманітних язичницьких вірувань та ритуалів. Звідти лишилося ще багато диких і доволі абсурдних положень.
Приміром носіння закритого одягу жінками не прийшло до арабів разом з ісламом. Це з’явилося через погодні умови, у яких мусили проживати ті народи. В пустельному кліматі під впливом вітрів, важких умов життя легко було втратити ті привабливі риси обличчя й тіла, що в усі часи притягувало як чоловіків до жінок, так і жінок до чоловіків. Тому, аби зберегти свою природну красу жінки й стали носити вкрай закритий одяг. Оскільки він захищав не так від неприємних чоловічих поглядів, як від важких погодних умов. Потім ця традиція перекочувала в іслам. Та навіть не в усіх арабських країнах жінки-мусульманки її дотримуються.
--
Сучасні ісламські жінки в закритому вбранні - хіджабі
Приміром у Туреччині складно побачити на вулицях міст жінок в хіджабі. Тому що на початку XX століття реформи Ататюрка принесли прогресивні зміни в суспільство. І умови сьогодення дають можливість жінкам відмовлятися від того одягу, який їм приносить дискомфорт.
Ми також маємо розуміти, що не всі араби сповідують іслам. Багато сучасних представників цієї глобальної цивілізації адаптується до нових умов проживання після еміграції або ж вбачає більше користі в іншій релігії. Нерідко багато арабів приймало християнство. Відомим прикладом такого є період реконкісти в Іспанії. У той час як більшу частину Піренейського півострова звільнили від мусульман-арабів, ті хто лишився, перейшли у католицизм. Тому зараз навіть у сучасній іспанській культурі ми можемо побачити арабські впливи.
Тож тут, одразу, ми легко громимо стереотип про те, що всі араби мусульмани. Тому що шансів зустріти представників цієї глобальної цивілізації, що не сповідують іслам дуже багато.
Якщо ви думаєте, що на цьому аргументи закінчилися, то ми додамо сюди ще одну унікальну річ: відомо чимало кейсів, коли українці й українки приймали добровільно іслам у дорослому, свідомому віці. Те ж саме стосується і решти європейців, які від народження виховувалися в католицьких, протестантських чи православних родинах. Та це їм аж ніяк не завадило усвідомлено навернутися в іслам.
Іслам деструктивний?
Так можна зрозуміти зі ставлення багатьох людей. Проте це релігія, яка свого часу принесла величезний конструктив у арабську цивілізацію. Станом на VII - VIII століття, коли в християнській Європі жінки були повністю безправними, мусульманки могли навіть відкривати свої школи та забирати придане у разі розлучення. Хто б казав про традиціоналізм у той історичний період?
Чоловіки-мусульмани за настановами Корану і пророка Мухамеда повинні були з повагою ставитися до своїх жінок. Тим часом що стосується багатоженства, то навіть зараз у багатьох ісламських країнах для чоловіка є обов’язковим мати платоспроможність для утримання такої великої родини. Якщо ж чоловік не утримує належним чином свою жінку, то вона може це використати як привід до розлучення.
Іншим деструктивним проявом ісламу, на думку багатьох, є джихад під яким мається на увазі організація терористичних актів, масові вбивства тощо. Однак якщо поспілкуватися з людьми, котрі сповідують іслам, то вони пояснять, що значення слова абсолютно протилежне. Під ним мається на увазі якась велика, блага справа. Приміром може цілком бути культурний джихад, який просто проявляється у навчанні ісламу інших людей. Також джихад можна оголосити над собою, для того, аби подолати якісь моральні вади.
--
Коран - священна книга Ісламу, на якій базуються норми релігії
Але і це ще не все. Тому що поглянувши на положення Корану ми можемо цілком і повністю зрозуміти що священна книга ісламу забороняє жорстокість, масові вбивства і знищення інших народів. Однак там дійсно є дозвіл на те, аби оборонятися, коли на тебе нападають. Тобто релігія, яку ми так упереджено сприймаємо, навпаки, не просто дозволяє себе захищати, а ще й прямо наказує це робити.
Хоч я і не так добре розумію іслам з погляду догматики, та в доктринах православ’я немає жодних положень щодо самозахисту і відстоювання власних інтересів. Навпаки — ця релігія закликає не до самовдосконалення, а до покірності й прийняття страждань, несправедливості. Якщо Аллах в мусульман прямо спонукає своїх вірнопідданих захищати себе, то в православ’ї Бог колись там покарає кривдника, але ти ж при цьому “маєш любити свого ближнього”. Навіть якщо він тобі завдає нестерпного болю та знущається не можна йти на гріх.
Та хочу знову відійти від Корану та ісламської догматики і глянути на історію. Найпершим і дуже хорошим прикладом у далекому VII - IX століттях був активний і вільний розвиток науки. Тоді араби змогли зібрати в себе чи не найбільше наукових знань за всю історію. Відомим прикладом є арабські цифри. Вони стали використовуватися саме завдяки зусиллям їхніх математиків. Проте розробили їх насправді в Індії. Араби просто запозичили ці досягнення і розповсюдили по світу.
--
Так у ІХ ст. виглядало арабське місто Багдад. Воно було центром розвитку науки й культури ісламського світу
Раніше, ніж у європейців у арабів стала розвиватися медицина та відроджуватися давньогрецькі культурні надбання. Лікарі, котрі нібито відносилися до такого жахливого народу, були найкращими і багато навіть європейців-християн прагнуло у них лікуватися.
Замість просто сидіти і сподіватися на Бога, мусульмани самі шукали шляхи до найкращого життя тут, на землі. У той час як церква говорила всім своїм вірним послідовникам, що мирське потрібно відкидати і прагнути до життя десь у міфічному потойбіччі.
--
Так виглядало класичне Західноєвропейське місто часів раннього середньовіччя
Доки в Європі чекали, на Близькому Сходу кували своє щастя. Там першою в усьому світі часів середньовіччя з’явилася якісна гігієна. Тамтешні лікарі вірно дослідили й знайшли відповіді на питання: “Від чого так швидко поширюються хвороби?”. Для арабів митися стало критично важливою буденність, у той час, як відсутність гігієни у європейців вважалася поважною, адже це їх нібито наближало до щасливого життя після смерті.
Але написав я цю статтю не лише для того, аби висловити хвалу арабам-мусульманам, а й щоб представити всі позиції. Тому перейдемо до темної сторони.
Темні сторони арабо-мусульманського світу
11 жовтня 2001 рік. - тоді багато людей загинуло у Вежах Близнюках через терористичний акт, скоєний ісламською організацією. Це викликало дуже велику зневагу й недовіру в багатьох людей по всьому світу до мусульман. Подібний випадок, звісно, непоодинокий. Тому що ортодоксальні групи тих, хто сповідує іслам, намагаються деструктивним шляхом поширити свою віру і досягти своїх національних інтересів. Загроза від тероризму стала настільки явною, що тривалий час навіть згадка про іслам викликала тремор від люті.
--
Терористичний акт, скоєний ісламськими радикалами в Нью-Йорку 11 вересня 2001 року.
Проте такий підхід засудило багато людей, котрі сповідують іслам. Тому що навіть за канонами Корану такі кроки вважаються грішними й неприпустимими. Людей, які коїли криваві злочини не готова була в себе приймати жодна цивілізована й сучасна арабська країна (окрім Афганістану, звісно).
Як і в християнстві, існують ісламські деструктивні культи, секти, організації. Вони всупереч основним канонам ісламу проповідують шкідливі й небезпечні ідеї своїм послідовникам. Особливі проблеми з радикальними групами виникають в дуже бідних регіонах. До прикладу в Афганістані, значна частина населення протягом тривалого часу не мала доступу до якісної освіти, інформації, наукових матеріалів. У XXI столітті спостерігається катастрофічна ситуація з правами людини.
Що найцікавіше — під час виведення американських військ звідти, багато людей цілком спокійно сприйняли прихід талібів. Тим часом вони перетворили життя жінок на справжнє пекло. У той час, коли автентичний іслам як давав, так і дає всі права жінками і навпаки накладає більше обов’язків з утримання родини на чоловіків, горе проповідники відверто розповідають про їх неповноцінність та безправність. І тут вже на далекий-предалекий план відходять первісні причини носіння хіджабу чи бурки. Тут це обґрунтовується не якимись побутовими факторами, а вигаданими традиціями. Ця темна сторона ісламської культури не є прийнятною для всіх людей, котрі сповідують іслам.
Якщо поспілкуватися з представниками ісламського духівництва, то складно буде хоч в одній мечеті на території України почути схвалення таких дій та підходів. Тому що сама доктрина цієї релігії не схвалює знущання з інших представників суспільства незалежно від статі. Хоч Коран писався у ті часи, коли жорстокість була звичною частиною життя, основоположник релігії, на якого особливо опираються представники ісламу, закликав ставитися до своєї дружини або дружин з повагою і підтримувати їх.
Мені здається, що прекрасним прикладом деструктивних ідеологій є: СРСР, Третій Райх і сучасна Росія. Жодна з них не сприймала та не схвалювала іслам. Проте це їм не заважало скоювати масові злочини і знищувати мільйони людей. Тому справа тут зовсім не в ісламі, а в деструктивних ідеях, які можуть проникнути в будь-яку релігійну чи суспільну групу. Навіть атеїсти можуть робити масові злочини. Проте не атеїзм є їх причиною, а деструктивні ідеї та вчинки, що завдають шкоди.
Головним захистом є невідворотність покарань за вчинені злочини та нанесення шкоди іншим людям, а не релігійні вірування. Тому що кожний може вірити у що завгодно і так само скоювати чи не скоювати жахливі вчинки.
Головним, що є не так у нашому сприйнятті ісламу — це певне упередження щодо людей, котрі є арабами або його сповідують.
Приміром в гучному скандалі, коли двоє дівчаток-підлітків повернулися вагітними від турків, швидко знайшлися ті, хто виною всьому поставив іслам і тамтешні переконання. Але давайте при цьому згадаємо ще скандальнішу історію, показану у телешоу “Вагітна у 16”, де відбувається повне толерування відверто кримінальної поведінки, яка повинна була закінчитися невідворотністю покарання. Тому що випадок, коли дівчинка-підліток завагітніла від дорослого дядька, якому за 30 нічого спільного з ісламом не має. Натомість православ’я цьому чомусь не завадило, як і не завадив іслам у випадку з двома дівчатками-підлітками, котрі повернулися з Туреччини.
А як ви ставитеся до арабів та ісламу? Діліться своїми думками у коментарях під цією публікацією.
Що не так з нашим сприйняттям арабського світу?