Темою середніх віків я почав цікавитися, коли навчався в 6-7-му класах. Тоді мої уявлення були фрагментарними. І бачив я щось на кшталт «ліжка під балдахіном були велетенськими. В них улягалися голими, без найменшого зніяковіння, всією родиною, а то навіть й з гостями». Цю фразу підручника всесвітньої історії я пам’ятаю досі. А ще краще пригадую, як викладачка з медієвістики заперечила таку тезу, назвавши її суцільною дурницею. Зараз, я знайшов багато справді ґрунтовних деталей. Їх запас у моїх дослідженнях лише поповнюється і кожного разу відкриваю для себе тему по-новому.

То чим же вирізнялися середньовічні замки? Давайте дивитися в деталях!

Звідки взявся замок як явище?

Появу замків дехто датує ще стародавніми часами, коли існував Вавилон, потім стародавня Греція, а далі Рим. Проте, у підсумку виходить, що зі спорудами середньовіччя вони мають дуже мало спільних рис. Насамперед головним завданням замку в стародавні часи була оборона та розміщення гарнізону. Вони не годилися для життя. Тому маємо всі ознаки фортеці. Їх постійно плутають із замками. А середньовічний замок це насамперед осердя тогочасного життя аристократії. В них відбуваються бали, турніри, проводяться важливі наради й ухвалюються рішення, які змінюють геополітичну історію. Їх складно назвати лише фортецями. Господарі замку намагаються зробити своє життя комфортнішим та вберегти свій затишок.

--
 Руїни давньоримської вілли

Найближчим прототипом середньовічного замку можна назвати лише давньогрецькі й римські вілли. Вони не мали таких середньовічних фортифікаційних споруд. Однак, як і замки, вілли годували своїх господарів та забезпечували їм комфортне проживання. Вілла обов’язково мала плантації й тваринні господарства, так само, як і замок в навколишніх землях. На цих віллах виготовлялися сільськогосподарські та ремісничі вироби для господарів та на продаж. Ці господарства не були спрямовані лише на комфортне життя та не потребували такого захисту, як житла середньовічної знаті.

Європа з нашестям варварів змінилася. Навіть на Апеннінському півострові жити стало небезпечно. Та й до самого серця могутньої імперії навідувалися кровожерливі племена, такі як вандали. Тож звичайна вілла вже потребувала захисту від грабунків. Після падіння Західної Римської імперії сформувалася нова, унікальна середньовічна культура. Багато елементів стародавнього світу запозичали колись дикі племена. Так стародавні вілли легко поєдналися із фортецями. Так і склалися замки, якими була всіяна вся Європа аж до ХІХ століття.

Якими були перші середньовічні замки?

Коли варвари прийшли до Європи та почали створювати свої королівства, то більшість оборонних споруд були дерев’яними. Лише після Х століття з’явився романський стиль, що був основою кам’яної архітектури. До цього ж з метою захисту будували дерев’яні укріплення. Життя там мало чим вирізнялося від звичайних дерев’яних хижок. На природньому узвишші розміщували донжон, який оточували частоколом – дерев’яним парканом. У цьому величезному дворі розміщували будівлю, де жили слуги та воїни, які захищали замок. У донжоні – центральній вежі мешкали господар та його родина.

Помешкання з дерева було простим. Меблі виглядали примітивно. Вони не відрізнялися кардинально від селянського побуту. Найбільш заможні господарі могли дозволити собі примітивні гобелени й товари  з цивілізованих міст Візантії. Чоловік, який володів замком багато часу там не проводив, адже ранні часи середньовіччя – це період постійних сутичок, походів та завоювань, Менше щастило жінці. Вона повинна була сидіти в донжоні та підтримувати родинне вогнище. Та й саме вогнище було не каміном, який ми бачимо у більшості середньовічних фільмів і на картинах, а звичайним відкритим багаттям, яке через діру в стелі пропускало дим. Тому всередині було холодно і задушливо. До приходу каміну коптилися в диму всі елементи житла ранньосередньовічної знаті.

Попри те, що про життя в дерев’яному донжоні нам відомо дуже мало, можемо лише припускати, яким воно було. Дерев’яні замки не дійшли до наших днів з відомих причин – дерево матеріал недовговічний. Примітивні споруди палили в сутичках, а ще частіше вони загоралися з необережності самих господарів.

З часом таки європейці навчилися більш-менш якісно обробляти камінь та будувати потужні кам’яні замки. Причин для цього було дуже багато. По-перше зруйнувати дерев’яні стіни дуже просто – достатньо вистрілити з палаючих стріч та підпалити паркан, а по-друге – такі споруди недовговічні та крихкі. Дерев’яний замок складно передавати кілька поколінь, адже він просто струхне. Тому народився перший середньовічний стиль – романський. Він передбачав використання величезної кількості каменю. Тож примітивні донжони перетворилися на великі кам’яні вежі з численними кімнатами. Але сталося це не одразу. Мешканцям замку потрібно було почекати ще кілька поколінь до відкриття сходу й доби Хрестових походів. Лише тоді в замку з’явилися комфортні меблі.

Життя як в казці?

Більшість типових книг про середні віки добре описують повсякденне життя в замку. Проте багато деталей приділяється саме тій класиці, про яку розповідають на шкільних уроках історії. Так, справді, в замку був донжон, а на його другому поверсі розміщувалася величезна зала з гігантським каміном. Там було холодно й брудно. Хоч середньовічні люди й навчилися будувати житла з каменю, але до гігієни вони привчалися аж до XVIII-XIX століття.

Серед цих умов було безліч цікавих варіацій. Багато знаті, попри такий узагальнений опис про холодні спальні та ліжка з балдахіном, жило пречудово. Бідний рицар, який мав лише селян та кілька поганеньких ремісників не міг себе добре забезпечити. Більш підприємливі феодали (власники замку й земельного наділу) – мали прекрасних посуд, гобелени та ще й меблі на додачу.

У загальному меблі набули широкого вжитку в замках лише в XIV столітті, але це ще не означає, що їх не було ні в кого. Різнилося життя в замку та інтер’єри і в залежності від регіону. Погодьтеся – складно говорити про те, що замки в Італії чи Іспанії були холодними. Тамтешні кліматичні особливості явно відрізняються від англійських чи французьких. Якщо, приміром у ХІІІ столітті, англійські рицарі мали аскетичний побут, то французькі полюбляли розкіш та гобелени. Вони тягали їх із собою та вішали в похідних наметах.

Якщо відповідати на питання: «Чи жили в замках, як у казці?», то звичайно, що ні. Не було тих умов, які є звичними для сучасної людини. Існують величезні сумніви, що особистість із сучасною ментальністю взагалі здатна була витримати середньовічний світ замку.

Щодення замку

Наостанок найцікавіше. День у середньовічному замку здався б сучасній людині страшенно нудним. Не було звичних для нас розваг, а спілкування переважно обмежувалося фортечними мурами. Якщо, уявімо, ви почали б своє дитинство в замку ХІІІ століття, то вас, швидше за все, виховував би та навчав місцевий священник. Він там був головною інтелектуальною й духовною фігурою. При цьому найцікавіший факт – у середньовіччі багато знатних людей не вміли читати й писати. Тож у священника замку було дуже багато роботи.

Ранок рицаря та його родини починалося з молитви. Далі був сніданок. Локації для нього в замку обирали різні. Насамперед, якщо приймали гостей, то збиралися в головному залі. Якщо снідали в колі родини, то надавали перевагу затишній спальні. Решта дня була дуже нудною. Протягом року родина могла приймати небагато гостей. Страшенно раділи, коли до стін замку заходив бродячий акробат чи менестрель, який міг розважити та скрасити нудне життя.

Найчастіше врятуватися від монотонності життя в замку вдавалося чоловікам. Вони там ніколи довго не затримувалися. Улюбленими їхніми заняттями були турніри, полювання та війни. Саме вони приносили рицарям гроші, славу й нові пригоди.

Менше щастило знатним дамам. Їм за територію замку було зась. Вони вважалися другосортними і незахищеними. Тож чоловік тримав свою родину, ніби найдорожчу власність за високими стінами. Жінкам залишалося займатися вишиванням, прясти, грати в нечисленні настільні ігри та інколи їздити танцювати на балах. Навіть читання у ХІІІ столітті не існувало в повсякденному житті замку, тому що одна книга коштувала дуже дорого. Та й була вона громіздкою й нецікавою.  Тому сучасна людина, не витримала б в замку ні дня.

Єдиними проблисками тієї похмурої монотонності були свята. На їхню честь приймали гостей або їздили до когось гостювати. З цього приводу влаштовувалися гучні бали. Причиною для організації свята могло стати одруження, хрещення дитини чи якісь великі релігійні свята. Під час балу накривали величезний стіл з різним наїдками, менестрелі співали свої оповіді про героїчні подвиги вигаданих рицарів, а бродячі циркачі показували дивовижні трюки зі смолоскипами.

То ж чи було середньовічне життя таким, як його показують у фільмах? Ні! Для сучасної людини такий спосіб життя був би страшенно нудним. Проте слід заглядати у ті далекі часи  під призмою тогочасної свідомості. Лише це допомагає нам краще зрозуміти далеку епоху середньовіччя. Життя в замку для середньовічної людини було найкращим і найбільш бажаним, адже попри нудне життя й монотонність вони були безпечними та мали достатньо їжі. Цим могли похвалитися лише знатні верстви населення. Сучасній людині, що має від народження всі теперішні блага було б там вкрай нестерпно.