Комуністи ненавиділи буржуазію, коли її вже не існувало, а основою суспільства ставав середній клас. Колись буржуа вирішували долю світу, а згодом на себе цю роль взагалі можуть прийняти ITівці. Про динамізм нашої історії читайте далі.
Від класичних історичних подій до пояснення конкретних явищ минулого, що вплинули на сьогодення – так прогресує мій блог. Прийшов час поговорити про тих, хто давно на слуху. Цілком ймовірно, що в совецькому минулому ви постійно чули зневажливу фразу «буржуї», або прикрашені офіціозом «буржуазні націоналісти». То, хто ж це, врешті, такі? Чи настільки погано бути «буржуєм»?
Світ постійно розвивався. У ньому з’являлись і зникали різні суспільні верстви. І це абсолютно нормальний процес. Колись існували олігархічні республіки, та й саме слово «олігархат» не асоціювалося із якимось злом. Зазвичай цю верству складали заможні люди, а саме визначення з’явилося ще у стародавній Греції. Тоді фінансова еліта часто посідала державні посади, маючи можливість вкласти гроші у розвиток міста. Після них прийшли плебеї і патриції. Коли ці дві верстви пересварились між собою – прийшли на арену вершники. Вони вже походили як з плебеїв, так і з патриціїв, але при цьому мали добрячі гроші. Можливо все те вам ні про що не говорить, але всі знатні верстви суспільства і багачі формувались поступово, а згодом замінювались іншими.
Початок. Від ремісників до заможних капіталістів
Після маленької прилюдії давайте конкретніше знайомитися з історією появи цієї «страшної верстви» суспільства під назвою «буржуазія». Зароджуватись тенденції до появи буржуа почали ще у середні віки. Тоді провідною верствою були феодали. Вони роздирали країну на різні шматки, обіцяючи натомість підкорюватись королю. Це вони, звісно, робили не часто. Та поряд існували прості смертні. Вони не мали привілеїв, а якщо народилися вільними, а не кріпаками, то це ще й дуже пощастило. Цим людям не лишалося нічого іншого як просто крутитися-вертітися для того, аби прожити життя. Як це часто буває – у когось виходить, у когось не виходить, а у когось – дуже добре виходить. От якраз ті, у кого дуже добре вийшло і стають заможними «смертними».
--
Феодали - верхівка середньовічного суспільства
До прикладу, чоловік, який добре умів майструвати глечики, відкривав свою майстерню і створював посуд на замовлення. Він удосконалювався, покращував свої вміння. Після цього йому вже не хотілося обробляти землю, адже він заробляв стільки, що міг все те придбати. Так виокремлюється спершу міщанин, а потім буржуа.
Однак сценарій трохи змінюється і на арену історії приходять цехи. Для того, аби захиститись від свавілля феодала, якому усе було можна, ремісники мусять якось об’єднуватись. Серед головних знаходився авторитетніший. Він очолював цех. Всі інші підкорялись правилам, які вже ухвалювали інші головніші серед головних. До прикладу, заборонялося працювати після заходу сонця, а увесь товар не повинен бути кращим за загальноприйнятий стандарт. Тому розвиток виробничих технологія на довгий час загальмувався.
Паралельно існувало торговці. Вони вирішили, що виготовляти чи вирощувати щось ідея така собі. Ще краще було стати посередником і просто перевозити й продавати товари, а потім отримувати за це гроші. Та цим винахідливим чоловіка теж потрібно було якось захищати свої права перед свавільним феодалом (тобто власником земель навколо). Робити це можна було разом. Тому й ті, хто возив товари теж об’єднались у спілку. Вона сала називатись гільдією.
--
Гільдія. Середньовічна мініатюра
Всі об’єднання працювали злагоджено. Людина нагадувала в них той самий звичайний гвинтик, про який говорили совєти. Однак наступним етапом розвитку був той самий індивідуалізм, який виростив буржуазію. Сам же термін, як ви добре розумієте, походить зі слова індивідуальність. І передбачає він роботу на власне благо і задоволення інтересів. І він повна протилежність тоталітарному колективізму.
--
Карикатура на капіталізм 1911 року
Слово капітал і капіталіст просто повсюди. Воно ж дуже тісно пов’язане із буржуазією. Отож, розбираємось: капітал – це різного роду накопичені активи й цінності. До прикладу гроші, золото, дорогоцінні метали, товари, нерухомість і таке інше. І звісно головною ознакою хорошого капіталу є те, що він працює.
І як же він взагалі з’явився? Торговці, які сиділи у своїх гільдія заробляли гроші, відкладали їх, купували різні товари, нерухомість тощо. Те ж саме відбувалось і з успішними ремісниками. Тоді й розпочався процес руху грошей. З’явились біржі та акції. І в центрі цього якраз і стала буржуазія. Вже у XVII столітті ті самі люди, які назаробляли собі грошей власною працею, захотіли більшого. Їм набридло, що за них вирішують дворяни і якась умовна знать, «дана Богом». Саме з того моменту світ змінюється. Основою добробуту стає не титул а капітал. Дворянство через це почало втрачати свою силу, адже всі багатства не могли концентруватися у їх знатних руках.
Спочатку власники величезних капіталів справді прагнули стати дворянами. Однак це було, в рамках історії, не на довго. З часом капітал порівняно з титулом став сильнішим аргументом.
Зростання руху грошей і цінностей дало нові можливості й пересічним людям. Вже не можна було визначити буржуа виключно як ремісника чи торговця. Рівні верстви суспільства стали ще більш відмінними між собою. Заможний буржуа мав кілька своїх майстерень чи підприємств. Дрібний у свою чергу володів маленьким магазинчиком, лавкою чи майстернею, де сам або разом із родиною виготовляв якусь продукцію та вів торгівлю. Середні буржуа були найбільш динамічними. Серед них з’являлись нові професії, що користуються актуальністю у сучасному суспільстві. До прикладу лікар, який починав приватну практику, заробляв на ній, маючи власний кабінет чи офіс, ставав середнім буржуа. Це ж саме стосується і юристів, лихварів (кредиторів), приватних вчителів (на кшталт сучасних репетиторів). Саме ця середня верства стала основою сучасного повноцінного суспільства.
Той самий розквіт
Ті, кому замало було прибутків від маленької майстерні, перейшли до мануфактур. Тобто виробництва, в основі якого лежить поділ праці. Відтоді виріб виготовляв не один майстер, а ціла група людей, на яких розділяли різні процеси. Це допомогло випускати більше продукції, а саме виготовлення було швидшим. Все ще ручна праця залишала хороші товари недешевими. Але саме поява такого способу виробництва дала ще більше можливостей майстрам, які мали капітал (гроші й цінності). Вони відкривали великі підприємства, наймали працівників, котрі вручну створювали виріб на продаж. Те ж саме робили й торговці, Це був чудовий спосіб змусити величезні багатства працювати й регулярно примножуватись.
--
Велика французька революція
Революції XVII та XVIII дали цій верстві суспільства ще й доступ до влади. Приміром під час повстання й встановлення республіки у Франції наприкінці XVIII століття владу отримали талановиті юристи та люди, які за своїм походженням взагалі не мали на неї шансів. Такі революції допомогли перейти західному світу від родовитих дворян до буржуазних республік.
Винахід парового двигуна, механізмів, що пришвидшують працю повністю перевернули світ. Першою країною, де успішно упровадили новітні винаходи, стала Велика Британія. Тоді Туманний Альбіон справедливо отримав статус майстерні світу. Товари, виготовлені там були якіснішими і дешевшими. Тож протягом ХІХ століття завойовували ринки. Прийшов час займатись набагато прибутковішою справою – відкривати заводи і фабрики. Для тих, хто мав чималі запаси грошей та цінностей, гріх було не користуватись нагодою.
--
Парова машина Джеймса Ватта - рушійна сила індустріалізації
Заможна буржуазія вкладала капітали в новітні підприємства, які працювали. Вже не майстерня виготовляла один маленький та унікальний глечик. Це робила повноцінна фабрика, з десятками працівників, які ділили між собою працю. Тут і народжувалось зло ХХ століття – комунізм та соціалізм.
Люди, котрі вже залежали не від власного вміння й таланту, а від виконання однотипних процесів на фабриці, ставали робітниками. Їх потрібно було забезпечити мінімальною освітою і навчити користуватися механізмами. Так народжувалось індустріальне суспільство і приходила смерть буржуазії. Тож вбили цю верству явно не комуністи, а закономірні історичні процеси.
Смерть буржуазії та народження чогось нового
Насправді комуністи кричали «буржуї!» навіть тоді, коли цієї суспільної верстви не існувало. Просто пропаганді легко було притримувати образ, що давно прижився. Суспільство ХІХ і ХХ століття пройшло безліч трансформацій. Доводилося вчитися на власних помилках. До прикладу, прагнення держави взяти під контроль економіку, народило величезних монополістів. Вони, попри сподівання політиків на добробут, лише погіршували роботу економіки, адже вона ставала неефективною.
Тоді стартувала запекла боротьба між робітниками і буржуазією, яка завершилась не перемогою когось з них, а появою нового – середнього класу. Саме він зараз є рушійним чинником сучасного суспільства. Період, коли значна частина соціуму складалась з робітників, був, порівняно з усім історичним поступом, недовготривалим. Вже після 1960—років почалося відмирання старого світу й народження постіндустріального суспільства. У його основу прийшла сфера послуг, технологій та інформації. Ці основні галузі й народили середній клас. Тобто людей, які працюють лікарями, вчителями, продавцями, консультантами, менеджерами, журналістами. Вони мають середні умови життя. Володіють усім необхідним для задоволення своїх сучасних потреб: їжа, житло, авто, одяг, розваги та інше. Все це виглядає, як щось протилежне нашим реаліям, але саме середній клас є надійним рушійним чинником сучасного прогресу.
--
Середній клас - рушійна сила постіндустріального суспільства
Можливо у майбутньому наше суспільство зміниться, адже історія – це динамічний процес. Рушійною стане інша верства суспільства, приміром, ITвці. Вони розробляють нові технології, а згодом зможуть обслуговувати штучний інтелект, тож нам – сучасним людям теж потрібно готуватись до кардинальних історичних змін.
Спершу буржуазія, далі середній клас, а після нього ITівці. Як змінюється наше суспільство?