Потяг з’явився раніше ніж паротяг. Ним їздили та перевозили товари ще у XVII-XVIII столітті. До появи паровоза Стефенсона між містами вже давно були прокладені залізниці, а технологію взагалі випробували ще в античності. То чому довгий час людство не могло винайти якісного потяга, що зміг би легко й швидко перевозити пасажирів і товари на далекі відстані? Будемо розбиратися в цій статті.
Греки, як завжди, винаходили ті технології, якими ми користуємось навіть у ХХІ столітті. Те ж саме було із залізницею. Спершу її використали для наземного пересування кораблів. Для цього споруджували спеціальні дерев’яні рейки і змащували їх олією, аби платформа могла з легкістю пересуватись. Однак, чому винахід не розширили далі та не запровадили зручний спосіб пересуватись на далекі відстані? Досі залишається загадкою. Якщо на хвилиночку уявити собі альтернативний розвиток історії, то подорожі стали б зручними й доступними ще з давніх-давен. Людина, чомусь, надто пізно додумалась до створення нового виду транспорту.
--
Так виглядав прототип потяга у XVI столітті
Як і було з парою, все розпочиналось на шахті. Переправляти вугілля чи видобуту руду було вкрай непростим завданням. Пересування по тунелям шахти звичайних возів було вкрай непростим завданням. Тому технологію, яка була забутою ще з античності, використали на одній з німецьких шахт аж у XVI столітті. Тоді вона поширилась далі, даючи поштовх до розвитку нового способу пересування. Та довгий час з-під землі вона не показувалась, а люди досі їздили на конях і волах. На межі XVIII й ХІХ століть зуміли випробувати та оцінити переваги рейкового транспорту у подорожах. Вперше у Великобританії кінна залізниця з’явилась у 1801 році, за 10 років для появи парового локомотива. Тоді її шлях пролягав від Уодсворта до Кройдона. У ній роль локомотива виконували коні. Така подорож була швидшою та практичнішою, адже рейки мають рівну траєкторію. Ідея із кінною залізницею поширювалась не швидко. Іншим успішним проєктом стала невеличка за протяжністю рейкова дорога Суонсі – Мамблаза. На ній встановили комфортну карету, що нагадувала диліжанс. Пасажири швидко оцінили її можливості, адже поїздка на ній була набагато швидшою й практичнішою. Продовжувала вона свою роботу навіть після того, як було впроваджено локомотиви на паровій тязі. Бували випадки, коли машиністи локомотива кидали розпечене вугілля під ноги коням.
Як виглядала кінна пасажирська залізниця ви зможете побачити на картинці нижче.
--
Так виглядала перша пасажирська кінна залізниця
Вже у 1804 році Річард Тревітік намагається випробувати перший локомотив. Експеримент провалився, адже рейки просто не витримали вагу й силу паротяга. Паровий транспорт знову лишився тільки фантастикою. Ставлення до новинки було у кращому випадку байдужим, а подекуди й ворожим. Джон Стефенсон не злякався цього і знову вирішив запропонувати парову тягу, як прогресивну силу на залізниці. Тоді він розробив локомотив «Ракета» та отримав підтримку уряду в будівництві першої парової залізниці між Дарлінґтоном і Стоктоном. Вона була завершена до 1825 року. В той час і відбувся перший вдалий рейс потяга з паровим локомотивом. Керував ним сам Стефансон. Та люди не готові були сприймати новинку. Як тільки її запустили, народилось безліч міфів навколо неї. Паротяг називали вогненною машиною та навіть «машиною диявола». Хтось навіть вигадав, що поїздка паротягом може викликати струс мозку. Проте знайшлися й ті, хто з радістю зустрічав новинку під час першого рейсу. Стало зрозуміло – майбутнє за парою!
--
"Ракета" - паротяг Стефенсона
Детальніше про історію парової машини можете прочитати тут
У дослідженням парової тяги Новий світ дещо відставав. Перша успішна пасажирська залізниця з’явилась там аж у 30-х роках на території Меріленду. Хоч рейкові шляхи в США активно розвивались, починаючи з 1815 року, проблема з локомотивами гальмувала цей процес. Лише до кінця 20-х років американці розробили свій успішний паротяг. Перше успішне випробування американського парового локомотива здійснив Стівенс. Спершу він перевірив тестову модель на території свого обійстя, після чого, запустив її у серійне виробництво. Американська залізнична система ще довгий час відставала, але у 60-х роках розпочався справжній бум у прокладанні нових шляхів.
Від перших невеличких ділянок до величезних, протяжних шляхів світ дійшов вже до 40-х років. Тоді загальна відстань британських залізниць досягла 2300 км. Моделі пасажирських вагонів у цей період складно було назвати комфортними, та вже до кінця століття вони наблизились до сучасного зразка. Поширення залізничних подорожей серед різних верств суспільства підштовхнуло підприємливих творців вагонів до створення унікальних дизайнів, що започаткували поділ на класи. До суто вантажних чи пасажирських вагонів почали прикріплювати й поштові, які допомогли пришвидшити доставку листів.
Справжній бум залізничного транспорту припадає вже на 60-ті роки. Тоді люди стають частіше подорожувати, а світ розширюється. Кількість залізниць ще більше зростає. Однак, відлуння його доходить до українських земель лише у 60-х роках. Так перша залізниця з’являється в Галичині, з’єднуючи Львів та польський Перемишль. Це було перше в історії приєднання української транспортної системи до загальноєвропейської. Пасажир, котрий сідав у потяг на львівській станції, міг доїхати аж до узбережжя Адріатичного моря. Території, які опинились під владою російської імперії взагалі вперше побачили залізницю аж у 1865. Вона з’єднала Одесу та Балту. Місто Київ зустрілось із залізничним бумом аж на межі 1860-70-х рр. Шлях, що з’єднав його з Одесою з’явився аж у 1870-му році. І це в той час, як у Європі вже активно пересувались з допомогою новітнього транспорту.
--
Відкриття залізниці Одеса-Балта
Сполучені Штати протягом середини ХІХ століття швидко компенсовують затримку з появою потягів. Вже у 1865 році розпочинається справжній залізничний бум. Це, багато в чому, відбувається завдяки державній підтримці. Підприємці, що брались за її прокладення шляхів отримували субсидії від уряду. І були вони на той час немаленькими. Приміром за одну милю можна було отримати від 16 до 35 тис. доларів. До того ж, власники новостворених компаній могли самі вирішувати напрямки та з легкістю отримувати землю, через яку пролягав шлях. Деякі містечка часто відмовлялись виділяти землю. Тоді у відповідь вони отримували погрози, що через їхнє місто дорогу просто не прокладатимуть. А в той час поява станції та залізничної гілки забезпечувало економічне зростання.
Не дивлячись на те, що залізничне полотно пронизувало безліч міст і маленьких містечок, все ще поставала важлива і нелегка проблема – не існувало трансконтинентального сполучення. Тому за наполяганнями уряду дві великі залізничні фірми взялися реалізовувати грандіозний проєкт. З обох сторін було прокладено рейки, які в один момент з’єднали. Грандіозний задум розпочали реалізовувати ще в першій половині 60-х, а завершили у 1869. Тоді 10 травня відбулось урочисте з’єднання та забивання золотого цвяха.
--
З'єднання трансконтинентальної залізниці на картині Томаса Хілла "Останній Цвях"
Паротяги були найбільш надійним та швидкісним транспортом аж до ІІ світової. Їх використовували для перевезення вантажів та людей. Завдяки їм подорожі стали швидшими, безпечнішими та комфортнішими. Однак в цій царині прогрес теж не стояв на місці. Було винайдено і впроваджено дизельний двигун, а у 1879 році випробували першу електричку.
Електрика, яка підкорена Томасом Едісоном та Ніколою Теслою була випробувана і в транспорті. Ця сила стала альтернативою паровій енергії. Першим випробовувачем її використання на залізниці можна вважати Томаса Едісона. Однак успішна й більш-менш надійна лінія була побудована у Берліні. Її роботу продемонстрували на технічній виставці, а творцем того невеличкого електровоза став Вернер Сіменс. Спершу новий вид транспорту використали в промисловості й він не мав значної протяжності. Однак у 80-х роках на основі електрики з’явився трамвай. Вже на зламі двох століть вперше випробовують використання електровоза на протяжних магістралях. Минуло ще не одне десятиліття, доки електрична залізниця не була остаточно визнаною і провадженою. У другій половині ХХ століття вона стала убивцею паровозів, замінивши собою більшу частину залізничного сполучення у світі.
Детальніше про Томаса Едісона читайте тут
Та це ще не все. Благополучний розвиток і постійна популярність були разом із залізничниками аж до винаходу й запуску успішних літаків та автомобілів. ХХ століття перетворилось на справжню боротьбу між залізницею, автомобілями та авіатранспортом. Цей фактор став поштовхом до пошуку нових шляхів розвитку. Тому було винайдено і запроваджено швидкісні потяги, які у багатьох цивілізованих країнах цілком успішно витісняють класичні нічні вагони.
--
Сінкансен - найвідоміший швидкісний потяг сучасності
Невідомо, які перспективи у розвитку залізничного транспорту принесе майбутнє, але добре зрозуміло, що він і досі залишається швидким та відносно недорогим способом як перевезення товарів, так і пасажирів.
Як потяг з’явився раніше за локомотив?