Історичний досвід, з якого нам варто взяти уроки. Історія успіху, якою ми пишаємось. Таємнича корона, яку досі ніхто не може знайти. Найвідоміша сторінка української історії про яку знає кожен. На це все спробуємо поглянути детальніше у статті. Данило Галицький – постать, про яку знають навіть далеко за кордоном, а Галицько-Волинське князівство було однією з передових держав Європи. Роман Мстиславович навіть збирався долучитись до кривавого протистояння гвельфів та гібелінів у Священній Римській імперії, але не встиг. Маленький княжич ще в чотири роки, втративши батька, сів на трон, який одразу ж вислизнув від нього. Цікава, трохи прикрашена драматизмом історія про втечу, повернення, та боротьбу за батьківські землі. Данило один з небагатьох правителів середньовіччя, якому довелось відвойовувати законно успадковані землі.
199 року два князівства Волинське та Галицьке об’єднуються під владою Романа Мстиславовича. Він захоплює Галич з другої спроби і одразу ж встановлює там свою владу. Сильна боярська знать, яка славилась своїм вмінням скидати князів, була знищена, але, як згодом з’ясувалось, не викорінена. В таких умовах, на зламі двох століть народжується спершу Данило, а потім Василько. Обидва сини були від другого шлюбу князя з Анною. Походження жінки невідоме, та й літописці воліли його замовчувати. Тому походження матері легендарного короля достеменно невідоме. Навколо нього крутяться численні наукові припущення й здогадки. За однією з них вона походить з візантійського імператорського роду.
--
Роман Мстиславович - батько Данила Галицького та Василька
Два зовсім маленькі княжичі могли розраховувати на велике майбутнє. Для цього в них було все найнеобхідніше. Данило, подорослішавши, мав успадкувати батьківський трон і продовжити його справу. Однак сталося не як гадалося. Роман Мстиславович був активним учасником міжнародних подій. У 1205 році він вирушив зі своїм військом на підтримку імператора Священної Римської імперії і дорогою загинув у бою з польськими князями Лешком та Конрадом. По своїй раптовій смерті він залишив князівський престол своїм малолітнім синам та другій дружині Анні.
Перший час спадкоємці зуміли протриматись. Чотирирічний Данило офіційно успадкував князівство, а мати Анна стала регентом. Вдова була владною жінкою, але це її не врятувало від свавілля Галицьких бояр. Ті, не визнаючи владу малих Романовичів, запросили на князювання Ігоровичів. Паралельно до князівства повернувся боярин Володислав Кормильчич – противник Романа Мстиславовича, який втік перед цим до Угорщини. Не маючи змоги протистояти бунтівникам та війську Ігоревичів, Анна разом із двома синами змушена була шукати прихистку в союзників свого чоловіка – угорців. Спершу вона переїхала з Галича до Володимира на Волині, а потім, під тиском Ігоровичів, змушена була втікати до Польщі.
Літопис описує драматичну сцену, як вона вночі разом зі своїми синами втікала через пролом в стіні. Однак існує думка, що насправді вони покидала Володимир з урочистостями та під корогвами (стягами) покійного Романа Мстиславовича. Малих нащадків доля разом з матір’ю закинула до Кракова, де родину розділили. Данило опинився при дворі угорського короля Андроша ІІ, в той час як Анна з Васильком лишились у Польщі при дворі Лешка.
Не такими й доброзичливими були два монархи, що рятували нащадків Романа Мстиславовича. Андрош ІІ та Лешко вже домовились переділити між собою Галицькі та Волинські землі. Із самою Анною перед втечею були укладені угоди незрозумілого змісту. Можна припустити, що вони були пов’язані з намірами двох сусідніх королів заволодіти спадщиною. Аргументом на користь цієї думки буде те, що Андрош підписувався як король Галицький та Волинський. Таку інформацію вказує український історик М.Ф. Котляр. Однак, на щастя, ці наміри так і не здійснилися.
--
Андраш ІІ - король Угорщини
--
Лешко Білий - король Польщі
Тим часом у Галичині знову палали міжусобиці. Бояри, які вже були незадоволені Володимиром Ігоревичем вигнали і його, точніше, допомогли в цьому угорці. Князя піймали прямо в лазні, коли той мився. 1211 до Галича повернули законного князя Данила. Разом з ним приїхала і матір Анна. Проте на цей раз він теж довго не протримався. Коли війська угорців залишили Галич Романович знову опинився сам на сам з місцевою бунтівною знаттю. Незабаром вигнали матір Анну. Момент прощання літопис описує в драматичних фарбах. Тут же в цій сцені Романович нібито вихопив меча і випадково пораним ним коня. Угорці з військом знову повернули контроль над Галичем. Однак малолітній Данило так і не зміг утриматись. Замість нього Андрош прагнув посадити на трон свого сина Коломана. Вдова Романа Мстиславовича знову змушена була втікати до Угорщини. Тоді ж стається безпрецедентний випадок в історії Київської Русі. Вперше трон посідає людина не князівського походження – Володислав Кормильчич – той самий бунтівний боярин. Анрош ІІ та й Лешко завадити цьому й не збирались. Тому, судячи з усього, панування Кормильчича було для обох цілком вигідним тимчасовим рішенням.
--
Володислав Кормильчич
1814 року нарешті Данило з Васильком отримують Володимир. Проте це виглядає як подачка, адже польський та угорський королі уклали угоду в Спіші, за якою поділили землі Романа Мстиславовича. Галицьке князівство мало відійти угорському ставленику. Справжнім же нащадкам довелось відбирати свій спадок вже на полі бою. У 20-х роках дорослий Данило розпочинає війну за батьківські землі. Першими були території, що раніше належали до Волинського князівства. Повернення цих земель стало першим кроком в боротьбі за спадщину.
Не менш важливою сторінкою в житті Данила була й участь у відомій битві на р. Калка. Тоді Русь вперше зіткнулась з монгольською ордою. Результатом стала нищівна поразка та страшенна ганьба. Значна частина князів зі своїми загонами загинула. Романовичу дивом вдалось зберегти своїх людей та втекти. Монголи після перемоги в битві повернулись у свої володіння. Через кілька десятиліть вони вже нагадають грабунками та нищенням руських міст.
--
Битва на р. Калка 1223 р. Картина
Загартований у боях майбутній король повертається до Володимира, де разом зі своїм братом Васильком продовжує боротись за батькову спадщину. В той час на троні Галицького князівства сів новгородський князь Мстислав Удатний. З ним у Данила складаються родинні стосунки, адже він одружується на його доньці Анні. Це давало йому змогу розраховувати на отримання Галицького князівства після смерті Мстислава. Однак той заповідає його синові угорського короля Коломану. Тож Данилу довелося отримувати владу в князівстві силовим шляхом. Спроб завоювати Галич було три. Дві перші виявились невдалими, адже втримати місто так і не вдалось. Лише 1238 Галич нарешті підкорився. Наступного 1239 Данило повернув собі владу в Києві та посадив там своїм намісником тисяцького Дмитра. Так завершилось об’єднання Галицько-Волинських земель під сильною владою Романовичів.
Окремою сторінкою життя майбутнього короля були його стосунки з братом. Як не дивно та вони з Васильком не ворогували, а навпаки – правили разом. Можливо на це вплинуло тяжке дитинство та необхідність протистояти спільним ворогам. Про Василька не так багато-що й відомо. Він зазвичай виступає в тіні свого брата, але його роль в історії становлення сильного королівства неабияка. Після смерті Данила він проправив 4 роки й помер у 1268.
--
Василько Романович
Не бажаючи осідати у ворожому Галичі чи залишатись у Володимирі, Данило засновує нове місто Холм. Воно виявиться настільки добре укріпленим, що монголо-татари так і не зможуть його взяти жодного разу. Існує легенда, що коли на місце, де розташований Холм, князь приїхав полювати, то сказав, що тут має стояти найкрасивіше місто. Тому в місцині, яка йому сподобалась і постали укріплені міські мури, будинки та церква на честь Святого Іоана Златоуста. Новостворений Холм розростався. Данило, нібито, прийняв це за Боже провидіння й почав закликати сюди увесь люд з навколишніх земель. До міста почали стікатися ремісники, селяни та знедолений люд з розграбованих і спалених монголо-татарами міст та сіл.
Після недовгого затишшя хан Бату (Батий) збирає величезну армію для оволодіння руськими князівствами. Важливою її частиною стають досконалі облогові машини, які допомогали з легкістю здобувати укріплені міста. 1239 року орда вторгається до Рязанського князівства. Спроби князів Юрія та Олега протистояти їй, завершуються цілковитою поразкою та жорстокою розправою над мешканцями міст та сіл. Далі їхній шлях пролягає до Чернігівського та Переяславського князівств. Вже восени 1240 величезне військо опиняється біля мурів Києва. Кілька місяців триває облога, і вже в листопаді місто повністю опиняється під владою орди. Тисяцькому Дмитру дивом вдається врятуватись, отримавши милість від монголів за свою сміливість. Протягом 1240-го орда рухається вперед на Захід. Вона захоплює, руйнує та грабує міста й села на своєму шляху. Встояти вдається лише тому самому Холму. Обійшовши його, монголи вдираються на землі Польщі та Угорщини. Однак події, що розгортаються у 1941 році в самій орді змушують Бату повернутись для боротьби за спадщину після смерті великого хана Уґедея. За цей час князівству вдається швидко оговтатись та провести відбудову. Незабаром хан Бату вимагає від князя передати йому Галич. Для того, аби утримати владу майбутній король змушений їхати в орду на поклон. Подорож туди була справді небезпечною, тому, від’їжджаючи він посадив на князівський престол свого брата Василька.
--
Хан Бату (Батий)
Сама подорож до Сараю – столиці орди, відбулась успішно. Демонструючи покору і водночас власну гідність, Данило зумів справити враження на хана. Для того, аби виявити повагу до монгольських звичаїв і традицій він навіть погодився випити кумис – кобиляче молоко. Повернувся в свої володіння Данило Романович вже із ярликом – правом на правління від хана. За цей час він укріплює оборону та реформує армію. За його княжіння вона наблизилася до європейського зразка. Кіннота й важка піхота з хорошими обладунками складали вагому силу. Тим часом і сусідні країни Європи, боячись орди, прагнули зміцнення прикордоння та буферу, яким виступало Галицько-Волинське князівство. Папа Римський навіть запропонував корону князю та оголошення Хрестового походу проти монголів. Головною його умовою була унія між католицтвом і православ’ям. Данило таки приймає корону в 1253. Проте це не було особисто для нього якоюсь важливою подією. Сама церемонія відбулася в Дорогочині, але пишною її назвати складно. Вона, радше, виглядала як формальність. Зате незначний момент став неабиякою сторінкою в Історії України. Ми всі продовжуємо пишатися першим українським королем. Існує думка, що на коронації наполягла саме мати Данила Анна.
--
Коронація Данила Галицького 1253 року. Картина
Хоч корону Данило й надягнув, але хрестового походу так і не відбулося. Папа Римський його, звісно ж, оголосив. Однак країни, до яких був заклик, так і не взяли участь у новій авантюрі. Це дало привід Данилові відхреститись від укладення унії між католицькою та православною церквами. До кінця життя Данило Романович залишався його величністю під зверхністю монгольського хана. Прожив він ще 11 років від моменту коронації і помер 1264. Після нього владу в князівстві перейняв його брат Василько, який правив лише чотири роки.
Життя Данила Галицького – це постійна й напружена боротьба. Через поневіряння, ще з раннього дитинства він навчився боротися. Завдяки цьому та підтримці матері Анни, йому разом з братом вдалося відвоювати батькові землі та законно заволодіти успадкованим троном. Викуване в боротьбі королівство, вже занапастили його нащадки. Однак довгі десятиліття розквіту й боротьби увійшли в нашу історію, як один з найбільш героїчних періодів!
Тернистий шлях до трону першого українського короля