Музеї – ось важлива частина нашої історії та культурного життя. Чимало пам’яток постраждало внаслідок бойових дій, але, не дивлячись на це, чимало музеїв відкривають свої двері перед новими відвідувачами. Вже раніше я писав про парк «Київська Русь», а сьогодні розповім вам як живе один з найцікавіших музеїв про українців, які жили в еміграції. Читайте далі, й обов’язково знайдете для себе щось нове та цікаве!
Протягом української історії відбулось 4 хвилі еміграції. За рахунок цього в світі утворювалась величезна українська діаспора. Це дозволило відкрити та присвятити їй цілий музей. Однак, у зв’язку з війною всі експонати довелось заховати. Тому в залах можна було побачити лише виставку робіт художника Альберта-Лейзера Фельдмана.
Сама виставка була чудовою. Всі роботи, які виставлялись були у жанрі натюрморту. Автор зобразив на своїй картинах яскраві фарби квітів, які дарують неабияку надію в цей непростий час. Якщо придивитись ближче можна побачити вдалі мазки, які здалеку складаються в неймовірну композицію. Картини надзвичайно приємно споглядати, Вони дарують приємні й позитивні емоції.
Про цього художника мені довелось почути вперше й познайомитись з його творчістю, яка викликає чудові відчуття. Про нього відомо, що виставлявся він у багатьох галереях світу. В Ізраїлі, Франції та у картинних галереях України в особистих та групових виставках. Проте Фельдман займається не лише живописом. Додатково вдалось дізнатись, що він дипломований психолог та очолює ізральсько-український інститут стратегічних досліджень імені Ґолди Мейр. Разом з тим він займається громадською діяльністю та журналістикою. Одним словом – багатогранна особистість. За словами працівниці музею він за власною ініціативою надав картини для виставки. Вони допомагають йому працювати та приймати відвідувачів, адже всі колекції, які виставлялись в залах, зараз знаходяться в сховищах.
Про те, що в залах експонувалось до війни вдалось дізнатись від працівників музею. З їх слів, серед експозицій були предмети, пов’язані з Сікорським, українським урядом у вигнанні, який діяв за кордоном до 1991 року, а потім передав свої повноваження. Виставки також присвячувались Скоропадському та багатьом іншим діячам, що активно боролись за Україну та її незалежність в еміграції. Про них нагадують лише фортепіано та робочий стіл зі стільцем.
Якою була історія споруди?
Будинок, в якому знаходиться музей повністю реставрований, з ідентичного в ньому лишилось мало елементів. Однак, не дивлячись на це, він виглядає красиво та привабливо для відвідувачів. До нього прилягає невеличкий дворик, де ростуть яскраві квіти. Коли я прийшов, працівниця, саме займалась доглядом за ними.
Історія споруди розпочалась ще в наприкінці далекого XVIII століття. Тоді ділянку під будівництво отримав російський дипломат Веселицький за заслуги перед імперією. Його нащадки продали будинок Пирожкову, який добудував у ньому другий поверх. Той, в свою чергу, продав його російській вдові. Вона відкрила в ньому квартири, які здавала в оренду. Поряд за її ініціативою був побудований притулок для знедолених жінок. Згодом він зажив такою чудової слави, що йому надали статус монастиря. Оренда квартир приносила необхідні кошти для утримання цього притулку. Сама ж власниця в будинку ніколи не жила.
В період революції 1917 року та громадянської війни більшовики розігнали монастир, а в будинку зробили комунальні квартири. Так продовжувалось існування багатьох будівель в радянський період. Це ж було і зі спорудою, в якій знаходиться сучасний музей. Вона була зведена з дерева, тому до кінця ХХ століття вже була непридатна для життя. За нею не було необхідного догляду, тому вона швидко старіла та приходила в непридатний для відновлення стан. Внаслідок цього у 1988 році її розібрали, а вже в 90-х роках на місці будівлі зведи сучасну реконструкцію з більш міцних матеріалів. Вже 1999 року тут з’явився Музей культурної спадщини.
Не дивлячись на війну працівник музею досить оптимістичні й сподіваються, що скоро, повернеться мир, і всі експонати займуть свої звичні місця й зустрінуть своїх відвідувачів!
Як живе в умовах війни Музей української діаспори?