Невеличка книжечка на поличках книгарень з початку війни стала справжнім бестселером для українців. Про неї писали огляди, її радили в добірках. Багато хто намагався в ній знайти ту силу, яку здобув автор у концтаборі. Коротка оповідь довгої історії порятунку австрійського єврея, котрий до кінця свого життя лікував людські душі.
Книжку Віктора Фарнкла я вирішив почитати тоді, коли спав ажіотаж. Коли я брав її в бібліотеці, то не очікував, що вона стане для мене найкращою, серед тих літературних і наукових творів, які я читав останнім часом.
Я готувався читати про страждання, але книга виявилася не про це.
Ну а що ще можна писати, якщо ми говоримо про концтабір? Звісно про страждання і випробування. Мені доводилося довго себе морально готувати до читання книги, але виявилося все набагато простіше. Автор, пройшовши через м’ясорубку кількох таборів смерті, коротко та з глибокими філософськими роздумами передає читачу свій тяжкий досвід.
--
Віктор Фарнкл зі своєю дружиною
Віктор Франкл послідовно описує свою історію в Аушвіці. Все починається в книжці з його арешту, а далі переходить до кардинальних змін середовища. Здавалося б, нацистська табірна система мала зламати в ньому все людське. Проте сила волі, моральні принципи та вміння себе зрозуміти, допомогли вижити. В автора та героя оповіді було дуже багато шансів померти, але він зміг пройти через ці випробування.
--
В'їзд до Аушвіцу
Мені насправді дуже сподобалося, що автор, на відміну від більшості тих, хто згадує концтабори, не жаліється на долю, не розповідає, що йому вижити допомагало тільки диво. Він аналізує власну стратегію виживання та поведінку інших людей. Коли індивід опиняється в нелюдських умовах, він припиняє, як правило, бути людиною. Ним керує інстинкт виживання. Навіть людина, котра мала потужні моральні принципи, може стати цілком байдужою до смерті ближнього. Також вона може легко пожертвувати кимось поряд, аби тільки врятуватися. Складно серед того всього, залишити в собі щось людське й не втратити віру.
Мені неабияк сподобався стиль подачі тексту Віктора Франкла – він розповідає оптимістично про те, що просто неможливо показати з позитивної точки зору. Надія на виживання в той час для нього справді була примарною. Багато хто з тих, що його оточували просто втрачали віру і незабаром помирали. Тим часом Франкл детально аналізує ті фактори, що допомогли йому уникнути такої долі. І головним секретом цього залишалася його віра та розуміння сенсу власного буття.
«Страждання без сенсу – це мазохізм»
Скільки кожен з нас в житті обмежував себе без будь-якого на те сенсу? Хто з нас не страждав просто, тому що морально правильно зараз мучитися? Напевне дуже важко знайти в світі людину, що не страждала без будь-якого на те сенсу, маючи змогу уникнути страждань.
Попри те, що читав я книгу доволі давно, ця фраза мені запам’яталася найбільше. І, певно, вона може бути центральною в оповіді Франкла. Головний секрет виживання в надскладних умовах – це розуміння сенсу цього виживання. Якщо людина втрачає будь яку мету й розуміння власної цінності, вона просто помирає. Спершу морально, а в тих умовах, у яких перебував автор, фізично.
Автор розповідав, що триматися йому допомагала та сама віра в сенс свого виживання. Він був впевнений, що колись його досвід справді допоможе в розвитку науки про людську психіку. Той момент був найкращим для дослідження поведінки індивіда, котрий знаходиться на межі виживання.
Та й сила цієї книжки із далеких 40-х років залишається на тому ж рівні, тому що результати роздумів та аналізу Франкла можна припасувати до будь-якого історичного періоду. Особливо в наш час, коли багато українців страждають від російської агресії. Разом з тим багато людей потрапляє у не менш жорстокі й нелюдські умови існування, як це було в німецьких концтаборах. Тому й попит на книжку Франкла, просто злетів до небес у перший рік війни.
Однак, я собі ставив доволі цікаве питання, чи актуальна історія, описана австрійським психіатром у мирний час? І дійшов висновку, що так. Тому що досвід виживання в надскладних умовах і пошук сенсу, завжди буде доречним у цілком нормальному мирному житті. Адже якщо людина здатна вижити й залишитися людяною після концтабору, то що заважає, маючи всі доступні інструменти, налагодити життя на свободі та в мирному середовищі.
Тому для цього підпункту я справді символічно обрав саме фразу «Страждання без сенсу – це мазохізм». Страждання, які описує автор виправдані й мають сенс. Вони не були завдані самостійно, вони настали через непереборні обставини. І тут теж має виникати подив у тому, що люди часто безсенсовно страждають, не маючи в цьому конкретної мети.
Після читання книги і роздумів про страждання, в мене виникла в думках така фраза: «Страждання- це як стоп-кран в потязі, його не можна зривати постійно, адже так далеко точно не доїдеш». Тож, коли я постійно спостерігаю за людьми, котрі готові страждати, аби зберегти роботу, яка завдає їм справжньої муки, чи проявляють жертовність без сенсу, мені пригадується надскладна історія, яку описав Віктор Франкл.
Що таке логотерапія і як вона допомогла Франклу?
Метод, який використовував австрійський психіатр, має назву логотерапія. Він є основоположником цього напрямку. Якщо описати коротко суть цього методу в психології, то це пошук власного сенсу буття. Погляди Віктора Франкла були спрямовані не те, як люди можуть побудувати життя, знайшовши його сенс. Автор називає свою теорію третьою у Віденській школі психології. Вона існує поряд із концепцією Зиґмунда Фройда, в основі якої закладена воля до задоволення так концепцією Альфреда Адлера, де закладена воля до влади.
Досвід Віктора Франкла підтверджений практично в умовах на межі виживання. Тому це додає йому довіри.
Незважаючи на ясність викладу, деякі оглядачі називають книгу Франкла поверховою, такою, що не відображує повного наукового опису логотерапії. На мій власний погляд книга не так мала на меті робити детальний науковий аналіз, як донести до пересічного читача цінність здобуття власного сенсу буття. І в цьому своє завдання вона виконала на всі 100!
Як Віктор Франкл опинився в концтаборі?
Це питання найцікавіше і було пов’язане із власним вибором австрійського психіатра. В нього була можливість уникнути такої долі. Його запросили емігрувати до Сполучених Штатів. Він навіть мав на руках квитки і всі необхідні документи для виїзду. Це було якраз на старті активної фази голокосту на території Австрії, яку німці окупували у березні 1938 року.
Він походив з єврейської родини. Всі його родичі залишалися в Австрії. Так чи інакше, їх би не оминула доля концтаборів. Тому перед навкого еміграції Франкл дуже вагався. Проте таки вирішив залишитися. Після арешту нацистами, Франкла розділили з родиною. Він опинився в Аушвіці. Про загибель дружини та дітей він дізнався аж після звільнення.
Перебуваючи за колючим дротом, він разом з однодумцями створив таємну службу підтримки тих, хто прибував до табору. Стабілізація стану їхньої психіки, збільшувала шанси на виживання.
Чи варто читати книгу, а якщо так, то для чого?
На мій погляд – однозначно варто. Вона за об’ємом невелика і прочитати її можна за один вечір. Користь від читання її – точно буде відчутною. Це була одна з найкращих книг, які я прочитав. Тому однозначно можу рекомендувати . Та й перед читанням не варто готуватися до чогось страшного. Попри те, що там зображуються в описі жахіття концтабору, вони обернуті в просту для сприйняття подачу.
Якщо хтось уже з вас встиг перечитати коротеньку книгу Віктора Франкла, то неодмінно залишайте свої враження в коментарях під цією публікацією.
В чому сила книги Віктора Франкла «Людина у пошуках справжнього сенсу»?