Шпигуни тренуються роками перед тим як вирушити на завдання. Провал під час їхньої роботи малоймовірний, однак якщо він і трапляється, то його намагаються якнайшвидше приховати. Та це не завжди вдавалося. Коли про фіаско агента дізнавалася преса. інформація просочувалася в суспільство. Наслідком цього міг бути народний гнів, який доводилося гасити роками.
У цій статті ви дізнаєтеся про три найгучніші шпигунські викриття минулого століття, які увійшли в історію.
Викрадені секрети ядерної зброї.
У 1945 році США вперше використали ядерну зброю у війні з Японією. Але розроблялася вона таємно. Ніхто в світі не знав, що за надпотужну бомбу планують застосувати Штати.
--
Лос-Аламос — таємне містечко, де розроблялася ядерна зброя
Для максимальної секретності був створений проєкт «Мангеттен». Далеко від людських очей спорудили ціле загадкове містечко, у яке переїхали світила американської фізики. На чолі проєкту призначили Роберта Оппенгеймера. Після удару по Хіросімі й Нагасакі таємний проєкт став об’єктом цікавості радянських шпигунів. Вони намагалися просочитися в наукові кола, аби отримати всі секрети надпотужного винаходу.
Червоному диктатору не подобалося, що США тепер має технології, які допоможуть перемогти у будь-якій війні. Тому науковці СРСР отримали вказівку будь-що зробити свій аналог. Робота над ним йшла інтенсивно, але повторити американський успіх так і не вдалося. Тож диктатору не залишалося нічого іншого, як покластися на шпигунів НКВС.
Вони змогли завербувати прихильників комунізму — Джуліуса та Етель Розенбергів. Ще з 1947 років вони почали відвідувати комуністичні з’їзди в Америці. Там і почалося їхнє романтичне знайомство і подружнє життя.
Їх настільки вабила комуністична ідеологія, що вони з радістю пішли на співпрацю з агентами радянських спецслужб. Їх зробили такими собі зв’язковими, котрі повинні були завербувати науковців, що працювали на таємному проєкті. За кілька років їм це вдалося.
Навколо Розенбергів згуртувалося чимало вчених, які дивним чином полюбили комунізм або ж хотіли б підзаробити. Зокрема був такий персонаж як Клаус Фукс. Він, як переконаний фанат СРСР безкоштовно передав всі креслення та розрахунки Розенбергам. Ця комуністична парочка одразу ж віддала їх радянському агенту. Завдяки цьому 1949 року увесь світ дізнався про випробовування радянської атомної бомби.
В уряді США були шоковані. Тому що за найгіршими прогнозами для створення своєї ядерної зброї СРСР потрібно було не менше десяти років. Після події основні підозри впали на шпигунство. Це спонукало ФБР негайно почати розслідування.
--
Суд над шпигунським подружжям Розенбергів
За короткий час вони вийшли на слід Розенбергів. Їх заарештували та показали громадськості.
Розслідування тривало кілька років. Імовірно саме через тиск громадськості суд схилився до того, аби засудити їх обох до смертної кари.
Таке рішення ще більше розігріло скандал і вивело його в міжнародну площину. Деякі відомі науковці й політики просили американського президента помилувати Розенбергів. На їхній захист виступили навіть Папа Римський Пій ХІІ та Альберт Ейнштейн. Та це не допомогло. У 1953 році вони постали перед електричним стільцем.
Шпигунське кубло прямо в Кембриджі
Хто б міг подумати, що найпрестижніший університет Британії, де навчалися переважно діти британської еліти, перетвориться на осередок радянського шпигунства.
У 1930-х роках диктатор Сталін якраз прагнув розширити свої знання про внутрішні справи Західних держав. НКВС, маючи надзавдання від диктатора, почав перебирати різні варіанти. Зупинилися радянські розвідники саме на Кембриджі. Це було сприятливе середовище для проникнення. Діти британської еліти не викликали б жодних підозр. Тож вони могли б спокійно собі шпигувати на користь совєтів.
Для формування мережі, на навчання до престижного місця відправили агента, який до цього здобув освіту у Відні. Він знав цілих 6 мов. Тому зміг втертися в довіру в студентському середовищі. Він мав завдання вербувати переважно фанатів комунізму та соціалізму. Перевагою такої співпраці була безкоштовна допомога шпигунів.
Серед Кембриджської п’ятірки були такі персонажі:
Кім Філбі
Завербований у 1934 році. Після закінчення університету став журналістом. Він брав інтерв’ю в багатьох відомих осіб свого часу. Проте його слава почалася після того, як він вирушив до Іспанії часів Громадянської війни. Філбі мав писати пропагандистські статті на підтримку диктатора Франциско Франко. При цьому совєти йому дали завдання вбити його. Недосвідченому агенту реалізувати задумане не вдалося. Проте після випадкового поранення він отримує нагороду від самого іспанського диктатора. З цього моменту завдання вбити Франко відкладають, а Філбі йде працювати до британських спецслужб. Цю роль він до останнього використовував, аби передавати СРСР таємні документи.
Дональд Маклейн
Хотів бути лінгвістом, а став дипломатом. І це відбулося за наполяганням совецьких спецслужб. Спокійне життя науковця, яке хотів собі здобути Дональд, виявилося недосяжним. Свою дипломатичну службу він почав у Франції. Там ще малопомітний чиновник завдяки своїй працьовитості привернув увагу колег і керівництва. Це дало йому можливість вільно просуватися по кар’єрній драбині. Наступне місце служби — Вашингтон, дав Маклейну доступ до унікальних документів, які напряму йшли кураторам у Москву.
Гай Берджес
Спершу його відправили в пронацистське угрупування Британії. Проте амбітний Берджес хотів більшого. Він пішов робити кар’єру на радіо. Пізніше брав інтерв’ю навіть у Вінстона Черчилля. На користь СРСР шпигун використовував навіть свою гомосексуальність. Його партнерами по ліжку ставали відомі політики та люди, що мали доступ до державних таємниць.
Оскільки він був помітним журналістом, його теж завербувала британська спецслужба. Тамтешні агенти навіть не підозрювали, що він вже працює на радянський НКВС. Тому із секретних кабінетів, прямо до Москви передавалися всі відомості про перебіг Другої Світової.
Джон Кернкросс
Цей чоловік навіть не ховався. Він був членом комуністичної партії. Як науковець він потрапив до Бенчлі-парку, де займалися розшифруванням коду Енігми. Коли була побудована машина, здатна це робити, Кернкросс одразу ж взявся передавати всі розшифровки Радянському союзу.
Ентоні Блант
Цей персонаж дійшов до посади заступника голови британської розвідки. Користуючись своїм впливом, він знав про відправлення всіх англійських шпигунів до СРСР Ентоні швидко їх здавав. Тому шпигунські акції проти Радянського союзу завершувалися, навіть не розпочавшись.
Порівняно з іншими учасниками цієї компанії, Блант мав завдання руйнувати британську розвідку зсередини.
Веселе товариство піймалося випадково у 1951 році. За однією з найбільш цікавих версій, Берджес вийшов з посольства настільки п’яним, що не помітив, як впустив викрадені папери. Так його нібито і виявили.
Натомість офіційно відомо, що у Вашинґтоні виявили підозріле листування, на ім’я Гомер. З’ясувалося, що це псевдонім Маклейна. Так викрили його, а слідом і всю п’ятірку.
Політичні ігри, які погубили американського президента.
На дворі 1970-ті. У США відбуваються чергові вибори президента. Річард Ніксон вдруге балотується на пост глави держави. Він перемагає та залишається у Білому домі.
Все в цій історії здається звичним, якщо б не одне «Але…». Главу держави починають звинувачувати у шпигунстві проти політичних опонентів. В готелі Вотергейт у Вашингтоні розмістився передвиборчий штаб конкурента від Демократичної партії. Там дивним чином з’явилися підозрілі люди, котрі розставили прослуховувальні пристрої та зробили фотокопії деяких документів. Та незважаючи на підозри, Ніксона таки переобрали на другий термін. Тоді він можливо навіть не підозрював, що заклав бомбу уповільненої дії для свого другого президентства.
--
Річард Ніксон — президент, котрий подав у відставку через шпигунство
Протягом 1973-1974 рр. тривало слідство. Поступово сліди почали виводити до Овального кабінету. Вже у 1974 році Ніксона офіційно запідозрили в зловживаннях. Однак у його розпорядженні залишалися плівки із записами розмов з президентського кабінету. Він тривалий час відмовлявся їх видавати. Однак Верховний суд США зобов’язав їх оприлюднити. Вони й стали останнім ударом по репутації Річарда Ніксона. Тому що було виявлено як він обговорював зі своїми співробітниками способи перешкодити справедливому розслідуванню.
Справа про імпічмент набирала обертів. Після оприлюднення фактів навіть однопартійці висловилися на підтримку усунення президента. Через безвихідну ситуацію Річард Ніксон подав у відставку. Так маленька шпигунська гра перетворилася на грандіозний скандал.
Шпигунство складно назвати чимось порядним чи високоморальним, але воно є невід’ємною частинкою геополітичних процесів. Головна ознака професійності будь-якого агента — це вміння уникнути викриття. У цих трьох історіях вони не тільки не змогли цього зробити, а ще й стали всесвітньо відомими через свої провали.
Шпигунські скандали XX століття, які сколихнули світ