Війна, яку розпочав радянський союз була відверто програшною для Фінляндії. Планувалося за місяць захопити всю територію цієї Скандинавської країни та встановити там маріонетковий уряд. Проте совєтам довелося домовлятися і йти на поступки.
Як усе починалося?
Восени 1939 року радянський союз почав переговори з урядом Фінляндії стосовно обміну територіями. Сталін розраховував на те, що фіни мирним шляхом віддадуть Карелію в обмін на погано розвинені північні території срср. Проте совєти отримали чітку відмову. Фінляндія не збиралася віддавати свої промислово розвинені регіони. Карелія грала значну роль у розвитку державної економіки. Там знаходилася потужна промислова база. А місто Віїпурі (сучасний Виборг), було одним з найбільших.
Для пояснення своїх намірів радянський союз використав загрозу війни з Німеччиною, з якою за кілька місяців до того був підписаний пакт Молотова-Ріббентропа. Нібито володіння Карелією допомогло б срср убезпечити Ленінград (Сучасний Санкт-Петербург) від потенційного нападу. Також совєти прагнули з допомогою договору створити плацдарм для анексії країни мирним шляхом.
Вимоги радянського уряду не обмежувалися обміном територіями. Сталін ще вимагав надати в оренду такі фінські острови як: Гогланд, Лавенсаарі, Сейскарі, і Тютес. Договір оренди мав діяти цілих 30 років. Також серед відверто нахабних радянських умов була демілітаризація Алландських островів. Зрозуміло, що потрібні були ці острови для побудови військових баз. Їх наявність допомогла б радянському союзу контролювати фінський уряд.
Після того, як Фінляндія відмовила, до справи взялася червона армія. За наказом Сталіна розпочалася активна підготовка до наступу на цю північну країну. Передбачалося, що оволодіти нею вдасться всього максимум за місяць.
Як реагували на ситуацію фінські урядовці
Цей момент в історії зимової війни був дуже цікавим. У 1918 році Фінляндія мала вже проблеми з більшовиками. Тоді їм вперше від них довелося відбиватися. Цілковита перемога в надзвичайно складних умовах, змусила нову радянську імперію піти на мирні переговори. Тоді у 1921 році було підписано мирний договір в Тарту
Вдале завершення війни додало фінам впевненості. Тому як уряд, так і пересічні фіни розслабилися. Історик Оллі Вехвіляйнен розповідає, що напад радянського союзу для уряду країни був несподіванкою, попри довгі невдалі переговори з срср. Тоді президент і прем’єр вважали, що відмова москві приглушить непомірні апетити.
Вже в листопаді стається інцидент. На прикордонні в Майнілі відбувається загадкова стрілянина. Вона була спровокована радянськими військами. Звісно, совєти звинуватили фінську армію в нападі на свою територію та оголосили стан війни. Привід для нападу, буквально був «висмоктаний з пальця». Навіть після прикордонного інциденту фіни були впевнені, що ніякої війни розпочатися не може.
30 листопада залунав телефонний дзвінок у Прем’єр-міністра. Це був неробочий час. Тому Каяндер дуже здивувався і навіть перепитав у міністра внутрішніх справ, чи доречно було б зараз збиратися на засідання. Якраз в цей момент на Гельсінкі летіли радянські бомби, а червона армія проривалася в кількох напрямках через фінський кордон.
Того ж дня президент країни передав управління Карлу Густаву Манергейму, як головнокомандувачу. Полководець, який у 1917-1918 вже відбивав Фінляндію у совєтів, знову взявся до організації оборони. Паралельно з цим парламент утворив коаліційний уряд та розпочав переговори з срср. Проте жодних реакцій на прагнення до миру з москви в Гельсінкі так і не дочекалися. Тим часом бомби продовжували летіти на мирні міста.
Оборона без шансів на виживання
На той час армія фінів була слабкою. Червоні переважали у живій силі й техніці в кілька разів. Однак на захисті цієї гордої країни стали морози та географічне положення. Місцеві добре знали особливості місцевості. Також дороги, через які могла прорватися радянська бронетехніка, були нечисленними та вузькими. Це допомогло з перших днів наступу нищити танки та вантажівки.
--
Фінські військові полюють на радянських солдат
Фінський народ в перші ж дні масово виступив на захист. Мисливці почали формувати загони і в білих зимових лісах зустрічати радянські війська, котрі реалізовували територіальні апетити Сталіна. В перші тижні війни вони зазнали слави «зозуль смерті». Не маючи навіть військової форми, вони одягалися в білі халати, ховалися в засніжених лісах і стріляли в радянських військових.
--
Знищена фінами радянська техніка
Замість одного місяця війна з Фінляндією в радянського союзу розтягнулася більше як на сотню днів. Стрімке просування було зупинене. А радянські солдати, непідготовлені до довгої війни в суворих умовах зими помирали від переохолодження, хвороб та рушниць мисливців.
Фінська дипломатія, проти радянських апетитів
Фінська Міністерство Закордонних Справ почало активно працювати над залученням міжнародного співтовариства ще з перших днів війни. Тоді уряд намагався заручитися підтримкою Сполучених Штатів, Франції, Великої Британії та навіть Німеччини. Проте жодна з цих країн так і не відгукнулася. США демократичну боротьбу фінів підтримували лише на словах, говорячи, що конгрес не дозволить відправити людей та зброю. Франція та Велика Британія після початку протистояння з Німеччиною не поспішали псувати стосунки із совєтами. Максимум на що вони пішли – виключили срср з Ліги Націй, яка і так нічого вже не вирішувала.
Допомогли фінам лише сусіди Шведи. Вони, хоч і не відправили свою армію для боротьби, але підтримували матеріально. Також шведський уряд дозволи своїм громадянам брати участь у війні, як добровольцям. Відомим фактом навіть для радянського союзу стало те, що оборонні заводи Швеції працювали цілодобово в три зміни, аби забезпечити фінську армію зброєю.
Ближче до весни радянська армія знову пішла в активний наступ. Цього разу фінську оборону прорвали в багатьох місцях. Совєцьке командування планувало перерізати територію країни навпіл та захопити ключові міста. Це змусило фінських дипломатів працювати ще активніше. Вдалося домовитися з Великою Британією про продаж 20-ти винищувачів-біпланів.
Критична ситуація на фронті змушувала фінів терміново шукати миру. Дипломати спробували попросити посередництва Німеччини в переговорах з радянським союзом. Третій рейх напряму відмовився, проте німецький посол в москві отримав вказівку прозондувати ґрунт щодо можливості якихось домовленостей. Тоді міністр закордонних справ Молотов дав зрозуміти, що вони готові домовлятися, але на свої умовах. Також при цьому в москві наголосили, що не приймають німецького посередництва.
Від під підтримки в переговорах інших країн в москві теж відмовлялися. Задавалося б, Фінляндія на межі поразки. Однак Гелла Вуолійокі – фінська ультраліва діячка запропонувала свою допомогу уряду. Вона була діловою жінкою і займалась драматургією. При цьому Гелла в юності дружила з Олександрою Колонтай, яка була на той час радянським послом у Швеції. Уряд погодився і вона поїхала до своєї давньої знайомої. Поспілкувалися вони, судячи з усього, дуже ефективно, адже Колонтай швидко відправила телеграму до москви. Тоді й розпочалися переговори про мир.
Переваги на полі бою дозволили радянському союзу виставляти зухвалі умови. Вони вимагали передачу Карелії та оренду острова Ханко на 30 років для розміщення військової бази. Підсумком цих переговорів стало підписання 12 березня договору в Москві. Він був першим підсумком у війні Фінляндії з радянським союзом за власну незалежність.
Перемогли чи програли
Насправді мирний договір з москвою став справжнім шоком для пересічних фінів. Під час протистояння національна преса постійно писала про суцільні перемоги фінської армії, навіть в той час, коли червона армія здобувала нові перемоги. Всі були цілковито впевненими в тому, вигнання радянських військ от-от має завершитися, але новина про мир стала шокуючою. Тому урядовцям довелося якось пояснювати своїм громадянам причини таких значних поступок на користь срср. Прем’єр-міністр після підписання мирної угоди заявив, що такий крок допоміг врятувати державність, що насправді є перемогою.
Однак у 1940-му році війна фінів проти сталінського срср не завершилася. Ще під час переговорів один німецький дипломат чи то натякнув, чи то проговорився фінам про плани напасти на СРСР. Так і сталося. В 1941 році, коли Німеччина розпочала війну з радянською імперією, фіни виступили на її боці, взявши реванш. Проте і внаслідок другої війни Фінляндія втратила значні території, але дивом врятувала свою незалежність.
Попри те, що війна завершилася збереженням незалежності, фіни не вважають результат протистояння перемогою. Тож вислови про те, що Фінляндія насправді перемогла у двох війнах із червоними, було б дуже недоречно. Фактично Фінляндія втратила значну частину своїх територій, які до того ж мали величезний економічний потенціал.
Зимова війна 1939. Чи справді фіни перемогли?