Велика історія маленького чайного пакетика

Чайний пакетик – невід’ємна частина чаювання. Складно уявити сучасне життя без нього. А колись, давно, всі обходились виключно заваркою, яка, між іншим, була недешевим задоволенням. Яким же був шлях цього малесенького пакетика до нашої чашки? Хто придумав таким способом заварювати чай, та що псувало смак чайних листочків у перших пакетиках? Це та багато іншого дізнавайтесь далі.

За вікном був початок ХХ століття. В переважній більшості чай фасувався по жестяних баночках. Так він міг зберегти свої смакові властивості. Подавали його в найкращих ресторанах Лондона. І саме з такого затишного закладу почалась бурхлива історія розвитку пакетика. Звісно, способи заварки чаю, подібні до сучасних пакетиків існували ще багато років тому. Це також полегшувало швидке приготування улюбленого напою. Однак все сталось несподівано. Одного разу торговець чаєм Томас Саліван вирішив замість традиційних баночок використати маленькі шовкові мішечки. За його задумом це мало полегшити доставку різних сортів чаю. Однак, навіть не підозрюючи про справжнє призначення такої упаковки, в невеличкому ресторані, опустили шовковий мішечок в окріп. Так заварилась перша у світі чашка з пакетика. Тому, грандіозне відкриття маленького пакетика відбулось абсолютно випадково. 

--
  Той самий Томас Саліван

Згодом, той же торговець чаєм продовжує розповсюджувати своє раптове відкриття. Так, новий спосіб заварювання чаю набуває певної популярності. Тоді ніхто навіть не здогадувався, що без маленького пакетика, за сотню років навіть не уявлятимуть свого життя. Та чай лишався напоєм елітним і недешевим. Менш доступним він був у самій Британії. Вона, ж, між іншим, і подарувала культуру споживання цього напою світу, так само як і Китай.

Згодом дорогий спосіб заварювання з використанням шовкових мішечків вирішили замінити. І не дивно, адже таке пакування не робило його дешевшим. Навіть навпаки, здорожчувало продукт. Тоді прийшла на допомогу марля. Вона не була настільки якісною, як шовк, але дозволила зробити чайну заварку більш поширеним продуктом. Заможні люди, звичайно не втратили після цього можливості користуватись шовковими мішечками. Просто, менш забезпечені змогли нарешті собі дозволити швидко почаювати. Складно перебільшити зручності, які приніс цей раптовий невеличкий винахід.

-- 

Еволюція чайного  пакетика

Зрозуміло, що новий марлевий мішечок став надзвичайно популярним. З його допомогою заварювали та подавали чай в маленьких недорогих кав’ярнях. Позитивно це вплинуло й на ціну напою. Разом з тим, пакетик дав можливість використовувати менш якісну сировину, що була водночас дешевшою, й тим часом збувалась. До цього ж залишки чайного виробництва просто викидали. Відчуття від цього, звісно, двоякі. Але, якщо пригадати особливості виготовлення й транспортування чаю на початку минулого сторіччя, то стає одразу ж зрозуміло, чому так важливо було здешевити продукт.

Чайні пакетики з марлі мали свої й негативні риси. Таким чином погіршувався смак напою. Тканина, яка використовувалась в марлях часто змінювала смак. Таким чином це почало підштовхувати виробників чаю до нових винаходів. Ну, а завдяки їм, ми можемо насолоджуватись якісним та вишуканим смаком, колись екзотичного напою.

Як не дивно, та актуальності новому винаходу додала Перша Світова війна. В польових умовах просто неможливо було заварити чаю. Тому нові пакетики стали доставляти на фронти. Тоді їх солдати охрестили «чайними бомбами». Звісно, це були ті ж самі марлеві мішечки, але вони давали можливість змученим військовим хоч якось насолодитись відомим продуктом. Виробники чаю, розуміючи, що завдяки сприятливим обставинам можна отримати прибуток та збільшити коло споживачів, все частіше вдавались до такого формату фасування. Вже з часом підприємства з виготовлення цього незмінного продукту стали основними споживачами марлі. З комерційної точки зору виграли й виробники цього матеріалу. Однак, часи змінювались, добігла кінця Перша світова, а споживачі, як відомо, дуже вибагливі. Тому, аби популяризувати чайні пакетики, виробникам доводилось шукати нові способи зробити заварку простою, і водночас зберегти смакові властивості. Починаються активні дослідження. Намагаються випробувати різні види паперу для сигар, різноманітні волокна. І, в результаті, на ринку з’являються пакетики виготовлені з маніли. Це волокна одного з багатьох видів конопель, які використовувались у виробництві канатів.

 --
  Такий вигляд мав чайний пакетик в 1940-х роках

Усе було б добре, та почалась Друга світова війна. На цей раз виробників популярного продукту знову спіткали проблеми. Річ у тім, що матеріал маніли використовувався у військовій промисловості. Тож, з часом цього важливого матеріалу стало не вистачати. Тоді більшість країн обмежили його використання. Тепер виробники чаю беруться за пошук нових способів. Незабаром з’явились перші результати – був запатентований фільтрувальний папір. Він почав масово застосовуватись у виробництві пакетиків. Його винахідником став Фей Осборн. Він же запропонував новий спосіб скріплення пакетиків. Тож відтоді, ниточки використовуються виключно для того, аби вийняти пакетик із чашки. 

--
  Рекламна листівка пакетованого чаю "Ліптон"

Друга половина ХХ століття стала новим періодом у великій історії цієї повсякденної дрібнички. Ще в 40-50х рр. були винайдені та вдосконалені машини для виготовлення пакетиків. Це спростило, й водночас, здешевило процес виробництва. Така річ не могла не вплинути на ціну та зручність пристосування. Так до 50-х років з’являється двокамерний пакетик, який закріплювався на маленькій залізній скобці. До неї ж кріпилась невеличка ниточка. Такі пакетики точно вам відомі, адже в них продається більша частина відомих марок пакетованого чаю. Вже в 1968 році, в Британії, яка була одним з бастіонів чайної культури, споживання чаю в пакетиках збільшується з 3 до 68 %. Тож традиційне чаювання почало перетворюватись на звичайний елемент повсякдення. Був у цьому й певний мінус, адже ця частина особливої традиції, церемоніальності поступилася швидкоплинності.

В Україні такий чай з’явився теж в середині ХХ століття. Він не був надзвичайно поширеним і популярним. Вперше такий спосіб подачі відомого напою був використаний на залізниці, в потягах далекого сполучення. Більш того, за спогадами старших поколінь, дістати чайний пакетик було ще тою сенсацією, як і пластикову пляшку. А про популярність пакетованого чаю, в такому разі, говорити взагалі буде зайвим.

До наших днів було винайдено чимало способів виготовлення заварних пакетиків. А на полицях магазинів та супермаркетів існує безліч форм та видів маленьких чайних пакетиків. Аби простіше вам було в них розібратись, я лишу зображення нижче.

Ось такі вони, історії маленьких непримітних речей. Навіть малесенький чайний пакетик, який без жодного жалю ми викидаємо у смітник, теж маю свою велику історію.

На завершення я лишу кілька способів, якими недобросовісні виробники, намагаються здешевити чай:

• Використання барвників.
• Заправка пакетиків неякісною сировиною, частинками пилу.
• Заміна чайної сировини чимось іншим (навіть таке буває), заповнення її барвниками та ароматизаторами. Такі випадки, швидше притаманні найдешевшим видам чаю.

Але нехай вас це не відлякує від споживання чергової порції гарячого, смачного напою. Просто будьте уважні при виборі виробника чаю. Буває, навіть продають дорогі види чаю в пакетиках. Їх звісно, зустріти на полицях звичайних супермаркетів дуже складно. Та й більшість відомих брендів, швидше, не ризикнуть своєю репутацією, напуваючи свого довірливого споживача невідомо чим. Тож бажаю вам смачного та приємного чаювання, й сам поспішаю опустити черговий пакетик у окріп…