Люди переживали стрес і труднощі в усі часи. І багато переживань, які існують зараз, були й тоді. Однак люди навіть в античності по-своєму вчилися знаходити щастя у простих речах і зберігати внутрішню стійкість.
То як же досвід далеких часів допоможе нам сьогодні стати морально досконалими, стійкими? Які цінності нам досі будуть актуальні, а яких нам потрібно позбутися?
Стоїчна стійкість
Коли навколо лунають повітряні тривоги, вибухи, присутній страх смерті, каліцтва, внутрішня стійкість важлива як ніколи. Тому що попри всі труднощі, життя продовжується. Найкращою філософією, яка допоможе залишатися стійким навіть у найскладніших обставинах є стоїцизм. У середні віки його відкинули, а в буремному XX столітті він знову став популярним. Головним принципом стоїків є відмова від сильних переживань за речі, що від нас не залежать. Натомість зосереджуватися на тому, що знаходиться у нашій зоні впливу. Приміром буремні події сучасного світу, про які ми дізнаємося з новин, не підвладні нам. Тому варто їх лише враховувати. Тим часом адаптація вже може залежати від нас. Якщо, до прикладу, прогнозується серйозна криза, знецінення валюти, то ми можемо пом’якшити удар, перевівши свій капітал в дорогоцінні метали, нерухомість, дорогоцінні папери, іншу валюту.
У житті кожного з нас часто буває так, що ми цілими днями можемо перейматися за те як нас сприймають, чи вдасться нам досягнути бажаного, чи зможемо ми дістатися вчасно? Однак більшість з цього не є підвладним нашому впливу. Тому варто, аби справити хороше враження, підібрати вдалий одяг, навчитися добре комунікувати. Тоді наші шанси зростають. Але в будь-якому разі, від нас не може залежати реакція іншої людини.
Загалом давньогрецька філософія стоїцизму лягла в основу багатьох концепцій психотерапії. Завдяки цьому чимало людей, котрі постійно переживали стрес, змогли знайти спокій та внутрішню опору.
Головна порада, яку потрібно винести зі стоїцизму: не витрачайте свою силу, емоції та переживання на те, що не залежить від вас, а шукайте шляхи адаптуватися й покращити своє становище з допомогою того, що вже доступне.
Вчення Анаксимандра
--
Мозаїка із зображенням Анаксимандра
Філософ досократівської епохи намагався знайти основу буття. Якщо його попередники й наступники виділяли як першоджерело всього: воду, землю, повітря, вогонь, то він вважав, що світ складається з хаосу. От уявіть собі, що насправді не існує якоїсь структури й чіткості, а навколо відбувається суцільний хаос. Однак філософ стверджував, що цей хаос можна перетворити у якусь цілісну структуру та впорядкувати. Так нібито й виник світ. Звісно, філософія того періоду виглядала б дикістю, тому що в більш пізні періоди ідеї перших античних філософів вдосконалювалися. Однак погляд Анаксимандра дають змогу зрозуміти, що насправді не варто шукати готової структури. Її потрібно самому вибудовувати. І хаос, можливо, хоч і не основа, але все ж частинка нашого буремного світу. Та без упорядкування, хаос може впливати на наше життя і робити його безсенсовним та нестерпним.
Піфагор – часткове продовження ідей Анаксимандра
Ідеї філософів завжди продовжувалися і вдосконалювалися нащадками. Ще в школі ви точно чули про теорему Піфагора. Однак він не був суто математиком. Свої знання цифр та обрахунків він поклав в основу філософських ідей. Відомий грецький науковець був впевнений, що світ з хаосу завжди прагне до порядку. А найвищим його виразником є цифри. Тобто для того, аби щось створити досконале, потрібно все ретельно обрахувати. Якщо брати це до уваги зараз, то можна припустити, що такі погляди будуть близькими для людей, котрі звикли все ретельно продумувати, обраховувати, аналізувати. Як ми бачимо зараз, на цифрах дійсно тримається багато світових процесів. Починаючи від створення звичайного стільця, і закінчуючи економічними прогнозами.
Головна ідея з цього – для того, аби мати лад у своїх справах, потрібно добре прорахувати власні кроки. Можна це зробити як з допомогою математики, так і з допомогою опису.
Приміром для мене важлива спланованість і системність в роботі. Адже коли мій робочий день починається з хаосу, ним він і закінчується. Те ж саме стосується і мого відпочинку та вихідних. Тому ідеї Анаксимандра та Піфагора знаходять свій відголосок у моєму повсякденні. Тому, зрештою, вони й опинилися тут.
Сократ і його ідея про пізнання
--
Статуя Сократа в Луврі. Париж. Франція
Підзаголовок дійсно виглядає прісно, але Сократ заклав основу нового періоду грецької філософії.
Мати філософа була повитухою, а батько – скульптором. Їхні професії часто використовувалися філософом як метафори. Сократ вважав, що кожна людина вже володіє знанням від народження, тому навчатися чомусь не потрібно. Слід лише розкрити свої знання. Роль же вчителя, допомогти тому, що існує від народження, з’явитися на світ. Зараз це дійсно виглядає дивно. Однак від цієї частини вчень Сократа з’явився метод сократівської бесіди. Коли з допомогою добре підібраних запитань можна допомогти людині зрозуміти щось важливе. Часто можна побачити, як ідеї сократівської бесіди, застосовуються в психології.
Але найбільш цікавою є думка Сократа про істину. Він говорив, що людина сама повинна прийти до своєї істини та розуміння добра і зла. Не потрібно нав’язувати їй вже готові ідеали. Тому що людська свідомість має самостійно прийти до тієї самої моральної досконалості.
Звісно, чимало поглядів Сократа навіть в наш час викликають більше питань, ніж відповідей. Тому після смерті філософа, народжені ідеї продовжували розвивати й вдосконалювати послідовники.
Головна ідея тут, полягає в тому, що кожна людина самостійно повинна прийти до істини, без нав’язування вже готових чужих ідеалів. Часто цей процес складний і тривалий. Однак результат може бути доволі несподіваним.
Просто про задоволення
Послідовники Сократа запустили різні розгалуження філософських ідей. Однією з їх гілок були такі собі вчення про задоволення. З одного боку вони полягали в тому, що добром є все те, що приносить нам задоволення, а з іншого – моральна досконалість. Подібні погляди сповідувала Меґарська школа. Все, що приносить нам задоволення не є злом. Натомість воно ним стає коли перетворюється в залежність. Сама ж залежність завдає нам страждань. Тому філософи цієї школи пропонували регулярно змінювати способи задоволення, аби не впасти в залежність.
Якщо говорити про актуальність цих поглядів зараз, то дійсно задоволення є важливою частинкою нашого життя, адже без нього ми просто втрачаємо інтерес до життя, мотивацію. Однозначно те, що приносить страждання і зло іншим людям не можна назвати добром. Ну а задоволення від завдання страждань і шкоди іншим – це радше патологія, ніж щось хороше.
Однак погляд на задоволення теж змінювався залежно від філософів та окремих шкіл. Якщо одні вважали хорошим задоволенням смачну їжу, алкоголь, розваги, комфорт, то інші були переконані, що найвищим задоволенням є відмова від усіх благ. До прикладу кініки були переконані в тому, що відмова від всіх аспектів цивілізованого життя і наближення до пізнання й духовності є найвищим щастям. Відомим представником цієї ідейної течії був Діоген Синопський. Той самий персонаж, який просто жив у бочці, для того, щоб мати щастя.
--
Статуя Діогена Синопського
Головна ідея – задоволення дійсно важлива частина життя. Його відсутність робить наше повсякдення сірим, безбарвним і безсенсовним. Ну, а задоволення, своєю чергою, можна отримувати від багатьох речей. До прикладу від улюбленої справи, захоплень, смачної їжі, розваг, спорту чи звичайної прогулянки.
Платон та моральність
--
Статуя філософа Платона
Ну і насамкінець давайте поговоримо про мораль. Так, Платон у мене асоціюється з більшістю моральних порад, які я чув та читав. І найперше, що асоціюється з Платоном – це розподіл нашого буття на три складові. Філософ говорив, що наша душа не є монолітною. Перша її частина відповідає за мудрість та розсудливість, друга – пристрасть і третя – за дію. Такий самий принцип він покладав і на політику.
Як часто ви чули пораду відділяти емоції й думати холодним розумом? Певно часто. Так от знайте, що основу цьому заклав саме Платон. Але все ж, замість звичайного моралізаторства давайте разом з вами щось корисне винесемо для нашого сучасного буття.
Ну, насправді під пристрастю Платон мав на увазі саме те задоволення, яке притаманне нашому сучасному світу. Він говорив, що пристрасть потрібна. Адже завдяки їй ми дійсно набуваємо певного психологічного ресурсу. Нам приносить щастя хороший фільм, цікава книжка, захоплива відеогра, ТікТок, зрештою. Однак коли цієї пристрасті забагато і розум їй поступається, то наше життя котиться в хаос. Тому дійсно найкращим балансом є зберігати золоту середину між пристрастю та розумом. Ми маємо можливість з допомогою пристрасті отримувати насолоду, але коли дозволимо їй робити імпульсивні речі, то ризикуємо постраждати.
Загадковою лишається остання – третя складова. Вона відповідає за рух, дію. До прикладу, якщо я вирішив написати цю статтю, то для того, аби це зробити, потрібно скористатися дією. Але до дії призводить і пристрасть. До прикладу, мені щиро хочеться зараз написати гнівний пост про «Київпастранс» (Я дійсно часто це хотів зробити). Однак пост сповнений матюків ніяк не допоможе розв’язати численні проблеми, а лише допоможе виплеснути пристрасть ну і підмочити власну репутацію. Тому що ви явно будете неприємно здивовані від того, що людина котра вас тут повчає, пише пости з текстом, який промовляв би…Як це м’яко сказати?... Не зовсім освічений персонаж.
Але вченням про три складові ідеї цього філософа не обмежують. Платон віддавав належне й ідеї, як частині чогось важливого та грандіозного. На думку філософа нічого в нашому світі не починалося без якогось задуму. Та й зараз ми бачимо, що для створення чогось нам потрібна саме вона.
Головна думка. Контрольоване і непідконтрольне, про що нам часто говорять зараз психологи, є важливим тандемом. Наші бажання та їх реалізація дійсно нам приносить задоволення і радість, натомість для цього нам потрібна свідомість та ідея. Щоб дійти до своїх грандіозних бажань нам потрібен розрахунок і чітка стратегія.
На підсумок
Давньогрецька філософія – це те, що складно описати в межах навіть однієї книжки. Але звідти можна взяти для себе безліч ідей. Все залежить від того, що є близьким саме для вас. Не потрібно бути певним філософським фанатиком, аби користуватися, приміром стоїцизмом, чи платонізмом. При цьому важливо, щоб знання минулого, давали нам користь і допомагали досягати бажаного.
Цією статтею я хотів би започаткувати дискусію. Тому чекаю вас у коментарях, аби поговорити про те, які ж філософські ідеї можуть бути близькими для сучасної людини. 👇👇👇
Стрес та вигорання: як стародавні грецькі філософи радили долати труднощі? Дієві поради з минулого, які працюють сьогодні.