Не так давно я мав чудову нагоду відвідати відомий в Білій Церкві парк «Олександрія». Його пейзажі справді неймовірні. Така ж цікава у нього й історія. Якою вона була, хто побудував парк, кому він належав та хто спалив літній палац? Читайте в цій статті!
Історія парку розпочалась ще з далекого XVIII століття. Тоді територію білоцерківського староства польський король Август Станіслав Понятовський подарував Ксаверію Браницькому за його ключову роль в придушенні Коліївщини.
--
Ксаверій Браницький
--
Олександра Браницька
Ідея створення парку з’явилась після одруження Браницького з фрейліною Катерини ІІ, котру звали Олександрою Енгельгард. Саме вона стане авторкою грандіозного задуму. Грошей на це було предостатньо, адже Катерина ІІ дала солідний посаг за свою фрейліну, який складав 600 тис. карбованців сріблом. До того ж новоствореному подружжю подарували Шувалоський палац у Петербурзі. Тож це була надзвичайно забезпечена родина.
Спершу Олександра планувала закласти парк поблизу Шкарівки, що за 10 кілометрів від Білої Церкви. Однак її увага зупинилась на урочищі «Гайок». Там і розмістився величезний палацово-рослинний ансамбль, який частково зберігся і до наших днів. Для будівництва парку та палацового комплексу були запрошені найкращі архітектори й садівники з Європи. Серед них був француз Мюффо та італієць Домінік Ботані. Вони розробили план парку. До робіт було долучено й чимало інших фахівців. Браницькі мали величезний штат обслуги парку. Це й не дивно, адже у їх власності було аж близько 40 тис. кріпаків.
Створення самого парку розпочалось у 1787-88 роках. Саме тоді, Олександра Браницька обрала вдале місце для розміщення цього садового шедевру. Рослини для засадження завозились з Польщі, інших європейських країн та Америки. Були на території парку й екзотичні рослини, які вирощувались в оранжереї. Ба більше, серед них були навіть фрукти з Африки та Сходу: цитрусові, інжир, італійський виноград.
--
Такий вигляд мала Аустерія на початку ХХ століття
--
Внутрішній вигляд Аустерії
Палац у парку почав з’являтись у 1793 році. Тоді розпочалися перші роботи. Він складався з так званої Астерії, Бальної зали та безлічі інших споруд, Всі вони були знищені з приходом більшовиків. Були на території ансамблю навіть винні погреби. Їх відшукали під час проведення робіт у парку. Там, за розповіддю місцевого екскурсовода, зберігалось вино, яке Потьомкін, з яким у Олександри були дуже хороші стосунки, переправляв з півдня до Петербурга та інших великих міст. Існує думка, що Олександра була донькою Катерини ІІ та Потьомкіна. Цим і можна було б пояснити дуже дружні стосунки власниці парку та відомого фаворита імператриці.
Згодом, після смерті Потьомкіна, з допомогою Катерини ІІ дружина Браницького отримала більшу частину його спадку. Вона навіть збиралась побудувати мавзолей на честь відомого діяча Російської імперії, але після приходу Павла І, політична ситуація змінилась, тому плани стосовно цього так і не були реалізовані. Хоча проєкт уже був розроблений, його залишалось лише втілити в життя.
Ситуація в Браницьких почала змінюватись з смертю імператриці. Її наступник намагався знищити будь-які згадки про її фаворита, адже ненавидів його. До Браницьких стали відносити з підозрілістю. Якщо раніше, вони були бажаними гостями при дворі в Петербурзі, то відтоді їх перестали туди запрошувати. Ба більше, з волі царя над родиною навіть був встановлений нагляд. Тому, про мавзолей не могло йти навіть мови.
До середини XIX століття парк зажив неабиякої слави. Йому присвячувались картини, його відвідували відомі люди тієї епохи. Серед них був навіть Тарас Шевченко та Пушкін. Художники залишили пособі чимало картин, які формують наші сьогоднішні уявлення про тогочасний парк.
Була в «Олександрії» ще одна особливість. Одного разу Олександра заборонила слугам ходити по насадженням парку, тому вони, виходячи з ситуації, викопали підземні переходи, якими доставляли їжу в палац Браницьких з господарських будівель. А вони знаходились на певній відстані від Аустерії. За розповіддю екскурсовода, ці таємничі ходи одного разу знайшли працівники парку, випадково провалившись туди. Звісно, вони не були реставровані, але сам факт їх існування викликає неабияку цікавість.
Після реформи 1861 року, коли було скасовано кріпосне право, парк почав занепадати. Його розбудова припинилась, адже відбувалась вона за рахунок кріпаків. Тоді на території ансамблю відбулись певні зміни, викликані цією обставиною. Зокрема, для того, аби покращити своє матеріальне становище, Браницькі розбили фруктовий сад на території парку, плоди з якого відправлялись на продаж, а частина мережі ставків була зарибнена, для продажу риби. Існує навіть думка, що на території парку, а саме в північній частині знаходилась золота копальня. Звісно, до цього часу вона не зберіглась. Науковці ж шукають підтвердження цій версії.
--
Колонада "Луна" Сучасний вигляд
Серед споруд парку виділявся турецький будиночок, Аустерія, колонада «Луна», китайський місток, руїни. Разом з тим були Царський сад, де були посаджені дерева представниками царської родини, Сад Мур, який був приватним місцем Браницьких, туди не допускали відвідувачів. Зараз же можна туди потрапити за попередньою домовленістю з адміністрацією парку.
--
Турецький будиночок сучасний вигляд
--
Сад "Мур" сучасний вигляд
З початком громадянської війни Браницькі мігрували за кордон. Значна ж частина цінностей, яка залишилась в палаці була розграбована. Величезні винні погреби були спустошені більшовиками. П’яні гульбища там тривали кілька днів. Насамкінець палац спалили, а рештки від нього розібрали під цеглу. Тому до наших днів залишився лише кам’яний фундамент. У планах парку реставрувати палацовий комплекс. Так було відновлено бальну залу й турецький будиночок. Те ж саме стосується китайського містка. Раніше його дах був виготовлений з дерева. Він був пошкоджений, через це новий реставрований дах був збудований з більш міцних матеріалів.
--
Китайський місток сучасний вигляд
Не вся спадщина Браницьких зберіглась в парку. Чимало споруд були зруйновані, знищені, розібрані. Після революції територія парку довгий час знаходилась у вільному користуванні. Потім її передали сільськогосподарському технікуму. Насамкінець він потрапив під крило Академії Наук УРСР. Саме тоді зайнялись його відновленням. На території було проведено роботи з захисту рослин та історичних споруд. Таким чином місце в наші дні є Дендрологічним парком відкритим для відвідувачів.
На даний момент парк приймає відвідувачів, тому нові цікаві деталі з його історії ви зможете дізнатись навідавшись туди та замовивши собі екскурсію.
Знаменитий парк «Олександрія» та його життя