Українські козаки, попри свою бунтівливість, були дуже законослухняними, а тих, хто чинив злочин змушували страчувати іншого злочинця. Якщо ж за засудженого козака дівчина хотіла вийти заміж його звільняли від страти. Проте це все регулювали неписані закони, які формувалися цілими століттями. Носіями правил і норм серед козаків були найстарші та найдосвідченіші.
За якими правилами жили козаки на Запорізькій Січі?
Основним на Січі був принцип братерства та взаємопідтримки, а ще безумовного підкорення отаману. Все це обумовлювалося важкими та небезпечними умовами життя в степу. Для того, щоб вижити потрібно було тримати єдність та слухатися свого лідера. Якщо хтось підводив козацьку ватагу, то могли постраждати або загинути всі.
Козаки порушували норми й правила неохоче. І не через покарання, а завдяки своїй солідарності. Козаки змогли побудувати велике й могутнє Військо Запорозьке саме завдяки вірності один одному та власній справі.
І якщо ви думаєте, що зараз я намагаюся вам описати козацьку Січ як ідеальне суспільство, то ви дуже помиляєтеся, адже карати запорожцям таки доводилося. Ба більше – вони навіть почасти судилися між собою за дрібне майно, особисті образи тощо.
Основні правила на Запорізькій Січі
- На Січ заборонено було приводити жінок, ким би вони не приходилися козакові.
- Тяжким злочином вважалася крадіжка у побратимів, за це могли покарати на смерть.
- Попри свою войовничість, козаки були досить релігійними, тому повинні були дотримуватися православних канонів та захищати церкву.
- Заборонялося вживати алкоголь під час походів. За це могло чекати тяжке покарання.
Але з розвитком та зміцненням козацтва розширювалася і система права. Тому далі поговоримо про те, як же сформувалися всі ці козацькі закони.
Як сформувалося козацьке право?
Багато науковців цілком обґрунтовано виділяють окреме козацьке право, яке ніяк не залежало від Великого князівства Литовського, а згодом і від Речі Посполитої. Наприкінці XVI століття, коли козаки повстали, то на захоплених територіях встановлювали власні закони.
Все починалося у формуванні козацьких законів із перших ватаг уходників у південних запорізьких степах. Для того, щоб вижити, вони мали суворо дотримуватися правил та підкорятися своєму отаманові. Разом з тим вони самостійно чинили суд над тими, хто зрадив товариство чи відмовився підкорятися отаману. Зі зростанням могутності уходників та перетворення їх на справжнє військо закони вдосконалювалися, адже повинні були задовольняти нові запити. До прикладу з’являлися між запорожцями і майнові відносини. З розвитком козацтва як окремого соціального стану Запорізької Січі стало замало і пізніше там були лише ті, хто безпосередньо ніс службу.
Пізніше козацтво поділилося на три основні групи:
- Запорозьке
- Городове
- Те, що вело своє власне господарство у зимівнику.
Відповідно, основним було не лише ті козаки, які перебували безпосередньо на Січі, а й ті, що мешкали в містах і тримали власні зимівники. Між всіма козаками з’являлися майнові питання, що потребували ефективного розв’язання. Для цього козаки брали багато норм із русинського звичаєвого права.
Цивільне законодавство козаків
Цивільне право було надзвичайно поширеним і затребуваним, адже Запорожці, так само як інші люди, вступали в певні майнові відносини. Вони поділялися на два типи: нанесена шкода і договір.
Найбільш мирним напрямком права певне, були договірні відносини. Козаки укладали більшість договорів в усній формі. Для того, щоб угода вважалася дійсною, сторони повинні були при свідках потиснути один одному руку, або ж випити могорич. Після того, як відбувався цей ритуальний жест, договір вважався укладеним.
Щось схоже було у традиціях звичаєвого права королівства Франків. Тільки там свідками брали маленьких хлопчиків. Для того, щоб вони запам’ятали момент укладення угоди їх сильно били з метою закарбувати в пам’яті сильні емоційні переживання. Це були справді найбільш надійні свідки.
В козаків, звісно все було значно гуманніше. Деякі науковці вважають, що така норма прийшла з копного права.
Але не обходилося в козаків і без суперечок. Як і в будь-якому суспільстві, їм притаманні були конфлікти за спадщину чи оскарження угод. І їх вирішували в абсолютно різний спосіб. На початку запрошували свідків, які були присутні при укладенні договору, шукали різноманітні докази. Проте головною метою козацького суду завжди було примирення, що стосувалося навіть кримінальних злочинів.
Найбільш проблемними у цивільному праві козаків були питання нанесення шкоди. До неї відносилося як знищення та пошкодження майна, так і крадіжки. У більшості випадків основною відповідальністю за знищення, псування майна чи образу була компенсація. Тобто, якщо приміром козак викрав у когось коня, то він повинен був повернути його та сплатити штраф. Але особливість козацького звичаєвого права полягала в тому, що покарання призначалося в залежності від особливостей та ступеня тяжкості самого злочину. Під час суду над звинуваченим, брали за приклад покарання у схожих ситуаціях раніше.
Кримінал і тяжкі покарання у козаків
За тяжкі злочини козаки могли бути навіть страчені.
Найбільш важкими вважалися такі злодіяння:
- Убивство чи пограбування побратима.
- Зрада козацького товариства.
- Пияцтво під час походу.
- Проведення жінки на Січ. Навіть якщо це була матір чи дружина.
- Крадіжка зі спільної казни.
І звичайно що в залежності від тяжкості та серйозності винуватець отримував або тілесне покарання, або страчувався. Такого виду покарання як ув’язнення козаки на Січі не практикували. Пізніше з утворенням держави під назвою Військо Запорозьке з’явилися інші форми покарання на територіях, що не належали до самої Січі.
Серед тілесних покарань використовували такі:
- Прив’язування до ганебного стовпа
Як правило практикувалося за нетяжкі проступки. Приміром це могли застосувати, якщо кілька чоловік з товариства порушать порядок або в разі незначної крадіжки.
- Побиття палицями
Теж могло присуджуватися за різні злочини середньої тяжкості. До прикладу нанесення комусь тілесних ушкоджень.
- Страта
Тут було все ще складніше. Тому що страта поділялася на два види: некваліфіковану та кваліфіковану.
Некваліфікована страта
Сюди відносилося обезголовлення, повішання чи поховання заживо. Приміром за вбивство побратима злочинця клали під труну вбитого ще живим і закопували. За повір’ям покійник в потойбіччі постійно душив свого кривдника.
Кваліфікована страта
Цей вид страти застосовувався рідко та потребував кваліфікованого ката. До цього виду страти відносилося підвішення на гак або посадка на палю.
Особливістю більшості козацьких страт було те, що їх здійснювали засуджені. Тобто один злочинець страчував іншого. Якщо залишався тільки один засуджений до страти, то він чекав, доки не з’явиться інший злочинець, який його стратить.
Козацькі закони – подекуди жорстокі, недосконалі, але справедливі як на той час норми. Вони мали запобігти правопорушенням на Січі та сприяти об’єднанню українського військового товариства. Вони ніколи не були записані на папері, а лише базувалися на багатовікових традиціях і досвіді предків. Козацьке судочинство відійшло на українських землях в історію після остаточної ліквідації Російською імперією козацтва.
За якими законами жили козаки?